Удосконалення механізму здійснення кредитних операцій

Графічно динаміка зміни обсягу кредитного портфеля в чистих активах філії “Х” ПриватБанку проілюстрована на рис. 2.5.

Рис. 2.5. Зміна обсягу кредитного портфеля в чистих активах

Приведені дані наочно показують, що частка вкладень у кредитні операції в чистих активах філії “Х” ПриватБанку станом на 01.01.09 р. складає 22%, при цьому їхня відносна частка за звітний період (з 01.07.07 по 01.01.09 р.) виросла з 9,5% до 22,3% більше ніж вдвічі . При цьому частка проблемних кредитів (прострочені + пролонговані) складає менше 1%

Кількісну характеристику зміни кредитного портфеля дає аналіз темпів росту (приросту) показників у звітному періоді.

Нижче в табл. 2.7 приведена динаміка поквартальної зміни кредитного портфеля (по юридичним і фізичними особам) в 2007 – 2008 роках, що характеризує базисні і ланцюгові темпи росту і приросту кредитного портфеля за звітний період.

Таблиця 2.7 Динаміка зміни кредитного портфеля у 2007–2008 р.р.

Протягом останніх двох років спостерігався послідовний ріст кредитного портфеля філії. Виходячи з оцінки ланцюгових темпів приросту можна зробити висновок про поквартальну динаміку портфеля. Особливо слід замітити, що протягом цього періоду базисні темпи росту склали майже 500 відсотків, найбільші темпи росту портфеля відбувалися на початку і наприкінці 2008 року.

У банку затверджена і постійно діє процедура дистанційної оцінки якості кредитного портфеля відповідно до якої за балансовими показниками проводиться дистанційний моніторинг і не рідше 1 разу на рік кредитний комітет Головного банку розглядає кредитну політику проведену регіональними підрозділами. При цьому як основні розділи при попередній оцінці підрозділу виступають наступні 3 розділи:

а) кредитна політика;

б) якість кредитного портфеля;

в) ефективність кредитних вкладень.

При цьому розділи оцінюються як по підсумковим даним балансу підрозділу з урахуванням інформації в розрізі договорів, так і за результатами інспекційної перевірки кредитних справ. Кожному розділові привласнюється визначений ваговий показник рейтингу. За підсумками підсумовування підсумкових рейтингових показників робиться висновок про проведену кредитну політику підрозділом.

Інтегрований рейтинг кредитної роботи представлений в табл. 2.8

Таблиця 2.8 Показники інтегрованого рейтингу кредитної роботи

Таким чином, понижене значення інтегрованого рейтингу кредитної роботи філії обумовлено зниженими значеннями рейтингів по напрямках:

а) «кредитна політика» – оцінка знижена в основному за рахунок наступних показників :

1)                 низької питомої ваги кредитного портфеля в чистих активах (22,28 % ) при значенні, що рекомендується – більше 40%;

2)                 низької питомої ваги овердрафтів у портфелі (8,16 %) при значенні, що рекомендується – більше >10%).

б) «якість кредитного портфеля» – оцінка знижена в основному за рахунок високої питомої ваги великих кредитів (60,18%) при значенні, що рекомендується – менше або дорівнює 20%.

Підсумкові значення рейтингових показників вибудовуються в шкалу оцінок, представлену в табл.2.9.

Таблиця 2.9 Шкала оцінок рейтингових показників кредитної політики

У цілому за підсумками аналізу діяльності кредитного підрозділу філії можна виділити наступні основні тенденції в її кредитній політиці:

а) зниження питомої ваги овердрафтів у кредитному портфелі - тенденція негативна;

б) зниження питомої ваги великих позичальників у кредитному портфелі – тенденція позитивна;

в) зниження середнього рейтингу кредитного ризику позичальників, зваженого по сумі заборгованості – тенденція позитивна;

г) зниження середнього фактичного відсотка резервування по портфелю – тенденція позитивна;

д) збільшення питомої ваги кредитів в обсязі чистих активів – тенденція позитивна;

е) збільшення питомої ваги бланкових кредитів у кредитному портфелі – тенденція негативна.

Таким чином, система дистанційної оцінки, прийнята в банку, в цілому досить якісно оцінює кредитну політику кредитних підрозділів, хоча є визначені резерви в плані її удосконалення.

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ЗДІЙСНЕННЯ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ

3.1 Концептуальні підходи щодо удосконалення механізму здійснення кредитних операцій

З урахуванням закономірностей і тенденцій у кредитній справі, її стратегічних цілей визначальне місце відводиться вибору шляхів удосконалення методичних та організаційно-практичних основ банківського кредитування. З метою подальшого, планомірного удосконалення механізму здійснення кредитних операцій комерційних банків, поліпшення кредитної політики банку можна рекомендувати ряд заходів, які умовно поділяються на 2 основні частини:

а) заходи від упровадження яких може бути розрахований конкретний економічний ефект, вони мають кількісну характеристику і їх результатом є:

1) конкретне кількісне зниження ризику і як наслідок зниження об’єму проблемних кредитів, винесених на рахунки простроченої заборгованості (не допускати, щоб розмір безнадійних до повернення кредитів становив 5 і більше відсотків від власних коштів банку);

2) розширення об’ємів кредитування за рахунок збільшення бази кредитування (як у розрізі груп клієнтів, так і по підрозділах);

3) зниження витрат на процес кредитування за рахунок оптимізації технології кредитування;

4) оптимізація структури кредитного портфеля .

