МЕНЮ


Фестивали и конкурсы
Семинары
Издания
О МОДНТ
Приглашения
Поздравляем

НАУЧНЫЕ РАБОТЫ


  • Инновационный менеджмент
  • Инвестиции
  • ИГП
  • Земельное право
  • Журналистика
  • Жилищное право
  • Радиоэлектроника
  • Психология
  • Программирование и комп-ры
  • Предпринимательство
  • Право
  • Политология
  • Полиграфия
  • Педагогика
  • Оккультизм и уфология
  • Начертательная геометрия
  • Бухучет управленчучет
  • Биология
  • Бизнес-план
  • Безопасность жизнедеятельности
  • Банковское дело
  • АХД экпред финансы предприятий
  • Аудит
  • Ветеринария
  • Валютные отношения
  • Бухгалтерский учет и аудит
  • Ботаника и сельское хозяйство
  • Биржевое дело
  • Банковское дело
  • Астрономия
  • Архитектура
  • Арбитражный процесс
  • Безопасность жизнедеятельности
  • Административное право
  • Авиация и космонавтика
  • Кулинария
  • Наука и техника
  • Криминология
  • Криминалистика
  • Косметология
  • Коммуникации и связь
  • Кибернетика
  • Исторические личности
  • Информатика
  • Инвестиции
  • по Зоология
  • Журналистика
  • Карта сайта
  • Фінансовий менеджмент банка


    Для аналізу достатності природного освітлення наведемо схему приміщення для розрахунку, яка наведена на рисунку 4.2.

    Нормоване значення коефіцієнта природного освітлення (КПО) для четвертого світлового поясу, в якому розташована Україна (), визначається у відсотках за формулою:


    , (4.1)


    де: - нормоване значення КПО для III світлового поясу ( згідно СНиП II-4-79);

    m – коефіцієнт світлового клімату (m = 0,9);


     

    а) вигляд з боку                          б) вигляд зверху

    Рисунок 4.2 – Схема розрахунку природного освітлення


    c – коефіцієнт сонячності (c = 1).

    Тоді:


    .


    Для визначення достатності природного освітлення потрібно розрахувати фактичне значення КПО виходячи із формули:


    , (4.2)


    де:  – площа всіх вікон у приміщенні, м2;  = 1,5 * 1,4 * 2 = 4,2 (м2);

     – площа підлоги приміщення, м2;  = 4,5 * 6 = 27 (м2);

     – загальний коефіцієнт світлопроникності віконного прорізу;  = 0,4;

     – коефіцієнт, який враховує відбиття світла від внутрішніх поверхонь приміщення;

    ηв – світлова характеристика вікна;

    Кбуд – коефіцієнт, що враховує затемнення вікон іншими будинками; будинків немає – отже, Кбуд = 1;

    Кз – коефіцієнт запасу (Кз = 1,4).

    Для розрахунку коефіцієнта  необхідно розрахувати такі параметри:

    1.                відношення глибини приміщення до висоти від рівня умовної робочої поверхні до верху вікна: 4,5/1,4 = 3,2;

    2.                відношення відстані до розрахункової точки від зовнішньої стіни до глибини приміщення: 4/4,5 = 0,9;

    3.                середньозважений коефіцієнт відбиття ρ стелі, стін, підлоги: ρсз = 0,4;

    4.                відношення довжини приміщення до його глибини: 6/4,5 = 1,3.

    Виходячи із розрахункових показників, із таблиці значень коефіцієнта  при боковому однобічному освітленні визначимо його значення за допомогою формули екстраполяції:

    , (4.3)


    де: у(х) – значення функції при заданому аргументі, що знаходиться між значеннями аргументів хі та хі+1;

    уі+1 – значення функції при (і+1)-ому аргументі;

    уі – значення функції при і-ому аргументі;

    хі+1 – (і+1)-те значення аргументу;

    хі – і-те значення аргументу.

    Звідси  дорівнюватиме:


    .


