Страхові послуги в майновому страхуванні

Страхові послуги в майновому страхуванні

Страхові послуги в майновому страхуванні

План

1 Страхування майна юридичних і фізичних осіб

1.1 Предмети й об’єкти, страхові ризики й суб’єкти страхування

1.2 Обсяг страхової відповідальності страховика, страхова сума й строк страхування майна

1.3 Страхова премія й страхові тарифи

1.4 Порядок дій страхувальника й страховика при страховому випадку

1.5 Порядок розрахунку розміру збитку й виплати страхового відшкодування

2 Страхування транспортних засобів

2.1 Види й склад транспортних засобів, взятих для страхування

2.2 Страхові ризики, суб’єкти й об’єкти страхування транспортних засобів

2.3 Обсяг страхової відповідальності страховика, страхова сума й строк страхування

2.4 Страхова премія й страхові тарифи

2.5 Порядок дій страхувальника й страховика при страховому випадку

2.6 Порядок розрахунку розміру збитку й виплати страхового відшкодування

3 Страхування вантажів

3.1 Основні поняття й особливості страхування вантажів

3.2 Предмети й об’єкти, страхові ризики й суб’єкти страхування вантажів

3.3 Порядок висновку й основний зміст договору страхування вантажів

3.4 Обсяг страхової відповідальності страховика. Страхова сума й термін дії договору страхування вантажу

3.5 Страхова премія й страхові тарифи

3.6 Порядок виплати страхового відшкодування

1 Страхування майна юридичних і фізичних осіб

Майнове страхування включає, як нами було зазначено раніше, такі підгалузі: страхування майна підприємств, страхування транспорту, страхування вантажів, сільськогосподарське страхування, страхування майна громадян.

У страхуванні майна юридичних і фізичних осіб беруться для страхового захисту численні й різноманітні об’єкти іншого майна, що вичерпує перелік цього майна скласти досить важко. Однако очевидна об’єктивна необхідність у страхуванні інших видів майна, тому що надзвичайні, руйнівні події завдають величезної шкоди його власникам.

1.1 Предмети й об’єкти, страхові ризики й суб’єкти страхування

Основні групи майна юридичних і фізичних осіб, взятого звичайно для страхування, наведені в таблиці 1.1

Таблиця 1.1 - Основні групи майна юридичних, фізичних осіб, взяті для страхування

Як правило, не береться для страхування таке майно юридичних осіб:

• документи й ділові книги;

• готівка і цінні папери;

• нематеріальні активи;

• дамби, греблі, мости;

• тротуари, асфальтові й бетонні дороги, площадки;

• іригаційні й меліоративні спорудження;

• майно,що перебуває в зоні, якій загрожує стихійне лихо, про що у встановленому порядку оголошено населенню, суб’єктам господарювання, а також майно в аварійних будинках, спорудах.

Деякі види майна фізичних осіб також не беруться страховиками для страхування.

До них відносять, зокрема, документи й ділові книги, готівку й цінні папери, рукописи, креслення, фотографії, слайди, моделі, макети, кімнатні рослини, насіння, саджанці, кішки, собаки, кімнатні птахи, акваріуми, майно в зоні, якій загрожує стихійне лихо, а також перебуває в місцях загального користування (у сараях, льохах, підвалах, коридорах, на сходових площадках, на горищах і т.п.).

Зазначені групи майна юридичних, фізичних осіб, взяті для страхування, розрізняють за родовими ознаками, функціональним призначенням, життєвим (виробничим) циклом, особливостями прояву ризикових подій .Тому їх страхування проводиться за окремими правилами страхоування, наприклад, страхування домашнього й іншого майна фізичних осіб, житлових будинків, дач, сільськогосподарських культур, тваринних та інших груп майна. Однак організація страхових відносин, їх економічні, правові основи практично однакові при страхуванні різних видів майна.

Страхові ризики, які в різних сполученнях характерні для більшості зазначених груп майна юридичних і фізичних осіб, включаються у правила (договори) страхування.

Такими ризиками, від яких проводиться страхування майна, є ушкодження, знищення (загибель), втрата майна внаслідок:

• пожеж;

• стихійних лих (повеней, посух, заморозків, землетрусів, бурь, ураганів, штормів, вихрів, смерчів, цунамі, граду, обвалів, зсувів, осідань грунту та ін.);

• противоправних дій третіх осіб, включаючи крадіжки й грабежі;

• падіння літальних апаратів або їх уламків;

• вибуху парових казанів, паливо й газосховищ, паливо й газопроводів;

• аварії водопровідних, оопалювальних, каналізаційної систем;

• підтоплення грунтовими водами;

• наїзду наземного транспортного засобу;

• непередбаченого відключення електроенергії, водопостачання, подачі тепла;

• внутрішнього загоряння машин, устаткування, електроапаратів, електроприладів.

