Організація взаємовідносин підприємств з банками

Організація взаємовідносин підприємств з банками

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Кафедра фінансів та кредиту

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З дисципліни: «Фінанси малих підприємств»

На тему: «Організація взаємовідносин підприємств з банками»

Виконала

Студентка групи 5145-4 курсу 3

Економічного факультету

Заочного відділення

Лебедєвої І.Ю.

Перевірив

Кущик А.П.

Запоріжжя 2008р.

Зміст

Вступ

1. Поточні й інші рахунки підприємства у банках

2. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень

3. Розрахунки із застосуванням платіжних вимог - доручень

4. Розрахунки за допомогою чеків

5. Розрахунки акредитивами

6. Розрахунки із застосуванням векселів

7. Інші форми безготівкових розрахунків        

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Розрахунками в народному господарстві називається система грошових відносин, пов'язаних з оплатою товарів, послуг і виконанням інших фінансово-кредитних зобов'язань підприємств, організацій, населення.

Розрахунки здійснюються готівкою або шляхом безготівкових перерахувань через заклади банків, однак завжди мають грошову форму.

У господарському обороті сфера використання готівки обмежена. Вони використовуються в основному для розрахунків із працівниками підприємств по виплаті їм заробітної плати, пенсій, грошової допомоги.

Між підприємствами, організаціями, закладами і ланками фінансово-кредитної системи розрахунки здійснюються в основному в безготівковій формі через заклади банків.

Сутність безготівкової форми розрахунків полягає в тому, що платежі за товари і послуги, а також інші перерахування виконуються не готівкою, а шляхом переведення (перерахування) коштів з рахунка платника на рахунок постачальника чи одержувача грошей відповідним закладом банку.

Безготівкові розрахунки займають найбільшу питому вагу в розрахунково-платіжному обороті суб'єктів господарювання. Призначення цієї форми розрахунків полягає в тому, щоб заміняти готівку в платіжному обороті.

При побудові системи розрахунків необхідно виходити з вимог найбільшого зближення моменту здійснення платежу з моментом одержання продукції, товарів, послуг, недопущення утворення необґрунтованої кредиторської заборгованості, максимальної економії платіжних засобів для здійснення розрахунків і можливості забезпечення більш ефективного контролю за використанням коштів.

У цьому зв'язку система безготівкових розрахунків повинна відповідати таким вимогам:

·                    сприяти своєчасному одержанню постачальником коштів за відвантажену продукцію чи зроблені послуги;

·                    створювати умови покупцю для контролю за дотриманням постачальником умов угоди про постачання товарно-матеріальних цінностей, послуг;

·                    забезпечувати можливість контролю з боку банку і постачальника за своєчасністю і повнотою оплати продукції і послуг покупцем.

З огляду на викладені вище вимоги, в основу організації безготівкових розрахунків покладені такі основні принципи:

1. Розрахунки, як правило, повинні здійснюватися слідом за відпуском (відвантаженням) товарів, наданням послуг одночасно з ними.

2. Платежі повинні здійснюватися через заклади банку і під їх контролем тільки за згодою покупця і при наявності в нього необхідних коштів або права на одержання банківського кредиту.

3. Платежі різних видів діяльності повинні здійснюватися з різних рахунків, тобто кошти повинні використовуватися суворо за цільовим призначенням.

4. Розрахунки повинні здійснюватися на підставі розрахунково-платіжних документів типової форми.

Дотримання зазначених принципів є обов'язковим як для постачальника, так і для покупця.

У залежності від об'єктів платежів безготівкові розрахунки підрозділяються на розрахунки товарних і нетоварних операцій.

Розрахунки по товарних операціях - це розрахунки, пов'язані з оплатою отриманої продукції, придбаних товарно-матеріальних цінностей і отриманих послуг.

До розрахунків по нетоварних операціях відносяться платежі в бюджет, по соціальному і майновому страхуванню, по погашенню кредитів і відсотків по них, по сплаті пені, штрафів, неустойок за порушення розрахунково-платіжної дисципліни та ін.

У залежності від місця здійснення платежу і перебування платника розрахунки підрозділяються на місцеві та іногородні.

Місцеві - це розрахунки, здійснювані між підприємствами й організаціями, що обслуговуються одним або декількома міськими закладами банку.

