Політична соціалізація молодших школярів (на прикладі контент-аналізу підручників для початкової школи)

яку повагу до представників закону, охоронців правопорядку йтиме мова,

якщо на запитання дитини: “Хто такі “менти”, які посадили у тюрму

дядька, що співає по радіо?”, вона отримає відповідь: “Міліціонери”. І

таких прикладів більше, ніж досить. Сюди відноситься і образ

держави, що “не платить таткові гроші”, і держави, що

вимикає світло і опалення, і ще багато – багато чого, що сформує у дитини

які завгодно настанови і орієнтації стосовно держави, лише не ті, які

притаманні громадянину і члену громадянського суспільства.

Ця проблема – проблема політичного і соціального досвіду минулих

поколінь, що передається поколінню молодому в процесі політичної

соціалізації, виводить нас на проблему третю: проблему внутрішнього

конфлікту, іноді жорсткої невідповідності між набутими поглядами,

оцінками, знаннями і реальністю. І наслідки цього конфлікту можуть раз і

назавжди сформувати у дитини уявлення про те, що те, чому вчать в школі –

неправда, в житті все по-іншому. Це означатиме крах цілеспрямованої

політичної соціалізації.

Як відомо, громадянське дозрівання, заохочення людини до політики

має стадіальний характер, перший етап розпочинається вже у віці

3-4 років, коли дитина набуває перших знань про політику

через сім’ю, засоби масової інформації, найближче оточення. Саме

родина, сім’я закладає основи політичної соціалізації дитини – ті перші

основи, вплив яких буде вирішальним, коли дитина прийде до школи. Рівень

політичної культури батьків, пануючі в сім’ї політичні погляди і орієнтири

формують всі три складові політичної культури дошкільника: основи того

політичного досвіду, політичної свідомості, політичної поведінки.

Це знову і знову повертає нас до тих трьох проблем, які ми

визначили, як головні перешкоди

-10-

на шляху політичної соціалізації молодшого школяра як громадянина

і члена громадянського суспільства:

1. Відсутність ідеології, безідейність.

2. Успадкування політичної культури старших поколінь.

3. Контраст між настановами і реальністю.

Не повертаючись ще раз до всього вище зазначеного, скажемо: у

більшості випадків процес політичної соціалізації у школі має долати

негативні наслідки політичної соціалізації у сім’ї, вступати з ними в

конфлікт.

Отже потенційна конфліктність визначена нами як риса процесу

політичної соціалізації молодших школярів в сучасних умовах. Цей

конфлікт дуже рідко може бути розв’язаний на користь школи, бо авторитет

батьків більше. Спогади бабусі чи дідуся про те, що “при радянській

владі жилось краще”, репліки батька чи матері, що “всі політики –

вороги і злочинці” здатні звести нанівець вплив вчителя.

Про загострення цього конфлікту, чи “війну за свідомість дитини до

переможного кінця” і мови не може йти. Вихід полягає у тому, що політична

соціалізація може відбуватись двома шляхами.№

1) Відверта передача досвіду, інформації, відверте прищеплення

ціннісних орієнтацій за принципом: “це – добре, це - погано”,

відверте спрямовування політичної поведінки: “роби так, а не

інакше” і т. д.;

2) Прихована політична соціалізація – передавання неполітичних

настанов, які впливають на політичні стосунки, поведінку,

обрання тих чи інших цінностей політичної культури.

............………………………………………………………………………………….

1. З цього приводу див.: Щербинин А.И. «С картинки в твоём

букваре…» // Полис. – 1994. - № 5.

-11-

Перший шлях був пануючим засобом здійснення політичної

соціалізації у радянській школі.№ Він є наслідком заідеологізованості

усіх боків суспільного життя, властивому для тоталітарних

режимів.

