Комахи-шкідники плодово-ягідних культур

Комахи-шкідники плодово-ягідних культур

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ШКІДНИКИ ПЛОДОВИХ ДЕРЕВ

1.1 Попелиці – шкідники плодових дерев

1.2 Щитовки та псевдощитовки

1.3 Плодові довгоносики

1.4 Короїди

1.5 Метелики – шкідники плодових дерев

1.6 Пильщики

РОЗДІЛ ІІ. ШКІДНИКИ ЯГІДНИХ КУЛЬТУР

2.1 Шкідники смородини та аґрусу

2.2 Шкідники малини

2.3 Шкідники суниць та полуниць

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Культурні рослини пошкоджують багато видів шкідливих комах. Кожна сільськогосподарська культура має власних шкідників видовий склад яких може дещо змінюватись в різних географічних зонах країни. Близько 150 видів найбільш небезпечних шкідників та збудників хвороб є частими супутниками наших садів. Серед шкідників є види, що широко розповсюджені (яблунева плодожерка) та види з обмеженим поширенням.

Масштаби шкоди, якої завдають комахи є вражаючими. За деякими даними шкідники і хвороби сільськогосподарських культур знищують 20 % світового урожаю. Шкода, якої завдають комахи-шкідники садовим культурам досягає 40% втрат врожаю.

Кожен шкідник має певні власні біологічні особливості і завдає специфічної шкоди. Шкідливі комахи пошкоджують різні органи рослин: одні види пошкоджують корені інші – листі; є комахи, які пошкоджують тільки генеративні органи – пуп’янки, квіти, плоди. Відшукати шкідника, якщо не знати його поведінки, непросто. Більшість із них є дрібними або ведуть дуже потаємний спосіб життя, завдяки тому що мають маскувальне забарвлення.

Тому метою нашої роботи ми обрали вивчення комах-шкідників садових культур та методи боротьби з ними.

Задачі:

1.                 Ознайомитися з найпоширенішими видами комах-шкідників плодових дерев, особливостями їх біології та поведінки, характером пошкоджень, які ними завдаються.

РОЗДІЛ І. ШКІДНИКИ ПЛОДОВИХ ДЕРЕВ

1.1 Попелиці – шкідники плодових дерев

Попелиці - комахи з неповним перетворенням, у них відсутня фаза лялечки. Зимує попелиця у фазі яєчок, відкладених крилатими попелицями восени групами на кору молодих гілок біля бруньок, а також у тріщини кори на штамбах, стовбурах і вітках. Яєчка попелиць чорного кольору. Вони добре помітні на корі пагонів.

Рано навесні, під час розпускання бруньок, з яєць виходять дуже дрібні зелені личинки, що зовні схожі на дорослих попелиць. У пошуках їжі личинки заповзають у листки рослин, які розвиваються, і ушкоджують їх. Ростуть личинки швидко і незабаром перетворюються в самок, що без запліднення народжують личинки, даючи нові колонії безкрилих попелиць. Попелиця живе 15 днів і, розмножуючи протягом літа, може дати 8-10 поколінь.

Крилаті самки з'являються на початку літа, приблизно в червні. Вони розлітаються по саду, заражаючи личинками рослини. Розвитку попелиць особливо сприяє суша і жарке літо, а холод і дощ комахи переносять погано.

В пошкоджених попелицями рослин порушується дихання через листкову поверхню, затримується ріст, рослина вибивається із сезонного ритму розвитку. У неї не встигають до заморозків визрівати рослинні тканини, що різко знижує зимостійкість.

Зелена яблунева попелиця (Aphis pomi Deg) - небезпечний шкідник, який вражає яблуню, грушу, горобину й інші плодові дерева. Попелиці поселяються колоніями на молодих пагонах і листках, вони вражають рослини з провесни і до пізньої осені, хоботом проколюють шкірочку листків, пагонів і навіть плодів і висмоктують з них соки. Ушкоджені листки скручуються, деформуються і відмирають, а пагони викривляються, перестають рости, визрівання деревини затримується, рослини в зимовий період підмерзають.

