На досліджуваній території було виявлено 140 видів
рослин, які відносяться до 31 родини. До родини Складноцвітих (Asteraceae)
належить 22 види, родини Розові (Rosaceae) належать 18 видів, до родини
Губоцвіті (Lamiaceae) – 13 видів, родини Бобові (Fabaceae) та Pлакові (Poaceae)
– по 10 видів, до родини Хрестоцвітих (Brassiaceae) належить 7 видів, до родини
ранникові (Serophulariaceae) та Шорстколисті (Boraginaceae) по 6 видів, до
родин Гвоздикових (Caryophyllaceae), Зонтичних (Apiaceae), Жовтецевих
(Ramuncullaceae), Первоцвітих (Primulaceae) відносяться по 4 види, Подорожникові
(Plantaginaceae), Ситникові (Juncaceae), Гречкові (Polygonaceae) налічують по 3
види, Макові (Papaveraceae), Геранієві (Geraniaceae), Тирличеві (Gentianaceae),
Фіалкові (Violaceae), Дзвоникові (Campanulaceae), Жимолостеві (Caprifoliaceae),
Маренові (Rubiaceae) налічують по 2 види, до родини Звіробійні (Hypericaceae),
Молочайні (Euphorbiaceae), Повитицеві (Cuscutaceae), Китяткові (Polygolaceae),
Черсакові (Dipsacaceae), Онагрові (Onagraceae) належить по 1 виду.
3.2 Аналіз флори
Проводимо систематичний аналіз флори. Для цього
кількість видів у кожному роді та родині обчислюємо у відсотках до загальної
кількості виявлених видів. Результати подані у вигляді таблиці.
Таблиця 2
Родина
кількість родів
кількість видів
абсолютні числа
% числа
абсолютні числа
% числа
Складноцвіті
17
15,3
22
15,7
Розові
14
12,6
18
12,9
Губоцвіті
10
9,0
13
9,3
Бобові
7
6,3
10
7,1
Злакові
8
7,2
10
7,1
Хрестоцвіті
7
6,3
7
5
Ранникові
5
4,5
6
4,3
Шорстколисті
5
4,5
6
4,3
Гвоздикові
4
3,6
4
2,9
Зонтичні
4
3,6
4
2,9
Жовтецеві
3
2,7
4
2,9
Первоцвіті
3
2,7
4
2,9
Подорожникові
1
0,9
3
2,1
Ситникові
2
1,8
3
2,1
Гречкові
1
0,9
3
2,1
Макові
2
1,8
2
1,4
Геранієві
2
1,8
2
1,4
Тирличеві
2
1,8
2
1,4
Фіалкові
1
0,9
2
1,4
Дзвоникові
1
0,9
2
1,4
Жимолостеві
2
1,8
2
1,4
Маренові
1
0,9
2
1,4
Звіробійні
1
0,9
1
0,7
Молочайні
1
0,9
1
0,7
Повитицеві
1
0,9
1
0,7
Китяткові
1
0,9
1
0,7
Черсакові
1
0,9
1
0,7
Березкові
1
0,9
1
0,7
Лілійні
1
0,9
1
0,7
Вужачкові
1
0,9
1
0,7
Онагрові
1
0,9
1
0,7
Разом
111
100
140
100
Отже, на досліджуваній території було виявлено 140
видів рослин, які належать до 111 родів та 31 родини.
Провідні родини, що мають найбільшу кількість
виявлених видів можна зобразити у вигляді діаграми.
З діаграми видно, що найбільш поширеною з родин є
родина Складноцвітих (Astereceae), яка налічує 22 види, що становить 15,7% від
загальної кількості. На другому місці родина Розові (Rosaceae), яка налічує 18
видів і становить 12,9%, третє місце займає родина Губоцвіті (Lamiaceae) – 13
видів та 9,3%. По 10 видів та відповідно 7,1% налічують родина Бобові
(Fabaceae) Злакові (Poaceae), 7 видів налічує родина Хрестоцвіті (Brassiaceae)
і займає 5%, родини Ранникових (Serophulariaceae) та Шорстколисті
(Boroginaceae) налічують по 6 видів і становить 4,3%.
Еколого-фітоценотичний аналіз флори проводимо за
приналежністю видів до певного флороценотипу.
