Оцінка та управління операційною діяльністю комерційних підприємств

Таблиця 1.4.

Залежність ціни реалізації, змінних витрат та валової маржи

Менеджеру необхідно вирішити, який з товарів доцільніше виготовляти підприємству. Відповідь зводиться до визначення того товару, який за 20 000 людино-годин принесе підприємству максимальну валову маржу, а виходить, прибуток.

Розрахуємо величину валової маржі на 1 людино-годину:

·       на сорочки 9 грн. х 1 сорочка = 9 грн.

·       на штани 4 грн. х 3 пари штанів = 12 грн.

Відповідно, за 20 000 людино-годин:

·       сорочки 20 000 х 9 грн. = 180 000 грн. валової маржі

·       штани 20 000 х 12 грн. = 240 000 грн. валової маржі.

Таким чином, доцільніше підприємству "Рось" виготовляти не сорочки з великим коефіцієнтом валової маржі на одиницю виробу, як це видно з показників таблиці 4, а штани - із більшою сумою валової маржі на людино-годину. Менеджер, прийнявши таке рішення, врахував поряд з іншими й обмежуючий фактор (можливості використання живої праці).

У фінансовому менеджменті підприємства також необхідно враховувати основні етапи теорії життєвого циклу товару. В асортиментній політиці необхідно враховувати наступні обставини:

1.  Різна еластичність попиту визначає різні типи поводження покупців при зміні ціни на товар. Тому динаміка виторгу від реалізації також залежить від рівня еластичності попиту.

2.  Фінансові цілі підприємства на різних етапах життєвого циклу товару різні. На етапі розробки нового товару підприємство піклується про підтримку своєї беззбитковості в цілому. Витрати на розробку перекриваються прибутком від продажу більш зрілих товарів. На етапах виведення товару на ринок і росту продажів головна фінансова ціль підприємства - це неухильне збільшення прибутку. При цьому необхідно враховувати, що великий прибуток обертається великим податком на прибуток. Після переходу порога рентабельності при стрімких темпах нарощування прибутку стає небезпечною велика сила впливу операційного важеля, багато проблем може доставити ріст дебіторської заборгованості, що може привести до уповільнення оборотності коштів і виникнення погрози неплатоспроможності підприємства. На етапі зрілості товару підприємство підтримує достатню масу прибутку за рахунок скорочення витрат (в основному, постійних), сила впливу операційного важеля, як правило, знижується. На етапі насичення ринку й падіння попиту для підтримки прибутковості необхідно ще більш значне скорочення витрат -, головним чином, перемінних, однак не слід послабляти увагу і до поводження постійних витрат.

3.                Визначаючи асортиментну політику підприємства, краще визначати набір товарів, доходи від яких мають різноспрямовану динаміку. Тоді капризи попиту менше будуть позначатися на сукупному прибутку.

4.                Виключати з асортименту в першу чергу треба товари, які приносять незначний прибуток, тому що збільшення частки цієї продукції дасть перевищення приросту витрат над приростом доходу.

1.4 Управління бюджетом підприємства

Незважаючи на складні економічні умови, у яких знаходяться підприємства сьогодні (нестача оборотних коштів, податковий прес, непевність у завтрашньому дні й інші фактори), усе-таки кожне підприємство повинне мати стратегічний фінансовий план, бюджет на певний період: місяць, квартал, рік і більше, для чого на підприємстві варто впровадити систему бюджетування.

Бюджетування - це процес планування майбутньої діяльності підприємства й оформлення його результатів у виді системи бюджетів.

Цілі бюджетування полягають у наступному:

·       забезпечення поточного планування;

·       забезпечення координації, кооперації й комунікації між підрозділами підприємства;

·       змусити менеджерів кількісно обгрунтовувати їхні плани;

·       обгрунтування витрат підприємства;

·       утворення бази для оцінки й контролю планів підприємства;

·       виконання вимог законів і контрактів.

Система бюджетування на підприємстві базується на концепції центрів і обліку відповідальності.

Центр відповідальності - це сфера діяльності, у межах якої встановлена персональна відповідальність менеджера за показники діяльності, які він зобов'язаний контролювати.

Облік відповідальності - система обліку, яка забезпечує контроль і оцінку діяльності кожного центра відповідальності. Створення й функціонування системи обліку по центрах відповідальності передбачає:

·       визначення центрів відповідальності;

·       складання бюджету для кожного центра відповідальності;

·       регулярне складання звітності про виконання;

·       аналіз причин відхилень і оцінка діяльності центра.

На підприємстві, як правило, існує три типи центрів відповідальності: центр витрат, керівник якого відповідає за витрати, впливає на них, але не впливає на доходи підрозділу, об'єм капіталовкладень і не відповідає за них; центр прибутку, керівник якого несе відповідальність не тільки за витрати, але і за доходи, фінансові результати; центр інвестицій, керівник якого контролює витрати, доходи, фінансові результати, а також інвестиції.