1.2 Щитовки та псевдощитовки

На корі стовбура і віток іноді зустрічаються нерухомо сидячі невеликі комахи, покриті щільними восковидними щитками. Це щитовки і псевдощитовки. На перший погляд вони навіть не схожі на комах, а скоріше нагадують нарости на корі. Самки щитівок мають плоске тіло овальної або подовженої форми, позбавлені крил і ніг. Довжина тіла від 0,5 до 9 мм. У більшості видів очі відсутні. Самці щитовок і псевдощитовок безкрилі або ж з одною парою крил. Майже все життя щитівки знаходяться під прикриттям щільного воскоподібного щитка.

Володіючи здатністю швидко розмножуватися, щитівки і псевдощитовки досить часто суцільно покривають кору віток і стовбурів дерев і чагарників. Висмоктуючи соки з рослин, вони викликають передчасне опадання лисктів, потворність погонів, а при сильному зараженні усихання віток і загибель дерев. Личинки старших віків і самки щитівок, а також самки псевдощитовок ведуть нерухомий спосіб життя: присмоктавши до кори, вони втрачають здатність пересуватися.

Яблунева комовидна щитовка (Lepidosaphes ulmi L.) пошкоджує яблуню, грушу, сливу, абрикос, липу, тополю, дуб, ясен, терн, бузок, вербу, глід, кизильник і багато інших порід. Поширена повсюдно. Одержала назву в зв'язку з тим, що щитки її самок витягнуті і досить часто вигнуті на зразок коми. Щиток самки довжиною 2-4 мм, коричнюватий.. Самці щитівки на яблунях зустрічаються рідко, тому розмножується цей вид частіше без запліднення. Розвивається в одному поколінні.

Акацієва псевдощитовка (Parthenolecanium corni Bouche) пошкоджує багато плодових, ягідних, лісових і декоративних листяних порід. Часто зустрічається на сливі, смородині, аґрусі, білій акації, ліщині. Поширена повсюдно. Дорослі самки напівкулястої форми, жовтувато-коричневі, блискучі, спочатку з темними смужками. Довжина їх до 6,5 мм, ширина до 4 мм. Зимують личинки другого віку на корі віток і стовбурів, навесні висмоктують сік із тканин кори. У травні з'являються самки, які дуже плідні (до 3000 яєць). Жовті личинки, які вийшли з яєць, харчуються на листках, а восени перебираються в місця зимівлі.

1.3 Плодові довгоносики

Садові довгоносики – це порівняно невеликі жуки, довжина яких від 3 до 9мм, свою назву отримали за своєрідну форму голови, кінець якої у більшості видів витягнутий у довгий хоботок. Серед слоників, шкідниками плодових порід є яблуневий цвітоїд (Anthonomus pomorum L.), вишневий слоник (Rhynchites auratus Scop), слив’яний слоник (Rh. Cupreus L.), казарка, букарка, яблуневий цвітоїд завдають суттєвої шкоди садам в багатьох районах нашої країни.

Вишневий слоник, так називають жука золотаво-зеленого кольору, з малиновим відливом, покритого рідкими волосками. Личинка жовтувато-біла, дугоподібно вигнута, безнога, з маленькою коричневою голівкою. Лялечка рудувата. Вона досягає довжини 7 мм.

Зимують довгоносики переважно в стадії личинки в ґрунті на глибині до 15 см. При теплій і тривалій осені залишаються зимувати також лялечки і жуки.

Личинки окуклюються в травні, а масовий вихід жуків з лялечок відбувається через два тижні і збігається звичайно з цвітінням вишні. Жуки харчуються бруньками, потім молодими листками і бутонами, а коли утворяться зав'язі плодів вишні, сливи, яблуні і черемшини, вони переходять на них. У бутонах жуки вигризають отвір, через який виїдають вміст, а в м'якоті зав'язей роблять отвору, схожі на носові ходи.

Через два тижнів після цвітіння вишні і сливи жуки приступають до відкладки яєць на кісточку зелених плодів цих культур. Самка виїдає при цьому поглиблення в м'якоті плоду до кісточки, поміщає в оболонку яйце і закупорює отвір недогризками плоду.

Відкладання яєць триває більш місяця, до середини липня, і за цей час кожна самка здатна відкласти до 200 яєць. Розвиток яйця в плоді вишні продовжується 8-10 днів. Личинка проникає усередину молодої, що ще не зміцніла вишневої кісточки і виїдає її вміст. Ушкоджений плід відпадає.