Розрізняють такі флороценотипи: неморальний
флороценотип, кореальний, лучний, степовий (лучно-степовий), гігрофільний,
рудеральний, сегетальний та адвентивні види рослин.
Таблиця 3
Флороценотип
Абсолютні числа
% числа
Лучний
65
46,4
Сегетальний
30
21,4
Рудеральний
12
8,6
Гігрофільний
8
5,7
Ксерофільний
7
5
Адвентивний
5
3,6
Неморальний
12
8,6
Бореальний
1
0,7
Всього
140
100
З даної таблиці бачимо, що на досліджуваній
території переважає лучний флороценотип, до якого належить 65 видів рослин, що
становить 46,4%. До сегетального флороценотипу належить 30 видів і 21,4% від
загальної кількості. Рудеральний налічує 12 видів і становить 8,6%,
гігрофільний – 8 видів і відповідно 5,7%, ксерофільний – 7 видів та 5%.
Неморальний флороценотип становить 8,6% і налічує 12 видів, до адвентивного
флороценотипу належать 5 видів і становить 3,6%, і до бореального належить 1
вид, що становить 0,7%.
Біоморфологічний аналіз
Для виявлення екологічної природи флори даної
території проводимо аналіз зі біоморфами, тобто відносимо всі виявлені види
рослин до певної біоморфи та виражаємо кількість видів кожної біоморфи у
відсотках. Для цього використовуємо класифікацію І.Г. Серебрякова, який
виділив такі життєві форми рослин – дерева, чагарники, чагарнички,
напівчагарнички, трав’янисті полікарпики та трав’янисті монокарпики.
Дані записуємо у таблицю.
Таблиця 4
Життєва форма
Кількість видів
абсолютні числа
% числа
Трав’янисті
полікарпики (багаторічні)
97
69,3
Трав’янисті
монокарпики (однорічні)
16
11,4
Трав’янисті
монокарпики (дворічні)
7
5
Трав’янисті
монокарпики (одно або дворічні)
10
7,1
Дерева
5
3,6
Чагарники
5
3,6
На території урочища «Пагур» багаторічні рослини
займають 69,3% до них відносимо: королицю звичайну (Leucanthenum vulgare Lam),
мати-й-мачуха (Tussilego forfra L), стокротки багаторічні (Bellis peremnis L),
суниці лісові (Fragoria vesca L) та ін., однорічні рослини: Ромашка
ромашковидна (Metricaria metricarioides), курячі очка польові (Anallis
arvensis) та ін., займають 11,4%, дворічні – 5%, одно або дворічні – 7,1% б
дерева становлять 3,6% та чагарники також 3,6%.
Екологічний аналіз
Екологічний аналіз проводимо для детермінування
видів за показниками їх пристосування до основних екологічних факторів з
об’єднанням їх у відповідні групи і визначенням їх питомої частки.
Основними екологічними факторами, які впливають на
формування флори є вода і зволоженість ґрунту, світловий режим, родючість
ґрунту та ін.
-
За ступенем пристосування до
водного середовища і зволоження ґрунту рослини поділяють на 4 групи: гідрофіти,
гігрофіти, мезофіти і ксерофіти.
Гідрофіти зустрічаються у повільно проточних і
стоячих водоймах. Гігрофіти – приурочені до перезволожених екотипів,
сформованих на болотах, берегах річок, озер, ставів на заболочених землях.
Мезофіти – рослини суходільних лісових та лучних угруповань. Ксерофіти
зростають в умовах недостатньої зволоженості: рівнинна частина на схилах.
-
За ступенем пристосування до
інтенсивності освітлення рослини поділяють на геліофіти, факультативні
геліофіти та сціофіти.
-
геліофіти – рослини відкритих
місць – лучних, прибережноводних угрупувань, боліт, лісових вирубок.
-
факультативні – рослини
широколистяних лісів, узлісь, чагарників та лук.
-
сціофіти – рослини затінених
місць – темнохвойних, мішаних та широколистяних лісів.
Провівши екологічний аналіз за показником
пристосування до водного середовища і зволоження ґрунту ми визначили, що 89,3%
належить мезофітам – рослинам суходільних лучних угруповань, ксерофіти займають
5% та гігрофіти 5,7% до них відносимо – перстач піщаний (Potentilla arenaria),
миколайчики плоскі (eryngium phonum L) (ксерофіти), водяний хрін лісовий
(Rorippa sylvestris L), незабутка болотна (Myosotis polustris L), калюжниця
болотна (Coltha polustris L) (гігрофіти).