Як основний шлях передачі інформації він не підходить для нас

саме з тої причини, що він веде до загострення того конфлікту,

небезпеку якого ми визначили. Це, звичайно, аж ніяк не означає, що

певні елементи неприхованого впливу в процесі політичної соціалізації

можуть і мають бути застосовані (Тим більше, що для вчителів старшого

покоління такий шлях є об’єктивно легшим). Але, як основний він не

підходить.

Перевага має бути віддана прихованій політичній соціалізації – це не

лише дозволить уникнути гострих конфліктних ситуацій у свідомості молодших

школярів, але й має інші переваги. Зокрема, мова йде про психологічно –

розумові особливості світосприйняття молодших школярів (ним буде

присвячений наступний розділ нашої роботи). Та і процес виховання

громадянина і члена громадянського суспільства несе в собі передачу таких

якостей характеру, елементів політичної культури і політичної

свідомості, які легше передати, прищепити саме непрямим шляхом

(про це теж мова далі).

Зупинимось тепер на базових завданнях, які має вирішити процес

політичної соціалізації. Мова йде про ті завдання, які політична

соціалізація має вирішити у будь-якому суспільстві, так би мовити про

стратегічні цілі політичної соціалізації. Отже,

чого потрібно досягти в принципі.І

………………………………………………………………………………………….

1. Розгляд співпраці між школою і батьками лежить поза

межами теми нашого дослідження, хоча, звичайно, нами не

відкидається.

2. Політологія. Посібник для студентів / За ред. О.В. Бабкіной. –

К., 1998. – С. 106.

-12-

1. Прищепити новим членам суспільства основні елементи

політичної культури і свідомості. Відмічаємо відразу для себе – ці

елементи спочатку слід визначити – по-перше; сформувати

методологію їх передачі – по-друге.

2. Створити сприятливі умови для накопичення членами

суспільства політичного досвіду, що його потребує політична

діяльність і творчість усіх бажаючих. Під “сприятливими

умовами”, напевне, слід розуміти і створення бази для подальшої

політичної соціалізації, і наявність “інфраструктури”

політичної соціалізації. Тобто політична соціалізація в молодшій

школі має носити такий характер, щоб набуті в

результаті неї знання, цінності, орієнтації, настанови, моделі

поведінки в сфері політичного могли розглядатись як база для

подальшої політичної соціалізації особи. База

повинна мати цілісний, несуперечливий, відносно завершений

характер. Інфраструктура політичної соціалізації – це усе те, що

забезпечує вдале проходження процесу політичної соціалізації.

Так, відносно нашої теми, наведемо наступний приклад:

нецікавий, неяскравий, погано оформлений підручник не може стати

повноцінним джерелом якісної передачі настанов політичної

соціалізації.

3. Якісне перетворення відповідних елементів політичної культури –

необхідної умови суспільних змін. В сучасних обставинах

обсяг елементів політичної культури, які мають бути якісно

перетворені у молодого покоління, щоб сьогоднішні молодші школярі

завтра стали активними учасниками суспільних змін, - величезний.

Власне мова йде про те, що слід розпочати чи не докорінну зміну

політичної культури у тій її частині, яка є наслідком 70-ти

років “радянського” політичного досвіду, яким би

-13-

довгим і тяжким нам не здавався цей процес, не розпочавши

його, ми прирікаємо себе і своїх нащадків на вічне кружляння по

“пустелі перехідного періоду”.

Нарешті, слід чітко визначити напрямки здійснення політичної

соціалізації у відповідності до функцій політичної соціалізації як процесу,

компоненти політичної соціалізації:№

1. Інформаційний – передача перших, елементарних знань

про владу, політику, політичний устрій держави, форми і

способи участі в політичному житті; передача знань про

суспільне життя і місце, яке дитина займає в ньому зараз і

займе, коли подорослішає. Приклад інформативного напряму в дії:

“Я живу в Україні. Україна – моя Батьківщина”.

