Нетрадиційні банківські операції та послуги

Нетрадиційні банківські операції та послуги

Зміст

Вступ

Розділ 1. Нетрадиційні операції банків на грошовому ринку

Розділ 2. Види діяльності на ринку цінних паперів

Розділ 3. Фінансовий аналіз діяльності на фондовому ринку

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Розширення спектру фінансових послуг та зростання ролі небанківських фінансових установ у інвестиційному процесі є важливим підґрунтям економічного зростання. Сучасний фінансовий сектор України, внаслідок інституційних та функціональних характеристик, не повною мірою відповідає тенденціям світових фінансових ринків.

Досвід економічно розвинутих країн свідчить, що добре налагоджена страхова справа, розвиток і належне функціонування небанківських кредитних установ, пенсійних фондів, інших видів фінансових посередників та інституційних інвесторів сприяють сталості фінансових систем та розв’язанню соціальних проблем. У багатьох країнах світу рівень розвитку небанківського фінансового сектора і фінансових ринків у цілому є індикатором зрілості ринкових відносин.

На сучасному етапі в фінансовій галузі здійснюється багато наукових досліджень, мета яких - розгляд та встановлення взаємозв’язків між тими процесами, що відбуваються на фінансовому ринку. Теоретико-методологічні проблеми вивчення фінансового ринку пов’язані з відсутністю єдиного трактування основоположних фінансових категорій, таких, як фінанси, фінансова система, фінансовий ринок, фінанси підприємств, державні фінанси, регіональні фінанси, місцеві фінанси тощо.

Основу ринку послуг складає величезна і швидко зростаюча частина - сфера фінансових послуг. Предметом обміну на цьому ринку є фінансові послуги, які є результатом діяльності фінансового сектора: банківські, страхові, інвестиційні послуги, операції з цінними паперами.

Розвиток промисловості призводить до вивільнення робочої сили, яка поглинається сферою послуг і відповідно розширюється до необхідності "виробничих" послуг, що дають можливість продавати товари спільно з послугами.

Змінилася структура надання послуг. Зросла частка професійних послуг державних та недержавних банківських установ, небанківських заощаджувальних інститутів, державних інститутів на ринку фінансових послуг, контрактних небанківських фінансових інститутів.

Трансформування економіки України характеризується впливом низки чинників неекономічного характеру, таких як поведінка уряду, економічна культура та економічний порядок, схильність до заощадження, недовіра фізичних осіб до суб'єктів господарювання, низький рівень розвитку ринкової інфраструктури тощо. Все це в цілому призводить до нерозвиненості ринку фінансових послуг та їх слабкого впливу на економічне зростання.

Розділ 1. Нетрадиційні операції банків на грошовому ринку

Законом України "Про банки і банківську діяльність" та Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій визначено перелік банківських операцій і послуг, які банк має право надавати.

Банківські послуги - це комплекс упорядкованих дій банку, пов'язаних з обслуговуванням клієнтів, у процесі яких створюється додана вартість працівниками банку без додаткового відчуження накопиченої вартості, без посилення ризику втрати активів. Банківськими послугами можна вважати також дії банку, які супроводжують його основні функції і спрямовані на збільшення доходу банку.

Нетрадиційні банківські операції та послуги включають: лізингові операції банків, факторинг та форфейтинг, гарантійні операції банків, трастові послуги банків та інші нетрадиційні банківські операції.

Лізингові операції банків

Лізинг - це комплекс економічних відносин, що виникають у зв'язку з купівлею у власність майна та його подальшим наданням у тимчасове платне користування.

Іноді лізинг ототожнюють з поняттям "оренда". Але насправді лізинг не обмежується зданням майна в оренду.

Вигоди лізингодавця:

отримання доходів;

забезпечення реалізації продукції та надання послуги, що за інших умов було б невигідно або неможливо;

підвищення економічної ефективності зданого в оренду обладнання;

розширення клієнтури, зміцнення зв'язків з нею.

Розмір відсотка, що сплачується за лізингові послуги, нижчий від відсотка, що сплачується за кредитом, тому клієнту вигідніше користуватися лізингом, ніж брати кредит на придбання обладнання.