-
по відношенню до інтенсивності
освітлення: геліофіти – рослини відкритих місць займають 60,7%, це такі види
як: волошка лучна (Centaurea jocea L), королиця звичайна (Leucanthenum vulgare
Lom), горошок мишачий (vicia cracca L) та ін., факультативні рослини займають
39,3% і доних відносимо чистотіл звичайний (Сhelidonium majus L), свербіжниця
польова (Knautia arvensis L), полин гіркий (Artemisisa absinhium L) та ін.
3.3 Біоекологічні особливості найбільш поширених
видів рослин урочища
Н досліджуваній території було виявлено 64 види
лікарських рослин.
Всі лікарські рослини поділяють на такі, що
використовують в офіційній медицині та неофіцинальні, тобто ті, які
використовують в народній медицині. Із виявлених видів, визначено 28 видів, які
використовують в народній медицині.
Лікарські
рослини, що використовуються в науковій медицині
Лікарські
рослини, що використовуються в народній медицині
1.
Вовчуг польовий
Ononis arvensis
L.
1.
Березка польова
Convolvulus
arvensis L.
2.
Волошка лучна
Centaurea jocea
L.
2.
Буквиця лікарська
Betonica
officinale L.
3.
Волошка синя
Centaurea
cyanus L.
3.
В’язіль барвистий
Coronilla varia
L.
4.
Гірчак звичайний
Polygonum
aviculare L.
4. Гикавка сива
Berteroa incana
(L)
5.
Гірчак почечуйний
Polygonum
persicaria L.
5. Горлянка
повзуча
Ajuda reptas L.
6.
Грицики звичайні
Capsella bursa
pastoris L.
6.
Дзвоники скупчені
Companula
glomerata
7.
Глід український
Crataegus
ucrainicia L.
7.
Жовтець їдкий
Ranunculus
acris L.
8.
Глуха кропива біла
Lamium album L.
8.
Зірочник середній
Stellaria media
(L)
9.
Гравілат міський
Geum urbanum L.
9.
Калюжниця болотна
Caltha
palustris L.
10.
Деревій звичайний
Achillea
millefolium L.
10.
Китятки звичайні
Polygola
vulgaris L.
11.
Живокіст лікарський
Symphytum
officinale L.
11.
Кмин звичайний
Carum carvi L.
12.
Звіробій звичайний
Hypericum
perforatum L.
12.
Конюшина лучна
Trifolium
pratense L.
13.
Золототисячник звичайний
Centaurium
minus Moeneh
13.
Конюшина повзуча
Trifolium
repens L.
14.
Кульбаба лікарська
Teraxacum
oficinale L.
14.
Конюшина польова
Trifolium
arvense L.
15.
Мати-й-мачуха
Tussilago
ferafara L.
15.
Королиця звичайна
Leucanthemum
vulgare Lom
16.
Морква дика
Daucus carota
L.
16.
Коронарія зозуляча
Coronaria
flascuculi (L)
17.
Перстач сріблястий
Potentilla
argentea L.
17.
Котяча м’ята справжня
Nepeta cataria
L.
18.
Пижмо звичайне
Tahacetum
vulgare L.
18.
Курячі очка польові
Anagallis
arvensis L.
19.
Подорожник великий
Plantago major
L.
19.
Льонок звичайний
Linaria
vulgaris Mill.
20.
Полин звичайний
Artemisia
vulgaris L.
20.
Миколайчики плоскі
Eryngium planum
L.
21.
Полин гіркий
Artemisia
absithium L.
21.
Молочай кипарисовидний
Euphorbia
helioscopia
22.
Суниці лісові
Fragaria vesca
L.
22.
Нечуйвітер волохатенький
Hiecarium
pilosella L.
23.
Хамоміла лікарська
Chamomila
recutita L.
23.
Ожина сиза
Rubus caesius
L.
24.
Цмин пісковий
Helichrysum
arenarium L.
24.
Первоцвіт весняний
Primula veris
L.
25.
Черемха звичайна
Podus avium
Mill
25.
Перстач гусячий
Potentilba
anseria L.
26.
Чистотіл великий
Cheligonium
majus L.
26.