2. Ціннісно-орієнтований компонент – формування елементарного

апарату політичного мислення, першого образу системи ціннісних

орієнтацій. Приклад: “Ми любимо рідну землю”.

3. Установчо-нормативний компонент – вироблення в особи

певних настанов на сприйняття і споживання політичної

інформації, ставлення до політичних подій і явищ, дій інших осіб

у сфері політики, і – головне – вибір свого стилю і скерованості

поведінки у політичних відносинах. Приклад: “Я не залишусь

байдужим, коли хтось зазіхне на волю мого народу і мою

свободу – я захищатиму і те, і інше”.

Нарешті, в теорії політичної соціалізації залишається ще одне

питання, з яким нам слід визначитись. Це – питання типу політичної

соціалізації, засноване на тому, що таких типів існує декілька

(гегемоністський, гармонійний, конфліктний і т. д.).

...........…………………………………………………………………………………

1. Політологія... Цит. праця. – С. 107.

-14-

Для нас є дуже важливим визначити: з яким типом політичної

соціалізації ми маємо справу в реальності, в умовах сучасної освіти

у молодших школярів, і визначити – який тип політичної

соціалізації найкраще підходить для досягнення мети і виховання

громадянина і члена громадянського суспільства.

Зараз обмежуємось лише постановкою цієї проблеми, а її розв’язання

подамо у практичній частині нашого дослідження.

Продовжуючи розгляд політичної соціалізації, конкретизуємо його,

звернувши увагу на проблеми взаємозв’язку політичної соціалізації

і освіти, виховання. Тобто розглянемо проблему політичної

соціалізації у школі.

Як освіта забезпечує єдність процесів навчання і виховання, так і

політична освіта є поєднанням процесів політичного навчання і виховання,

будучи в свою чергу одним з головних елементів в процесі політичної

соціалізації.

Освіта взагалі може розглядатись подвійно:

1) Як процес соціокультурної комунікації;

2) Як соціокультурний інститут, що забезпечує процес

соціокультурної комунікації. Система освіти мусить розглядатись

як найважливіший соціокультурний регулятив розвитку суспільства.

Політико – культурні норми, цінності, зразки, стереотипи

транслюються між поколіннями, соціальними групами за

посередництвом освіти. Освіта є інститутом оновлення політичної

культури, поєднуючи в собі і успадкування, і оновлення

політичної культури. Шкільна освіта виступає як один з

головних, базових етапів освіти, освіта в молодшій

школі – перший етап шкільної освіти – і тому відіграє дуже

важливу роль: перевчити завжди важче, ніж навчити.

-15-

Легко побачити, що освіта і соціалізація мають дуже багато спільного.

Це і не дивно: освіта є одним із провідних засобів соціалізації, головна

риса якого – цілеспрямованість. Можна сказати, що майже весь обсяг

цілеспрямованого компоненту політичної соціалізації міститься в процесі

освіти, а стосовно молодших школярів з упевненістю можемо відзначити, -

сьогодні весь обсяг цілеспрямованої політичної соціалізації – у молодшій

школі.

Цілеспрямування процесу освіти вимагає від тих, хто його планує і

розробляє дотримуватись трьох правил, пов’язаних з особливостями політичної

освіти, політичної соціалізації.

1) Не оновлення політичної культури в процесі політичної

соціалізації в школі призведе до стагнації суспільного розвитку.

(Очевидно, що політична культура – не статичний елемент

політичної системи, а в сучасних умовах він тим більше не може

бути таким).

2) Модернізація освіти, політичної освіти без урахування

культурного контексту нації призведе до дестабілізації в

суспільстві, конфлікту і конфронтації по лінії: старше покоління

– молодше покоління; до знищення культурного ядра народу.