Для правильного визначення відповідальності варто правильно розподілити витрати підприємства на ті, які підлягають контролю і не підлягають. Для цього застосовуються нормативні витрати (нормативи), що встановлюються для певних умов діяльності і є цільовим рівнем витрат і основою для їхнього порівняння. В обліку під нормативами розуміють фінансові витрати на одиницю продукції. Різниця між бюджетами й нормативами полягає в тому, що нормативи визначаються на одиницю, а бюджети на загальний об'єм, а в остаточному підсумку складаються на основі нормативних витрат. Облік відповідальності на основі нормативних витрат показаний на малюнку:

Мал. 1.5 Облік відповідальності на основі нормативних витрат.

Існує п'ять основних типів нормативів:

·       "Базові" стандарти - не коректуються після їхнього визначення, якщо не відбувається істотних змін у технічних характеристиках продукції чи процесі виробництва;

·       "Поточні" стандарти - визначають величину витрат коштів для даного періоду часу. Передбачають постійне коректування на основі зміни технічних умов, цін і тарифів;

·       "Ідеальні" стандарти - містять у собі нормативи тільки тих елементів витрат і на тім рівні, що приймаються й виникають в оптимальних умовах виробництва при найбільш сприятливих цінах;

·       "Мотивуючі" стандарти - їх можна витримувати, якщо докладати розумних зусиль у нормальних виробничих умовах. Такі нормативи повинні давати можливість "напружуватися".

·       "Реальні" стандарти - визначають нормативні витрати, які можна чекати при даних імовірних умовах функціонування виробництва.

Процес підготовки основного бюджету підприємства можна розділити на дві частини: складання операційного бюджету і фінансового бюджету. А вони, у свою чергу, складаються з безлічі функціональних бюджетів, що дають можливість відслідковувати стан справ у всіх підрозділах. Основні з функціональних бюджетів наступні:

·                     Бюджет продажів.

Містить інформацію про запланований об'єм продажів, ціну й очікуваний доход від реалізації кожного виду продукції. Центром відповідальності є відділ маркетингу. Фактори, які впливають на прогнозування цього бюджету наступні: об'єм продажів минулих періодів, виробничі потужності, залежність від загальноекономічних показників, відносна прибутковість ринку, рекламна кампанія, цінова політика, конкуренція, сезонні коливання і тощо.

·                     Бюджет виробництва.

Це виробнича програма, яка визначає заплановану номенклатуру й об'єм виробництва продукції у бюджетному періоді. Для прогнозування цього бюджету використовується формула:

Об'єм виробництва = Об'єм продажів + необхідний запас готової продукції на кінець періоду - запас готової продукції на початок періоду.

·                     Бюджет витрат на оплату праці.

Плановий документ, у якому визначаються витрати на оплату праці, необхідні для виробництва товарів чи послуг за бюджетний період. Він підготовляється виходячи з бюджету виробництва, даних щодо продуктивності праці й ставок оплати праці основного виробничого персоналу.

·                     Бюджет виробничих накладних витрат.

Визначає накладні витрати, пов'язані з виробництвом продукції чи послуг у бюджетному періоді. У ньому прогнозується об'єм усіх витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, за винятком витрат на прямі матеріали й витрат на оплату праці.

·                     Бюджет витрат на реалізацію й управління.

Документ, у якому приводяться витрати, пов'язані зі збутом продукції у бюджетному періоді. Він прогнозує очікувані витрати на керування й обслуговування підприємства в цілому.

·                     Бюджетний звіт про прибуток.

Це форма фінансової звітності, що складається до початку планового періоду і відбиває результат планованої діяльності. Він складається для того, щоб врахувати виплати податку на прибуток у грошовому потоці.

·                     Бюджет коштів.

Плановий документ, що відбиває майбутні платежі й надходження грошей. Цей бюджет зводить усі негативні й позитивні грошові потоки й обов'язково враховує використання позикових фінансових коштів за умови негативного грошового потоку.

·                     Бюджетний баланс.

Це форма фінансової звітності, яка містить інформацію про майбутній стан підприємства на кінець прогнозованого періоду. Бюджетний баланс може розкрити фінансові проблеми, рішенням яких керівництво не планувало займатися. Бюджетний баланс також є інструментом контролю всіх інших бюджетів і дозволяє робити розрахунки різних фінансових показників.

Це тільки деякі з основних бюджетів, які складаються на підприємстві.

Робота над основним бюджетом складається з наступних основних етапів:

·  установлення загальних цілей розвитку підприємства;

·  прогнозування обґрунтованих об'ємів продажів.

·  конкретизація загальних цілей і визначення задач для кожного окремого підрозділу. Підготовка відділами й підрозділами оперативних бюджетів;

·  аналіз підготовлених бюджетів вищестоящим керівництвом і їхнє коректування;

·  підготовка основного бюджету.