Не вважаютья страховими випадками й не покриваються страхуванням збитки від ушкодження, знищення (загибелі), втрати майна в результаті:

• наміру або грубої необережності страхувальника (вигодоотримувача);

• дефекту в майні, що був відомий страхувальникові до укладання договору страхування, але про що не був сповіщений страховик;

• недотримання вимог нормативних документів, правил та інструкцій для експлуатації й обслуговування об’єктів майна;

• використання об’єкта майна не за призначенням або в стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння;

• природних процесів (корозії, зношування, бродіння, гниття, псування і т.п.), обумовлених внутрішніми властивостями об’єктів майна.

Крім того, не відшкодовується збиток, завданий внаслідок подій непереборної чинності (форс-мажорних обставин), якщо договором страхування не передбачене інше.

До таких форс-мажорних подій відносять:

• вплив ядерного вибуху, радіації або радіоактивного зараження;

• воєнні дії, а також маневри або інші військові заходи;

• громадянська війна, народні хвилювання всякого роду або страйку;

• конфіскація, реквізиція, арешт або вилучення й знищення майна за рішенням органів державної влади, якщо договором страхування не передбачене інше.

Об’єктами страхування майнаа є майнові інтереси страхувальника (вигодоотримувача), пов’язані з волаодінням, розпорядженням, користуванням майном і необхідністю відшкодування збитку при настанні страхових випадків.

Суб’єктами страхування є страховики, страховальники, вигодоотримувачі.

Страхувальниками майна можуть бути юридичні й дієздатні фізичні особи.

Вигодоотримувачем є особа, на користь якої укладений договір страхування майна. Ним може бути юридична або фізична особа.

Договір страхування укладаається на підставі письмової або усної заяви й подання страхувальником опису майна, що підлягає страхуванню, за встановленим страховиком формою.

В описі майна страховики передбачають необхідність подання страхувальником таких даних у різних їх поєднаннях: назви об’єктів майна; тип, марка або інші важливі ознаки об’єкта майна (наприклад,будівельного матеріалу, з якого зведені стіни житлового будинку або будівлі іншого призначення і т.п.); рік випуску (здачі об’єкта в експлуатацію); кількість одиниць даного об’єкта майна; страхова (дійсна) вартість одиниці об’єкта й усієї кількості; страхова сума одиниці і всієї кількості; місце знахождення майна (територія страхового захисту).

До укладання договору страхування страховик може перевірити вирогідність відомостей, поданих в описі майна, та інші дані про об’єкти, умови їх експлуатації, а за необхідності призначити експертизу для оцінки стану й дійсної вартості.

Страховиком перевіряються, зокрема, наявність майна в зазначеному в описі місці; приналежність майна до права власності, повного господарського ведення, оперативного керування або інших права; умови зберігання майна; кваліфікація обслуговуючого персоналу; схильність майна до ризиків збитків від пожежі, стихійних лих, затоплення, крадіжок та інших несприятливих подій, балансова, залишкова вартість, ціна покупки; строк експлуатації та ін.

Страхувальник зобов’язаний при укладанні договору страхування майна:

• повідомити страховикові всі відомі йому обставини, що мають значення для визначення ступеня ймовірності настання страхових випадків і розміру можливих збитків; якщо після укладання договору страхування буде встановлено, що страхувальник повідомив навмисне неправдивих відомість страховикові про такі обставини, то страховик має право вимагати визнання договору страхоування недійсним і відшкодування збитків;

• сповістити страховика про укладений уже договір страхування цього ж майна від тих самих або інших ризиків в іншого страховика, а також про завдання майну збитку за страховими випадками, що раніше відбулися і отриманому страховому відшкодуванні. Якщо після набуття договором страхування чинності змінилися обставини, враховані при укладанні договору, що збільшило можливість настання страхового випадку, то страхувальник забов’язаний сповістити про це страховикові. Страховик має право в цьому випадку зажадати від страхувальника зміни умов страхування або сплати додаткової суми страхової премії. При неповідомленні страхувальником страховика про зміну ризикових обставин або запереченні проти зміни умов страхування й доплати страхової премії страховик може розірвати договір страхування. Страхувальник у цьому випадку відшкодує збитки страховика, викликані розірванням договору страхування.

1.2 Обсяг страхової відповідальності страховика, страхова сума і строк страхування майна

Страхувальник залежно від ступеня ймовірності настання страхових випадків, характерних для даного виду майна, укладає договір страхування звичайно від найбільш імовірних ризиків.

Наприклад, якщо для одного об’єкта майнаа досить велика небезпека (ризик) виникнення пожежі, а ймовірність настання інших страхових випадків —загибелі, втрати або ушкодження в результаті аварії систем водопостачання, опалення, вибуху та ін. — відсутній або вона незначна, то може укладатися договір страхування тільки від ризику пожежі — вогневе страхування.

За іншим об’єктом майна перелік страхових ризиків у договорі може бути більш широким.

Обобщенная оценка объема страховой ответственности (обязательств) страховщика определяется по страховой сумме отдельных объектов имущества и договора страхования в целом.

Страхове законодавство регулює умови встановлення страхової суми при укладанні договору страхування майна.

Зокрема, передбачається, що страхова сума визначається угодою між страхувальником і страховиком.

При цьому страхова сума кожного об'єкта й усього майна за договором страхування не повинна перевищувати їх дійсну (страхову) вартість.

Такою вартістю майна вважається дійсна вартість у місці його знаходження в день укладання договору страхування.

