Фиксированый сельськохозяйственный налог

Кількість сільськогосподарської продукції з 1 га сільськогосподарських угідь, яка має поставлятися в рахунок фіксованого податку, визначається як співвідношення вартості 1 т пшениці третього класу до вартості 1 т відповідної продукції. Таке співвідношення встановлюється щорічно Верховною
Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами до затвердження відповідного бюджету, але не пізніше 1 січня. Зміна встановленого порядку сплати податку протягом року не допускається.

Строки поставки сільськогосподарської продукції в рахунок сплати податку. Поставка зерна в рахунок фіксованого сільськогосподарського податку здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками у визначені ними за погодженням з районною адміністрацією строки, але не пізніше 15 жовтня - з продукції ранніх зернових культур, до 1 грудня - з продукції пізніших зернових та технічних культур, а поставка продукції тваринництва — щомісяця, але не пізніше останнього дня поточного місяця.

Але платники податку, які вибрали натуральну форму сплати податку, не повинні забувати про щомісячні строки сплати податку. Це значить, що у І та
II кварталах можлива сплата податку грошима чи продукцією тваринництва.
Оскільки основний тягар сплати податку перенесений на
III квартал - 50% та IV квартал - 30% річних платежів, то не порушуючи принципу щомісячних платежів, сільськогосподарські товаровиробники погоджують з райдержадміністрацією об'єми та строки поставки в цей період продукції рослинництва.

Порядок поставки сільськогосподарської продукції в рахунок сплати податку. Заготівельні (переробні) підприємства і організації та платники фіксованого сільськогосподарського податку укладають угоди про приймання сільськогосподарської продукції, в яких визначаються обсяги, строки поставки і якість продукції, умови її заготівлі.

Обов'язки з доставки товарної сільськогосподарської продукції до заготівельних (переробних) підприємств, організацій в рахунок фіксованого сільськогосподарського податку покладаються на платників фіксованого сільськогосподарського податку з подальшим відшкодуванням зазначених витрат за рахунок одержаної виручки від реалізації продукції. Тарифи на транспортування погоджуються з відповідною районною державною адміністрацією і подаються заготівельному (переробному) підприємству, організації.

Платники фіксованого сільськогосподарського податку під час доставки продукції заготівельним (переробним) підприємствам і організаціям роблять у товарно-транспортній накладній запис "у рахунок сплати фіксованого сільськогосподарського податку".

На продукцію, що надійшла у рахунок сплати цього податку, заготівельні
(переробні) підприємства, організації виписують прибуткову квитанцію виходячи із залікової ваги, але не вище фізичної, та встановлених на неї цін.

Щомісяця, до 5 числа наступного за звітним місяця заготівельні
(переробні) підприємства, організації та платники фіксованого сільськогосподарського податку складають акти приймання-передачі продукції в рахунок фіксованого податку, які затверджуються органами державної податкової служби до 20 числа наступного за звітним місяця. Реалізація сільськогосподарської продукції, що надійшла в рахунок погашення суми фіксованого сільськогосподарського податку, здійснюється за цінами, погодженими з районними державними адміністраціями, які забезпечують надходження коштів на рахунок відділення Державного казначейства в районі на рівні розрахункових. Реалізація цієї продукції повинна здійснюватися не пізніше завершення звітного податкового року.

За розпорядженням районної державної адміністрації заготівельні
(переробні) підприємства, організації виписують покупцеві сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки рахунок на суму вартості реалізованої продукції, збільшену на суму витрат, пов'язаних з транспортуванням сільськогосподарської продукції до заготівельних
(переробних) підприємств, організацій, та витрат, пов'язаних з прийманням, зберіганням і реалізацією такої продукції. Продукція реалізується покупцеві на умовах передоплати.

Покупець перераховує кошти на спеціальний рахунок заготівельного
(переробного) підприємства, організації, на якому акумулюються тільки кошти, отримані від реалізації сільськогосподарської продукції, що надійшла в рахунок погашення фіксованого сільськогосподарського податку.

Заготівельне (переробне) підприємство, організація зобов'язані перерахувати кошти, отримані за реалізовану сільськогосподарську продукцію, за вирахуванням витрат, пов'язаних з транспортуванням, прийманням, зберіганням і реалізацією такої продукції, на окремий рахунок відділення
Державного казначейства в районі протягом трьох банківських днів від дня їх надходження.

