МЕНЮ


Фестивали и конкурсы
Семинары
Издания
О МОДНТ
Приглашения
Поздравляем

НАУЧНЫЕ РАБОТЫ


  • Инновационный менеджмент
  • Инвестиции
  • ИГП
  • Земельное право
  • Журналистика
  • Жилищное право
  • Радиоэлектроника
  • Психология
  • Программирование и комп-ры
  • Предпринимательство
  • Право
  • Политология
  • Полиграфия
  • Педагогика
  • Оккультизм и уфология
  • Начертательная геометрия
  • Бухучет управленчучет
  • Биология
  • Бизнес-план
  • Безопасность жизнедеятельности
  • Банковское дело
  • АХД экпред финансы предприятий
  • Аудит
  • Ветеринария
  • Валютные отношения
  • Бухгалтерский учет и аудит
  • Ботаника и сельское хозяйство
  • Биржевое дело
  • Банковское дело
  • Астрономия
  • Архитектура
  • Арбитражный процесс
  • Безопасность жизнедеятельности
  • Административное право
  • Авиация и космонавтика
  • Кулинария
  • Наука и техника
  • Криминология
  • Криминалистика
  • Косметология
  • Коммуникации и связь
  • Кибернетика
  • Исторические личности
  • Информатика
  • Инвестиции
  • по Зоология
  • Журналистика
  • Карта сайта
  • Комахи прісних водойм

    Комахи прісних водойм

    Міністерство науки та освіти України

    Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г.Шевченка

    Хіміко-біологічний факультет

    Кафедра екології та охорони природи










    КОМАХИ ПРІСНИХ ВОДОЙМ


    Курсова робота













    Чернігів – 2009р.


    ЗМІСТ


    Вступ

    Розділ 1. Загальна гідробіологічна характеристика водойм

    Розділ 2. Комахи прісних водойм: їх характеристика

    2.1 Підклас Бабки

    2.2 Ряд Одноденки

    2.3 Ряд Веснянки

    2.4 Ряд Напівтвердокрилі

    3.5 Ряд Волохокрильці

    2.6 Водяні жуки

    2.7 Ряд Двокрилі

    Висновок

    Список викиристаних джерел

    Вступ


    Ентомологія – наука, яка безупинно розвивається, постійно збагачується новими даними і новими ідеями. За 15 років ентомологія зробила величезний крок вперед у розумінні багатьох аспектів екології, фізіології, поведінки і взаємозв`язків комах. Комахи являють собою об`єкт ентомології і є дуже цікавою групою тварин. З прісними водоймами тією чи іншою мірою пов'язано чимало рядів і видів комах.

    Світ безхребетних дуже різноманітний і багаточисленний. Безхребетні тварини є однієї зі складові біосфери. Вони поширені у всіх середовищах існування: вони є й у ґрунті, і у воді, і в повітрі.

    Багато безхребетні можуть бути показниками якості навколишнього середовища. Деякі організми, як одноклітинні так і багатоклітинні не можуть знаходитися і жити в забрудненому середовищі існування.

    За допомогою методу відбору проб можна виявити окремі види безхребетних, які будуть характеризувати визначені показники якості середовища існування.

    Мета даної роботи полягає в тому, щоб розглянути та охарактеризувати різновиди та особливості життя комах прісних водойм.

    Предмет дослідження – особливості життєдіяльності комах прісних водойм.

    Об`єкт дослідження – представники різних рядів комах, які живуть у прісних водоймах.

    Завдання роботи:

    1)           дати загальну гідробіологічну характеристику водойми;

    2)           охарактеризувати особливості життєдіяльності комах прісних водойм;

    3)           охарактеризувати поширеність комах у прісних водоймах .


    Розділ 1. Загальна гідробіологічна характеристика водойм


    Життя величезної більшості безхребетних тварин пов'язане з водою. У кожній водоймі розрізняють дно басейну, що називається бенталь, і товщу води — пелагіаль. Організми, що населяють бенталь, мають назву бентичних, або донних, скорочено вони називаються бентосом (від грецького слова «бентос» — глибина). До бентичних організмів відносять усіх донних водоростей і вищих рослин, дорослих особин губок, більшість кишковопорожнинних, багатьох червів (плоских, круглих і кільчастих) і молюсків (двостулкових, або пластинчасто-зябрових, черевоногих і деяких головоногих — осьминогів). З членистоногих з бентосом пов'язаний ряд видів ракоподібних (річкові раки, краби та ін.).