Звичайно, конфлікт “батьки - діти” існував завжди, але його

необачне поглиблення шкідливе для суспільства. Зрозуміло, що

модернізація – неодмінний супутник прогресу, але історія знає

багато прикладів того, як модернізацій ні манівці, модерністська

утопія, заводили націю у глухий кут. Україні це знайомо – в нас

ще живе гірке розчарування, пов’язане з тим, що добробут і

процвітання не увірвались в кожен дім з проголошенням

незалежності, а проголошення переходу до ринку і радикальних

економічних реформ через шокову терапію обернулись не стрімким

економічним злетом, а катастрофою. Менше за все ми хочемо

того, щоб з нашої роботи хтось зробив

-16-

висновок: мета виправдовує засоби, і тому виховання молодого

покоління в дусі нових ідеалів і цінностей (у порівнянні з

цінностями і ідеалами попередніх років) слід проводити

радикальним шляхом, геть відкидаючи все, що було накопичене

в політичному досвіді народу.№

Навпаки, політично соціалізувати – це, на нашу думку, - не створити

новий тип політичної людини, а дати можливість творчо розвиватись,

самозмінюватись. Політична соціалізація в контексті шкільної освіти аж

ніяк не передбачає створення готового типу людини, з визначеним

набором якостей політичної культури, вона, на нашу думку,

передбачає створення усіх необхідних базисних умов для включення механізмів

активної політичної соціалізації, політичної самоосвіти і

самовиховання, коли особа сама творить себе у світі політичного,

а не є пасивним об’єктом чужого впливу. Гадаємо, навіть не треба

пояснювати, що виховання осіб, здатних лише до пасивного

засвоєння прищеплюваних моделей мислення, відчуття і поведінки

несе в собі загибель для демократії і громадянського суспільства.

Пояснімо вище сказане. Для західних демократій однаково цінними

є і консерватизм, і лібералізм, і соціал-демократія. Всі ці

ідеології сприяють повноцінному розвитку демократичного суспільства і

окремо, і – головне – будучи всі разом представлені в політичній палітрі

суспільства. То ж політична соціалізація в її цілеспрямованому

аспекті і не повинна сприяти вихованню консерватора, ліберала чи соціал-

демократа. Завдання полягає в тому, щоб представник нового покоління

органічно засвоїв “обов’язковий” набір базових цінностей – розуміння

своїх прав і свобод, повагу до прав і

.............………………………………………………………………………………....

1. Див.: Борцов Ю., Коротец И., Шпак В. Политология в вопросах

и ответах. – Ростов-на-Дону, 1998. – С. 342-346.

-17-

свобод інших, розуміння своїх обов’язків перед державою і суспільством

та чекання виконання суспільством і державою своїх обов’язків перед

ним у відповідь. А вибір ідеологічних уподобань – вільний

вибір особи – її симпатії соціал-демократії, консерватизму чи лібералізму –

її особиста справа. І взагалі вона може підтримувати будь-яку ідеологічну

течію на свій розсуд, якщо, звичайно, обрана нею ідеологія не

передбачає порушення прав і свобод людини, дискримінацію,

розпалення ворожнечі в суспільстві.

Зрозуміло, що в молодшій школі мова ще не може йти про активну

політичну соціалізацію особи, політичну самоосвіту і самовиховання, але їх

передумови мають бути закладені саме в цей період.

Підіб’ємо перші підсумки. Ми визначились із розумінням терміну

“політична соціалізація”, при цьому звернули увагу на існуючі проблеми

політичної соціалізації, з якими ми можемо стикнутись в сучасних умовах. Ми

побачили, що ці проблеми – доволі суттєві і їх ігнорування може звести

нанівець намагання вдало розпочати процес політичної освіти у молодшій

школі. Це проблеми безідейності, негативного політичного досвіду старших

поколінь та, як їх наслідок, проблема внутрішнього конфлікту у дитині. Ми

запропонували шлях, що повинен допомогти уникненню цих проблем – по-перше,

наявність єдиної стратегічної узгодженої програми, ідеології, по-друге,

надання переваги непрямим, прихованим методом впливу і політичній

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5