Заготівельне (переробне) підприємство, організація перераховують кошти на покриття витрат платників фіксованого сільськогосподарського податку з транспортування сільськогосподарської продукції на їх розрахункові рахунки один раз на місяць відповідно до їх частки в повному обсязі цих витрат.

Кошти на покриття своїх витрат заготівельне (переробне) підприємство, організація перераховують із спеціального рахунка на розрахунковий рахунок підприємства, організації.

У разі перевищення фактичної ціни реалізації продукції над ціною, визначеною Кабінетом Міністрів України, сума перевищення зараховується на окремий рахунок фінансового відділу з метою створення резервного фонду для покриття втрат від зниження цін та інших непередбачених втрат згідно з положенням, що затверджується районною державною адміністрацією.

У разі сплати фіксованого сільськогосподарського податку в грошовій формі платники податку, а у разі сплати в натуральній формі - заготівельні
(переробні) підприємства, організації перераховують кошти на окремий рахунок відділення Державного казначейства в районі, що відкритий на балансовому рахунку 2512 "Кошти державного бюджету цільового характеру"
(код бюджетної класифікації 16040000 "Фіксований сільськогосподарський податок").

Відділення Державного казначейства у районах здійснюють розмежування та перерахування коштів, що надійшли у рахунок сплати фіксованого сільськогосподарського податку, відповідно до нормативів, установлених
Законом України "Про фіксований сільськогосподарський податок".

Суми нарахованого (внесеного) фіксованого сільськогосподарського податку включаються до складу валових витрат платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Порядок виплати пенсій пенсіонерам сільськогосподарською продукцією в рахунок сплати податку. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від
21.04.98 № 525 "Про невідкладні заходи щодо погашення заборгованості з виплати заробітної плати, грошового забезпечення, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат на 1998 рік" та листа ДПА №7648/7/18-0617 від
28.05.99 виплата пенсій може проводитись в натуральній формі. Платники фіксованого сільськогосподарського податку, у разі сплати його в натуральній формі, можуть його частину направляти сільгосппродукцією для виплати пенсій пенсіонерам за їх згодою. У такому разі органи Пенсійного фонду подають до органів Державного казначейства та органів державних податкових адміністрацій за місцем реєстрації платника податків реєстр, в якому відображають ідентифікаційний код та назву платника фіксованого сільськогосподарського податку, який провів вищезазначену операцію, а також суму, на яку реалізовано сільгосппродукцію в рахунок виплати пенсій за цінами зарахування фіксованого сільськогосподарського податку.

Органами державних податкових адміністрацій на підставі реєстрів, що подаються органами Пенсійного фонду, провадяться в картках особових рахунків платників записи про зарахування коштів у рахунок сплати фіксованого сільськогосподарського податку.

На 1 число кожного місяця між органами Пенсійного фонду, органами податкових служб та органами Державного казначейства проводиться звірка по сплачених коштах.

Врахування ПДВ при поставці сільськогосподарської продукції в рахунок сплати податку. П. 1 Указу Президента України від 02.12.98 № 1328/98 "Про підтримку сільськогосподарських товаровиробників" та п. 11.21 статті 11
Закону України "Про податок на додану вартість" від 3.04.97 № 168/97 установлено, що з 1 січня 1999 р. і до 1 січня 2004 р. не підлягають сплаті до бюджету суми податку на додану вартість, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємством молока та м'яса живою вагою.

На підставі вищевикладеного, платники фіксованого сільськогосподарського податку при визначенні обсягів поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва в рахунок сплати цього виду податку зобов'язані вилучити із ціни 1 тонни пшениці м'якої третього класу, визначеної Кабінетом Міністрів України, суму податку на додану вартість.

Зарахування продукції, поставленої на заготівельні (переробні) підприємства і організації, в рахунок сплати фіксованого сільськогосподарського податку проводиться за ціною 1 тонни пшениці м'якої третього класу без врахування податку на додану вартість.

При сплаті фіксованого сільськогосподарського податку у натуральній формі порядок нарахування та сплати сільськогосподарськими товаровиробниками податку на додану вартість визначений діючими нормативно- правовими актами України.