    У морях бентичний спосіб життя ведуть більшість голкошкірих (морські зірки, морські їжаки та ін.). Організми бентосу або ведуть сидячий спосіб життя, або зариваються у грунт, або повзають по дну [8].

    Умови життя у бенталі з глибиною дуже змінюються. Тому у ній розрізняють основні екологічні зони (рис. 1): прибережна, або літораль; перехідна, або сублітораль; глибинна, або профундаль. У морських водоймах є ще четверта екологічна зона — абісаль (зона найбільших глибин). Прибережна зона (літораль) у прісних водоймах доходить до глибин 3—7 м. У цій зоні поширені водорості і вищі рослини — макрофіти. З тварин тут можна знайти найпростіших, губок, планарій, коловерток, круглих і малощетинкових червів, п'явок, черепашкових і рівноногих раків, личинок бабок, одноденок, волохокрильців і двокрилих. Багато тварин безпосередньо пов'язані з макрофітами. По підводних стеблах рослин повзають черевоногі молюски (ставковики, калюжниці або живородки, котушки та ін.). На листках рослин живуть гідри. Як до рослин, так і до прибережних каменів прикріплені колонії моховаток, деякі види молюсків тощо. У товщі води сновигають клопи-хребтоплави. У мулі на дні водойм зариваються різні двостулкові молюски (беззубки, перлівниці, дрібні шарівки і горошинки).

    Рис. 1. Схема вертикального розрізу дна озера:

    1 — літоральна зона (а — напівводяні рослини, б — плаваючі рослини, в — занурені рослини); 2 — субліторальна (перехідна зона); 3 — профундальна зона.


    Другою екологічною зоною водойм є перехідна зона, або сублітораль, що займає глибини 7—12 м. Кількість світла і кисню тут дуже зменшена. Тому в цій зоні рослинності майже немає. Фауна субліторалі порівняно з літораллю дуже збіднена. Частково вона складається з мешканців літоралі — личинок одноденок. Найбільш характерний компонент фауни субліторалі— личинки комарів хірономід (штовхунів) і різні види малощетинкових червів (олігохет). Ці тварини можуть зустрічатися у великій кількості і часто становлять основне живлення різних багатоїдних риб. З молюсків тут зустрічаються нечисленні види (затулки і горошинки).

    Третя зона — глибина, або профундаль, характеризується бідністю фауни. Тут живе порівняно невелика кількість видіволігохет, личинок хірономід і комара-коретри. Проте кількісно фауна профундалі може бути значно багатшою, ніж у двох попередніх зонах. Рослин тут зовсім немає [8].

    Пелагіаль населена організмами, які становлять чотири великі екологічні групи.

    1. Планктон (від грецьк.—планктос — ширяючий). Під планктоном розуміють сукупність організмів, які живуть у товщі води і або зовсім не мають спеціальних органів руху, або ж ці органи у них настільки слабо розвинені, що не можуть протистояти навіть слабкій течії. Тому планктонні організми, або планктери, більш-менш пасивно переносяться за рухом хвиль і течії. Планктонні організми бувають як рослинні (фітопланктон), так і тваринні (зоопланктон). В основному планктери мають незначні розміри.

    До планктону відносять бактерій, одноклітинних рослин І тварин, багатьох багатоклітинних водоростей, медуз, коловерток, веслоногих, гіллястовусих та деяких інших раків, яйця і личинки різних груп безхребетних, які в дорослому стані живуть на дні (у бенталі), ікринки і личинки багатьох видів риб та деякі інші організми. Планктонні організми мають спеціальні пристосування до життя у товщі води, які виробилися у них в процесі еволюції.

    2. Нектоном (від грецьк. — нектос — плаваючий) називають порівняно великих і міцних тварин, які активно плавають у воді і здатні плавати проти течії. Нектон складається з дорослих особин риб, більшості головоногих молюсок (кальмари, каракатиці тощо) і морських ссавців (морських звірів — дельфіни, тюлені, кити та ін.).

    3. Нейстоном (від грецьк. — неїн — плавати) називають сукупність організмів, що живуть на поверхні води. До нейстону належить ряд видів бактерій, найпростіших тварин, зокрема джгутикових і деяких видів амеб, деякі раки і комахи (клопи-водомірки, жуки-вертячки, личинки комарів тощо) [8].

    4. Плейстон (від грецьк. — плео — плавати у напівзануреному стані, плавати на кораблі) — це сукупність організмів, що живуть у поверхневій плівці води. Прикладом плейстонних рослин є ряска і окремі частини тіла донних водяних рослин — листя латаття і сальвінія. З тварин плейстонними є чимало водяних комах, а з морських безхребетних — сифонофори.