    Для визначення коефіцієнта ηв потрібно скористатися таблицею значень світлової характеристики ηв світлових прорізів при боковому освітленні:


    ;

    ;

    .


    Отже,


    .


    Оскільки, фактичне значення природного освітлення менше нормованого (0,486<1,35), то природнє освітлення в приміщенні недостатнє і необхідні заходи щодо його поліпшення.

    Для освітлення приміщення застосовуються люмінесцентні лампи потужністю 40 Вт. Система освітлення - загальна. Отже, нормоване значення освітленості повинне становити не менше 300 люкс (СНиП II-4-79).

    Схема розміщення світильників у приміщенні наведено на рисунку 4.3.


    Рисунок 4.3 – Схема розміщення світильників


    Розрахуємо фактичне значення освітлення (Еф), враховуючи те, що потужність ламп – 40Вт, кількість ламп у світильнику – 4 шт.

    Фактичне значення штучного освітлення (Еф) розраховується за формулою:


    , (4.4)


    де: Fл – світловий потік лампи, лм (для люмінесцентних ламп потужністю 40 Вт – 2100 лм);

    ηВ – коефіцієнт використання світлового потоку (ηВ=0,4-0,6);


    ηВ=(0,4+0,6)/2= =0,5;


    N – кількість світильників, шт.; N = 4 шт.;

    n – кількість ламп у світильнику, шт.; n = 4 шт.;

    S – площа приміщення, м2; S = 4,5*6=27 м2;

    Kз – коефіцієнт запасу (Kз = 1,5-2); Kз = (1,5+2)/2 = 1,75;

    Z – коефіцієнт нерівномірності освітлення (Z = 1,1).

    Тоді:


     (люкс).


    Отже, фактичне значення штучного освітлення близьке до нормативного (323,23>300), а це свідчить про достатність штучного освітлення в приміщенні.

    Схема розрахунку природної вентиляції наведена на рисунку 4.4.


    Рисунок 4.4 – Схема розрахунку природної вентиляції


    Розрахуємо об’єм приміщення:


     (м3).


    Розрахуємо об’єм адміністративного приміщення, що припадає на одного працюючого:


     (м3/чол.).

    Оскільки згідно зі СНиП 2.09.04-87 об’єм приміщення, що припадає на 1-го працюючого, повинен становити 40 (м3), що більше ніж фактичне значення даного показника – 11,25 (м3/чол.), у відділі потрібно забезпечити повітрообмін не менше L1=30 (м3/год) на кожного працюючого. Розрахуємо необхідний повітрообмін Lн м3/год за формулою:


    , (4.5)


    де: n – найбільша можлива кількість працюючих у приміщенні.


    Lн = 30*6 = 180 (м3/год).


    Знайдемо фактичне значення повітрообміну, користуючись схемою, наведеною на рисунку 4.4, за формулою:


    , (4.6)


    де: µ – коефіцієнт витрати повітря; µ = 0,55;

    F – площа квартирки; F = 0,3*1,2 = 0,36 м2;

    V – швидкість виходу повітря через квартирку або вентиляційний канал, м/с, яка розраховується за формулою:


    , (4.7)


    де: g – прискорення вільного падіння; g = 9,8 (м/с2);

    H2 – тепловий тиск, який розраховується за формулою:


    , (4.8)

    де:  та  - відповідно об’ємна вага повітря ззовні приміщення та всередині його, кГ/м3.

    Об’ємна вага повітря розраховується за формулою:


    , (4.9)


    де: Рб – барометричний тиск мм рт. ст.; Рб = 750 мм рт. ст.;

    Т – температура повітря, К0; всередині приміщення: для теплого періоду року t=280С або Т=3100С, для холодного періоду року - t=170С або Т=2900С; ззовні приміщення: для літа t=240С або Т=2970С, для зими t=-110С або Т=2620С (СНиП 2.04.05-91).


    ;

    ;

    ;

    .


    Знайдемо h2 із співвідношень:


    , (4.10)

     (м);

     (м2);

     (м2).


