МЕНЮ


Фестивали и конкурсы
Семинары
Издания
О МОДНТ
Приглашения
Поздравляем

НАУЧНЫЕ РАБОТЫ


  • Инновационный менеджмент
  • Инвестиции
  • ИГП
  • Земельное право
  • Журналистика
  • Жилищное право
  • Радиоэлектроника
  • Психология
  • Программирование и комп-ры
  • Предпринимательство
  • Право
  • Политология
  • Полиграфия
  • Педагогика
  • Оккультизм и уфология
  • Начертательная геометрия
  • Бухучет управленчучет
  • Биология
  • Бизнес-план
  • Безопасность жизнедеятельности
  • Банковское дело
  • АХД экпред финансы предприятий
  • Аудит
  • Ветеринария
  • Валютные отношения
  • Бухгалтерский учет и аудит
  • Ботаника и сельское хозяйство
  • Биржевое дело
  • Банковское дело
  • Астрономия
  • Архитектура
  • Арбитражный процесс
  • Безопасность жизнедеятельности
  • Административное право
  • Авиация и космонавтика
  • Кулинария
  • Наука и техника
  • Криминология
  • Криминалистика
  • Косметология
  • Коммуникации и связь
  • Кибернетика
  • Исторические личности
  • Информатика
  • Инвестиции
  • по Зоология
  • Журналистика
  • Карта сайта
  • Інструменти підтримки платоспроможності та ліквідності комерційного банку (на прикладі АКБ "Приватбанк")

    Наступна застава іпотечного покриття не допускається.

    13. Власники іпотечних облігацій - заставодержателі мають вищий пріоритет перед правами чи вимогами інших осіб щодо іпотечного покриття. Реєстрація у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження заставою іпотечного покриття не змінює вищий пріоритет прав власників іпотечних облігацій на іпотечне покриття.

    14. Іпотечне покриття та операції з ним обліковуються емітентом відокремлено у порядку, встановленому Національним банком України для емітентів-банків або спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг - для емітентів, що є небанківськими фінансовими установами.

    15. Обслуговуванням іпотечних активів у складі іпотечного покриття є заходи, спрямовані на забезпечення належної реалізації функцій іпотечного кредитора у взаємовідносинах з боржниками за відповідними іпотечними активами. Обслуговування іпотечних активів включає:

    1) приймання від боржників платежів за забезпеченими іпотекою зобов'язаннями та їх облік (ведення реєстру платежів);

    2) контроль за додержанням боржниками умов кредитних та іпотечних договорів;

    3) контроль за станом предметів іпотеки та їх збереженням;

    4) пред'явлення боржникам вимог щодо виконання ними забезпечених іпотекою зобов'язань;

    5) здійснення заходів із звернення стягнення на предмет іпотеки в разі порушення боржниками умов забезпечених іпотекою зобов'язань;

    6) реалізація інших прав та виконання обов'язків іпотекодержателя відповідно до кредитних та іпотечних договорів і договору про обслуговування іпотечного покриття.

    16. Для кожного випуску звичайних іпотечних облігацій формується окреме іпотечне покриття.

    До складу іпотечного покриття звичайних іпотечних облігацій не можуть включатися іпотечні активи, зобов'язання боржників за якими забезпечені іпотекою об'єктів незавершеного будівництва або іпотекою майнових прав.

    Протягом строку обігу звичайних іпотечних облігацій сукупний розмір іпотечних активів, зобов'язання боржників за якими забезпечені іпотекою жилих будинків або квартир, повинен становити не менше ніж 85 відсотків від сукупного розміру усіх іпотечних активів, включених до складу іпотечного покриття звичайних іпотечних облігацій. Основна сума боргу за іпотечними активами, предметом іпотеки за якими є нерухомість нежилого призначення та які включені до складу іпотечного покриття, не повинна перевищувати 60 відсотків від оціночної вартості предмета іпотеки.

