Сім'я як об'єкт соціально-педагогічної діяльності

що зараз обмежені умови для раціонального проведення вільного часу. Адже

фінансові проблеми, про що ми вже згадували, не дають можливості

відвідувати кіно, театри, концерти, виставки, музеї, кафе і ресторани,

реалізовувати свої потреби у відпочинку, оздоровлювати сім'ю в санаторії,

будинках відпочинку, на морі, відправляти дітей у літній табір, мандрувати.

Найреальніший спосіб відпочинку - поїхати до батьків у село, родичів або

знайомих. Отже, сім'я має дуже обмежені можливості для духовного розвитку

своїх членів. Незадовільні житлові умови сучасної молодої сім'ї і

вимушеність проводити своє дозвілля здебільшого вдома можуть призводити до

роздратованості, негативного стереотипу поведінки в сім'ї.

Отже, ми розглянули основні форми життєдіяльності сім'ї-її функції. Як

видно із зробленого аналізу, всі функції між собою тісно пов'язані.

Неможливість виконання сім'єю однієї функції веде за собою прорахунки у

виконанні іншої функції. Тому для підтримки та розвитку нормальної

життєдіяльності сім'ї необхідна державна політика, яка має бути спрямована

на постійне удосконалення умов для реалізації економічного та духовного

потенціалу сім'ї і має прагнути до того, щоб найменша кількість сімей

потребувала допомоги, пільг, безкоштовних послуг тощо. Для цього слід

постійно стимулювати внутрішні резерви сім'ї (економічні, демографічні,

виховні, рекреативні), а також допомагати реалізувати їх.

2. Типологія сімей

Успішність соціальної роботи з молодою сім'єю забезпечується завдяки

врахуванню типу сім'ї. Адже кожна сім'я, яка належить до того чи іншого

типу, має свої типові особливості, а значить потребує різних видів

соціальної допомоги, застосування певних форм і методів роботи. Слід

зазначити, що у науковій літературі типологія сімей достатньою мірою не

розроблена, не визначені основні ознаки, які мають бути покладені в основу

визначення типології сімей. Проте визначення типів сімей необхідне для

практичної діяльності закладів освіти, соціальних служб для молоді.

Ми вважаємо за доцільне визначати типи сімей залежно від функцій, яку

виконує сім'я. 1 у той же час слід зазначити, що якусь конкретну сім'ю

можна віднести до різних типів, залежно від того, під яким кутом зору вона

розглядається. Отже, виходячи з основних функцій сім'ї, можна назватити

такі типи сімей:

1. Залежно від виконання матеріально-економічної функції:

• за рівнем матеріальної забезпеченості - бідні, малозабезпечені,

забезпечені, багаті;

• за професійною приналежністю, освітнім рівнем, віком, ставленням, до

релігії та за особливими умовами сімейного життя - сім'ї робітників,

службовців, акторів, вчителів та ін.;

студентські сім'ї; неповнолітніх; баптистів, мусульманів;

моряків, космонавтів, висококваліфікованих спортсменів, геологів та ін.

2. Залежно від виконання житлово-побутової функції, за структурою

сім'ї та особливостей проживання:

• за складом сім'ї (структурою): неповні, прості нуклеарпі (батьки і

діти), складні (батьки, діти, дідусі, бабусі - у різних варіантах);

великі (батьківська пара, декілька дітей зі своїми сім'ями - три і

більше подружніх пар).

3. Залежно від виконання демографічної функції:

• за кількістю дітей в сім'ї: інфертильні (бездітні), однодітні,

малодітні (2 дитини), багатодітні (3 і більше дітей до 16 років);

• за однорідністю соціального складу: однорідні (сім'я складається з

представників однакових соціальних прошарків - робітничі сім'ї, сім'ї

інтелігентів, сім'ї

вчених і т.д.) -їх налічують до 70 відсотків; різнорідні сім'ї (члени

сім'ї мають різну освіту, професію. У таких сім'ях у їх членів

загальних інтересів менше) за регіональними принципом (міські,

сільські);

• за тривалістю подружнього життя - сім'ї молодожонів (до 1 року);

сім'ї з тривалістю подружнього життя від 1 до 3 років;

" " " від 3 до 5 років;

" від 5 до 10 років;

" від 10 до 20 років;

" від 20 до 25 років;

" від 25 до 30 років;

" " " від 30 років і більше.

Деякі автори (1) таку типологію розглядають дещо інакше і виділяють

етапи життєвого циклу, що враховують тривалість спільного проживання й вік

дитини: молоді сім'ї, сім'ї з дітьми певного віку, сім'ї пенсіонерів.