    Розділ 2. Комахи прісних водойм: їх характеристика


    2.1. Підклас Бабки


    По затінених вологих берегах стоячих водойм і на їхній поверхні часто зустрічаються ногохвістки, або вилохвістки, яких інакше називають колемболами (Collembola), або подурами (Podura). Це дуже дрібні (до 1,5 мм), сіро-чорні, безкрилі тварини — представники І підкласу скритнощелепних комах (Entognatha). Покриви їхнього тіла не змочуються водою. Тому вони вільно стрибають на суші і поверхні води, відштовхуючись стрибальною вилкою. Ногохвісток досить важко спіймати сачком, проте коли це вдається зробити, вибирають їх з нього так: вивертають сачок і прикладають отвір пробірки до того місця, де сидить комаха. Після екскурсії цих цікавих комах слід розглянути у лабораторії під мікроскопом або бінокуляром. При цьому звертають увагу на черевце, де розташовані два пухирці, що виконують роль якоря, втримуючи комаху на поверхні води. У кінці черевця розгляньте стрибальну вилку. Дихають вилохвістки всією поверхнею тіла. Живляться водоростями і рослинними рештками. Самки відкладають яйця до тканин водяних рослин. Найпоширеніший вид — подура водяна (Podura aquatica) [8].

    Усі інші комахи, що живуть у прісних водоймах, належать до підкласу відкритощелепних, або справжніх комах (Ectognatha). Один з стародавніх і примітивних рядів цього підкласу — бабки (ряд Odonata). Їхні дорослі форми крилаті повітряні хижаки з струнким видовженим тілом і двома парами довгих крил. Вони швидко літають над водою, схоплюючи нальоту свою здобич: мух, комарів, метеликів та інших комах. Личинки бабок живуть на дні стоячих водойм, у мулі, серед рослин у добре освітлених ділянках водойм. Личинок легко знайти під час екскурсії за такими ознаками: тіло розчленоване на голову, груди і черевце; тонке, видовжене, з трьома зябровими листочками на кінці черевця або товсте, без зябрових листочків; є три пари добре розвинених ніжок; на спинному боці вздовж черевця лежать дві пари зачаткових крил; голова чималих розмірів, з великими очима і вусиками. За будовою личинок бабок можна поділити на три групи: 1) личинка типу бабки-коромисла — тіло видовжене, маска плоска. Сюди належать найбільші за розміром види (коромисла дідки та ін.); 2) личинка типу бабки справжньої — тіло коротке, широке, маска шоломоподібна (бабки справжні, бабки металічні та ін.); 3) личинка типу лютки — тіло дуже довге, циліндричної форми, вузьке, з трьома зябровими пластинками на задньому кінці (стрілки, лютки, красуні та ін.). Личинки перших двох груп належать до підряду різнокрилих бабок, а останні — до підряду рівнокрилих бабок [9].

    Живляться личинки бабок різними водяними безхребетними тваринами, пуголовками і мальками риб. Здобич личинки захоплюють особливим апаратом, який називається «маскою». Це видозмінена нижня губа, яка має вигляд хватальних щипців, що сидять на довгому важелі — рукоятці. Важіль має шарнірний суглоб, завдяки чому весь орган може складатися і прикривати нижній бік голови личинки немов би маскою. Маска у різних личинок має різну форму — плоску, лопатоподібну і шоломоподібну.

    Дихають личинки бабок зябрами трахейного типу. У личинок типу лютки три зяброві пластинки, пронизані трахейними трубочками, розташовані на задньому кінці черевця, У личинок типукоромисла і справжньої бабки зяброві вирости розташовані у порожнині задньої кишки. Незадовго до вилуплювання дорослої бабки личинки дихають також і атмосферним повітрям за допомогою дихалець, які відкриваються у них на верхньому боці грудей.

    Самки відкладають яйця у воду, прикріплюючи їх до підводних частин рослин. У справжніх бабок кладка має вигляд драглистої прозорої грудочки, в якій окремі яєчка просвічують у вигляді коричневих або зеленуватих зерняток.

    Коромисла і лютки всвердлюють видовженої форми яєчка у тканини водяних рослин, на яких після цього залишаються маленькі рубчики. З яєць вилуплюються личинки, які зимують у воді і не менш як п'ять разів линяють. Перед останньою линькою личинки вилазять з води на будь-які надводні предмети, найчастіше на стебла рослин, і тут з них розвиваються дорослі бабки.