    17. Протягом строку обігу звичайних іпотечних облігацій характеристики іпотечного покриття стосовно строків, дохідності і порядку погашення повинні бути збалансованими з відповідними характеристиками звичайних іпотечних облігацій:

    1) середньозважений строк іпотечних та інших активів у складі іпотечного покриття повинен перевищувати строк повного виконання зобов'язань за звичайними іпотечними облігаціями;

    2) середньозважений розмір процентів (доходу) за іпотечними та іншими активами у складі іпотечного покриття повинен перевищувати розмір процентів (доходу) за звичайними іпотечними облігаціями;

    3) регулярність та розмір періодичних платежів у рахунок сплати процентів за іпотечними та іншими активами у складі іпотечного покриття повинні відповідати регулярності та розміру періодичних платежів емітента у рахунок сплати процентів за звичайними іпотечними облігаціями.

    За рейтингом журналу CREDIT MAGAZINE "Угодою місяця" на світових фінансових ринках став випуск сек’юритизаційних облігацій ПриватБанку в березні 2007 року [86].

    Впливове британське фінансове видання - журнал CREDIT MAGAZINE визнав випуск сек’юритизаційних паперів ПриватБанку "Угодою місяця" світового фінансового ринку. У квітневому номері журналу аналізуються найбільші угоди кінця лютого-березня, серед яких кращою визнано саме розміщення ПриватБанком єврооблігацій на суму 180 млн. дол. США на строк 25 років, забезпечених іпотечними кредитами банку.

    Як відзначає CREDIT MAGAZINE, це не тільки дебютна сек’юритизація для емітента, але і перша для України сек’юритизация, при якій забезпеченням цінних паперів служить пул іпотечних кредитів. "Існує мало можливостей купівлі при 200 базових пунктах вище ставки Libor, в якості стартової ставки, за якою не знаходиться яка-небудь історія; інвестори побачили в цьому можливість заробити і таку, що довго чекати не буде, - відзначає Ендрю Денніс, голова ABS синдикату в Лондонському офісі UBS. - В основі угоди - 10'828 доларових кредитів, важливою особливістю є їхнє широке поширення по регіонах України: на кредити, видані в одній області, припадає не більше 20% всієї транзакції, що є для угоди гарантією відображення загальнонаціональних тенденцій іпотечного ринку, на противагу залежності від якого-небудь сегмента благополучного регіону, де ринок демонструє ефект "роздутого міхура".

    Крім того, відзначає CREDIT MAGAZINE, угода такого рівня була підготовлена і реалізована в гранично короткі терміни, що говорить про високий професіоналізм команди банку. ПриватБанк успішно завершив угоду з випуску єврооблігацій на суму 180 млн. дол. США, забезпечених іпотечними кредитами наприкінці лютого 2007 року. Організатором випуску виступив міжнародний інвестиційний банк UBS, податковим і фінансовим консультантом угоди - аудиторська компанія Делойт. Перший транш "А" паперів на 134,1 млн. дол. США має купон на 210 базисних пунктів вище одномісячного LIBOR. Висока якість іпотечного портфеля ПриватБанку забезпечила інвестиційний рейтинг за цими паперами - він був встановлений вище спекулятивного рівня суверенного рейтингу України на рівні "Baa3" від агентства Moody's і "BBB-" від агентства Fitch.

    "Відносно висока якість кредитів і здорові внутрішні процедури Приват-Банку позитивні для такої угоди", - говорить Стефан Огустін, аналітик агентства Moody's в Лондоні. "Отримання рейтингу інвестиційного класу для цієї угоди було вирішальним, - відзначає Ігор Гордієвич, виконавчий директор підрозділу ринків боргового капіталу в регіоні CEMEA, UBS (Лондон). - Ряд структурних особливостей сприяли отриманню рейтингу на чотири-п'ять пунктів вищого суверенного рейтингу України".

    На думку аналітиків журналу, незважаючи на те, що ПриватБанк домінує на українському банківському ринку, його іпотечний бізнес все ще розвивається, що робить цю угоду віхою для ПриватБанку. Закордонні фінансові інститути, такі як Raiffeissen, BNP Paribas та Banca Intesa вже купили або в процесі придбання українських банків: ця угода служить важливим показником того, що інститути, які знаходяться в українській власності, можуть зберігати перевагу. Ця угода поліпшить можливості ПриватБанку з управління активами і пасивами і, в кінцевому підсумку, знизить ціну іпотечних кредитів для покупців житла в Україні. "З погляду ризику, це - 25-річне фінансування і важлива основа для іпотечного бізнесу емітента, Приват-Банк підтвердив, що він здатний генерувати довгострокове фінансування на основі великого кошику кредитів на житлову власність".