В зарубіжній літературі визначаються відповідно такі типи сімей:

сім'я двокар'єрна (чоловік і жінка-професіонали); сім'я середнього класу,

сім'ї кольорових (в США), міжнаціональні сім'ї, сім'ї безробітних,

гомосексуалістів, емігрантів, національних меншин у зоні конфлікту та ін.

4. Залежно від виконання комунікативної функції:

• сім'ї за типом керівництва - гелітарні (рівноправні,-демократичні);

авторитарні (підпорядкування одного члена подружньої пари іншому);

• за типом юридичних взаємостосунків - побудовані на шлюбних

стосунках; позашлюбні (співжиття без оформлення шлюбу); оформлені

юридичне, але проживають окремо;

• за юридичними взаємостосунками батьків та дітей -чоловік і жінка

живуть з різними дітьми; чоловік або жінка

(чи обидва) мали дітей до вступу в шлюб, зведені діти;

усиновлені діти; опікунські сім'ї;

• за якістю емоційно-психологічних взаємостосунків у сім'ї:

гармонійні; конфліктні; емоційно неврівноважені;

дезорганізовані (панує страх, культ сили);

• соціальне неблагополучні (мають негативні взаємостосунки з морально-

правовими органами суспільства);

• сім "ї зі специфічними проблемами - сім 'ї з психічними та фізичними

захворюваннями; сім'ї правопорушників; сім'ї алкоголіків, наркоманів; сім'ї

з захворюваннями на СНІД;

сім'ї зі схильністю до суїциду; сім'ї інвалідів. 5. Залежно від виконання

виховної функції:

• благополучні;

• неблагополучні (в тому числі, зовні благополучні);

• сім'ї групи ризику.

Таких типологій можна назвати значно більше. Крім того, у межах

кожного типу можна ще визначити окремі види сімей. Наприклад, види

неблагополучних (зовні благополучні, неповні). Свої типи мають також

міські, сільські сім'ї. Але в основному сім'ї змішані, в яких поєднано

кілька типів і видів. Наприклад, міські сім'ї можуть мати різний рівень

матеріальної забезпеченості, різний характер взаємостосунків, різну

структуру. Або неповна сім'я може бути матеріально забезпеченою або бідною,

з хорошими взаємостосунками у сім'ї або поганими тощо.

З точки зору соціальної роботи найбільшої уваги з боку соціальних

служб потребують сім'ї, яким потрібна соціально-психологічна, соціально-

педагогічна допомога. До таких відносяться типи сімей, залежно від

виконання ними виховної функції. Це так звані неблагополучні сім'ї. До

неблагополучних відносяться сім'ї, які повністю або частково втратили свої

виховні можливості через ті чи інші причини. В результаті цього в таких

сім'ях об'єктивно чи суб'єктивно складаються несприятливі умови для

виховання дитини. Ці сім'ї характеризуються певними негативними проявами:

• батьки зловживають спиртними напоями, наркомани, ведуть аморальний

спосіб життя, вступають у конфлікт з морально-правовими нормами

суспільства (тобто припускають різні види правопорушень);

• з низьким морально-культурним рівнем батьків;

•неповні сім'ї;

• зі стійкими конфліктами у взаємостосунках між батьками;

• зовні благополучні сім'ї, які допускають серйозні помилки, прорахунки

у системі сімейного виховання внаслідок низької педагогічної культури

та неосвіченості. Причому, такі помилки і прорахунки в системі

сімейного виховання носять не ситуативний, а стійкий характер. Тобто в

таких сім'ях постійно порушуються певні педагогічні вимоги. До зовні

благополучних можна віднести сім'ї, у яких:

• спілкування батьків з дітьми носить формальний характер;

• відсутня єдність вимог до дитини;

• безконтрольність з боку батьків за успішністю та поведінкою дитини

або контроль носить однобічний характер;

• надмірна батьківська любов;

• надмірна суворість у вихованні, застосування фізичних покарань;

• має місце насильство стосовно до жінки, дитини;

• не враховуються у процесі сімейного виховання вікові та

індивідуально-психологічні особливості особистості дитини.

Останнім часом стали звертати на себе увагу сім'ї так званих "нових

українців", які основну увагу зосереджують на власному бізнесі, а сімейне

виховання у них зводиться до купівлі дітям дорогих

іграшок, одягу, видачі значних сум грошей. Їм не вистачає часу для

збільшення духовного, морального впливу на дитину.