    Дорослі бабки знищують безліч шкідливих комах (малярійних комарів та інших кровососів). Личинки їх можуть завдавати шкоди рибному господарству, частково знищуючи мальків у ставках і безхребетних, які є кормом для риб.

    Бабок поділяють на два підряди. У бабок з підряду рівнокрилих (Zygoptera) передні і задні крила однакові за формою і жилкуванням. У стані спокою вони підняті вгору. У середніх за розміром представників родини красунь (Calopterigidae) — красуні блискучої (Calopteryx splendens) і красуні-дівчини (С. virgo) — тіло і крила прозорі, металічно-сині або зелені, з бронзовим блиском. Стрілки (родина Coenagrionidae) — дрібні стрункі бабки з прозорими крилами. Тіло їх звичайно без металічного блиску, яскраво забарвлене (блакитне, синє, зелене, червоне). Стрілки повільно літають над стоячими і слабкопроточними водоймами, серед різнотрав'я і кущів, на луках, узліссях. Найбільш поширені два види: стрілка-наяда (Erythromma najas) і стрілка-еналягма (Enallagma cyathigerium). Лютки (родина (Lestidae) дрібні, стрункі, світло-зелені бабки, з блискучою головою. Найчастіше зустрічається лютка-наречена (Lestes sponsa). Літає з червня по серпень [18].

    У представників підряду різнокрилих бабок (Anisoptera) задні крила ширші за передні. У стані спокою крила розпростерті. Це досить великі або середнього розміру форми. З родини бабок справжніх (Libellulidae) в умовах УРСР найчастіше зустрічаються види родів симпетрум (Sympetrum) і лібелуля (Libellula). Це середнього розміру комахи з жовтим, червоним або чорним кольором тіла. Часто вони залітають далеко від водойм, в яких розвиваються їхні личинки. Бабка звичайна (Sympetrum vulgatum) і бабка перев'язана (S.pedemontanum) літають у другій половині літа і першій половині осені. Бабка чотириплямиста (Libellula quadrimaculata) має на крилах по темній плямі. Вона літає протягом літа, особливо в липні, переважно біля зарослих стічних водойм. Дуже широке, приплюснуте черевце має бабка плоска (L. depressa), що літає у першій половині літа, переважно біля проточних водойм. Середні розміри мають бабки металічні (родина Corduliidae). Характерний представник цієї родини бабка бронзово-зелена (Cordulia aenea). Вона швидко літає, має металічно-зелене тіло, без світлих плям. Починає літати у травні-сергои, переважно в районі стоячих водойм, в яких розвиваються личинки цього виду.

    Найбільші з бабок нашої фауни — коромисла (родина Aeschnidae). Це великі, яскраво забарвлені комахи, що швидко літають вдень і в сутінках біля річок, озер, на узліссях і лісових галявинах. До цієї родини належить дозорець західний (Аnах imperator). Основне забарвлення його тіла блакитне, лоб зелений, з вузькою чорною перев'яззю. Літає у липні-серпні. Тіло коромисла синього (Aeschna cyanea) з густим зелено-синім рисунком. Коромисло руде (A. isosceles) має рудувато-буре тіло. Крила з чорними жилками. Літає у травні і липні.

    Бабки з родини дідків (Gomphidae) середнього розміру. Дідок звичайний (Gomphus vulgatissimus) має чорне тіло, з жовтим рисунком. Літ у травні-серпні. Спійманих під час екскурсії личинок бабок слід віднести до лабораторії для ряду цікавих спостережень Щоб простежити за рухами личинок, їх випускають у неглибокий плоский посуд з водою (на 1 см) [18].

    В акваріумі личинка коромисла відразу ж влаштовується на гілці рослини головою вниз і сидить нерухомо, пожвавлюючись лише при наближенні здобичі. Личинок коромисла годують спочатку живими комахами, дощовими червами, пуголовками, яких кидають на поверхню води, а потім їм можна давати мертвих мух і навіть дрібні шматочки сирого м'яса. Цікаво спостерігати, як личинка наближається до м'яса. При цьому з блискавичною швидкістю вона викидає маску з парою міцних гачків на кінці і схоплює здобич, яку довго пережовує за допомогою ротових органів. Ввечері личинка активніша, ніж вдень. Пересувається вона, повзаючи по дну і рослинах, а також плаваючи. Під час плавання помітно, як личинка з силою викидає струмінь води з анального отвору, то розширюючи, то замикаючи його. Анальний отвір личинки коромисла оточений трьома досить великими, гострими на кінцях шипами, складеними у формі тригранної піраміди. Якщо личинку витягти з води, вона щільно притискує їх один до одного. Тому анальний отвір щільно замикається, і вода утримується в задній кишці. Якщо личинку потурбувати, то струмінь води, який викидається з анального отвору, з силою штовхає личинку вперед і дає змогу їй проплисти з великою швидкістю (10—15 см). Це приклад реактивного руху. Крім того, завдяки циркуляції води в задній кишці омиваються так звані ректальні зябра, що мають вигляд ряду пластинчастих виростів (їх у личинки коромисла близько 300). У кожну таку пластинку входять гілочки трахей. Кисень проникає до трахей з води; у воду ж з них виділяється вуглекислота [14].