Личинки розвиваються протягом 4-5 тижнів, наприкінці липня до початку серпня закінчують розвиток, прогризають у кісточках отвір і, вибравши з плоду, падають на землю.

Тут, заривши на глибину 5-15 см, залишаються зимувати. В роки з теплою осінню личинки окуклюються в серпні, і восени ж з лялечок виходять жуки, які залишаються на зимівлю в ґрунті.

Яблуневий цвітоїд – невеликий жук довжиною 5 мм, сіруватого кольору з білими косими смужками на спині и з голівкою, витягнутою вперед у вигляді довгого хоботка Зимують жуки в тріщинах кори, дуплах, в листовій підстилці й інших затишних місцях саду і садозахисних насаджень. Рано навесні, до розпускання бруньок, коли середньодобова температура повітря досягне 6° С, жуки виходять з місць зимівлі і забираються на дерева. Перший час вони харчуються бруньками, у яких вигризають вузькі глибокі ранки, що нагадують уколи голкою. З ранок виділяються маленькі, блискучі на сонці крапельки прозорого соку, що повільно стікають («плач бруньок»).

З появою бутонів самки вигризають у них невеликі поглиблення і відкладають у бутони по одному яйцю. Плідність самок 50-100 яєць. Незабаром з яєць відроджуються личинки. Вони виїдають внутрішню частину бутонів і склеюють своїми екскрементами пелюстки, які не розпустилися та потім засихають, утворюючи коричневі ковпачки. Якщо зняти такий ковпачок, то усередині квітки можна знайти злегка вигнуту білувату личинку або жовтувату лялечку цвітоїда. Розвиток личинки продовжується 15-20 днів, а стадія лялечки - до 11 днів. Жуки нового покоління, які з'являються після цвітіння яблуні, прогризають у ковпачках круглі отвори і виходять назовні. Вони якийсь час ушкоджують листки, виїдаючи в них невеликі «віконця», потім розселяються по саду і ховаються в тріщинах кори й інших затишних місць на час літнього спокою. Восени жуки перебираються в місця зимівлі.

Букарка ушкоджує бруньки і листки яблуні, айви і груші, рідше сливи й інших плодових. Дрібний, до 3 мм, жук-довгоносик яскраво-синій або зеленуватий з металевим блиском. Зимує в ґрунті на глибині 10-15 см. Навесні під час розпускання бруньок, коли середньодобова температура повітря стане 10° С и вище, жуки з'являються в кронах дерев, пошкоджуючи бруньки, а надалі бутони і квітки. Відкладання яєць відбувається під час цвітіння яблуні. Самка вигризає поглиблення в черешку або в центральній жилці листка і відкладає в них по одному яйцю, після чого підгризає черешок. Взагалі вона може відкласти до 100 яєць. Личинки, які тільки відродились виїдають подовжні ходи в черешках і центральній жилці, а також мінують листки - виїдають м'якоть. Ушкоджені листки в'януть і обсипаються. Листопад спостерігається на початку червня. Свій розвиток личинки закінчують в опалих листах, після чого ідуть у ґрунт на глибину 3-6см для окуклювання. Частина личинок при несприятливих умовах (недолік вологи) перетворюється в лялечок і жуків лише восени наступного року.

Казарка пошкоджує сливу, абрикос і яблуню, у меншому ступені інші плодові. Жук довжиною до 6,5 мм, малиновий із золотаво-зеленуватим відливом, зимує під листовою підстилкою й у щілинах кори. У верхньому шарі ґрунту іноді зимують личинки. Вихід жуків навесні починається досить рано, коли середньодобова температура повітря стане 8° С и вище. Спочатку жуки харчуються бруньками, вигризаючи в них глибокі отвори, пізніше ушкоджують плоди, виїдаючи вузькі ямки, схожі на уколи. Місця уколів затягуються корковою тканиною з наступним утворенням характерних горбків.