    Основними інвесторами випуску виступили банки та інвестиційні компанії з Європи та Північної Америки, причому британські інвестори викупили 28% випуску, інвестори з Німеччини і Австрії - по 21%, також в пулі інвесторів випуску взяли участь французькі, португальські, російські, італійські, грецькі та канадські інвестиційні банки і компанії.

    На рис.3.1 наведені графіки зміни величини короткострокового ресурсного гепу (перевищення обсягів короткострокових депозитів над обсягами Короткострокових активів) за рахунок емісії довгострокових іпотечних облігацій на суму 1 млрд. грн.

    Грошовий ефект від імунізації розраховується як відсутність витрат на запозичення оперативних коштів на міжбанківському ринку за середньою ставкою 7% річних. Таким чином економія за місяць становить біля 5,8 млн. грн. відсотків, які повинні були бути сплачені для ліквідації поточного гепу в короткостроковій ліквідності АКБ "Приватбанк".

    Рис.3.1 - Ефективність імунізації короткострокового ресурсного гепу (перевищення обсягів короткострокових

    депозитів над обсягами короткострокових активів) за рахунок емісії довгострокових іпотечних облігацій на суму

    1 млрд. грн.

    Висновок розділу 3


    Короткострокові облігації АКБ “Приватбанк" терміном 3 роки тільки частково вирішили проблему короткострокових ресурсних ГЕП-розривів, особливо для 3-5 річного ринку кредитування фізичних осіб на придбання автомобілів.

    Наступним інструментом для імунізації короткострокових ресурсних ГЕП-розривів стало застосування нових цінних паперів України - довгострокових іпотечних цінних паперів - у березні 2007 року розміщення ПриватБанком єврооблігацій на суму 180 млн. дол. США на строк 25 років, забезпечених іпотечними активами - заставою іпотечних кредитів банку.

    Проведений аналіз ефекту від імунізації для АКБ "Приватбанк" показав, що економія витрат за місяць становить біля 5,8 млн. грн. відсотків, які повинні були бути сплачені для ліквідації поточного гепу в короткостроковій ліквідності АКБ "Приватбанк".


    Висновки


    Платоспроможність банку розподіляється на оперативну, строкову та загальну.

    Оперативна платоспроможність банку - це здатність наявним обсягом платіжних засобів:

    безготівкові кошти в національній валюті на коррахунку в НБУ, коррахунках в інших комерційних банках - резидентах, в іноземній валюті на коррахунках в комерційних банках-нерезидентах;

    готівкові кошти в касі банку в національній та іноземній валютах,

    забезпечити щоденні вимоги клієнтів по проведенню платежів та видачі готівки з каси банку.

    Оперативна платоспроможність банку забезпечується залишком безготівкових коштів на коррахунках банку з врахуванням щоденних надходжень коштів на рахунки клієнті банку та власні рахунки банку (повернення кредитних коштів та сплата процентних і комісійних доходів клієнтом банку), а також залишком готівкових коштів в касі банку з врахуванням щоденних надходжень готівки в касу. Оперативна платоспроможність має нормативно мінімальний щоденний обсяг залишків на початок та кінець робочого дня, який забезпечує виконання вимог НБУ до рівня обов’язкових резервів на коррахунку, як нормативного відсотку до рівня залучених коштів клієнтів.

    Строкова платоспроможність банку є плановим прогнозом надходження та витрат безготівкових коштів на коррахунку та готівкових коштів в касі банку, основана на прогнозі сум та строків надходження та повернення строкових депозитних вкладів, сум та строків повернення і видачі кредитів та вкладень в цінні папери.

    Загальна платоспроможність банку (або ліквідаційна платоспроможність) - це мінімально необхідний рівень власного оборотного капіталу для компенсації можливої втрати коштів, які вкладені банком в активи з різним ризиком неповернення та неотримання доходів від використання активів. Загальна платоспроможність доповнюється нормативом достатності капіталу, в якому на відміну від нормативу платоспроможності ризики активів враховуються детально за допомогою резервів, створених банком для компенсації ризиків неповернення коштів, вкладених чи переміщених за часом у активи сумнівності повернення.

    Ліквідність комерційного банку характеризує його здатність перетворити фінансові чи матеріальні активи у грошові кошти з метою вчасного виконання зобов’язань перед вкладниками.