Сімейне неблагополуччя негативно позначається на формуванні

особистості дитини. Дитяче виховання в умовах негативного емоційно-

психологічного сімейного мікроклімату визначається ранньою втратою потреби

у спілкуванні з батьками, егоїзмом, замкненістю, конфліктністю, впертістю,

неадекватною самооцінкою (завищеною чи заниженою), озлобленістю,

невпевненістю у своїх силах, недисциплінованістю, втечами з дому,

бродяжництвом та ін. Все це свідчить, що діти з неблагополучних сімей мають

більше причин для поповнення рядів важковиховуваних, правопорушників,

наркозалежних.

Що ми розуміємо під сімейним благополуччям? Які сім'ї ми відносимо до

благополучних? Говорячи про сімейне благополуччя, В. О. Сухомлинський

зазначав, що в такій сім'ї батько і мати живуть у злагоді, між ними панують

тонкі вдносини у почуттях, взаємна повага, розуміння найтонших відтінків

настрою один одного. При таких взаємостосунках між батьками у дитини

утверджується віра в людську красу, душевний спокій, рівновагу. І цю дитячу

віру слід берегти.

Благополучна сім'я міцна своїми внутрішніми зв'язками, високим рівнем

координації. У такій сім'ї існують взаєморозуміння, взаємна повага, між

усіма її членами, позитивна моральна атмосфера, спільність поглядів на

більшість сфер духовного життя, врахування у сімейному житті інтересів

кожного, душевних переживань, психологічна взаємна підтримка, трудова

співдружність, задоволення почуття власної гідності, своєї значущості,

взаємна довіра, доброта, чуйність, раціональні способи вирішення всіх

сімейних проблем, розуміння завдань сімейного виховання та ін.

Та сім'я позитивно впливає на формування особистості дитини, яка

допомагає дитині відчувати себе рівноправним членом сімейного колективу, де

її люблять; вона має у сім'ї свої права і свої обов'язки; до її потреб

ставляться з розумінням. Така сім'я створює душезний комфорт, рятує від

нервових переживань. Саме в таких сім'ях діти найбільше цінують поради і

допомогу батьків, наслідують їх особистий приклад. У нормальній сімейній

обстановці дитина виростає доброзичливою, гуманною, здібною до співчуття,

спокійною, оптимістичною, добрим товаришем, з почуттям гумору, має тверді

етичні правила. Отже, для нормального розвитку дитини потрібна щаслива,

повноцінна сім'я, де щасливі між собою батьки, батьки і діти.

3. Напрями та зміст соціально-педагогічної роботи з проблемними

сім'ями

Одним з основних об'єктів соціальної роботи виступають молодіа сім'я

та сім'ї, які мають проблеми у сімейному вихованні, сім'ї, які за

особливостями своєї життєдіяльності потребують соціальної підтримки,

допомоги, реабілітації. Це неблагополучні, багатодітні, студентські сім'ї,

сім'ї мігрантів та біженців, сім'ї з дітьми і батьками-інвалідами, сім'ї з

нестандартною дитиною, бідні й малозабезпечені сім'ї, сім'ї одиноких та

неповнолітніх матерів та

ін. Соціальна робота з молодими сім'ями полягає у забезпеченні соціальної

профілактики сімейного неблагополуччя; здійсненні системи заходів,

спрямованих на запобігання аморальній, протиправній поведінці дітей та

молоді; наданні соціальної допомоги та послуг з метою реалізації програми

роботи з молодою сім'єю; наданні допомоги батькам у розв'язанні складних

питань сімейного виховання; здійсненні соціальних послуг, здійсненні

соціальної реабілітації.

Соціальна робота з сім 'єю - це система взаємодії соціальних органів

держави і суспільства та сім'ї, спрямована на поліпшення матеріально-

побутових умов життєдіяльності сім'ї, розширення її можливостей у

здійсненні прав і свобод, визначених міжнародними та державними

документами, забезпечення повноцінного фізичного, морального й духовного

розвитку усіх її членів, залучення до трудового, суспільно-творчого

процесу.

Мета соціальної роботи з сім'єю - це соціальна профілактика, соціальна

допомога, соціальний патронаж, соціальна реабілітація, надання їй соціально-

психологічної, психолого-педагогічної, соціально-медичної, юридичної,

інформативно-консультативної, психотерапевтичної допомоги та підтримки з

метою вдосконалення її життєдіяльності.