Перстач повзучий
Potentilla
reptons L.
27.
Шадра звичайна
Marrubium
vulgare L.
27.
Підморенчик запашний
Galium
28.
Шипшина травнева
Rosa mejalis
Herum
28.
Підморенчик спарвжній
Galium verum L.
29.
Розхідник звичайний
Glechoma
heradaceae L.
30.
Свербіжниця польова
Khautia
arvensis (L)
31.
Синяк звичайний
Ehium vulgare
L.
32.
Сткротки багаторічні
Bellis perennis
L.
33.
Суховершки звичайні
Prunella
vulgaris L.
34.
Сухоребрик лікарський
Sisumbrium
officinalis (L)
35.
Талабан польовий
Thlaspi arvense
L.
36.
Цикорій дикий
Cichorium
untubus L.
Якщо виразити абсолютні числа у відсотках то
отримаємо 44% від загальної кількості лікарських рослин, рослини, що
використовуються науковою медициною та 56% – які використовуються народною
медициною.
Класифікацію рослинності проводимо за методом
Броун-Бланке
Клас
Molinio – Arrrhenatheretea
R. Tx.1937
Порядок
Pao-Agrostietalia
vinealis Shelyag. V. Sl. et Sipaylova 1985
Союз
Agrostion
vinealis Sipaylova. Hirk, Shelyag et V. Sl. 1985
Асоціація
Festuco-valesiaceae-Agrostietum
vinealis Shelyag.
Sipaylova.
V.SL. et Mirk in Shelyag et al 1985
Д.в.
Festuca
pscudovina
Festuca
valesiaca
Порядок
Arrrhenatheretea
Pawl. 1928
Союз
Festucion
pratensis Sipaylova. Mirk., Shelyag et V. Sl. 1985
Асоціація
Festucetum
pratensis Soo 1938
Д.в.
Dactylis
glomerata
Phleum pratense
Poa pratensis
Союз
Cynosurion
cristati Br.-Bl. et R. Tx. 1943
Асоціація
Anthoxantha-Agrostictum
tenuis Sill – 1933 em jurko 1969
Д.в.
Briza media
Leucanthemum
vulgare
Порядок
Galietalia veri
Mirk. et Naum – 1986
Союз
Caricenion
prnecocis Mirk. et Naum. 1986
Асоціація
Eryngio plani –
Bromopsictum inermis Shevchyk A.V. Sl. 1996
Д.в.
Eryngium planum
Trifolium
arvense
Клас
Sedo-Scleranthetea
Br.-Bl 1955
Порядок
Corynephoretalia
canescentis Klika 1934 em R. Tx. 1962
Союз
Coryhephorion
Canescentis Klika 1934 em R. Tx. 1962
Асоціація
Euphorbio-Festucetum
ovinae Shelyy et al. 1987
Д.в.
Euphorbia
cyparissias
Порядок
Festucetalia
valesiaceae Br.-Bl. et R. Tx. 1943
Союз
Festucenion
valesiaceae Rolbek in Moravee et al. 1983
Асоціація
Botriochloetum
ischaemii (Krist. 1937) i Pop 1917
Д.в.
Cichorium
intybus
Hieracium
pilosella
Клас
Plantaginetea
majoris R. Tx. et. Prsg. in R. Tx. 1950
Порядок
Plantaginetalia
majiris R. Tx. et. Prsg. in R. Tx. 1950
Союз
Polygonian
avicularis Br.-Bl. 1931 em Rivar-Mart. – 1975
Асоціація
Poetum annuae
Gams 1927
Д.в.
Bellis perennis
Plantago major
Taraxacum
officinale
Асоціація
Polygonetum
avicularis Gams 1937 em Jehlik in Hejny et. al.1979
Д.в.
Plantago major
Polygonum
aviculare
Порядок
Agrostietalia
stoloniferae Oberd. en Oberd. et. 1967
Союз
Agropyro-Rumicion
Crispi Nordh. 1940
Асоціація
Potentillietum
anserinae Rop. 1927. em Pas. 1964
Д.в.
Potentilla
anserina
Висновки
В результаті досліджень на території урочища «Пагур»
було виявлено 140 видів рослин, які належать до 111 родів та 31 родини.
Провівши систематичний аналіз рослин за родинами
виявлено, що найчисленнішою є родина складноцвітих, якій належить 15,7% видів.