    З врахуванням цього у світовій банківській теорії і практиці ліквідність прийнята розуміти як "запас" (загальна ліквідність) чи як "потік" (строкова та поточна ліквідність). При цьому ліквідність як "запас" містить у собі визначення рівня можливості комерційного банку виконувати свої зобов'язання перед всіма клієнтами у визначений конкретний момент часу шляхом зміни всієї структури активів на користь їх високоліквідних статей (ліквідаційне перетворення) для погашення зобов’язань перед клієнтами.

    Ліквідність як "потік" аналізується з погляду динаміки, що припускає оцінку здатності комерційного банку протягом визначеного періоду часу змінювати сформований несприятливий рівень ліквідності чи запобігати погіршенню досягнутого, об'єктивно необхідного рівня ліквідності (зберігати його) за рахунок ефективного управління відповідними статтями активів і пасивів, залучення додаткових позикових коштів, підвищення фінансової стійкості банку шляхом зростання доходів.

    Комплексними інструментами управління загальним рівнем платоспроможності банку є контроль стану виконання нормативів Н1, Н2 та Н3:

    Мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1)

    Норматив адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2)

    Норматив адекватності основного капіталу (Н3)

    Основними інструментами управління поточною та строковою платоспроможністю та ліквідністю банку є платіжні календарі, структурування фондів (“фондування активів”) та встановлення граничних значень нормативів управління ліквідністю: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6).

    Інструментами страхового забезпечення платоспроможності банку є обов’язкове резервування частки залучених коштів клієнтів на зовнішньому коррахунку в НБУ та створення за рахунок частки прибутку внутрішніх резервів регулятивного капіталу на погашення ризиків можливих збитків від активних операцій банку.

    Проведений аналіз якості управління платоспроможністю та ліквідністю АКБ "Приватбанк" у 2003 - 2006 роках з застосуванням інструментарію нормативів Н1 - Н13 Національного банку України показав:

    1. Мінімальний рівень регулятивного капіталу не менше 8,0 млн. євро, визначений НБУ, перевиконується в АКБ "Приватбанк" в десятки раз (фактичний рівень регулятивного капіталу становить 605,7 млн. євро на 01.01.2007 року).

    2. Мінімальний рівень нормативу Н2 (не менше 10%) перевиконується банками першої групи рейтингу НБУ на рівні не вище 10,5 - 11,5%, тобто банки працюють в діапазоні постійного перевищення нормативу на +5 - 15% (в АКБ "Приватбанк" фактичний рівень нормативу Н2 становить 10,3 - 11,9% на протязі 2006 року).

    3. Мінімальний рівень нормативу Н2 (не менше 4%) виконується банками першої групи рейтингу на рівні 5,0 - 8,0%, тобто банки працюють в діапазоні постійного перевищення нормативу на +20-100% (в АКБ "Приватбанк" фактичний рівень нормативу Н3 становить 5,0 - 6,2% на протязі 2006 року).

    Таким чином, згідно визначенням НБУ АКБ "Приватбанк" по рівню капіталізованості відноситься до рівня "достатньо капіталізованого" - на нижній границі діапазону "достатності капіталізації", тобто банку, в якого:

    розмір регулятивного капіталу відповідає встановленим мінімальним вимогам;

    співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2), відповідає його нормативному значенню і становить не менше ніж 8 відсотків або наближається до 17 відсотків;

    співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу Н3) становить не менше ніж 4 відсотки або наближається до 8 відсотків.

    Тобто, у АКБ "Приватбанк" для переходу в категорію "добре капіталізований банк" по шкалі вимог НБУ існують проблеми з підвищенням рівня запасу платоспроможності відносно нормативів, що забезпечується впровадженням заходів по зростанню обсягу власного капіталу чи заходів по зниженню рівня обсягів кредитно-інвестиційного портфелю.

    Основними інструментами управління поточною та строковою платоспроможністю та ліквідністю АКБ "Приватбанк" є платіжні календарі та встановлення граничних значень нормативів управління ліквідністю.

    Аналіз виконання нормативів ліквідності Н4, Н5, Н6 в АКБ "Приватбанк" у 2003 - 2006 роках. показав, що всі нормативи ліквідності виконувалися за аналізуємий період. Але при цьому спостерігається велике перевищення норми показників миттєвої та поточної ліквідності на 26,65% і 25,56% відповідно, що є результатом масового впровадження системи банкоматів АКБ "Приватбанка" (до 50% від сумарної кількості банкоматі у всій банківській системі України).

