Кредитний механізм в комерційних банках

В основу оцінки кредитної заявки покладено різні критерії, серед яких можна виділити такі, як репутація (відносини позичальника з кредиторами, клієнтами та постачальниками), з’ясування платоспроможності, наявність власного капіталу, поточний стан економіки або галузі та забезпечення (застава, гарантія або страхування). Також в межах даного елементу визначаються джерела ризику і оцінюється кожне з цих джерел та сукупний ризик щодо потенційної кредитної угоди.

Окрім цього аналізується вплив, який справляє потенційна кредитна угода на вже сформований кредитний портфель банку. На основі проведеного аналізу визначається ставка відсотку за кредит з урахуванням всіх раніше визначених аспектів. Більшість банків користуються моделлю визначення основних елементів ціноутворення на основі базової ставки з урахуванням додаткових витрат (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Основні елементи визначення ціни кредиту [41]

Дана методика є найбільш сучасною, але в той же час найбільш складною у застосуванні. При визначенні процентної ставки необхідно враховувати, що обсяг реального платоспроможного попиту на кредити завжди обмежений. І чим в більшій мірі банк змушений конкурувати за клієнта, тим в більшій мірі при визначенні ціни кредиту він повинен аналізувати маркетингову інформацію з інших банків-конкурентів.

Сутність такого елементу кредитної політики як кредитний моніторинг полягає в тому, що за допомогою цього елемента контролюється використання кредиту за призначенням, аналізуються зміни у фінансовому стані позичальника, здійснюється контроль за наданим забезпеченням. Якщо останнім виступає застава, то потрібно слідкувати за її зберіганням, а якщо забезпеченням виступає гарантія, то проводити систематичний аналіз фінансової діяльності гаранта або страховика. Ключовим моментом даної процедури є підтримання тісних контактів з клієнтом для отримання оперативної інформації та її своєчасного аналізу.

Особливу увагу і додатковий контроль в процесі реалізації кредитної політики потрібно приділяти роботі з проблемними кредитами. Слід зазначити, що по сигналам раннього попередження можливих втрат в майбутньому службовці банка повинні здійснювати всі можливі заходи із забезпечення повернення проблемних кредитів.

Сутність такого елементу як аналіз кредитного портфеля полягає в тому, що службовці банка проводять систематичний аналіз кредитного портфеля (сукупності всіх кредитних угод) за різними критеріями. Серед них можна виділити такі: галузева ознака, вид кредиту (короткостроковий, довгостроковий), спосіб забезпечення повернення кредиту (гарантія, страхування, застава) та розмір кредиту. На основі аналізу кредитного портфеля за цими критеріями робиться висновок щодо ступеня його диверсифікації в цілому та за кожним напрямком зокрема. Аналіз питомої ваги пролонгованих та прострочених кредитів дозволяє зробити висновок щодо якості кредитного портфеля.[41]

Таким чином, усі розглянуті вище етапи організації кредитування комерційним банком позичальника у своїй сукупності утворюють єдиний, цілісний технологічний процес, результатом якого є надання кредитних послуг. Регламентація порядку здійснення відповідних операцій при формуванні кредитної політики є важливим засобом не лише уніфікації технології цих операцій для всіх його структурних підрозділів, а й підпорядкування практичних дій банківського персоналу у сфері організації грошово-кредитних відносин єдиним цілям і завданням, досягнення яких визначено затвердженою керівництвом банку кредитною політикою.

Структура кредитного портфеля не лише відображає особливості кредитної політики того чи іншого комерційного банку, а й віддзеркалює загальний стан економічного здоров’я держави. Тож проаналізуємо структуру і динаміку кредитування комерційними банками вітчизняних суб’єктів господарювання та фізичних осіб, тобто кінцевих споживачів кредитних ресурсів.

1.4 Макроекономічний огляд кредитного ринку України

За станом на 01.01.2003 р. структура активів банків була такою: високоліквідні активи становили 9 043.4 млн. грн. (13.3% від суми загальних активів), кредитний портфель – 46 735.6 млн. грн. (69.0%), вкладення в цінні папери – 4 401.9 млн. грн. (6.5%), дебіторська заборгованість – 1 410.1 млн. грн. (2.1%), основні засоби та нематеріальні активи – 4 926.3 млн. грн. (7.3%). нараховані доходи до отримання – 93,6.9 млн. грн. (1.4%), інші активи – 319.3 млн. грн. (0.4% від суми загальних активів) (додаток Б).

Кредитний портфель банківської системи України за минулий рік збільшився на 45.6% (за 2001 р. - на 35.8%) і на 01.01.2003 р. становив 46 735.6 млн. грн. Зокрема чистий кредитний портфель (загальний кредитний портфель, скоригований на суму сформованих резервів під кредитні ризики) дорівнював 43 160.8 млн. грн. Збільшення відбулося в основному за рахунок зростання обсягу кредитів, наданих суб'єктам господарювання. Випереджаючими темпами продовжували зростати обсяги довгострокових кредитів та позичок в інвестиційну діяльність (рис.1.4).

