МЕНЮ


Фестивали и конкурсы
Семинары
Издания
О МОДНТ
Приглашения
Поздравляем

НАУЧНЫЕ РАБОТЫ


  • Инновационный менеджмент
  • Инвестиции
  • ИГП
  • Земельное право
  • Журналистика
  • Жилищное право
  • Радиоэлектроника
  • Психология
  • Программирование и комп-ры
  • Предпринимательство
  • Право
  • Политология
  • Полиграфия
  • Педагогика
  • Оккультизм и уфология
  • Начертательная геометрия
  • Бухучет управленчучет
  • Биология
  • Бизнес-план
  • Безопасность жизнедеятельности
  • Банковское дело
  • АХД экпред финансы предприятий
  • Аудит
  • Ветеринария
  • Валютные отношения
  • Бухгалтерский учет и аудит
  • Ботаника и сельское хозяйство
  • Биржевое дело
  • Банковское дело
  • Астрономия
  • Архитектура
  • Арбитражный процесс
  • Безопасность жизнедеятельности
  • Административное право
  • Авиация и космонавтика
  • Кулинария
  • Наука и техника
  • Криминология
  • Криминалистика
  • Косметология
  • Коммуникации и связь
  • Кибернетика
  • Исторические личности
  • Информатика
  • Инвестиции
  • по Зоология
  • Журналистика
  • Карта сайта
  • Рейтингова оцінка кредитних можливостей позичальника - ДП АТ "Київхліб" Хлібокомбінат № 6"

    Для отримання точнішої картини необхідно використовувати галузеві значення коефіцієнтів, які б враховували особливості технологічних процесів і тривалість ділового циклу підприємств. Розрахунок середньогалузевих коефіцієнтів потребує обробки значної кількості статистичних даних, а тому для кожного окремого банку становить чималі труднощі. У розвинених країнах такі розрахунки здійснюють централізовано на рівні держави або великих спеціалізованих статистичних агенцій. В Україні система середньо-галузевих коефіцієнтів відсутня, тому можна рекомендувати банкам порівнювати два чи більше підприємств, які працюють в одній і тій самій галузі. Навіть порівняльний аналіз двох клієнтів дасть змогу вибрати надійнішого позичальника.

    У міжнародній банківській практиці одним з найпоширеніших підходів до визначення кредитоспроможності позичальника є рейтингові системи, орієнтовані на врахування і кількісних, і якісних характеристик клієнта. Такі системи дають змогу визначити кредитоспроможність за допомогою синтезованого показника – рейтингу, вираженого у балах, встановити межі інтервалу його коливань і, залежно від кількості балів, визначити належність позичальника до того чи іншого класу клієнтів за рівнем ризику.

    Рейтингові системи оцінки передбачають передусім вибір і обґрунтування системи показників та їхню класифікацію за групами. Ці групи ранжуються залежно від їх значущості в оцінці кредитоспроможності клієнта з позицій банку. Тобто одні й ті самі показники можуть мати різну вагомість в оцінці кредитного ризику з погляду різних банків, а також залежно від виду кредиту. Наприклад, у разі надання короткострокового кредиту найважливіше значення мають показники ліквідності та фінансової стійкості, за довгострокового кредитування – ефективності виробництва, прибутковості та рентабельності.

    Рейтингова система оцінювання кредитоспроможності позичальника має розроблятися кожним банком індивідуально залежно від кредитної політики банку, стратегічних планів, маркетингових досліджень і загальних вимог до якості кредитів, які пропонує центральний банк. Отже, рейтингові системи відбивають підхід конкретного банку до оцінювання якості кредитів і можуть суттєво відрізнятися від банку до банку. Так, клієнт, кредитоспроможність якого занадто низька для одного банку, може стати бажаним клієнтом в іншому банку.

    Фактично рівень ризиковості клієнта трансформується у ризик самого банку, оскільки ризики, на які наражається позичальник, стають банківськими ризиками за встановлення кредитних відносин. У міжнародній банківській практиці прийнято, що кожний великий банк розробляє власну рейтингову систему оцінки кредитоспроможності позичальника. Це дає змогу не лише прийняти обґрунтоване рішення щодо надання позички, а й визначити такі умови кредитування, які обмежать кредитний ризик банку і стануть підставою для укладання угоди. У світовій практиці кредитний рейтинг визначають спеціалізовані компанії – рейтингові агенції, такі як Standard & Poor, Moody's, Fitch, Duff and Phelps [28].

    Кредитний менеджер повинен завжди пам'ятати, що головною метою процесу аналізу кредитоспроможності позичальника є оцінювання кредитного ризику й виявлення джерел повернення основної суми боргу та відсотків за кредитом, а не аналіз фінансового стану клієнта як такий.