Ціна однієї тонни пшениці м'якої 3 класу у 1999р. Згідно з постановою, затвердженою Кабінетом Міністрів України № 1822 від 1 жовтня 1999 р. встановлено ціну 1 т пшениці м'якої 3 класу як еквівалент для обчислення кількості сільськогоспо-дарської продукції з 1 га сільськогосподарських угідь, яка має поставлятися в рахунок сплати фіксованого сільськогосподарського податку в сумі 300 грн з урахуванням ПДВ (250 гри без ПДВ). До 1 жовтня зазначена ціна складала 220 грн з ПДВ (183,3 грн без
ПДВ).

Видана до 1 жовтня 1999 р. пенсіонерам за їх згодою сільськогосподарська продукція в рахунок погашення заборгованості по пенсіях переоцінці не підлягає.

Вартість решти сільськогосподарської продукції, що надійшла в рахунок сплати фіксованого сільськогосподарського податку, підлягає перерахунку, оскільки згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 1999р.
№ 1822 нову ціну встановлено на 1999р. Перерахунку підлягає вартість продукції, що надійшла в рахунок сплати фіксованого сільськогосподарського податку, не реалізованої до 1 жовтня 1999 р.

1.4. Особливості оподаткування при сплаті ФСП.

Податки і податкові платежі, що сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками. Сільськогосподарські товаровиробники з 1 січня 1999 р. згідно із Законом "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17 грудня 1998 р. №320 мали б сплачувати фіксований сільськогосподарський податок.

Однак у відповідністю із статтею 9 Закону № 320 для стабілізації сільськогосподарського виробництва вони з 1 січня 1999 р. до 1 січня 2001 р. звільняються від сплати фіксованого податку, за винятком внесення платежів на обов'язкове державне пенсійне страхування (68 відсотків податку) та на обов'язкове соціальне страхування (2 відсотки).

Отже, в частині фіксованого податку сільськогосподарські товаровиробники здійснюватимуть тільки відрахування на пенсійне і соціальне
Порядку розрахунку фіксованого податку, затвердженого наказом ДІ1АУ від
27.04.99 № 230, видається платнику після здачі розрахунку фіксованого податку.

При здійсненні платниками фіксованого сільськогосподарського податку торговельної діяльності не тільки продукцією власного виробництва, а й товарами, придбаними по договорах купівлі-продажу, обміну тощо, то згідно із статтею 2 Закону України "Про фіксований сільськогоспо-дарсь-кий податок" у разі, коли у звітному періоді валовий доход від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить менш як 50 відсотків загального обсягу реалізації, підприємство сплачує податки у наступному звітному періоді на загальних підставах, в тому числі і придбаває торговий патент.

Сплата земельного податку за земельні ділянки несільськогоспо-дарського призначення. Статтею 3 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" встановлено, що об'єктом оподаткування с площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди (у неплатника фіксованого сільськогосподарського податку).

Разом з тим абзац 4 ст. 1 Закону визначає, що фіксований податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на прибуток підприємств, плати (податку) за землю тощо.

Цим підтверджується, що сільськогосподарський товаровиробник -платник фіксованого сільськогосподарського податку не повинен сплачувати окремо податок за земельні ділянки, на яких розташовані виробничі будівлі, бази відпочинку та інші землі несільськогосподарського призначення. Варто відзначити, що питома вага зазначених земель у загальній земельній площі досить значна (в середньому по Україні більше 16%).

Сплата збору до Державного інноваційного фонду. Законом України від 17 грудня 1998 р. № 320 "Про фіксований сільськогосподарський податок" платників податку було звільнено від сплати збору до Державного інноваційного фонду.

Однак Законом України "Про Державний бюджет України на 1999 рік" від
31.12.98 № 378 сплата збору до державного інноваційного фонду була поновлена. Статтею 15 цього Закону було встановлено, що платники збору, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, сплачують збір з обсягу реалізації продукції (робіт, послуг), зменшеного на суму податку на додану вартість та акцизного збору.

Таким чином, платники фіксованого сільськогосподарського податку повинні були сплачувати збір до Державного інноваційного фонду.

Але Міністерство фінансів України, Державна податкова адміністрація
України, Міністерство агропромислового комплексу України 12 серпня 1999р. надіслали роз'яснення щодо сплати збору до Державного інноваційного фонду суб'єктами підприємництва, основною діяльністю яких с виробництво сільськогосподарської продукції.