Іногородні - це розрахунки між підприємствами й організаціями, які обслуговуються закладами банків, що знаходяться в різних містах чи населених пунктах.

У залежності від конкретних умов (місця проведення розрахунків, угоди між постачальниками і платниками, банківських правил про порядок оформлення і здійснення платежу) у системі безготівкових розрахунків застосовуються такі форми: розрахунки платіжними дорученнями; розрахунки платіжними вимогами-дорученнями; розрахунки за допомогою чеків; розрахунки акредитивами; розрахунки векселями; інші форми розрахунків.

Кожній формі безготівкових розрахунків відповідають конкретні види розрахункових документів, на підставі яких банк виконує доручення про платежі.

Так у розрахунках платіжними дорученнями використовується Платіжне доручення, у розрахунках платіжними вимогами-дорученнями застосовується "Платіжна вимога-доручення", у розрахунках акредитивами використовується "Заява на акредитив", у розрахунках чеками застосовується Розрахунковий чек, у розрахунках векселями використовується "Простий вексель" і "Переказний вексель" і т.д.

Форми безготівкових розрахунків встановлені Національним банком України, а порядок їх застосування - Інструкцією про безготівкові розрахунки в господарському обороті України.

Суворе дотримання принципів, форм і правил здійснення безготівкових розрахунків забезпечує чітку їх організацію, прискорює оборотність засобів у розрахунках, знижує кредиторську і дебіторську заборгованість, сприяє зміцненню розрахунково-платіжної дисципліни, господарського розрахунку і підвищенню ефективності виробництва.

1. Поточні й інші рахунки підприємства у банках

Юридичні і фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які мають самостійний баланс і зареєстровані у встановленому порядку, для збереження й обліку руху коштів в обслуговуючих їх банках, можуть відкривати поточні, валютні й інші рахунки.

Для відкриття поточного рахунку юридичні і фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності представляють у заклади банку, що буде їх обслуговувати, такі документи:

1. Заява на відкриття рахунку встановленого зразка, підписане керівником і головним бухгалтером підприємства. У випадках відсутності посади головного бухгалтера заява підписується тільки керівником.

2. Копію посвідчення про державну реєстрацію підприємства в органі виконавчої державної влади чи в іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, завірену нотаріально органом, що видав дане посвідчення.

3. Копію статуту (положення), зареєстровану у встановленому порядку в органах виконавчої влади і завірену нотаріально органом, що реєстрував його. Фізичні особи - суб'єкти . підприємницької діяльності копію статуту не представляють.

4. Копію документа, що підтверджує взяття підприємства на облік у податковому органі, завірену податковим органом чи нотаріально.

5. Картку зі зразками підписів осіб, які мають право розпоряджатися коштами на рахунку, і відбитком печатки підприємства, завіреної нотаріально вищим органом у встановленому порядку або органом Ради народних депутатів у місцях, де немає нотаріальних контор.

6. Довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, завірену органом, який видав даний документ.

7. Копію довідки про внесення підприємства в Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України, завірену нотаріально або органом, що її видав.

8. Документ, що підтверджує реєстрацію підприємства як платника соціальних страхових внесків чи його копію, завірену нотаріально або органом, що видав її.

Підприємці, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи для відкриття поточного рахунку представляють у банк:

·                   заяву на відкриття рахунку установленої форми, підписану підприємцем;

·                   копію посвідчення про державну реєстрацію, завірену нотаріально;

·                   картку із зразком підпису, завірену нотаріально;

·                   копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, завірену податковим органом чи нотаріально;

·                   довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, завірену цим органом.

Для відкриття інших рахунків, у тому числі і валютного рахунку, у тому ж банку йому додатково дається тільки спеціальна заява на відкриття даного рахунку.

Представлені в заклади банку для відкриття рахунку документи перевіряються, і на їх підставі з дозволу керівника банку підприємству відкривається поточний чи інший рахунок із присвоєнням йому відповідного номера (шифру).

При цьому поточному рахунку присвоюється, як правило, (12-14) -значний номер (шифр) виду (типу): 2600-1-1(2)-01 (02)--1-00-001.

Присвоєний номер поточному й іншому рахунку клієнта проставляється (вказується) потім на всіх розрахунково-платіжних документах, на підставі яких здійснюється зарахування і списання коштів по даному рахунку.

