Основи валютного законодавства

Видача готівкової іноземної валюти з поточного рахунку та (або) продаж дорожніх чеків у вільно конвертованій валюті на відрядження за кордон здійснюється уповноваженим банком за наявності заявки юридичної особи-резидента або постійного представництва юридичної особи-нерезидента, що містить такі дані:

— номер і дата наказу (розпорядження);

— прізвище, ім'я та по батькові осіб, що виїжджають за кордон;

— строк перебування за кордоном;

— розрахунок витрат.

Використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу або як застави дозволяється у разі відсутності у фізичних осіб - нерезидентів чи резидентів — коштів у грошовій одиниці України і неможливості здійснення валютно-обмінної операції через пункт обміну іноземної валюти.

Республіканський банк Криму, обласні управління, ОПЕРУ та Центр міждержавних розрахунків Національного банку України здійснюють операції з іноземною валютою у готівці відповідно до затвердженого Правлінням Національного банку України Положення про Офіційні валютні резерви, Порядку встановлення та використання курсу українського карбованця. Положення про пункти обміну іноземної валюти та інших нормативних документів (Лист НБУ №128 від 03.06.94).

Згідно з діючим порядком при здійсненні операцій купівлі та продажу іноземної валюти в готівці установи Національного банку України використовують власний курс купівлі та продажу, орієнтований на середній курс купівлі та продажу готівкового валютного ринку області. Курс купівлі та продажу іноземної валюти встановлюється і затверджується щоденно керівником регіонального управління (для ОПЕРУ — Головою Правління Національного банку України чи його заступником — куратором з питань валютного регулювання) і не змінюється протягом операційного дня. Куплена регіональними управліннями Національного банку України іноземна валюта в готівці підлягає розподілу на дві частини:

— для зарахування в Офіційні валютні резерви — 60 відсотків від загальної суми купленої за кожний банківський день іноземної готівки;

— для потреб регіонального управління Національного банку України — 40 відсотків від загальної суми купленої за кожний банківський день іноземної готівки.

Постановою Правління Національного банку України від 25.03.96 № 68 затверджені Правила здійснення конверсійних операцій з готівкою іноземної валюти уповноваженими банками.

Конверсійні операції з готівкою іноземної валюти — це операції щодо обміну готівкової валюти однієї іноземної держави на готівкову валюту іншої іноземної держави. Вони здійснюються лише уповноваженими банками та їх обмінними пунктами винятково з валютами, що відносяться до групи “вільно конвертована валюта” Класифікатора іноземних валют. У разі здійснення конверсійних операцій з готівковою іноземною валютою використовується крос-курс, офіцінно встановлений Національним банком України. При цьому крос-курс визначається, як співвідношення між двома валютами, яке визначене через їх курс до третьої валюти.

У разі здійснення обмінним пунктом конверсійних операцій з готівковою іноземною валютою касир уповноваженого банку оформляє реєстр конверсії іноземної валюти. Комісійну винагороду за здійснення конверсійних операцій з готівковою іноземною валютою уповноважені банки можуть одержувати як у національній, так і в іноземній валюті. Сума комісійної винагороди у національній валюті за конверсійними операціями справляється уповноваженими банками тільки за курсом Національного банку України щодо валюти, поданої для конверсії. Сума комісії не повинна перевищувати 2 відсотків від суми іноземної валюти, що надається клієнтом для конверсії.

Переміщення валюти через митний кордон України регулюється Порядком, затвердженим Національним банком України та Митним комітетом України № 19029/381 від 14.03.93р. Дозволяється вивозити з правом використання за кордоном національну валюту готівкою, зареєстровану в митній декларації, громадянам-резидентам в сумі 10 мінімумів, що не оподатковуються, на одну особу незалежно від віку, а громадянам-нерезидентам, які тимчасово проживають в Україні, в сумі 5 мінімумів, що не оподатковуються.