    Розв’яжемо систему:



    Звідси:


    ;

    ;

     (м/с);

     (м/с);

     (м3/год);

     (м3/год).


    Оскільки фактичне значення повітрообміну значно перевищує нормативне значення як взимку, так і влітку, то природна вентиляція (аерація) неефективна. Тому для підвищення ефективності вентиляції в приміщенні необхідні додаткові заходи.

    При оцінці метеорологічних умов у досліджуваному приміщенні необхідно порівняти фактичні значення параметрів мікроклімату: температури повітря, відносної вологості, швидкості переміщення повітря, інтенсивності теплового випромінювання за наявності його джерел у приміщенні з нормативними значеннями, встановленими ДСН 3.3.6.042-99.

    Фактичні значення можна одержати за допомогою безпосередніх власноручних вимірів або використати готові дані вимірів, якщо вони є в санітарно-технічних паспортах досліджуваних приміщень.

    Швидкість переміщення повітря у приміщенні, крім того, можна знайти із формули (4.6), якщо за площу, яку буде переміщатися повітря кількістю , взяти вертикальну площу перетину досліджуваного приміщення:


     (м/с). (4.11)


    Для мого прикладу:


     (м/с).


    Беручи до уваги, що в адміністративно управлінських приміщеннях виконуються за енерговитратами легкі роботи, то відповідно до ДСН 3.3.6.042-99 для холодного періоду року нормативними будуть:

    1. температура: оптимальна 21-240С, допустима 20-250С;

    2. відносна вологість: оптимальна 40-60%, допустима не більше 70%;

    3. швидкість переміщення повітря: оптимальна 0,1 м/с, допустима не більше 0,2 м/с.

    Для теплого періоду:

    1. температура: оптимальна 22-250С, допустима 21-280С;

    2. відносна вологість: оптимальна 40-60%, допустима не більше 60%;

    3. швидкість переміщення повітря: оптимальна не більше 0,2 м/с, допустима 0,1-0,3 м/с.

    Значення параметрів, які характеризують санітарно-гігієнічні умови праці в аналізованому підрозділі наведені в підсумковій таблиці 4.1.


    Таблиця 4.1 – Підсумкова таблиця

    Параметр

    Значення параметра

    Нормативний документ

    фактичне

    нормативне

    1. Освітленість штучна (лк)

    323,23

    300

    СНиП II-4-79

    2. Значення коефіцієнта природного освітлення (%)

    0,486

    1,35

    СНиП II-4-79

    3. Температура повітря (0С):




    взимку

    20

    21 - 25

    ДСН 3.3.6.042-99

    влітку

    24

    22 - 28

    ДСН 3.3.6.042-99

    4. Відносна вологість повітря (%):




    взимку

    65

    < 75

    ДСН 3.3.6.042-99

    влітку

    55

    < 60

    ДСН 3.3.6.042-99

    5. Повітрообмін (м3/год):




    взимку

    1029,28

    180

    СНиП 2.09.04-87

    влітку

    658,63

    180

    СНиП 2.09.04-87

    6. Швидкість переміщення повітря (м/с)

    0,051

    < 0,2

    ДСН 3.3.6.042-99


    Аналізоване приміщення за небезпекою виникнення пожежі відповідно до ОНТП 24-86 належить до категорії В (пожежонебезпечні – в ньому наявні легкозаймисті речовини – папір, дерево).

    Можливими причинами пожежі можуть бути:

    1. коротке замикання в електричній мережі, що може спричинити загорання наявних легкозаймистих речовин;

    2. займання паперу і дерева через необережне поводження з вогнем;

    3. поширення вогню з сусідніх приміщень.

    Попередити пожежу можна шляхом розроблення правил безпечної поведінки із вогнем, усуненням можливості виникнення короткого замикання.

    У разі виникнення пожежі своєчасно та з мінімальними наслідками дають можливість загасити її наявні пожежна сигналізація та вогнегасники.

    План евакуації працівників та матеріальних цінностей на випадок пожежі наведений на рисунку 4.5.