Юридичні особи і фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності можуть відкривати кілька поточних і інших рахунків у будь-яких закладах банків України за власним вибором і за згодою відповідних банків.

Про відкриття рахунків клієнти у встановлений термін повідомляють податкові органи за місцем реєстрації.

За неповідомлення податковому органу про відкриття (закриття) рахунків у закладах банків юридичні особи і підприємці сплачують штраф у встановленому розмірі (20 н. м. доходів громадян).

По відкритому в банку рахунку здійснюється оборот відповідних коштів. Підставою для операцій по зарахуванню коштів на рахунок і списанню їх з нього є правильно оформлені розрахунково-платіжні документи встановленої (типової) форми - платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, заяви на внесок готівки, чеки, акредитиви, векселі й ін.

Мінімальна сума, на яку виписуються розрахункові документи для здійснення безготівкових розрахунків, не встановлюється.

Виписаний розрахунковий документ дійсний, як правило, протягом 10 днів, а платіжне вимога-доручення - 20 днів.

Заклади банків приймають розрахункові документи від підприємств протягом операційного (робочого) дня в залежності від часу роботи банку з клієнтами. При цьому документи, прийняті банком від підприємств в операційний час дня, проводяться (оплачуються) ним, при наявності коштів на рахунку, в той же день, а документи, що надійшли після операційного часу, виконуються банком при наявності коштів на рахунку наступного дня.

Рух коштів на поточному та іншому рахунку підприємства в банку відображається у виписці до даного рахунку, що періодично, разом з • виправдувальними документами на надходження (зарахування) і списання (витрату) коштів видається власнику рахунку.

Наприкінці кожного місяця виписки банку по рахунку обробляються його власником, тобто на операції, зроблені по рахунку на підставі відповідних розрахунково-платіжних документів і відображення у виписці, складаються бухгалтерські проводки, визначається прихід та витрата коштів за місяць і виводиться їх залишок на рахунку на кінець звітного періоду. Наприкінці року правильність залишку коштів на рахунку (сальдо) повідомляється в письмовій формі обслуговуючому банку.

При обробці записів, зроблених у виписці по рахунку, варто пам'ятати, що по кредиту відбивається надходження коштів на рахунок, а по дебету - їх списання (витрата).

Поточні рахунки можуть бути закриті закладами банку в таких випадках: за заявою власника рахунку; на підставі рішення вищого органу, що має право ліквідації чи реорганізації підприємства; на підставі рішення суду чи арбітражного суду; в інших випадках, передбачених договором між банком і власником рахунку.

Операції по поточному (іншому) рахунку можуть бути тимчасово припинені рішенням судових і правоохоронних органів у випадках, передбачених законодавством.

За відкриття рахунку, здійснення операцій по ньому і за закриття рахунку клієнт платить банку суму, встановлену в договорі банку з клієнтом на його обслуговування.

2. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень

Розрахунки із застосуванням платіжних доручень займають основне місце в безготівковому платіжному обороті.

Платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить доручення платника банку чи іншому закладу - члену обслуговуючої його платіжної системи здійснити переказ зазначеної в ньому суми коштів зі свого поточного рахунку па рахунок іншого клієнта чи одержувача грошей.

У безготівковому обороті платіжні доручення використовуються переважно в міських розрахунках для здійснення практично усіх видів товарних і нетоварних платежів, а саме: для оплати матеріальних цінностей і послуг, відпущених постачальником чи отриманих покупцем, внесення податків і платежів у бюджет, у Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування та в інші централізовані фонди і ланки фінансової системи, погашення кредиторської заборгованості, перерахування пені, штрафів, неустойок, а також сум за рішенням суду й арбітражного суду, погашення позичок банку і відсотків по них, перерахування попередньої оплати за товари і послуги й авансові платежі по податках і ін.

Розрахунки платіжними дорученнями здійснюються в такому порядку. При виникненні в платника необхідності перерахування комусь коштів за отриману продукцію, послуги, податків (внесків) у бюджет і позабюджетні фонди і т.д. він виписує в необхідній кількості екземплярів (2-3) платіжне доручення встановленої форми, підписує його перший екземпляр і на ньому ставить печатку.

Оформлене платіжне доручення здається в обслуговуючий банк не пізніше 10 днів із дня його виписки. Банк приймає доручення до виконання лише в тому випадку, якщо в платника є на рахунку в необхідній кількості вільні кошти. У межах цих засобів банк і оплачує платіжні доручення платника.