Рис.1.4 Динаміка кредитного портфеля, довгострокових та короткострокових кредитів у 2002 році

Обсяги довгострокових кредитів збільшилися на 88.1% і на 01.01.2003 р. становили 10 689.7 млн. грн., або 22.9% від загального обсягу кредитного портфеля. Обсяги кредитів в інвестиційну діяльність збільшилися на 83.7%.

Протягом 2002 року найвищими темпами зростали обсяги кредитів, наданих і фізичним особам – порівняно з початком року вони збільшилися у 2.4 рази (за 2001 рік – на 45.9%) і на 01.01.2003 р. дорівнювали 3 254.8 млн. грн.

Зростанню обсягів кредитування сприяло зниження процентних ставок за кредитами банків, унаслідок чого позички стати доступнішими для суб'єктів господарювання та населення. Якщо у 2001 році середньозважена ставка за кредитами дорівнювала 26.1%, то у 2002 році – 20.8%.

Завдяки позитивним змінам у динаміці активів та кредитного портфеля прогресивні зрушення відбулися і в їх структурі. Збільшилася частка кредитного портфеля в загальних активах – із 63.2 до 68.9%, довгострокових кредитів у кредитному портфелі – із 17.7 до 22.9%, кредитів у інвестиційну діяльність – із 3.4 до 4.2%, кредитів, наданих фізичним особам, – із 4.3 до 7.0%. Водночас знизилася частка кредитів, наданих іншим банкам, – із 12.3 до 10.9%. Поліпшилася якість кредитного портфеля. Зокрема частка проблемних (прострочених та сумнівних) позичок скоротилася з 5.8 до 4.5%.

Основну частину кредитного портфеля становлять кредити, надані суб'єктам господарювання, – 38 189.0 млн. грн., або 81.7% від загального обсягу; кредити, надані іншим банкам, – 5 096.2 млн. грн., або 10.9%; кредити, надані фізичним особам, – 3 254.8 млн. грн., або 7.0%; кредити, надані органам державного управління, – 195.6 млн. грн. або 0.4%.

За видами діяльності кредити, надані суб'єктам підприємницької діяльності, розподіляються так: позички, спрямовані в оптову торгівлю та посередництво у торгівлі, – 34.1, сільське господарство, мисливство і пов'язані з ними послуги – 6.7. харчову промисловість – 8.6, металургію – 5.4, виробництво машин та устаткування – 2.7. виробництво електроенергії, газу і води – 3.9, хімічне виробництво – 2.4, будівництво – 2.3. торгівлю транспортними засобами та їх ремонт – 3.0, роздрібну торгівлю побутовими товарами та їх ремонт – 2.9, в інші види діяльності – 28.0% (рис. 1.5).

Рис.1.5 Структура кредитів, наданих суб’єктам підприємницької діяльності у 2002 році, за видами економічної діяльності

Незважаючи на перерозподіл кредитних ресурсів зі сфери обслуговування у виробничу, значна частина кредитних коштів, як і раніше, спрямовується у невиробничі галузі, в основному – в торгівлю та посередництво у торгівлі. Незважаючи на позитивні зміни в динаміці і структурі кредитного портфеля банків, завдання щодо поліпшення його якості залишається актуальним. Мовиться передусім про зменшення "поганих" та збільшення частки довгострокових кредитів, а також позичок, і спрямованих в інвестиційну діяльність, і у пріоритетні галузі економіки, пов'язані з інноваційним розвитком.

Та незважаючи на зменшення загальної кількості порушень (зокрема нормативів максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента, максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру. загальної відкритої валютної позиції), банки все ж допускають їх, найчастіше – нормативів Н7, Н9 і Н10. Це свідчить про високу концентрацію кредитних ризиків у банках-порушниках, зокрема при кредитуванні інсайдерів, а також про брак капіталу для покриття зазначених ризиків, що робить банки, які порушують нормативи, фінансово нестійкими.

Нормальному розвитку вітчизняної банківської системи перешкоджають численні об'єктивні і суб'єктивні фактори. Серед перших - украй низькі доходи гнітючої частини населення України, так і не відновлене повною мірою довіра населення до комерційних банків, значна питома вага збиткових підприємств. До розряду гальмуючий розвиток банківської системи суб'єктивних факторів варто віднести вузькість асортименту наданих послуг (якщо у ведучих закордонних - до трьохсот видів послуг, то в українських - куди як менше), наявність проблемних кредитів, відсутність кредитних історій, кредитних бюро. До цього переліку необхідно додати ще і проблеми, пов'язані з ліквідністю застав.

Комерційні банки здебільшого так і не повернулися лицем до реального сектора економіки України, що багато в чому обумовлене як їхньою неготовністю надавати великі і довгострокові кредити, так і нестійкістю функціонування виробничих підприємств, відсутністю реальних структурних перетворень у вітчизняній економіці, а отже, високими кредитними ризиками. Незважаючи на тенденцію, що намітилася в останні роки, до зниження, кредитні ставки комерційних банків усе ще майже втроє перевищують дисконтну ставку НБУ.