    Умовні позначення рисунку 4.5: * – досліджуване приміщення;  - шляхи евакуації.

    4.3 Заходи щодо поліпшення умов праці


    Для поліпшення умов праці в досліджуваному приміщенні необхідно покращити природне освітлення шляхом застосування матеріалів, що підвищують відбиття світла від поверхонь приміщення, а також зняти сонцезахисні жалюзі. Можна також збільшити коефіцієнт запасу шляхом застосування скла, яке краще пропускає природне освітлення. При цьому зміняться такі показники:

    1.                загальний коефіцієнт світлопроникнення:


     = 0,8 * 0,85 * 1 * 1 * 0,9 = 0,6 (шляхом зняття сонцезахисних жалюзі, =1);


    Рисунок 4.5 – План евакуації із приміщення


    2. коефіцієнт, що враховує відбиття світла від внутрішніх поверхонь приміщення при ρсз=0,5 (за рахунок застосування для внутрішніх поверхонь приміщення світлових кольорів), звідки r1(1,3)=3;

    3. коефіцієнт запасу: Кз=1,3 (шляхом покращення якості матеріалу, через який проходять сонячні промені):


    .


    Оскільки в такому випадку фактичне значення освітленості всеодно не відповідає нормативному, то необхідно застосувати штучне освітлення, яке відповідає нормативному значенню та забезпечить достатнє освітлення в будь-який час.

    Для зменшення надлишкового повітрообміну в холодний період року (1029,28 замість необхідних 180 м3/год) пропоную скоротити час провітрювання приміщення до:

     хвилин

     хвилин


    Х = 180 * 60 / 1029,28 = 10,5 хв. на годину.


    ВИСНОВКИ


    Банківський менеджмент – це сукупність принципів, форм, методів і засобів управління банком у ринкових умовах, наука про надійні і ефективні системи управління процесами і відносинами, які становлять зміст діяльності банку; керівництво, керівні кадри і органи банківської установи.

    Банківський менеджмент поділяється на організаційний та фінансовий. Організаційний стосується розв’язання загальних проблем і специфіки управління банківським колективом, створення організаційних структур та систем забезпечення діяльності банку. Фінансовий менеджмент комерційного банку – це система принципів, форм, методів і засобів грошових відносин, управління фінансовими ресурсами з метою забезпечення високої ефективності і фінансової стабільності в діяльності банку з врахуванням коливань кон’юнктури на фінансових ринках.

    Важливим в банку є процес планування. Планування банківської діяльності являє собою процес визначення цілей на майбутнє та розробку шляхів їх досягнення. Планування являє собою визначення пріоритетів подальшого розвитку банку на основі аналітичної обробки отриманої інформації про стан і динаміку умов ринкового середовища. Для банку, на відміну від інших суб`єктів господарської діяльності, основу механізму планування діяльності складає фінансове планування, що є, по суті, процесом розробки системи фінансових планів і планових (нормативних) показників для забезпечення розвитку банку необхідними фінансовими ресурсами і підвищення ефективності його фінансової діяльності в майбутньому.

    У ході формування ефективної системи фінансового менеджменту банку важливого значення набувають методики аналізу їх фінансово-господарської діяльності. За цілями проведення фінансовий аналіз банку поділяється на різні форми залежно від таких критеріїв: за обсягом аналітичного дослідження (повний, тематичний), за суб'єктом аналізу (внутрішній, зовнішній), за об'єктом фінансового аналізу банку (аналіз фінансової діяльності банку в цілому; аналіз фінансової діяльності окремих, структурних підрозділів, центрів фінансової відповідальності банку; аналіз окремих фінансових операцій банку), за періодом проведення (попередній, поточний, підсумковий, перспективний). Системи фінансового аналізу: горизонтальний, вертикальний, порівняльний, інтегральний, коефіцієнтний.

    В основі функціональних підсистем фінансового менеджменту важливу роль у підвищенні ефективності управління доходами й витратами, ліквідністю та бюджетним процесом відіграють системи і методи фінансового контролю.