Переваги для лізингоодержувача:

100 % кредитування, що не потребує негайного початку виплат;

як правило, лізинг отримати легше, ніж кредит;

поява доступу до сучасного обладнання, можливості оперативного оновлення виробництва, причому за ризик старіння обладнання відповідальний лізингодавець.

Лізинг здійснюється за договором лізингу, який регулює правовідносини між суб'єктами лізингу. Договір укладається у формі багатосторонньої угоди за участю лізингодавця, лізингоодержувача, продавця об'єкта лізингу або двосторонньої угоди між лізингодавцем і лізингоодержувачем у письмовій формі.

Фінансовий договір - це договір лізингу, у результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший від строку, за який амортизується 60 % вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

Оперативний договір - це договір лізингу, у результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, менший від строку, за який амортизується 90 % вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення

Зворотний договір - це договір лізингу, який передбачає набуття лізингодавцем майна у власника і передання цього майна йому в лізинг.

Пайовий договір - це здійснення лізингу за участю суб'єктів лізингу на основі укладення багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може перевищувати 80 % вартості набутого для лізингу майна.

Міжнародний договір - це договір лізингу, що здійснюється суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або якщо майно чи платежі перетинають державні кордони. Міжнародний лізинг здійснюється відповідно до Закону України "Про лізинг", інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, в яких бере участь Україна, та договорів, укладених суб'єктами лізингу.

Об'єкт лізингу протягом терміну дії договору лізингу є власністю лізингодавця. У разі переходу права власності на об'єкт лізингу від лізингодавця до іншої особи договір лізингу зберігає силу щодо нового власника. У договорі фінансового лізингу може передбачатися право викупу об'єкта лізингу лізингоодержувачем після або до закінчення строку договору, але не раніше строку, протягом якого амортизується 60 % вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору лізингу. Право власності на об'єкт фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем після сплати повної вартості об'єкта лізингу відповідно до умов договору лізингу та законодавства України.

З метою забезпечення інтересів суб'єктів лізингу при виконанні ними лізингових операцій об'єкт лізингу і ризики, пов'язані з виконанням лізингових договорів, а також ризики випадкового знищення або пошкодження об'єктів лізингу підлягають страхуванню за домовленістю сторін договору лізингу відповідно до законодавства.

Лізингоодержувач за користування об'єктом лізингу вносить періодичні лізингові платежі. Тривалість періоду, за який вноситься лізинговий платіж, встановлюється договором лізингу і може бути нерівномірною.

Для розрахунку суми лізингових платежів використовують концепцію теперішньої вартості, яка пов'язана з вартістю (процентами) за користування грошима протягом строку лізингу.

Теперішня вартість пов'язана з розрахунком складного дисконту для кожного лізингового платежу. Теперішню вартість одного лізингового платежу на 1 грн (яку суму коштів необхідно вкласти зараз, щоб через п періодів отримати 1 грн) розраховують за формулою: 1 (1+і) п, (1.1), де і - ставка процента; п - кількість періодів.

Сплату мита, податку на додану вартість та акцизного збору при ввезенні об'єктів лізингу на митну територію України при здійсненні операцій міжнародного лізингу здійснюють відповідно до законодавства України.

Якщо об'єктом лізингу є державне майно чи договір пайового лізингу передбачає залучення державних коштів або для забезпечення виконання лізингового договору надаються державні гарантії, то договір лізингу підлягає обов'язковій реєстрації у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Договори, не зареєстровані у встановленому порядку, визнаються недійсними.

Факторинг і форфейтинг.

Законом України "Про банки і банківську діяльність" факторинг визначається як придбання права вимоги з постачання товарів і надання послуг, прийняття ризику виконання цих вимог та інкасація цих вимог.

У факторингу беруть участь три сторони:

фактор (спеціалізована установа, спеціальний відділ комерційного банку);

постачальник;

покупець.

При факторингу без фінансування клієнт подає фактору документи, що підтверджують відвантаження товару, а фактор зобов'язується отримати на користь клієнта грошові кошти, тобто роль фактора зводиться до інкасування фінансових документів.

Факторинг з фінансуванням полягає в тому, що фактор купує рахунки-фактури клієнта і виплачує йому грошові кошти в розмірі 80-90 % суми боргу. Решта 10-20 %, що залишилася, банк отримує як компенсацію ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає отриману суму клієнту.