Фізичним особам — резидентам і нерезидентам — дозволяється вивозити з України в країни ближнього зарубіжжя іноземну валюту:

— якщо ця валюта була ввезена із-за кордону і зареєстрована в митній декларації за винятком витраченої;

— якщо фізичними особами-резидентами і нерезидентами вивозиться іноземна валюта в сумі до 1000 доларів США (або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті, включаючи російські рублі, перерахованої по курсу Національного банку України) на одну особу незалежно від віку;

— якщо іноземна валюта була куплена чи знята з валютного рахунку в уповноваженому банку фізичною особою-резидентом, що виїжджає в приватних справах, в сумі до 2000 доларів США (або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті, перерахованої по курсу Національного банку України);

— якщо сума іноземної валюти перевищує встановлені уповноваженим банком норми надання дозволів, вона може бути вивезена за ліцензією Національного банку України, але сума російських рублів не може перевищувати еквівалент суми 6000 доларів, перерахованої по курсу Національного банку України;

~ якщо загальна сума іноземної валюти, включаючи транспортні витрати, яка вивозиться громадянами-резидентами і нерезидентами, виїжджаючими у відрядження, не перевищує 100 доларів США (або еквівалент цієї суми в іншій вільно конвертованій валюті по курсу Національного банку України).

Уповноважений банк при видачі іноземної валюти та (або) дорожніх чеків у вільно конвертованій валюті надає юридичній особі-резиденту або постійному представництву юридичної особи-нерезидента дозволи на вивезення за кордон їх працівниками іноземної валюти готівкою та (або) дорожніх чеків у вільно конвертованій валюті. Загальна сума іноземної валюти готівкою та (або) дорожніх чеків у вільно конвертованій валюті, що вивозиться одним працівником — резидентом чи нерезидентом, не може перевищувати суми, встановленої Порядком переміщення валюти через митний кордон України.

Якщо сума витрат на відрядження перевищує встановлені норми вивезення іноземної валюти, то для здійснення розрахунків за кордоном використовується корпоративна плас-тикова картка однієї з міжнародних платіжних систем.

Валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Національним банком України регламентується порядок проведення валютних операцій, що пов'язані з рухом капіталу. Від видає дозволи уповноваженим українським банкам, які мають генеральну ліцензію. Окрему ліцензію Національний банк видає на відкриття українськими резидентами у закордонних філіях українських уповноважених банків. 23 серпня 1996 року затверджені Правила переказу іноземної валюти за межі України за рахунок особистих коштів фізичних осіб — резидентів і нерезидентів (Постанова Правління Національного банку України від 23.09.96 №245 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України від 10 квітня 1997 року № 97).

Переказ іноземної валюти за межі України за рахунок особистих коштів фізичних осіб — резидентів і нерезидентів (крім підприємців) — дозволяється у випадках:

— допомоги родичам (чоловіку/дружині, батькам, дітям, рідним сестрам та братам), які проживають за межами України;

— сплати добровільно аліментів на утримання дітей і непрацездатних батьків;

— здійснення платежів, пов'язаних із смертю (транспортні витрати та витрати на поховання);

— здійснення платежів з відшкодування витрат судовим, слідчим, арбітражним, нотаріальним та іншим правоохоронним органам іноземних держав, а також витрат на державне мито за справами, що розглядаються цими органами;

— отримання успадкованих коштів і коштів від реалізації спадщини та належного нерезиденту майна в Україні;

— сплати іноземної валюти на ім'я юридичної особи-нерезидента за лікування, навчання, участь у конференціях та сплати страхових і членських внесків, придбання науково-методичної літератури та передплатних видань;

— сплати іноземної валюти за оформлення документів на працевлаштування за наявності міжурядових угод;

— оплати фізичною особою-резидентом товару іноземній фірмі за імпортним контрактом (договором, інвойсом) для власного споживання;

— перерахування власником рахунку коштів в іноземній валюті з цього рахунку при виїзді за кордон на постійне місце проживання;

— перерахування нерезидентом прибутків, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій в Україну, коштів, отриманих у вигляді оплати праці, премій, пенсій, гонорарів, нарахованих відсотків на залишок коштів на рахунку, відкритому в банку України, а також іноземної валюти, ввезеної (переказаної) в Україну у встановленому чинним законодавством порядку.

Переказ іноземної валюти за кордон фізичною особою-нерезидентом здійснюється через уповноважений банк за наявністю документів, які свідчать про джерела її походження (копії підтверджуючих документів залишаються в уповноваженому банку). Переказ отриманих фізичною особою-нерезидентом успадкованих коштів і коштів від реалізації спадщини та належного нерезиденту майна в Україні здійснюється уповноваженим банком за наявності документів, що свідчать про отримання спадщини, а також при здійсненні уповноваженим банком конвертації особистих коштів цієї особи в грошовій одиниці України в іноземну валюту з рахунку останньої. Переказ за кордон прибутків, одержаних на законних підставах фізичною особою — нерезидентом внаслідок інвестицій в Україну, здійснюється з валютного рахунку після сплати нерезидентом податків та інших платежів.