Найменша кількість видів належить до родин: Звіробійні, Моочайні, Повитицеві,
Китяткові, Черсакові, Березкові, Лілійні, Вужачкові, Онагрові.
Згідно еколого-фітоценотичного аналізу флори,
визначено, що на території урочища переважає флороценотип, до якого належить
46,4% видів, до сегетального – 21,4%, рудерального та неморального – по 8,6%,
гігрофільного – 5,7%, ксерофільного – 5%, адвентивного – 3,6% та кореального –
0,7%.
Відповідно до біоморфологічного аналізу на
досліджуваній території переважають багаторічні рослини, що становить 69,3%,
трав’янисті монокарпики займають 23,5% та дерева і чагарники по 3,6%.
Екологічний аналіз показав нам, що на території
урочища переважають види суходільних лучних угруповань відкритих місць.
На досліджуваній території виявлено 64 види
лікарських рослин, з яких 28 видів офіційні та 36 – неофіцинальні. А також
визначено медоносні та декоративні рослини.
Список використаних джерел
1.
Андржневський А., Исчисление
растений Подольской губернии и смежных с нею мест. – Тр: комис. при ун-те св. Владимира
для описания губернии Киев. учеб. округа, 1861. Т.4, вып. І. с. 1–51.
2.
Атлас медоносних рослин
України/ Л.І. Боднарчук, Т.Д. Соломаха, А.М.Ілляш та ін. – К.: Урожай,
1993. – 272 с.
3.
Балковський Б.Є. Матеріали
для флори Поділля. – Журн. ін-ту ботаніки АНУРСР, 1939, №23, с. 65–80.
4.
Богайчук Р.С., Куковиця Г.С. Степова
рослинність Західного Поділля. – Укр. бот. журн. – 1969, т. 26, №5. – с. 17–21.
5.
Брадіс Є.М. Рослинність східної
частини Малого Полісся та питання ботаніко-географічного районування західних областей
УРСР. – Укр. ботан. журн., 1957, 14, №4. – с. 3–14.
6.
Визначник рослин Українських
Карпат. – Київ: Наукова думка, 1977. – 436 с.
8.
География растительного покрова
Украины/ Шеляг-Сосонко Ю.Р., Осычнюк В.В., Андриенко Т.Л. – К.:
Наукова думка, 1980. – 288 с.
9.
Жизнь растений в 6-ти томах. – Л.:
Просвещение. – 1974.
10.
Заверуха Б.В., Андриенко Т.Л.,
Протопопова В.В. Охраняемые растения Украины. – К.: Наук. думка,
1983. – 175 с.
11.
Заверуха Б.В. флора
Волыно-Подолии и ее генезис. – К.: Наук. думка, 1985. – 192 с.
12.
Зап’ятова А.А. Наукове і
практичне значення степів зх. Поділля і Покуття. 0 В кн.: Матеріали до вивчення
природних ресурсів Поділля. – Тернопіль: Кременець: М-во вищої освіти УРСР,
1963. – с. 102–104.
13.
Зеленая книга Украинской ССР. Редкие,
исчезающие и типичные, нуждающиеся в охране растительные сообщества/ Под. общ.
Ред. Ю.Р. Шеляг-Сосонко. – К.: Наук.думка, 1987 – 216 с.
14.
Злобин Ю.А. Принципы и методы
изучения ценотических популяций растений. – Казань: Изд. Казан. ун-та, 1989. – 148 с.
15.
Кархут В.В. Ліки навколо
нас. – К.: Здоров’я, 1978. – 230 с.
16.
Клеопов Ю.Д. Новітні
відомості про флору Поділля. – Укр. ботан. журн., 1928 – с. 24–33.
17.
Козій П.В. Ботаніко-географічні
риси західного Поділля у зв’язку з природнім районуванням. – В кн.: Ювілейна
наукова сесія присвячена 300-річчю Львівського державного ун-ту: Тез. доп.
Секція біології і хімії. Львів: вид ун-ту, 1961. – с. 6–8.
18.
Козій Г.В. Перспективи
поліпшення гірських лук і пасовищ Дрогобицької і Станіславської областей. – В
кн.: Підвищення продуктивності ланів, лісів і гірських пасовищ західних
областей УРСР. – к.: вид. АН УРСР, 1968.