    У процесі оцінювання фінансового стану позичальника – юридичної особи враховуються та аналізуються в динаміці такі основні економічні показники діяльності [29]:

    платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної і загальної ліквідності);

    фінансова сталість (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);

    обсяг реалізації;

    обороти за рахунками (співвідношення чистих надходжень за рахунками та суми кредиту, наявність рахунків в інших банках, наявність картотеки неплатежів);

    склад і динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості;

    собівартість продукції;

    прибутки та збитки;

    рентабельність;

    кредитна історія позичальника.

    Такі параметри оцінювання фінансового стану позичальника, як платоспроможність, фінансова сталість, рентабельність, характеризуються кількома показниками(табл.1.3) [63]:


    Таблиця 1.3 Параметри оцінювання фінансового стану позичальника

    № з/п

    Показник

    Методика розрахунку

    Теоретичне значення

    1

    Коефіцієнт миттєвої ліквідності

    високоліквідні активи (грошові кошти, їх еквіваленти, поточні фінансові інвестиції) поточні зобов'язання (короткострокові кредити, розрахунки з кредиторами)

    не менше 0,2

    2

    Коефіцієнт поточної ліквідності

    ліквідні активи (високоліквідні активи, дебіторська заборгованість, векселі одержані), поточні зобов'язання (короткострокові кредити, розрахунки з кредиторами)

    не менше 0,5

    3

    Коефіцієнт загальної ліквідності

    оборотні активи, поточні зобов'язання (короткострокові кредити, розрахунки з кредиторами)

    не менше 2,0

    4

    Коефіцієнт маневреності

    власний капітал підприємства необоротні активи

    не менше 0,5

    5

    Коефіцієнт незалежності

    залучені кошти (довгострокові та поточні зобов'язання) власний капітал

    не більше 1,0

    6

    Рентабельність активів

    чистий прибуток загальні активи


    7

    Рентабельність продажу

    чистий прибуток обсяг реалізації продукції (без ПДВ)


    8

    Коефіцієнт покриття кредиту грошовими потоками позичальника

    чисті надходження за всіма рахунками позичальника * сума основного боргу та відсотків за кредитом

    не менше 1,5


    Групування показників за їхнім економічним змістом дає змогу сформувати такі напрями аналізу фінансового стану позичальника [23]:

    аналіз грошових потоків – співвідношення чистих надходжень за рахунками і суми основного боргу за кредитом, склад і динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості, оборотність грошових коштів;

    платоспроможність – коефіцієнти миттєвої, поточної і загальної ліквідності;

    фінансова сталість – коефіцієнти маневреності й незалежності;

    рентабельність – коефіцієнти рентабельності активів, рентабельності реалізації.

    Крім перелічених, до уваги можуть братися й суб'єктивні чинники, які не завжди мають кількісні характеристики, але важливі для оцінки реальної величини ризику. Серед них такі [24]:

    ефективність менеджменту;

    ринкова позиція позичальника;

    залежність від циклічних і структурних змін в економіці та в галузі;

    ділова репутація;

    наявність державних замовлень і державної підтримки позичальника;

    професіоналізм керівництва.

    У практиці американських банків для аналізу фінансового стану клієнта та його надійності з точки зору вчасного повернення боргу застосовується “правило шести сі”, у якому критерії відбору клієнтів позначені символами, що починаються з літери “сі” [22] (табл.1.4):

    customer’s character (характер позичальника) його репутація, рівень відповідальності, готовність і бажання гасити борг;

    capacity to pay (фінансові можливості) принципово у позичальника є три джерела коштів на погашення позики:

    а) поточні касові надходження (cash flow);

    б) продаж активів;

    в)інші джерела фінансування (враховуючи кошти, позичені на

    грошовому ринку).

    capital (капітал, майно);

    collateral (забезпечення);

    current business conditions (загальні економічні умови);

    control(контроль повернення кредиту).


    Таблиця 1.4 Схема проведення кредитного аналізу (правило шести ”СІ” принципи кредитування.

    I. Характер.

    II. Здатність.

    III. Грошові кошти

    Кредитна історія клієнта банку

    Досвід роботи інших кредиторів з даним клієнтом

    Мета позички

    Досвід клієнта і складанні планів та прогнозів

    Кредитний рейтинг клієнта

    Наявність серед керівників осіб з правом другого підпису

    Дієздатність клієнта і гарантія

    Наявність статутних документів

    Характеристика клієнта: юридичний статус, засновники, основна діяльність, тощо

    Обсяг в звітному періоді: продаж, прибутку, дивідендів

    Забезпеченість власними коштами

    Наявність ліквідних резервів

    Кредиторська та дебіторська заборгованість

    Структура капіталу та рівень ліверіджу

    Контроль за витратами

    Динаміка цін на акції (показник Р/Е)