Переказ фізичною особою-резидентом допомоги родичам-резидентам (чоловіку/дружині, батькам, дітям, рідним сестрам та братам), які тимчасово виїхали з України на навчання та в приватних справах, здійснюється через уповноважений банк з дотриманням умов:

— переказ з валютного рахунку цієї особи;

— у сумі не більш ніж 500 доларів США на місяць чи еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті;

— загальна сума не може перевищувати 4000 доларів США на рік чи еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті.

Переказ фізичною особою-резидентом допомоги родичам-нерезидентам (чоловіку/дружині, батькам, дітям, рідним сестрам та братам), які постійно проживають за кордоном, здійснюється через уповноважений банк з валютного рахунку цієї особи, у сумі не більш ніж 500 доларів США на місяць чи еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті і загальна сума не може перевищувати 2000 доларів США на рік чи еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті.

Копії підтверджуючих документів про родинні стосунки залишаються в уповноваженому банку.

При здійсненні переказу іноземної валюти за межі України переказ без відкриття валютного рахунку здійснюється фізичною особою шляхом внесення готівкової іноземної валюти в уповноважений банк та надання йому доручення на переказ цієї валюти. Переказ фізичними особами-резидентами іноземної валюти у сумі, що перевищує норми, але не більш ніж 25 тисяч доларів США чи еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті, здійснюється на підставі ліцензії Кримського республіканського або обласних управлінь Національного банку України, а в сумі, що перевищує 25 тисяч доларів США, — на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Специфічну групу валютних операцій складають операції, що забезпечують зовнішньоекономічну діяльність, інвестування капіталу, тощо та виступають, як угоди з купівлі-продажу іноземної валюти. З цих позицій валютні операції розподіляються на:

1. Касові угоди (угоди з негайною поставкою), Касові угоди “арої” використовуються для негайного отримання валюти, страхування валютних ризиків тощо. Сутність валютної операції “крої” міститься в купівлі-продажу валюти на умовах її поставки банками-контрагентами на другий робочий день після складання угоди по курсу, зафіксованому при її укладанні. Строк постачання валюти при цьому визначається як “дата валютування”. При валютній угоді “8ро1”на ринку частіше всього застосовується курс телеграфного переказу.

2. Форвардна угода (строкова угода) визначається як погодження між двома сторонами про майбутню поставку предмета угоди, яке укладено поза біржею. Форвардні угоди є однією з перших форм строкових контрактів які реагували на зміну ціни. Першими формами цих угод були операції з купівлі бавовни в XVIII - XIX сторіччі на Ліверпульській біржі, при яких обумовлювались майбутня ціна, кількість товару та дата постачання.

Форвардна угода — це тверда угода, обов'язкова для виконання, предметом якої може виступати як валюта, так і інші активи. Вона укладається з метою певного страхування від зміни цін. Форвардна угода з продажу (купівлі) валюти включає такі умови:

— курс угоди фіксується при її укладенні;

— передача валюти здійснюється через певний період (до 1 року);

— під час укладення угоди ніякі суми не перераховуються. 3. Угоди на умовах “аууар” виступають як специфічний обмін правами та обов'язками її учасників щодо зустрічних грошових потоків. Ці угоди створюють можливість страхування ризиків, отримання додаткових прибутків. Відповідно до цієї операції предметом обміну виступають грошові потоки, що дозволяє одному учаснику угоди обміняти у інших характеристики своєї валюти. При цьому береться до уваги тип та рівень процентних ставок, строки платежів, валюта платежу, курс перерахування. Валютний “5\уар” виступає комбінацією двох конверсійних угод з валютами на умовах “зрої” та форвард. Одна конверсія здійснюється з негайною поставкою, а інша — з поставкою у майбутньому, але на вже обумовлених підставах.