Незабаром після закінчення цвітіння самки відкладають яйця в м'якоть плодів сливи, а трохи пізніше - яблуні, по одному або декілька в плід. При цьому вони вигризають у м'якоті невелику камеру глибиною 2- 3 мм і, відклавши в неї яйце, зашпаровують своїми екскрементами, разом з якими заносять у плід спори збудника плодової гнилі. Відклавши яйця, самка надгризає плодоніжку, що викликає ослаблення припливу соків до плоду і в остаточному підсумку його передчасне опадання. Плідність казарки досягає 200 яєць. Спори плодової гнилі, занесені в плоди, проростають і викликають загнивання м'якоті. Цим створюються сприятливі умови для розвитку личинок казарки, тому що вони можуть жити лише в плодах, які загнили, ураженою плодовою гниллю.

Личинки живуть і розвиваються в плодах біля місяця, після чого ідуть у ґрунт, де влаштовують колиску (ущільнюють ґрунт навколо себе) і окуклюються. Окуклювання починається в середині літа і продовжується до пізньої осені. Жуки нового покоління з'являються наприкінці літа або восени, частина з них залишається в ґрунті до весни наступного року, але більшість виходять на поверхню й інтенсивно харчуються, ушкоджуючи плодові бруньки. З настанням холодів жуки ідуть на зимівлю. При несприятливих умовах частина личинок, впадає в діапаузу. Розвиток їх затримується і перетворення в жуків відбувається лише восени наступного року

1.4 Короїди

Зморшкуватий заболонник (Scolytus rugulosus Ratz) шкодить переважно кісточковим породам - сливі, вишні й іншим. Личинкові ходи в нього довгі і сильно поглиблюються в заболонь. Жук вражає звичайно ослаблені рослини і прискорює їх загибель.

Яблуневий заболонник (S. mali Bechst) пошкоджує яблуню, грушу, глід, горобину, черемшину й інші плодові дерева, особливо слабкі і хворі. Заражені короїдами дерева швидко відмирають. Самка короїда вгризається в кору дерев і в лубі проточує хід, з боків якого вигризає поглиблення й у них відкладає яєчка. Вихідні з яєчок личинки прогризають свої ходи в сторони від основного ходу, зробленого самкою. В міру росту личинок їхні ходи збільшуються в довжину, розширюються, переплітаються між собою і закінчуються розширеними колисками, у яких окуклюються личинки. Західний непарний короїд (Xyleborus dispar Fabr.) на відміну від інших жуків поселяється на плодових деревах і лісових породах. Жуки зимують у старих маткових ходах. Навесні самки перелітають на здорові рослини, прогризають отвори в деревині і відкладають яйця по 30-40 штук. Личинки, які з'явилися, харчуються міцелієм гриба в матковому ході і там же перетворюються в лялечок, а потім у жуків.

1.5 Метелики – шкідники плодових дерев

Гусениці багатьох метеликів завдають великої шкоди плодовим деревам. Вони пошкоджують бруньки, листки, псують інші листки, виїдають пагони, точать деревину.

Боярошниця (Aporia crataegi L.)- великий денний метелик, довжина її тіла перевищує 2см, а в розмаху крил вона досягає 5-6 см. Крила білі, з чорним добре помітним жилкуванням. Молода гусениця сірувато-коричнева, з темною голівкою, а доросла покрита густими волосиками. Боки і низ сірі, а по спині проходять золотаво-жовті і три чорні смуги.

Провесною (наприкінці квітня-початку травня), коли дерева ще не встигли рушити в ріст, гусениці, які перезимували вибираються з гнізд і поїдають бруньки і пуп'янки. У момент похолодання вони знову ховаються в гнізда. Як тільки на деревах з'являться листки і квітки, гусениці харчуються ними. Під час утворення зав'язей у яблуні гусениці закінчують харчування й окулюються на вітках і стовбурах.

Через два тижні (наприкінці червня-початку липня) з лялечок вилітають метелики, які відразу ж починають відкладання яєць. Відкладання яєць триває 20-25 днів. Через 12-18 днів з яєць виходять гусениці і харчуються листками. Восени гусениці влаштовують гнізда у виді грудочки сухих листків і прикріплюють їх павутиною до гілок. Усередині грудочки знаходяться невеликі білуваті тверді кокончики. У кожному гнізді зимує до 70 гусениць. Гнізда добре помітні серед голих віток. Гнізда боярошниці ушкоджують усі плодові дерева, а також черемшину, горобину, глід і шипшину.

