Валютні операції банку (на прикладі діяльності ВАТ "Райффайзен Банк Аваль")

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України при розрахунках з нерезидентами за торговельними операціями вважаються такі документи [7, ст. 234]:

• договір з нерезидентом

• вантажна митна декларація

• акт здачі-приймання

• документи, передбачені при документальній формі розрахунків (акредитив, інкасо).'

На оригіналах документів, на підставі яких була куплена іноземна валюта, ставиться відмітка уповноваженого банку про обсяг придбаної валюти. Копії цих документів із відміткою засвідчуються печаткою та підписом керівника (заступника керівника) суб'єкта господарської діяльності або нотаріусом та зберігаються в уповноваженому банку. [9, ст. 34]

Купівля іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України резидентами-страховиками, а також об'єднаннями страховиків, які створені та мають відповідні повноваження згідно з чинним законодавством України, з метою виконання зобов'язань перед нерезидентами здійснюється згідно з вимогами Порядку про застосування іноземної валюти в страховій діяльності, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 23 вересня 1996 р. №245, за умови надання довідки державної податкової адміністрації (інспекції), в якій резидент зареєстрований як платник податків.

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України резидентами (юридичними та фізичними особами, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, крім постійних представництв нерезидентів) при здійсненні неторговельних операцій вважаються такі документи [9, ст. 34-36]:а) заявки з розрахунком витрат: на відрядження за кордон; на експлуатаційні витрати транспортних засобів, що виконують рейси за кордон;

б) документи, які мають силу договору і можуть використовуватись контрагентами-нерезидентами згідно з міжнародною практикою:

— для оплати участі в міжнародних виставках, конгресах, симпозіумах, конференціях та інших міжнародних зустрічах;

— для оплати за навчання, лікування, патентування тощо;

— для сплати митних платежів;

— для здійснення платежів за користування авторськими правами;

— для відшкодування витрат судових, арбітражних, нотаріальних, правоохоронних органів іноземних держав;

в) укладені трудові договори (контракти) з нерезидентами;

г) рішення судів про сплату за межі України пенсій, аліментів, штрафів тощо;

ґ) угоди між пенсійними фондами про переказ за межі України пенсій у іноземній валюті;

д) угоди між поштовими адміністраціями про сплату за межі України поштових переказів.

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України постійними представниками нерезидентів, які здійснюють підприємницьку діяльність, при здійсненні неторговельних операцій є такі документи: заявки з розрахунком витрат на відрядження за кордон; укладені трудові договори (контракти) з нерезидентами; заявка на перерахування іноземної валюти на рахунок юридичної особи-нерезидента, інтереси якої представляє на території України це представництво, в межах залишків коштів на рахунку типу "П".

Для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України офіційними представниками, представництвами юридичних осіб — нерезидентів, які не здійснюють підприємницьку діяльність, при виконанні неторговельних операцій слід подати такі документи [9, ст. 143]:

а) заявки (відповідно до кошторису) на відрядження за кордон;

б) заявки відповідно до договорів з нерезидентами, пов'язаних із виконанням трудових обов'язків;

в) заявка на перерахування іноземної валюти на рахунок відповідного органу іноземної держави чи рахунок юридичної особи-нерезидента, інтереси якої представляє на території України це представництво, в межах залишків коштів на рахунку типу "Н".

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України фізичними особами-резидентами при здійсненні неторговельних операцій є такі документи [11, ст. 127-128]:

а) заявка на перерахування за кордон власних коштів з поточного рахунку в гривнях та документи, які підтверджують виїзд з України фізичних осіб — резидентів на постійне місце проживання за кордон;

б) документи, передбачені Правилами переказу іноземної валюти за межі України за рахунок особистих коштів фізичних осіб — резидентів і нерезидентів, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 23 вересня 1996 р. №245, у разі здійснення переказів коштів за кордон.

При здійсненні неторговельних операцій фізичними особами — нерезидентами за рахунок коштів з власного поточного рахунку в гривнях підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України е заявка на перерахування іноземної валюти за кордон.

Купівля іноземної валюти з кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у гривнях здійснюється згідно з вимогами Положення про відкриття та функціонування в уповноважених банках України рахунків банків-кореспондентів в іноземній валюті та в гривнях, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26 березня 1998 р. №118.