При страхуванні страхувальником майна від різних ризиків за

декількома, окремими договорами страхування (у тому числі за договорами з різними страховиками) допускається перевищення загальної страхової суми за типами договорів над страховою вартістю.

Якщо страхова сума, зазначена в договорі страхування майна, перевищує його страхову (дійсну) вартість, договір є незначним у тій частині страхової суми, що перевищує страхову вартість.

Зайво сплачена частина страхової премії поверненню не підлягає.

У випадку завищення страхової суми в результаті обману страхувальником страховика останній має право вимагати визнання договору страхування недійсним і відшкодування завданих йому збитків у розмірі, що перевищує суму сплаченої страхувальником страхової премії.

Для випадку страхування того самого майна від однакового складу ризиків у двох або декількох страховиків (подвійне страхування) сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті кожним зі страховиків скорочується в цьому випадку пропорційно зменшенню первісної страхової суми за відповідним договором страхування.

Якщо при укладанні договору страхування майна страхова сума встановлена нижче страхової вартості, то страховик при настанні страхового випадку зобов'язаний відшкодувати страхувальникові (вигодоотримувачу) частину заподіяних збитків, пропорційну відношенню страхової суми до страхової вартості.

Якщо обсяг страхової відповідальності за окремим ризиком договору страхування майна перевищує 10% величини власних коштів страховика, то в договорі за згодою сторін може бути передбачена безумовна франшиза.

Для забезпечення фінансової стабільності, платоспроможності страховик у таких випадках може також застрахувати майно страхувальника разом з іншим страховиком (страховиками) за одним договором страхування (зістрахування або страхування учасниками страхового пулу або укласти договір перестрахування.

Строк страхування майна встановлюється, виходячи з інтересів страхувальника звичайно від 1 місяця до 1 року або більше при добровільному страхуванні.

Договір страхування майна набуває чинності з моменту сплати страхової премії або першого страхового внеску, якщо договором не передбачене інше.

При обов'язковому страхуванні майна його страховий захист триває весь період експлуатації (використання) об'єктів.

Строк страхування за договором добровільного страхування майна може скоротитися при достроковому розірванні договору.

Строк страхування й безпосередній страховий захист достроково закінчуються при достроковому припиненні договору добровільного страхування майна у випадках:

• виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі (виплата відшкодування в розмірі страхової суми) до закінчення терміну дії договору страхування ;

• несплати страхувальником страхової премії або чергового страхового внеску;

• ліквідації страхувальника - юридичної особи або смерті страхувальника (застрахованого) - фізичної особи;

• ліквідації страховика ;

• ухвалення судом рішення про недійсність договору страхування.

1.3 Страхова премія й страхові тарифи

Страхова премія як плата за страховий захист за будь-яким видом страхування визначається множенням страхової суми на страховий тариф.

Це загальне положення. Однак у розрахунку страхової премії за договором страхування конкретного майна повинні враховуватися певні фактори, що роблять його більш складним:

• якщо договором передбачене страхування від різних ризиків об'єктів майна страхувальника, що мають кожний свою дійсну (страхову) вартість і погоджену сторонами страхову суму, то спочатку розраховується страхова премія за страхуванням кожного об'єкта майна, а потім загальна за всіма об'єктами;

• при строку страхування за договором, що може бути^ менш одного року, так і до декількох років, розрахунок страхової премії по об'єктах майна провадиться з урахуванням строку страхування.

Страхова премія за строк страхування об'єкта майна менше одного року визначається звичайно з розрахунку 1/12 річної страхової премії за щомісяця (неповний місяць прирівнюється до повного) або із застосуванням коригувальних коефіцієнтів і може бути розрахована за формулою

 ,

де Тб - брутто-ставка;

Tн - нетто-ставка;

S - страхова сума;

t - строк страхування за місяцями;

f - питома вага навантаження в структурі брутто-ставки.

Страхова премія може сплачуватися страхувальником за узгодженням зі страховиком одноразово за весь період страхування або на виплату тому числі один раз на рік - при строку страхування протягом декількох років, у строк, зазначений у договорі страхування (страховому полісі).

У випадку несплати страхової премії або внеску страховик відповідно до правил (договору) страхування майна звичайно звільняється від обов'язку відшкодовувати збиток при настанні страхового випадку, а договір страхування, якщо інше не передбачено ним, може бути припинений.

При безперервному висновку договорів страхування майна, відсутності страхових випадків і страхових виплат за попереднім договором страхування страхувальникові надається знижка на річну страхову премію, що підлягає оплаті, за договором, що укладає знову, - звичайно в розмірі 10% за кожний рік страхування.

Загальний розмір зменшення страхової премії, що сплачується, установлюється в межах 35-50%. Крім того, деякі страховики передбачають у правилах страхування майна збереження зазначеної пільги при переході до них страхувальника з іншої страхової кампанії.

Надаються й пільги щодо сплати страхової премії за страхування майна окремим категоріям страхувальників (пенсіонерам, інвалідам, учасникам Другої світової війни) і страхувальникам, що уклали вже з даним страховиком договір страхування іншого виду.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5