    Аналіз рівня відволікання активів банку на резервування ризиків за активними операціями в першій групі банків України станом на 01.01.2007 року показав, що в АКБ "Приватбанк" найбільша частка резервування ризиків - 9,73% від загальної валюти активів балансу. Для порівняння в інших банках першої групи рейтингу частка резервів не перевищує 1,72 - 5,52% від загального обсягу валюти балансу.

    Таким чином, досліджуємий АКБ "Приватбанк" активно використовує інструментарій створення внутрішніх резервів для підтримання платоспроможності банку, що при високій вартості внутрішнього резервування свідчить про неможливість використання банком зовнішніх ресурсів великого обсягу, оскільки банк є явним лідером банківської системи України і оперує дуже великими обсягами коштів, які відсутні на ринку міжбанківських запозичень в Україні.

    Регулююча політика НБУ на сучасному етапі робить вигідним залучення строкових коштів юридичних та фізичних осіб, оскільки рівень обов’язкового резервування за цими видами залучених ресурсів знизився з 6,0% на початок 2006 року до 0,5% на кінець 2006 року та у 2007 році. Одночасно НБУ суттєво знизив рівень обов’язкового резервування за поточними коштами юридичних та фізичних осіб в національній валюті з рівня 8% на початок 2006 року до 1% на кінець 2006 року та на протязі 2007 року.

    Таким чином, НБУ у кінці 2006 - на протязі 2007 року мінімізував вплив зовнішнього страхового інструменту обов’язкового резервування залучених коштів на забезпечення платоспроможності банку. Проведений аналіз результатів порівняння рівня частки високоліквідних коштів від валюти балансу активів, яку банки використовують для забезпечення "платіжного" вікна та обов’язкового резервування на коррахунку в НБУ, а також у вигляді готівкових коштів в касах та банкоматах банку показав, що АКБ "Приватбанк", навіть при глобальній мережі банкоматів розміщує тільки 7,7% активів в високоліквідні платіжні засоби, тоді як діапазон високоліквідних активів в банках першої групи становить 3,48 - 15,6%.

    В дипломному проекті запропонований новий метод забезпечення ліквідності та платоспроможності банку на основі стратегії управління часовим ГЕПом та відсотковим ставками підпроцентних активів та пасивів.

    Інструментами імунізації часових та процентних гепів запропоноване використання середньострокових облігацій (до 3 років) та довгострокових іпотечних облігацій (строком до 25 років) і валюті, розміщуємих на іноземних фінансових ринках у іноземних інвесторів.

    Стратегія управління гепом має на меті при збереженні вимог по забезпеченню платоспроможності та ліквідності банку отримання підвищених прибутків і передбачає свідомий ризик банку, а тому характеризується як агресивніша. У разі реалізації ризику маржа банку знизиться, що буде зумовлено підвищенням ставок за від'ємного гепу або зниженням ставок за додатного гепу. У процесі реалізації стратегії управління гепом необхідно досягти відповідності між видом гепу (додатний чи від'ємний) та прогнозами зміни напряму, швидкості й рівня відсоткових ставок. Очевидно, запорукою успіху цієї стратегії є наявність надійного прогнозу (або можливість отримати такий прогноз) і передбачуваність економічної ситуації. Якщо спрогнозувати зміну відсоткових ставок неможливо, наприклад, через нестабільність економіки або під час кризових періодів, набагато безпечнішою для банку буде стратегія фіксації спреду.

    Основними параметрами управління ГЕПом є строки та обсяги активів і зобов'язань банку. Узгодження строків розміщення активів і залучення зобов'язань - один із методів, з допомогою якого банк фіксує спред і нейтралізує ризик зміни відсоткової ставки.

    Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9


    Приглашения

    09.12.2013 - 16.12.2013

    Международный конкурс хореографического искусства в рамках Международного фестиваля искусств «РОЖДЕСТВЕНСКАЯ АНДОРРА»

    09.12.2013 - 16.12.2013

    Международный конкурс хорового искусства в АНДОРРЕ «РОЖДЕСТВЕНСКАЯ АНДОРРА»




    Copyright © 2012 г.
    При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.