    У личинки, що спокійно сидить, шипи, які закривають анальний отвір, час від часу відкриваються і вода, що була в задній кишці, виштовхується назовні, а потім знову набирається. Завдяки цьому внутрішня поверхня задньої кишки постійно промивається свіжою водою. Дорослі личинки коромисла виходять з води у кінці червня — в липні. Личинка повільно піднімається по сучку і над рівнем 5—7 см від поверхні води залишається нерухомою протягом кількох годин. Покриви її висихають і світлішають, відшаровуючись від тіла майбутньої бабки. Шкіра тріскається посередині грудних сегментів, між зачатками крил, і з неї починає вип'ячуватися м'яке і світле тіло комахи. Різким рухом бабка звільняє з шкірки голову, а через кілька хвилин звільняється від шкірки і довге черевце. Після цього бабка робить різкі дихальні рухи, вбираючи в трахеї атмосферне повітря. Крила збільшуються і випрямляються, поступово вони твердішають і набувають яскравого забарвлення. Комаха ще довго сидить нерухомо на місці, а потім раптово змахує крилами і летить.

    Зверніть увагу на захисні пристосування личинок — на забарвлення, яке робить цих малорухливих хижаків непомітними. Якщо схопити личинку коромисла, вона захищається, сильніше вигинає черевце, вражаючи ворога твердими шипами, які містяться у неї на задньому кінці тіла і оточують анальний отвір. Личинку типу лютки здатні відкидати зяброві пластинки, якщо їх защемити. Це явище має назву автотомії, або самокалічення. Через деякий час відірвана пластинка знову відновлюється.


    2.2 Ряд Одноденки


    Дорослі одноденки (ряд Ephemeroptera) мають невеликі розміри. Тіло їх видовжене, з тонкими ніжними перетинчастими крилами і трьома (іноді двома) хвостовими щитками.

    Шкірні покриви блискучі, гладенькі, без волосків. На голові короткі тоненькі вусики і великі очі. Ноги тонкі. Ротові частини недорозвинені тому, що одноденки у дорослому стані не можуть їсти. Недорозвинені також і внутрішні травні органи. Дорослі одноденки живуть недовго (2—3 дні, а іноді і більше). Після копуляції самки відкладають яйця у воду, а потім швидко гинуть. З яєць вилуплюються личинки, які ведуть водний спосіб життя, Вони багато разів линяють, причому поступово у них утворюються зачатки крил. Перед тим, як має вилупитися крилата комаха, личинка спливає на поверхню водойми, шкірка у неї на спині тріскається, і комаха злітає у повітря. Вона називається підрослою (subimago) і через деякий час (від кількох годин до 1—2 діб) знову линяє, перетворюючись на дорослу комаху (imago), Види, які живуть менше ніж добу, перетворюються на дорослу комаху через кілька хвилин після виходу з підрослої стадії. Виліт одноденок здебільшого має масовий характер, В теплу погоду, без вітру хмари цих комах ввечері літають над поверхнею води. Таким чином, життєвий цикл одноденок складається з двох неоднакових частин: тривалого життя у воді і короткочасного життя у повітрі. В стадії личинки комаха живиться, росте і накопичує в своєму тілі поживні речовини, у дорослому стані вона лише розмножується.

    Страницы: 1, 2, 3


    Приглашения

    09.12.2013 - 16.12.2013

    Международный конкурс хореографического искусства в рамках Международного фестиваля искусств «РОЖДЕСТВЕНСКАЯ АНДОРРА»

    09.12.2013 - 16.12.2013

    Международный конкурс хорового искусства в АНДОРРЕ «РОЖДЕСТВЕНСКАЯ АНДОРРА»




    Copyright © 2012 г.
    При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.