    Наявність аудиторського висновку

    Якість управління

    Останні зміни в бухгалтерському обліку

    IV. Забезпечення

    V. Умови

    VI. Контроль

    Право власності на активи

    Строк служби активів

    Залишкова вартість

    Борги, обмеження

    Зобов’язання за лізингом та закладні

    Наявність страхування

    Гарантії

    Банк клієнта

    Судові санкції

    Податкові санкції

    Потреба в фінансових ресурсах

    Рейтинг клієнта в своїй галузі, частка ринку

    Конкурентоздатність клієнта

    Чутливість до кон’юнктурних та технологічних змін

    Умови на ринку робочої сили

    Вплив інфляції на грошові потоки клієнта

    Довгострокові прогнози розвитку галузі та перспектива зростання клієнта

    Банківське законодавство

    Правила кредитування

    Наявність документації у клієнта

    Кредитна заявка та кредитний договір

    Інформація сторонніх осіб (політики, економісти, громадські діячі) про зовнішні фактори зміни умов економічної діяльності


    Однім з принципів банківського кредитування є забезпеченість зобов'язань продавця позичальнику щодо поверненню позички. Забезпечення зобов'язань може досягатися за рахунок застави позичальником майна, на що банком в відповідності з діючим законодавством може бути звернуте стягнення, гарантії (поручительства), стягнення пені і т.д.

    Майно і інші форми зобов'язань продавця позичальника перед банком повинні задовольняти наступним вимогам:

    1.   Висока ліквідність.

    2.   Спроможність до тривалого строку зберігання (як мінімум протягом строку погашення позички).

    3.   Стабільність цін на заставлене майно.

    4.   Низькі витрати по зберіганню і реалізації застави.

    В залежності від того, наскільки заставлене майно відповідає даним вимогам, варіюється обсяг позики, що видається. Розмір позики під заставу встановлюється в процентах до ринкової вартості застави в момент укладання кредитної угоди. В випадку неплатоспроможності позичальника кредитор має право реалізації застави з метою відшкодування з виторгуваних коштів боргу клієнта і витрат по реалізації. Виручка що залишилася повертається позичальнику. Якщо виручена сума виявиться недостатньою, то кредитор має право фінансової претензії до позичальника.

    Найбільш розповсюдженими є наступні носії забезпечення кредитів:

    1. Гарантія (поручительство) зобов'язання продавця третьої особи погасити борг позичальника в випадку його неплатоспроможності. Оформляється в вигляді самостійних зобов'язань продавця гаранта за допомогою передатного надпису на вимозі боргу (індосаменту). В ролі гаранта (поручителя) можуть виступати банки.

    2. Переуступка контрактів форма, що практикується при кредитуванні будівельних компаній або фірм, які здійснюють регулярні поставки товару (надання послуг) контрактів. Позичальник переуступає контракт банку, що кредитує, в результаті чого надходження від замовника по оплаті робіт зараховуються суму премії в погашення заборгованості по позиці.

    3. Переуступка дебіторської заборгованості це передача банку підлягаючих до оплати рахунків за поставлені позичальником товари. Переуступки можуть бути двох видів з повідомленням дебіторів і без повідомлення дебіторів.

    4. Забезпечення товарними запасами. Заставою при цій формі виступають партії сировини, матеріалів, готової продукції. Перевага віддається товару, торгівля якими ведеться на біржі і по яким легко визначити ринкову ціну.

    5. Вексель позичальника цей засіб оформлення застосовується при кредитуванні форм роздрібної торгівлі.

    6. Забезпечення шляховими документами використовується при кредитуванні експортно-імпортних торговельних операцій. В цьому випадку в якості застави по короткостроковим позикам виступають документи, що засвічують відвантаження товарів (коносаменти і накладні). Коносаменти застосовуються при оформленні відвантажень товарно-матеріальних цінностей морським і річковим транспортом, накладні іншими видами транспорту. Умовою видачі кредиту під забезпечення шляховими документами є страхування вантажу.

    7. Забезпечення нерухомим майном використовується при видачі крупних довгострокових кредитів, що називаються іпотечними позиками. В якості застави можуть виступати:

    земельні ділянки, сільськогосподарські будівлі, приміщення.

    житлові будинки, квартири.

    Забезпечення кредиту оформлюється борговими зобов'язаннями продавця іпотекою. По деяким видам іпотечних позик банк може видавати іпотеки індивідуальним інвесторам. Це здійснюється шляхом випуску цінних паперів (облігацій), що забезпечуються іпотеками. Дохід банку складається з різниці між позичковим процентом, що платить позичальник банку і процентом по цінним паперам, що банк виплачує їхнім держателям.

    8. Забезпечення рухомим майном. Види застави:

    устаткування, машини, механізми

    для індивідуальних позичальників товари тривалого користування (в т.ч. автомобілі)

    9. Забезпечення цінними паперами. В заставу приймаються державні цінні папери і папери корпорацій. Обов'язковою умовою є ліквідність цінних паперів. Позичені кошти не повинні бути направлені на покупку нових цінних паперів.