Факторинг з правом регресу передбачає, що банк-фактор має право повернення фактором клієнту несплачених покупцем розрахункових документів з вимогою повернення коштів.

Факторинг без права регресу зумовлює ризик для фактора при відмові платника від виконання своїх зобов'язань.

При відкритому факторингу дебіторам надсилається повідомлення про укладення угоди і пропонується здійснити платежі безпосередньо фактору.

При закритому факторингу дебітори направляють кошти клієнту, а той розраховується з фактором.

Внутрішній факторинг - коли постачальник, його клієнт і фактор перебувають в одній країні.

Зовнішній факторинг - коли один з учасників операції перебуває в іншій країні.

Простий факторинг - коли об'єктами факторингу є рахунки-фактури.

Вексельний факторинг - коли об'єктом є векселі, виписані на постачальника, які обліковуються фактором.

Факторинг за партіями товарів - коли здійснюється відкритий облік рахунків-фактур за партіями товарів, і платники переказують фактору всі платежі, призначені постачальнику.

Факторинг агентського типу - коли дисконтуються продажі окремим покупцям, а кредит забезпечується фактором з відкриттям спеціальних рахунків під конкретні операції.

Форфейтинг дещо схожий на факторинг. Але якщо факторинг використовують для кредитування короткострокової заборгованості всередині країни та за кордоном і, як правило, через придбання всіх вимог, то форфейтування є інструментом кредитування окремих експортних вимог, зазвичай середньострокових.

Спільне між факторингом та форфейтингом полягає в тому, що ці методи використовують для скорочення заборгованості в балансі в результаті продажу вимог.

Переваги форфейтингу для клієнта:

·                   не існує ризику процентних ставок;

·                   відсутність витрат на інкасування (стягнення за дорученням клієнта) боргу;

·                   усунення валютних ризиків;

·                   відсутність політичного ризику;

·                   відсутність ризику неплатежу;

·                   поліпшення ліквідної позиції експортера. До недоліків форфеитингу належать такі:

·                   висока вартість операції;

·                   складність знайти форфейтера.

Форфейтинг застосовують у таких операціях:

·                   фінансових - з метою швидкої реалізації довгострокових фінансових зобов'язань;

·                   експортних - для сприяння надходженню готівки експортеру, який надав кредит зарубіжному покупцеві.

У вартість форфейтингу входять:

прибуток форфейтера;

вартість наданих грошових коштів;

покриття від комерційного ризику;

покриття від політичного ризику;

покриття від валютного ризику;

покриття процентного ризику.

Гарантійні операції банків.

Гарантійні операції полягають у зобов'язанні банку виплатити борг свого клієнта, якщо останній не зможе (не захоче) виконати свої зобов'язання.

Плата за надання гарантійних послуг - це комісія.

Банківські гарантії, особливо відомих платоспроможністю банків, фактично означають доступ клієнта до кредиту.

Поручительство є однією з форм гарантії - це договір, згідно з яким одна особа (поручитель) бере на себе перед кредитором відповідальність за виконання боржником зобов'язання в повному обсязі або тільки частково.

Поручительство за відсутності іншої домовленості забезпечує не тільки основне зобов'язання головного боржника, а й додаткові, що виникають з основного відповідно до закону (наприклад, зобов'язання сплатити законні проценти за прострочення платежу, відшкодування збитків, що відбулись при невиконанні зобов'язання, сплату договірної неустойки).

Платіжне зобов'язання - це форма гарантії, яка створює абстрактне (не акцесорне) зобов'язання щодо бенефіціара (покупця). Гарант залишається зобов'язаним навіть тоді, коли зобов'язання, що становить основу договору, з якихось причин втрачено. Він повинен без заперечення здійснити платіж на першу вимогу. Тому він може й буде тільки перевіряти, чи правильно запитана гарантія, тобто чи виконані формальні умови згідно з текстом гарантії. Він не перевірятиме матеріальну правомірність пред'явлення вимог за гарантією.

Відклична банківська гарантія - це гарантія, яка може бути відкликана або її умови можуть бути змінені без попереднього повідомлення бенефіціара. Така гарантія не містить твердого зобов'язання банку перед бенефіціаром і, отже, не є достатнім забезпеченням для бенефіціара. У практиці міжнародних розрахунків відклична банківська гарантія практично не використовується.