б) заходи, від упровадження яких прямий ефект, у планованому періоді попередньо розрахований бути не може і може прогнозуватися з підведенням підсумків наприкінці періоду, ці заходи відносяться до області процедурних:

1) керування лімітами самостійних повноважень по кредитуванню підлеглими підрозділами (встановити контроль за розмірами позик акціонерам (учасникам) банку, інсайдерам, контроль за наданням великих кредитів, які складають 10% і більше від суми сплаченого статутного фонду);

2) удосконалювання фінансового аналізу позичальників і розглянутих проектів (індивідуальний підхід банку до кожного конкретного суб’єкта, особлива ретельність при визначенні умов кредитного договору, застосування комплексного аналізу кредитоспроможності позичальників, здійснення контролю за цільовим використанням банківських кредитів);

3) взаємодії підрозділів у процесі кредитування; зміна пріоритетів в області забезпечення кредитів (налагодити процес оголошення банкрутами боржників банку, які припинили оплату кредитів та процентів по них та інше).

Також подібними заходами – є впровадження нових продуктів. При цьому можливо зразкове прогнозування рівня споживання послуги і наближена оцінка витрат на її впровадження.

Так можна рекомендувати:

а) застосування кредитування сільгоспвиробників за допомогою механізму поручительства переробних і оптово-збутових структур;

б) виявлення не затребуваних кредитних продуктів серед клієнтів;

в) залучення нових груп позичальників  не клієнтів банку;

г) розвиток перспективних напрямків кредитування як для фізичних осіб, так і для юридичних осіб. А саме :

1) нерухомість у кредит;

2) автомобілі в кредит (у т.ч. сільсько-господарча техніка);

3) «товари народного споживання» у кредит (побутова та комп’ютерна техніка, оргтехніка, побутові й офісні меблі та ін.).

Основною особливістю перерахованих вище програм є те, що забезпеченням по цих кредитах виступають об’єкти, що придбаються, оформлювані в заставу. При цьому дві останні програми стимулюють ринок продажів нових товарів, що немаловажне.

Технологічними особливостями даних програм є обов’язкова оплата авансу за придбаний товар, у розмірі не менше 10% від його вартості (як правило це 25–30%). Після чого продавець передає право власності на товар, що купується, покупцеві. Після оформлення договору застави Продавець одержує залишок вартості проданого товару за рахунок кредитних засобів. Обов’язковим у даній технології є щомісячне рівно-часткове погашення тіла кредиту та відсотків.

До альтернативних продуктів також можна віднести кредитування юридичних осіб під забезпечення або поручительство фізичних осіб і навпаки. Особливий інтерес представляють стабільно працюючі підприємства, персонал яких має регулярний, стабільний заробіток. При цьому підприємства для додаткової підтримки своїх співробітників, навіть при поточній відсутності фінансових ресурсів можуть оформляти позички банку під своє поручительство в тому числі і з частковою компенсацією витрат співробітникові на виплату наступних витрат по позичці.

Слід також зазначити нерозвинений ринок іпотечного кредитування і великі потенційні резерви росту. Так зокрема, незважаючи на нерозвиненість законодавчої бази і відсутність практичного досвіду варто вже зараз готувати нові кредитні продукти і послуги для освоєння даного ринку, вивчати й адаптувати досвід розвинутих країн з ринковою економікою з метою використання на Україні.

Перехід України до ринкової економіки і активне включення в світові господарські зв’язки вимагають відповідного розширення методів комерційної діяльності підприємств і організацій всіх форм власності. Саме тому в світовій практиці поширилися “нетрадиційні” форми комерційних, фінансових взаємовідносин між продавцем і покупцем, де важливу роль відіграють різноманітні посередники: торговельні компанії, інвестиційні і страхові фірми, банки тощо.

Звичайно лізингові операції розглядаються як варіант довгострокової оренди. Однак, якщо оренда передбачає у кінцевому підсумку повернення орендованого майна своєму юридичному власнику або збереження за ним права власності на дане майно, то при деяких формах лізингу по закінченню договору можливий перехід права власності від орендодавця до орендаря. У таких випадках лізингова угода нагадує продаж у розстрочку з тією лише різницею, що власники змінюються не на початку, а наприкінці терміну угоди. Отже, лізинг - це зручна форма фінансування споживача

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12