    10. Забезпечення дорогоцінними металами в якості застави приймаються монети, зливки, вироби з золота, срібла і платини, дорогоцінні камені та ін. Цей засіб використовується досить рідко.

    В англійській економічній літературі принципи кредитування визначаються абревіатурою CAMPARI, що означає [18]:

    С (character) характеристика клієнта;

    A (ability) здатність до погашення позики;

    M (margin) маржа (доходність);

    P (purpose) мета кредиту;

    A (ammount) розмір позики;

    R (repayment) умови погашення позики;

    I (insurance) страхування ризику непогашення позики.

    Розрізняють два підходи до аналізу фінансового стану фірми:

    1) експресаналіз. Для швидкого експрес-аналізу розраховуються три найпопулярніші коефіцієнти: неплатоспроможності, абсолютної ліквідності і коефіцієнт загальної лівідності (далі буде).

    У практиці банків Великобританії головна увага приділяється коефіцієнту залежності (гірингу), який показує співвідношення залученого і власного (акціонерного) капіталу. Як залучений, так і власний капітал можна оцінити за балансовою або ринковою вартістю. Максимальне значення гірингу банками не встановлюється, але високе його значення (понад 100%) свідчить про високий кредитний ризик.

    Комерційні банки практикують варіант експрес-аналізу за допомогою ПЕОМ. Він передбачає аналіз групи фінансових показників (таких як коефіцієнти автономії, маневреності, покриття балансу, абсолютної ліквідності, заборгованості, покриття інвестицій) та порівняння їх з оптимальними значеннями;

    2) розгорнутий аналіз коефіцієнтів. Такий аналіз передбачає розрахунок великої кількості фінансових показників. Для зручності їх класифікують у групи за спільними ознаками. Наприклад, у практиці банків США застосовуються п’ять груп показників [27]:

    показники ліквідності;

    показники заборгованості;

    показники погашення боргу;

    показники ділової активності;

    показники рентабельності.

    Показники ліквідності (liquidity ratios) характеризують здатність забезпечити своєчасне виконання своїх зобов”язань. Дають можливість передбачити спроможність і вірогідність повернення клієнтом позики у відповідності з угодою. Застосовуються для оцінки співвідношення найліквідніших елементів балансу фірми, її обігового капіталу (касова готівка, дебітори, матеріальні запаси) та короткотермінових зобов’язань. Чим вище покриття цих зобов’язань за рахунок активів, які швидко реалізуються, тим надійніший стан фірми, тим більше вона має шансів на одержання кредиту.


    Коефіцієнт “лакмусового папірця” = Каса + Дебіторські рахунки + Цінні папери = (1.1)


    Короткотермінові зобов’язання

    Показники заборгованості (leverage ratios) показують розподіл ризику між власниками компанії (акціонерами) та її кредиторами. Активи можна профінансувати або за рахунок власних коштів, або за рахунок залучених. Чим вище значення цього показника, тим вищий ризик кредиторів і тим обережніше повинен ставитися банк до надання нових позик.


    Коефіцієнт покриття основних засобів (fixed assetstonet worth ratio) = Основні засоби = Власний капітал (1.2)


    Коефіцієнт показує, яка частина основних засобів профінансована за рахунок власного капіталу. Взагалі кажучи, споруди, обладнання та інші довгострокові активи повинні покриватися за рахунок коштів акціонерів або довгострокових кредитів. Нормальним вважається співвідношення (0,75 1,0), оскільки вище співвідношення може означати, що в основні засоби вкладена частина обігового капіталу, а це може негативно вплинути на виробничу діяльність фірми.


    Коефіцієнт короткотермінової заборгованості = Короткотермінові зобов’язання = Власний капітал (1.3)


    Нормальним вважається його значення (0,5), тобто позичальник повинен взяти на себе більшу частку фінансового ризику, ніж кредитори.


    Коефіцієнт покриття загальної заборгованості = Загальна сума зобов’язань = Власний капітал (1.4)


    Показує, яка частина всіх активів фірми покрита за рахунок коштів кредиторів, а яка за рахунок акціонерів. Якщо показник більше 1, частка кредиторів вища. Практика показує, що оптимальне значення коефіцієнта не повинно перевищувати 2.

    Страницы: 1, 2, 3, 4


    Приглашения

    09.12.2013 - 16.12.2013

    Международный конкурс хореографического искусства в рамках Международного фестиваля искусств «РОЖДЕСТВЕНСКАЯ АНДОРРА»

    09.12.2013 - 16.12.2013

    Международный конкурс хорового искусства в АНДОРРЕ «РОЖДЕСТВЕНСКАЯ АНДОРРА»




    Copyright © 2012 г.
    При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.