    За сучасних умов розвитку банківської діяльності головне завдання полягає в пошуку реальних шляхів мінімізації ризиків та отримання достатніх прибутків для збереження коштів вкладників та підтримання життєдіяльності банку. Успішне вирішення цієї складної проблеми потребує використання багатьох методів, прийомів, способів, систем та розробки нових підходів до управління активами і пасивами банку. В усьому світі рівень ефективності управління активами і пасивами розглядається як один з найважливіших чинників підвищення стабільності, надійності, ліквідності та прибутковості діяльності.

    Сутність активів та пасивів банків обумовлюється їхньою роллю в економіці як фінансових посередників, що акумулюють тимчасово вільні кошти суб`єктів господарської діяльності і розміщують їх на умовах повернення, строковості та платності в тих суб`єктів господарства, які потребують цього для забезпечення виробничого процесу. Основними завданнями сучасного комерційного банку є надання різноманітних видів позик своїм клієнтам, для чого є необхідним залучення коштів із різних джерел на відповідні терміни, здійснення розрахунково-касового обслуговування клієнтів і проведення платежів, здійснення операцій з купівлі та продажу валютних коштів як за дорученням клієнтів, так і за власний рахунок.

    Найважливішим напрямком здійснюваних банком активних операцій є кредитування. У структурі балансу банку кредитний портфель розглядається як єдине ціле та складова активів банку, що має свій рівень дохідності й ризику. Тому для успішного кредитування - забезпечення повернення наданих кредитів та підвищення дохідності кредитних операцій - банки мають впровадити ефективну й гнучку систему управління кредитним портфелем.

    Одним з головних елементів ефективного управління кредитами є добре розроблена кредитна політика, що має забезпечувати ефективне управління портфелем кредитів банку, ретельний контроль за ними і мінімізацію втрат від настання кредитних ризиків.

    В банківській справі як і в інших видах бізнесу ризик пов’язується передусім з фінансовими втратами, що виникають у разі реалізації певних ризиків. Діяльність банку дуже різноманітна і включає операції залучення коштів, випуск і купівлю цінних паперів, видачу кредитів, факторинг, лізинг, забезпечення клієнтів готівкою. Здійснення кожної банківської операції пов’язане з можливістю реалізації кількох ризиків. Через те, що банк одночасно здійснює активні і пасивні операції виникають такі ризики, як: кредитний ризик, валютний ризик, процентний ризик, ризик незбалансованої ліквідності, ризик розриву строку залучення і розміщення коштів та інші ризики.

    Ризик означає небезпеку (можливість) втрати банком своїх ресурсів, недоотримання доходів або понесення додаткових витрат у результаті здійснення певних фінансових операцій.

    Банки мають успіх тоді, коли ризики контрольовані і знаходяться в рамках їх фінансових можливостей.

    Найважливішим в управлінні банком є управління ризиком ліквідності. Ліквідність банку – це здатність банку забезпечувати своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів і строками і сумами виконання зобов’язань банку.

    Банківська ліквідність розуміється як якісна характеристика суб'єкта економічних відносин; на мікрорівні її можна охарактеризувати як єдність платоспроможності, надійності та фінансової стійкості.

    Підтримання ліквідності банку є серйозною та складною проблемою. У світовій практиці були розроблені методи (теорії) управління ліквідністю, які є складовою частиною всього банківського менеджменту. До складу таких методів входять: управління активами; управління пасивами; збалансоване управління ліквідністю (активами та пасивами).

    Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26


    Приглашения

    09.12.2013 - 16.12.2013

    Международный конкурс хореографического искусства в рамках Международного фестиваля искусств «РОЖДЕСТВЕНСКАЯ АНДОРРА»

    09.12.2013 - 16.12.2013

    Международный конкурс хорового искусства в АНДОРРЕ «РОЖДЕСТВЕНСКАЯ АНДОРРА»




    Copyright © 2012 г.
    При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.