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України з метою виконання власних зобов'язань уповноважених банків — членів міжнародних платіжних систем за операціями, пов'язаними з організацією та забезпеченням розрахунків з використанням платіжних карток міжнародних платіжних систем, є [7, ст. 234]:

а) для організації та забезпечення розрахунків з міжнародними платіжними системами — виписка з кореспондентського рахунку банку (про здійснення розрахунку відповідної міжнародної платіжної системи з банком за операціями з платіжними картками);

б) для закриття відкритої валютної позиції банку — заявка банку (з розрахунком).

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України з метою виконання зобов'язань за капітальними операціями та інших зобов'язань резидентів в іноземній валюті є такі документи:

а) кредитна угода (угода позики), яка свідчить про необхідність виконання юридичними та фізичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності України зобов'язань в іноземній валюті, довідка з інформацією про стан погашення заборгованості за кредитом (позикою) та документи, передбачені чинним законодавством щодо легітимності виконання таких зобов'язань (реєстраційні свідоцтва, індивідуальні ліцензії Національного банку України, гарантії Кабінету Міністрів України тощо);

б) договір про інвестиційну діяльність, у тому числі про інвестиційну діяльність без створення юридичної особи, документ про фактичне внесення інвестицій, які свідчать про правомірність переказу за кордон прибутку (доходу), отриманого нерезидентом на законних підставах в Україні; копія рішення загальних зборів засновників діючих в Україні підприємств з іноземними інвестиціями про розподіл прибутку; копія декларації про прибуток підприємства з відміткою Державної податкової адміністрації України про її прийняття; копія податкового звіту про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи та копія декларації про прибуток з відміткою Державної податкової адміністрації про їх прийняття;

в) виписки з рахунку банку про надходження іноземної валюти (із копією повідомлення тощо) та підтвердження конвертації її у гривні (або про надходження гривневих коштів з кореспондентського рахунку банку-нерезидента в українському банку в період до 1 травня 1997 р.) для придбання облігацій внутрішньої державної позики, довідка депозитарію Національного банку України або уповноваженого банку, довідка уповноваженого банку про сплату податку до бюджету з доходу, отриманого нерезидентом на території України (копія платіжного доручення, згідно з яким здійснено перерахування коштів) у випадках, передбачених законами України.

г) депозитний договір, ощадна книжка, ощадний (депозитний) сертифікат, які підтверджують необхідність виконання банком зобов'язань в іноземній валюті перед власником депозиту (вкладу);

ґ) усі види договорів про забезпечення виконання зобов'язань в іноземній валюті та договори, для забезпечення виконання яких останні видані.

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України з метою виконання зобов'язань за операціями, що потребують отримання індивідуальних ліцензій Національного банку України, є індивідуальні ліцензії (дозволи) Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями, видані згідно з п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", які передбачають купівлю іноземної валюти, та документи, передбачені умовами цих ліцензій.

При купівлі-продажу іноземної валюти контроль за документами, що надаються клієнтом, здійснює банк, якому клієнт доручає купити іноземну валюту. При купівлі уповноваженим банком іноземної валюти за рахунок та за дорученням клієнта через інший уповноважений банк підставою для продажу іноземної валюти для уповноваженого банку, що здійснює продаж, є SWIFТ, телекс або інше повідомлення від банку, який має намір купити іноземну валюту.

Іноземна валюта, придбана у встановленому порядку через уповноважені банки та кредитно-фінансові установи на міжбанківському валютному ринку України, має бути використана резидентом протягом п'яти робочих днів з часу зарахування її на його поточний рахунок на цілі, зазначені в заяві на купівлю іноземної валюти. [7, ст. 234]

Придбана іноземна валюта може бути перерахована резидентом для виконання власних зобов'язань перед нерезидентами лише з поточного рахунку в іноземній валюті, який визначений резидентом як рахунок, з якого здійснюються всі перерахування з метою виконання зобов'язань резидента перед нерезидентами в цій іноземній валюті.

У разі порушення резидентами п'ятиденного строку використання придбана іноземна валюта продається уповноваженим банком протягом п'яти робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щокварталу перераховується до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

У разі повернення на адресу резидента коштів у іноземній валюті, що були куплені на міжбанківському валютному ринку України та перераховані на користь нерезидента, в зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання частково або повністю не виконані, ці кошти не можуть бути використані з іншою метою і підлягають продажу з розподільчого рахунку. Обмеження щодо строку продажу іноземних валют не поширюються на іноземні валюти, які не належать до першої групи Класифікатора.