Непарний шовкопряд (Ocneria dispar L.) - це нічний метелик. Самка крупніша в 1,5 рази, тому шкідник і одержав назву «непарний». Розмах крил у самки від 6,5 до 7,5см, а в самця від 3,5 до 4,5 см. Черевце самки товсте, покрите волосками. Крила жовтувато-білого кольору, передні з темними поперечними смужками. Передні крила самця темно-сірі. Тіло гусениць довжиною 6-7 см. Уздовж спини в гусениці розташовані двома рядами 11 пар бородавок, з них передні 5 пар синього кольору, а останні темно-червоного. Загальне забарвлення гусениць - від темно-коричневого до темно-сірого кольору, з малюнком з ясно-жовтих і більш темних ліній.

Відкладка яєць починається із середини липня на корі дерев, у основи стовбурів, на пнях, унизу заборів, будівель, де вони і зимують. Навесні, з розпусканням бруньок у дерев, з яєць починають виходити маленькі темні гусениці. Вихід їх продовжується до закінчення цвітіння яблуні.

Молоді гусениці покриті волосками, довжина яких удвічі перевищує довжину самої гусениці. Завдяки цьому гусениці на великі відстані розносяться вітром. Вони дуже ненажерливі. Харчуються біля двох місяців і за цей час знищують до 30 листків.

В другій половині липня гусениці окуклюються в рідких павутинних коконах, прикріплених на стовбурах, гілках і листках. Лялечки червонясто-бурого кольору. Через 2-3 тижні з лялечок вилітають метелики і відкладають яєчка.

Кільчастий шовкопряд (Malacosoma neustria L.)- нічний коричнево-жовтий метелик з темною поперечною смужкою на передніх крилах. Вона відкладає на кінцях молодих гілочок плодових дерев від 100 до 400 яєчок сірого кольору, розташовуючи у виді щільних спіральних колечок, як би зроблених з бісеру. Гусениці шовкопряда блакитнувато-сірого забарвлення з жовтогарячими і блакитними подовжніми смужками і білою смугою на спині. Вони покриті м'якими волосками. Довжина гусениць до 5,5 см. Лялечка бурувато-коричневого кольору, міститься в білому павутинному коконі.

Навесні з настанням теплої погоди з яєць виходять гусениці. Вони поїдають листки, які розпускаються, а потім бутони і квіти. Гусениці живуть колоніями, сплітаючи в розвилках віток павутинні гнізда, які називаються «дзеркалами». Харчування гусениць продовжується близько 1,5 місяців, причому останнім часом вони залишають гніздо і живуть поодинці.

Окуклювання відбувається в тріщинах кори й інших затишних місцях у другій половині червня. Окуклюються гусениці в щільних шовковистих коконах у згорнутому листку. Через два тижні, у липні з коконів вилітають метелики. Гусениці кільчастого шовкопряда ушкоджують майже всі садові рослини.

Яблунева міль (Hyponomeuta malinella L.) ушкоджує тільки яблуню. Метелик в розмаху крил досягають 18-20 мм. Гусениці молі зимують під невеликими коричневими щитками з виділень метеликів, які затверділи. Розмір щитка 3-4 мм у діаметрі. Вони розташовуються на гладкій корі молодих гілочок, у кожнім з них знаходиться 20-80 яєць.

Навесні, приблизно через кілька днів після розпускання бруньок яблуні, гусениці виходять з-під щитків і вгризаються усередину молодих листів. Вони настільки малі, що, харчуючись м'якоттю листків, не ушкоджують при цьому шкірочки - такого роду ушкодження називаються «мінами». Краї або вершини листів у місцях ушкоджень відмирають, буріють.

Перед цвітінням яблуні підрослі гусениці виходять на поверхню листків і починають об'їдати їх зовні, обплітаючи павутиною. Дорослі гусениці до 18 мм довжини, сіро-жовті з двома рядами чорних крапок на спині. З масовою появою вони часто знищують майже всі листи, покриваючи оголені гілки павутинними гніздами. Період харчування гусениць продовжується до 40 днів, після чого вони, не виходячи з гнізд, плетуть білі, щільні веретеноподібні кокони, розташовуючи їхніми групами, і перетворюються в лялечок.

Страницы: 1, 2