В роз'ясненні зазначалося, що у зв'язку з тим, що статтею 1 Закону
України від 17.12.98 № 320-ХІУ "Про фіксований сільськогосподарський податок" встановлено, що фіксований сільськогосподарський податок сплачується, зокрема, в рахунок збору до Державного інноваційного фонду, на платників цього податку не поширюється дія статті 15 Закону України від
31.12.98 № 378-ХІУ "Про Державний бюджет України на 1999 рік", якою визначено, що платники, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, сплачують збір до Державного інноваційного фонду з обсягів реалізації (виручки) продукції власного виробництва, зменшених на суму податку на додану вартість і акцизного збору.

Отже, і надалі, до 1 січня 2004 р. (до закінчення терміну дії Закону №
320) платники фіксованого сільськогосподарського податку звільняються від сплати внесків до Державного інноваційного фонду.

Сплата внесків до фондів соціального страхування. Статтею 1 Закону
України "Про фіксований сільськогосподарський податок" встановлено, що податок сплачується в рахунок збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове соціальне страхування, а також деяких інших податків та податкових платежів.

Законом України "Про внесення змін до статті 9 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 03.02.99 № 414 було встановлено, що платники фіксованого сільськогосподарського податку не звільняються від його сплати в частині сум коштів на обов'язкове державне пенсійне страхування та на обов'язкове соціальне страхування і здійснюють відрахування в розмірах і порядку, передбачених статтями 5 і 6 Закону.
Даними статтями передбачена сплата збору на обов'язкове державне пенсійне страхування - 68% від нарахованої суми фіксованого сільськогосподарського податку та збору на обов'язкове соціальне страхування - 2% суми від суми фіксованого податку.

Але варто пам'ятати, що це не сплата внесків у фонди соціального страхування у "чистому" вигляді, а сплата частини фіксованого сільськогосподарського податку. Тому й об'єктом оподаткування виступає не фонд оплати праці, як би це було при звичайній сплаті внесків, а площа сільськогосподарських угідь та їх грошова оцінка. До того ж сплата цієї частини фіксованого податку відбувається незалежно від фактично виплаченої заробітної плати працівникам (в "чистому" вигляді внески у фонди соціального страхування вносяться одночасно з виплатою заробітної плати).

Сплата земельного податку власниками земельних ділянок, у випадках передачі землі в оренду та включення її орендарями до розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку. Відповідно до норми ст. 2
Закону України від 03.07.92 № 2535-ХІІ "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Згідно з абзацом 2 зазначеної статті власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. Цим підтверджується, що власники землі, які отримали державні акти на землю, зобов'язані сплачувати земельний податок незалежно від того, здають вони земельні ділянки в оренду чи самостійно використовують їх для виробництва сільськогос-подарської продукції.

Стаття 3 Закону України від 06.10.98 №161 "Про оренду землі" встановлює, що оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною володареві для здійснення підприємницької чи іншої діяльності.

У п. 1 ст. 5 названого Закону передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки. Стаття 19 цього Закону встановлює, що орендна плата за земельну ділянку - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Разом з тим, в п. З ст. 21 передбачено, що в разі збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати, якщо інше не передбачено умовами договору оренди.

На підставі наведеного та п. 9 "Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку" № 658, де зазначено, що в разі, коли сільськогосподарські угіддя здаються в оренду неплатником фіксованого сільськогосподарського податку (наприклад, колишніми членами
КСП, які отримали державні акти на землю), орендовані площі включаються до розрахунку суми фіксованого податку орендарями, при цьому орендарем вноситься передбачена договором орендна плата за землю.

Отже, землевласники, які здають свої землі в оренду платникам фіксованого сільськогосподарського податку, повинні сплачувати земельний податок.

Ведення товарно-касової книги у випадках продажу виробленої продукції на ринку. У ст. 1 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" зазначено, що фіксований податок сплачується в рахунок ряду податків та податкових платежів, у тому числі плати за придбання торгового патенту для здійснення торговельної діяльності. Відносно звільнення від обов'язку ведення товарно-касової книги в Законі не сказано нічого, тим самим підтверджено діючий порядок її ведення та застосування платниками фіксованого сільськогосподарського податку при реалізації продукції власного виробництва на ринку.

Страницы: 1, 2, 3