Перевіркою стратегічних і фінансових планів займається, як правило, бюджетний комітет підприємства, який складається з менеджерів. Крім ретельної перевірки планів, комітет дає рекомендації, усуває розбіжності і вносить корективи в діяльність компанії.

На підставі усього вищесказаного можна зробити висновок, що впровадження бюджетування дозволить підприємству заощадити фінансові ресурси, скоротити невиробничі витрати, досягти гнучкості в управлінні й контролі за собівартістю продукції.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «АРЕАЛ»

2.1 Характеристика діяльності підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ареал» (код ЄРДПОУ 32192890) було зареєстровано 16 квітня 1998 року у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (рішення № 60-РП). Засновниками підприємства є фізичні особи - громадяни України. Метою створення підприємства було одержання прибутку.

Предметом діяльності підприємства є фінансово-господарська діяльність, пов'язана зі здійсненням оптової торгівлі ветеринарними медикаментами і препаратами, а також відповідним інструментарієм.

Підприємство має ліцензію Державного департаменту ветеринарної медицини України на здійснення діяльності з оптової торгівлі ветеринарними медикаментами і препаратами.

Враховуючи напрям та обсяги діяльності, підприємство знаходиться на загальній системі оподаткування і є платником ПДВ (за ставкою 20%), податку на прибуток (за ставкою 25%), плати за землю, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також комунального податку.

Основними постачальниками підприємства є вітчизняні (ЗАТ «Київський вітамінний завод», ЗАТ «Харківська біофабрика») та європейські:

«Biovet Pulavi» - Польща, «PFIZER» - Швейцарія, «HUVERPHARMA» - Болгарія, біофармацевтичні підприємства і концерни: "Норвак"- Росія, "Мосагроген"- Росія, "БіоХімФарм"-Росія, "Pfizer"- США, "Gedeon Richter"- Венгрії, Текро"- Чехія, "Nirbac"- Франція, "Adisso"-Франція, "Hover Pharma"- Болгарія, "Biovet Fulavi"- Польща, "Гріндекс"- Латвія.

Питома частка вітчизняних постачальників складає 37%, а закордонних – 63%. Таким чином, діяльність підприємства можна охарактеризувати як імпорто-орієнтовану.

Основними товарними позиціями підприємства є:

1) Медикаменти: Агрижерм 1000, Агрижерм 2000, Агрижерм 1510, Агритартр, Аквацид, Абревалтаб, Дермасепт голубий, Моус 999, Транстанк (розфасовані у каністри по 5 кг), Агрисект Дельта, Манекс Аутосечант (у флакони ємністю 1л), Агрисан 140 (каністри по 22 л), Аквацид Спешл (каністра по 7кг), Ауто-Мосс (каністри ємністю 20л), кріплення для флакону.

2) Ветпрепарати: -

- вакцини: Астерион, Таурус, Комбовак, Мультикан;

- лікувально-профілактичні сироватки: Гискан, Глобкан, Полиферрин, Феррибион, Биокан, Метакам:

- протипаразитні засоби: Гиподектин, Новомек, Зальбен, Циперил, Акаромектин, Тронцил;

- антибактеріальні засоби: Энтросепт, Теразол, Римокс, Триприм.

Основними покупцями підприємства є сільськогосподарські підприємства Східного, Північного, Центрального та Південного регіонів України, які спеціалізуються на тваринництві, найбільшими з яких є СФГ «Медок», ТОВ «Птахокомплекс Губін», ТОВ СФ «Агроукрптаха», ТОВ «Агро-Овен», ПП СПФ «Агро» й ін.

Основними конкурентами підприємства на українському ринку є ТОВ «Триплекс», ТОВ «БіоТест Лабораторія», ТОВ «Інвек». Разом з тим, дані підприємства мають свої ринки збуту (налагоджені господарські зв'язки, які не перетинаються з основними споживачами ТОВ «Ареал»).

ТОВ «Ареал» співпрацює зі своїми постачальниками на підставі Договорів (контрактів).

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) ТОВ «Ареал» не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України.

ТОВ «Ареал» має право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Чинники, що впливають на організацію діяльності ТОВ «Ареал», доцільно розбити на дві групи: зовнішні та внутрішні. Такий підхід зручний тим, що дозволяє пов'язати їх із стратегічним менеджментом, основою якого є SWOT-аналіз. Перша частина цього аналізу - "сильні і слабкі сторони" підприємства - відтворює внутрішні чинники (табл.. 2.1). Друга частина - "можливості та загрози" - пов'язана із зовнішніми чинниками (табл.. 2.2).

Таблиця 2.1

Загальна характеристика сильних і слабких сторін ТОВ «Ареал»

Таким чином, ТОВ «Ареал» має достатньо внутрішніх передумов для розширення своєї діяльності і зайняття конкурентоспроможної позиції на ринку.

Зовнішні можливості та загрози для підприємства наведені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Загальні зовнішні можливості та загрози для ТОВ «Ареал»

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9