Оплачені платіжні доручення (крім 1-го екземпляра.) додаються до виписок банку по рахунках платника й одержувача коштів у підтвердження зроблених по них операцій.

У тих випадках, коли одержувач коштів не має рахунку в банку, у розрахунках з ним можуть використовуватися так названі гарантовані платіжні доручення. Такими дорученнями підприємства можуть здійснювати переказ коштів через підприємства зв'язку на виплати окремим громадянам пенсій, аліментів, заробітної плати, авторського гонорару, а також іншим підприємствам - на виплату заробітної плати, для заготівлі сільськогосподарської продукції в населених пунктах, де немає банків.

3. Розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень

У безготівковому платіжному обороті України істотне місце займають розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень.

Платіжне вимога-доручення являє собою розрахунковий документ, де міститься, з одного боку, вимога одержувача безпосередньо до платника сплатити зазначену суму грошей, а з іншого боку - доручення платника обслуговуючому банку здійснити переказ визначеної платником суми грошей зі свого рахунку на рахунок одержувача.

Отже, платіжна вимога-доручення складається з двох частин-верхньої і нижньої. Верхня частина являє собою вимогу, яка заповнюється постачальником-одержувачем грошей. У ньому він вимагає від платника оплатити йому відповідну суму коштів за поставлені товари, послуги. Нижня частина цього документа містить доручення платника своєму банку про оплату зазначеної їм суми постачальнику-одержувачу грошей.

Платіжна вимога-доручення виписується постачальником-одержувачем грошей на бланку типової форми в 2-х екземплярах. При цьому заповнюється тільки його верхня частина - вимога. Перший екземпляр виписаного документа оформляється підписами і печаткою одержувача грошей. Оформлене в такий спосіб платіжна вимога-доручення разом з відвантажувальними й іншими документами, передбаченими договором, направляється платнику безпосередньо постачальником або через заклад банку.

Платник, одержавши платіжну вимогу-доручення, вирішує питання про згоду на її оплату. При згоді оплатити цю вимогу платник оформляє її нижню частину: указує цифрами і прописом суму, що він повинен оплатити, підписує її і ставить свою печатку. Оформлена в такий спосіб платіжна вимога-доручення здається в банк платника, що вирішує питання про її оплату. Виписана платіжна вимога-доручення дійсна протягом двадцяти днів.

4. Розрахунки за допомогою чеків

На даний час у системі безготівкових розрахунків за отримані товари, виконані роботи і надані послуги широке розповсюдження одержали розрахунки за допомогою чеків.

Розрахунковий чек - це розрахунковий документ, що містить письмову вказівку власника рахунку обслуговуючому банку про перерахування зазначеної в ньому суми коштів з його рахунку пред'явнику (чекоутримувачу) цього чека.

Чекодавець - юридична чи фізична особа, що підписує чек і видає його постачальнику в оплату за отримані від нього товари і послуги.

Чекоутримувач - підприємство, що одержало чек і право стягнути по ньому кошти з рахунку чекодавця в оплату відпущених йому товарів і послуг.

Розрахункові чеки мають встановлену форму. Одержання готівки за ними не допускається. Виготовляються рахункові чеки, як правило,

Національним банком України на спеціальному папері і брошуруються в книжечки по 10,20 і 25 аркушів (чеків).

Для одержання лімітованої чекової книжки клієнт представляє в обслуговуючий заклад банку заяву встановленої форми в одному екземплярі із заповненням усіх реквізитів і вказівкою суми ліміту.

Виписана заява завіряється підписами і печаткою підприємства-одержувача чекової книжки.

Крім заяви, для одержання лімітованої чекової книжки виписується платіжне доручення встановленої форми для перерахування засобів з поточного рахунку на спеціальний рахунок "Чекові книжки". Цим самим банк бронює кошти для розрахунків по лімітованих чеках, тобто гарантує їх оплату постачальнику. У той же час кредитним договором між чекодавцем і його банком може бути передбачений порядок, відповідно до якого таке депонування не здійснюється, а банк бере на себе зобов'язання оплачувати чеки свого клієнта (у випадку відсутності коштів на його поточному рахунку) за рахунок кредиту в межах заздалегідь встановленого розміру.

Страницы: 1, 2