Безвідклична банківська гарантія - це гарантія, яка не може бути відкликана, а її умови не можуть змінюватись без згоди бенефіціара. Бенефіціару, який хоче отримати тверде зобов'язання банку, доцільніше використовувати саме такий тип гарантії.

Умовні гарантії - це гарантії, при реалізації яких мають дотримуватись певні умови. Вони меншою мірою вигідні бенефіціару.

Платіжні гарантії виставляються банками-гарантами в забезпечення платіжних зобов'язань покупців (боржників) щодо продавців (кредиторів). Такі гарантії використовують у міжнародних розрахунках за відкритим рахунком і у формі інкасо, у розрахунках на умовах комерційного кредиту, захищаючи інтереси експортерів (продавців).

Договірні (контрактні) гарантії забезпечують платежі за будь-якими договорами (наприклад, договори про постачання товару, про надання певної послуги) і виставляються банками в забезпечення інтересів покупця (імпортера).

Розглянемо основні види договірних гарантій, найпоширеніші в міжнародних операціях.

Гарантія повернення авансу (гарантія авансових платежів) - це зобов'язання банку повернення авансу (або його невикористаної частини) у разі невиконання продавцем (підрядчиком) закріплених у контракті обов'язків щодо постачання товару (виконання робіт). Така гарантія видається банком за дорученням підрядчика (експортера), який відповідно до умов контракту отримує авансом повну вартість товару або його частину.

Аванс, як правило, становить 10-20% суми контракту. Гарантії авансового платежу завжди складають у такій формі, за якою вони вводилися б у дію тільки після отримання продавцем узгодженого авансу.

Гарантія виконання (виконання договору, контракту) забезпечує сплату банком-гарантом сум штрафів на вимогу бенефіціара. Гарантія виконання видається за дорученням продавця або підрядчика (експортера) на користь покупця (імпортера). Умови контрактів (особливо зовнішньоторговельних) зазвичай передбачають санкції, які застосовуються до продавця або підрядчика (експортера) у разі невиконання або неналежного виконання ним своїх зобов'язань. Такими санкціями є штрафи. Найчастіше ці гарантії видаються при здійсненні підрядного будівництва, їх сума завжди не перевищує 10-15 % суми контракту.

Гарантія коносамента (гарантія за втрачений коносамент - документ, який видається перевізником вантажу його відправнику, посвідчує прийняття вантажу до перевезення й містить зобов'язання доставити вантаж у пункт призначення і передати його отримувачу) - зобов'язання здійснювати всі витрати, що виникають, якщо виявиться, що приймальник товару не був правомірним отримувачем. Цей вид гарантії найчастіше використовують тоді, коли платіж забезпечується акредитивом, а товар уже перебуває в порту призначення.

Сума гарантії коносаменту встановлюється в розмірі вартості товару плюс відповідна маржа (150-200% вартості вантажу). Термін дії гарантії не лімітується або визначається до моменту подання оригіналів коносаменту.

Митна гарантія (гарантія митного очищення, тимчасового ввезення) видається банками за дорученням підрядчиків для забезпечення безмитного тимчасового ввезення обладнання або матеріалів, необхідних для будівництва об'єктів чи виконання інших робіт.

Гарантія якості забезпечує покупцеві (імпортерові) гарантії в разі отримання неякісних товарів. Цю гарантію видають на випадок, якщо постачальник при зверненні до нього все ж не усуне певних недоліків. Сума гарантії вказується в контракті й становить 5-20 % його вартості.

Гарантія поставки забезпечує покупця (імпортера), якщо продавець не поставить товар або не надасть відповідних послуг у зазначений строк. По суті вона близька до гарантії виконання.

Гарантія обслуговування передбачає, що після завершення робіт будівельник виконає свої зобов'язання в період обслуговування об'єкта. Такі гарантії можуть використовуватись при укладенні контрактів на будівництво об'єктів до моменту отримання грошей від замовника.

Судова гарантія забезпечує витрати процесу і сторін у судових процесах, які завершуються на користь судових інстанцій або сторін.

Страницы: 1, 2, 3, 4