Кошти в іноземній валюті, що надійшли на адресу юридичної особи-резидента (фізичної особи-резидента, яка здійснює свою підприємницьку діяльність без створення юридичної особи), згідно з чинним законодавством України підлягають попередньому зарахуванню на розподільчий рахунок.

Уповноважені банки та кредитно-фінансові установи зобов'язані продавати без доручення клієнтів усі надходження на користь клієнтів у іноземній валюті, що підлягають згідно з чинним законодавством України продажу на міжбанківському валютному ринку України, протягом п'яти банківських днів з часу зарахування таких надходжень на їх кореспондентські рахунки або рахунок каси. Обмеження строку продажу іноземних валют не поширюється на іноземні валюти, які не належать до першої групи Класифікатора.

Кошти в іноземній валюті, які були зараховані на розподільчий рахунок і не підлягають згідно з чинним законодавством України продажу на міжбанківському валютному ринку України, уповноважений банк або уповноважена кредитно-фінансова установа зобов'язані перерахувати на поточний рахунок клієнта без його доручення не пізніше п'яти банківських днів з часу зарахування на розподільчий рахунок.

Відповідальність за несвоєчасне інформування клієнтом уповноваженого банку або уповноваженої кредитно-фінансової установи про надходження коштів у іноземній валюті на адресу цього клієнта, які не підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку України, внаслідок чого зазначені кошти були продані, покладається на клієнта банку.

Продаж за дорученням клієнта його власних коштів в іноземній валюті уповноважений банк або уповноважена кредитно-фінансова установа зобов'язані здійснювати протягом п'яти банківських днів з часу списання цих коштів з поточного рахунку клієнта. Обмеження щодо строку продажу іноземних валют не поширюється на іноземні валюти, які не належать до першої групи Класифікатора.

Гривневий еквівалент проданої на міжбанківському валютному ринку України іноземної валюти в усіх випадках має бути зарахований на основний поточний рахунок власника коштів не пізніше двох банківських днів після надходження на кореспондентський рахунок відповідної суми в гривнях.

Суб'єкти міжбанківського валютного ринку України (у тому числі валютні біржі) при проведенні безготівкових операцій з купівлі-продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України отримують комісійну винагороду від клієнтів у гривнях. [7, ст. 237]

Уповноваженому банку та уповноваженій кредитно-фінансовій установі згідно з їх тарифами дозволяється отримувати комісійну винагороду в іноземній валюті за рахунок коштів клієнтів, якщо операції, які вони виконують за дорученням клієнтів, пов'язані із сплатою комісійної винагороди в іноземній валюті іноземному банку-кореспонденту (здійснення переказу, документарні операції, операції із чеками, що прийняті на інкасо, операції за пластиковими картками міжнародних платіжних систем тощо) та зі сплатою коштів міжнародним платіжним системам і міжнародним системам зв'язку за користування їх послугами.

Суб'єкти міжбанківського валютного ринку України здійснюють на цьому ринку операції з купівлі-продажу іноземних валют за вільним договірним курсом купівлі та продажу за кожною операцією без обмеження розміру маржі між курсами купівлі та продажу і комісійної винагороди. При здійсненні обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів — юридичних осіб комісійна винагорода уповноваженого банку не може перевищувати 0,05%, включаючи операційні витрати.

При здійсненні операцій купівлі-продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України з метою виконання розрахунків за торговельними операціями уповноважені банки повинні вимагати від резидентів документи, передбачені Правилами здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України.

Суб'єкт міжбанківського валютного ринку України, який є покупцем іноземної валюти, несе повну відповідальність як агент валютного контролю за наявністю всіх документів, передбачених Правилами здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України, які є обов'язковими для здійснення операцій купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України. У разі виявлення порушень з боку уповноваженого банку (уповноваженої кредитно-фінансової установи) він несе відповідальність згідно із ст. 16. Декрету Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", тобто позбавляється ліцензії на право здійснення операцій з валютними цінностями.

Однією із функцій валютного регулювання та валютного контролю, які здійснює Національний банк України, є розробка рекомендацій і організація контролю за додержанням уповноваженими банками нормативів валютних позицій.