Спостерігається значна концентрація кредитних ризиків в обмеженого кола позичальників. Недосконалої залишається і структура кредитів, наданих суб'єктам господарської діяльності. У результаті засоби йдуть переважно не на інвестиційні потреби суб'єктів, що хазяюють, а на поточне споживання. Звідси і невисокий економічний ефект від подібної кредитної політики.

Отже, динамічний розвиток банківської системи за останні роки дає підстави для обережного оптимістичного прогнозу на майбутнє. Структура банківського кредитування залишиться досить стійкою. Основну частку кредитів становитимуть позички, надані суб'єктам господарювання, збільшуватиметься питома вага довгострокових кредитів, а також позичок, наданих населенню.

Зважаючи на необхідність підвищення рівня надійності, фінансової стійкості та конкурентоспроможності банків на внутрішньому й міжнародних ринках, необхідно вжити заходів щодо:

-    підвищення ефективності контролю за діяльністю банків, досягнення повної відповідності Базельським принципам елективного банківського нагляду, що передбачає вдосконалення чинного законодавства та нормативно-правових актів НБУ; впровадження оцінки банківської діяльності на консолідованій основі та з урахуванням ризиків;

-    забезпечення участі всіх банків у єдиній інформаційній системі "Реєстр позичальників , що дасть змогу знизити кредитний ризик;

-    оптимізації структури активів, виходячи із завдань забезпечення фінансової стійкості банків та їх позитивного впливу на розвиток реального сектору економіки;

-    підвищення прибутковості банківських операцій, орієнтації на доходи від кредитування та обслуговування реального сектору економіки і зниження витрат за рахунок підвищення

-    удосконалення чинного законодавства України з питань кредитування, посилення захисту прав та інтересів кредиторів; підвищення відповідальності учасників договірних відносин за належне виконання своїх зобов’язань, надання недостовірних даних про фінансовий стан позичальника.

Проаналізувавши макроекономічні зміни, що відбулися за останні роки можна стверджувати, що вони загалом позитивно впливають на діяльність банків в 2002 році, сприяють зростанню активних операцій банків, обсягів кредитування банками реального сектора економіки, а також зниженню кредитного ризику банківської системи України.

Таким чином, управління кредитним механізмом є однією з основних складових банківської діяльності. Дослідження показали, що в галузі законодавчого регулювання менеджменту кредитного механізму існують певні проблеми, що було підтверджено результатами огляду кредитного ринку банківської системи України.

У наступному розділі згідно мети дослідження проаналізуємо кредитний механізм на прикладі СФ АКБ “ТАС-Комерцбанк”.

РОЗДІЛ 2 Аналіз кредитного механізму на прикладі софіївської філії АКБ “ТАС-Комерцбанк”

2.1 Загальна характеристика діяльності АКБ „Тас-Комерцбанк”

АКБ “ТАС-Комерцбанк” розпочав свою діяльність у 1991р. зі створення Інноваційного банку “Інтелект”. В 1996р. банк “Інтелект” став частиною групи Приватбанку і був перейменований в Акціонерний комерційний банк “Київ-Приват”. В жовтні 2001року, в зв’язку з придбанням контрольного пакета акції банка ЗАО “Страхова група ТАС”, АКБ “Київ-Приват” змінив свою назву на АКБ “ТАС-Комерцбанк” і одержав нову ліцензію Національного банку України. Банк має 3 філії та 22 відділення у м. Києві, поступово відкриваються відділення в інших містах України (Кривий Ріг, Харків, Одеса).

Проаналізуємо діяльність АКБ “ТАС-Комерцбанк” за два останні роки 2001 та 2002 згідно представлених у додатках В1-В2 звітних форм. Аналіз обмежений лише двома роками, так як дані за 2000 р. не співставимі з даними попередніх років з приводу зміни власності на контрольний пакет акцій банку та трансформації звітності. Проведемо аналіз основних фінансових показників наведених у табл.2.1.

Таблиця 2.1

Аналіз основних показників діяльності АКБ “ТАС-Комерцбанк”

За даними таблиці 2.1 можна стверджувати, що АКБ “ТАС-Комерцбанк” за 2002 рік значно розширив обсяги своєї діяльності – на 135677,2 тис. грн. або майже у 2 рази. Це відбулося за рахунок значного збільшення депозитів фізичних осіб на 52 861,39 тис. грн. або на 534,04%, які було спрямовано переважно у такі доходні активи як цінні папери в портфелі, які збісилися на 8 349,40 тис. грн. або 1538,11%, а також у довгострокові вкладення в асоційовані компанії і дочірні підприємства – на 2 056,94 тис. грн. (30857,77%) більше ніж у 2001 році. Значно збільшились також готівкові кошти та надані клієнтам кредити.

Зменшення спостерігалося лише за котами в НБУ, отриманими МБК та іншими депозитами.

Отже, можна зробити висновок, що АКБ “ТАС-Комерцбанк” нарощував свої дорогі ресурси, розміщуючи їх в доходні активи.

Для більш повного аналізу розглянемо структуру доходів та витрат АКБ “ТАС-Комерцбанк” на 01.01.2003 року (рис. 2.1)

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12