3. Валютний контроль

Валютний контроль представляє собою діяльність держави з приводу забезпечення валютного законодавства. Держава не тільки встановлює правила поведінки суб'єктів в формі правових норм при користуванні валютними цінностями, а й забезпечує виконання ними цих правових норм. Це є підставою законності діяльності суб'єктів в галузі валютного регулювання.

Валютний контроль є частиною, специфічним видом фінансового контролю, саме тому йому характерні всі загальні риси фінансового контролю. При цьому деякі специфічні риси надають йому зміст саме певного виду фінансового контролю. По-перше, це мета валютного контролю: дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій.

По-друге, — окрема сфера дії цього виду контролю, що визначено Декретом Кабінету Міністрів України №15-93 від 19 лютого 1993 року. Так, валютному контролю підлягають операції за участю резидентів і нерезидентів. Валютному контролю підлягають також зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна. Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати і одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті у межах повноважень, (ст. 12).

По-третє, — специфічні направлення валютного контролю. До них можна віднести:

— відповідність валютних операцій, що здійснюються, діючому валютному законодавству;

— наявність відповідних ліцензій та дозволів щодо діяльності, яка пов'язана з користуванням валютними цінностями;

— перевірка обов'язків резидентів в галузі валютного регулювання;

— перевірка обов'язків нерезидентів щодо валютного регулювання. Валютний контроль здійснюється двома типами суб'єктів:

1) Органами валютного контролю (Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Державна податкова адміністрація та Державний митний комітет України). Законодавче закріплені їх функції:

а) Національний банк України є головним органом валютного контролю, що:

— здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених до компетенції інших державних органів;

— забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з актами валютного законодавства України;

б) Державна податкова адміністрація України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України;

в) Міністерство зв'язку України здійснює контроль за додержанням правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України;

г) Державний митний комітет України здійснює контроль за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України (ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19 лютого 1993 року).

2) Агентами валютного контролю. Ними виступають уповноважені банки, які здійснюють контроль за' валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами через ці банки.

Крім різної компетенції, однією з головних відмінностей органів та агентів валютного контролю є повноваження в галузі видання нормативних актів. Так, лише органам валютного контролю належать повноваження щодо видання нормативних актів, обов'язкових як для резидентів, так і для нерезидентів в Україні.

1. Валютний контроль при наданні ліцензій на право здійснення операцій з валютними цінностями здійснюється Національним банком України та його управліннями. Згідно з Порядком надання ліцензій Національного банку України на право здійснення операцій з валютними цінностями, затвердженим Правлінням НБУ № 11 від 25.06.92, основні функції контролю надані обласним управлінням НБУ. Обласне управління Національного банку України:

а) перевіряє відсутність серйозних (з точки зору органів банківського нагляду обласного управління) порушень правил банківської діяльності з боку банку, який звертається за ліцензією, а також отримує офіційне підтвердження органів податкового контролю про відсутність протягом двох останніх років порушень правил оподаткування з боку установи, що звертається за ліцензією;

б) здійснює на місці перевірку фактичної наявності технічних засобів, що передбачені технічними вимогами для здійснення валютних операцій;

в) перевіряє наявність документів, які підтверджують відповідність працівників установи кваліфікаційним вимогам для здійснення валютних операцій, маючи на увазі, що хоч один з цих працівників має працювати в установі, що звертається за ліцензією, не менше як 6 місяців;

г) перевіряє, чи передбачається здійснення валютних операцій Статутом установи, а також чи забезпечує структура установи можливість здійснення валютних операцій;

д) аналізує баланс та звіт установи з метою встановлення рівня ліквідності (платоспроможності) установи;

є) дає рекомендацію для надання ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій.

Відділ валютного контролю управління валютного регулювання Національного банку України:

а) перевіряє та аналізує документи, які додаються до заяви установи, що звертається за ліцензією Національного банку України на здійснення валютних операцій;

б) готує необхідні матеріали на розгляд заступника Голови Правління та затвердження на засіданні Правління Національного банку України;

в) разом з Головним управлінням банківського нагляду та обласними управліннями Національного банку України здійснює контроль за додержанням уповноваженими банками (установами) правил та умов здійснення валютних операцій, які передбачені чинним законодавством та ліцензіями Національного банку України.

2. Валютний контроль при наданні тимчасового дозволу Національним банком України на здійснення валютних операцій організовується за аналогічним порядком. Обласне управління Національного банку України:

Страницы: 1, 2, 3