Валютною позицією називають співвідношення балансових і позабалансових вимог і зобов'язань із кожної іноземної валюти, яке складається внаслідок здійснення уповноваженим банком валютних операцій. [12, ст. 101]

Валютні позиції класифікують за ознаками: відкрита або закрита, довга або коротка.

Закритою валютну позицію вважають у тому випадку, якщо сума купівлі валюти збігається з сумою проданої валюти.

Відкритою є позиція, якщо сума вимог і зобов'язань не збігається.

Довгою є валютна позиція, якщо вимоги в іноземній валюті перевищують зобов'язання у відповідній валюті, а короткою, якщо зобов'язання перевищують вимоги у відповідній іноземній валюті. [12, ст. 101]

Вперше в Україні управління валютною позицією уповноваженого банку з метою мінімізації валютних ризиків та недопущення спекулятивного впливу на валютний курс було запроваджено постановою Правління Національного банку України "Про заходи щодо лібералізації валютного ринку України" від 16 травня 1995 р. за №119.

Відповідно до цієї постанови для здійснення уповноваженими банками купівлі й продажу на валютному ринку України іноземної валюти за національну валюту Національним банком України залежно від суми власного капіталу банку встановлювався ліміт у розмірі, еквівалентному:

• для уповноважених банків із власними коштами (капіталом) не менше за 300 тис. ЕКЮ — 5 відсотків від загального обсягу власних коштів;

• для уповноважених банків із власними коштами (капіталом) від 300 тисяч до 600 тис. ЕКЮ — 7 відсотків від загального обсягу власних коштів;

• для уповноважених банків із власними коштами (капіталом) від 600 тис. до 1 млн. ЕКЮ — 10 відсотків від загального обсягу власних коштів;

• для уповноважених банків із власними коштами (капіталом) більш як 1 млн. ЕКЮ — 15 відсотків від загального обсягу власних коштів.

Для встановлення мінімуму відкритої валютної позиції уповноважені банки були зобов'язані щокварталу подавати регіональним управлінням НБУ за місцем знаходження розрахунки суми власних коштів. Відповідні управління встановлювали кожному банку в доларовому еквіваленті ліміт відкритої валютної позиції та повідомляли в письмовій формі уповноважений банк. [12, ст. 102-103]

З 1997 р. постановою Правління Національного банку України "Тимчасовий порядок ведення уповноваженими банками України відкритої валютної позиції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти на валютному ринку України" від 3 січня 1996 р. ліміти відкритої валютної позиції встановлювалися за таким самим принципом, проте в інших розмірах:

• для уповноважених банків з власними коштами (капіталом) 700 тис. і до 1 млн. ЕКЮ — 5 відсотків від загального обсягу власних коштів;

• для уповноважених банків з власними коштами (капіталом) від 1 млн. і до 3 млн. ЕКЮ — 10 відсотків від загального обсягу власних коштів;

• для уповноважених банків з власними коштами 3 млн. ЕКЮ і більше — 15 відсотків від загального обсягу власних коштів.

Сьогодні управління валютною позицією комерційного банку здійснюється за нормативами та в порядку, передбаченому Інструкцією "Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків" №10, затвердженою постановою Правління Національного банку України в 2004 р.

Оскільки план рахунків бухгалтерського обліку є мульти-валютним, з кожної іноземної валюти підраховується підсумок за всіма балансовими активами та зобов'язаннями банку І, II, III і IV класів (крім розділів 43, 44, 45) та позабалансовими активами й зобов'язаннями банку IX класу (тільки групи 920, 921, 929, 935, 936) Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 21 листопада 1997 р. за №388.

Загальна сума відкритої валютної позиції в цілому в уповноваженому банку визначається як сума абсолютних величин усіх довгих і коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті (без урахування знака) за всіма іноземними валютами. Нормативне значення загальної відкритої валютної позиції банку до 1 липня 2004 р. було встановлено на рівні до 40 відсотків. З 1 липня 2004 р. до 1 жовтня 2004 р. значення нормативу НІ5 не могло перевищувати 30, а з 1 жовтня 2004 р. — 20 відсотків, а відповідно до постанови Правління НБУ "Про окремі питання, пов'язані з регулюванням діяльності комерційних банків" від 17 грудня 2004 р. №524 у зв'язку із значними коливаннями валютних курсів протягом вересня — жовтня 2004 р. з 15 січня 2005 р. значення нормативу Н 15 встановлено на рівні до 35 відсотків.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14