Завдання соціальних служб для молоді у роботі з сім'єю -надання

конкретної індивідуальної допомоги сім'ї й молоді, яка збирається укласти

шлюб, з метою раціональної організації внутрі-та позасімейного спілкування,

планування сім'ї, житєдіяльності та відпочинку, спілкування сім'ї з

оточуючим середовищем, навчання раціонального розв'язання та подолання

складних сімейних колізій, виховання дітей, а також профілактична робота з

запобігання розлучень та ін.

Одним з важливих принципів роботи з сім'єю є принцип самозабезпечення

сім'ї, тобто надання Їй соціальної допомоги з метою пошуку і стимуляції її

внутрішніх резервів, які допоможуть сім'ї вирішити власні проблеми.

Соціальна робота з сім'єю

спрямовується на всю сім'ю в цілому, а також на окремих її членів (дітей,

батьків, подружню пару, інших членів родини). У процесі такої роботи

вирішується питання раціональної організації внутрісімейного спілкування,

нормалізації життєдіяльності і відпочинку сім'ї та окремих її членів,

спілкування з оточуючим середовищем, допомога надається у раціональному

розв'язанні складних сімейних колізій, конфліктів, знімаються стреси.

Соціальна профілактична робота з сім'єю полягає у реалізації системи

соціально-психологічних, медико-соціальних і правових заходів, спрямованих

на усунення умов та причин виникнення проблем, а також системи заходів з

профілактики сімейного неблагополуччя, конфліктів, розлучень, стресових

станів; у формуванні відповідального батьківства, збереженні

репродуктивного здоров'я молоді; в організації роботи щодо запобігання

помилок, розрахунків у системі сімейного виховання.

Соціальна допомога має на меті надання різноманітних соціальних послуг

сім'ї в умовах конкретного суспільства, конкретної ситуації. Ці послуги

сприятимуть формуванню у сім'ї нормальної життєдіяльності. Соціальні

послуги можуть мати інформаційний, консультативний характер, метою їх є

надання психолого-педагогічної, правової, соціально-медичної, матеріальної

підтримки сім'ям. Завданя полягає у тому, щоб допомогти сім'ї в цілому і

кожному з її членів справитися з повсякденними життєвими труднощами,

проблемами. Тобто кожна людина і сім'я в цілому мусить продіагностувати

проблеми, які з'явилися, і самостійно вирішити їх. У разі потреби

здійснюється їх корекція.

Соціальний працівник виступає посередником між сім'єю, державою,

громадськими організаціями та законодавчими органами. Соціальні послуги

спрямовані на допомогу у створенні й поліпшенні умов життєдіяльності сім'ї,

можливостей її самореалізації, на захист її прав та інтересів. Це,

насамперед, роз'яснення про пільги, що надаються молодим сім'ям, жінкам,

одиноким, неповнолітнім матерям, дітям з неблагополучних сімей

і сімей групи ризику, їх батькам, формування їхньої правосвідомості,

відповідального ставлення батьків до батьківських обов'язків, надання

різних видів соціальних послуг дітям і сім'ям - жертвам екологічних,

технологічних, політичних катастроф, які опинилися в екстремальній

ситуації, а також молоді, яка збирається взяти шлюб. Молодій сім'ї,

неповнолітнім та молоді має бути гарантованим надання різного роду

інформативних консультацій.

Соціальної допомоги потребують також сім'ї, які мають проблеми у

вихованнні дитини з будь-яких причин, проблеми у внутрісімейних

взаємовідносинах або у стосунках із суспільством, в організації

життєдіяльності сім'ї, а також сім'ї соціального ризику з несприятливими

умовами існування. Такі сім'ї потребують різних видів допомоги: з питань

планування сім'ї, виховання та догляду за дітьми, адаптації до зміни

зовнішніх умов, розробки індивідуальних сімейних стратегій, підготовки

молоді до вступу в шлюб, організації вільного часу молодої сім'ї,

налагодження сімейного побуту й господарства, удосконалення взаємостосунків

у сім'ї тощо.

Соціальний патронаж - один з напрямів соціальної роботи, спрямований не

постійне супроводження сімей, які потребують систематичної підтримки умов,

достатніх для забезпечення життєдіяльності соціальне незахищених сімей

(малозабезпечених, багатодітних, з дітьми-інвалідами та ін.).

Соціальна реабілітація спрямована на надання допомоги молодій сім'ї з

метою подолання сімейних конфліктів, кризових станів, дисгармонії у

взаємостосунках, тимчасових або постійних труднощів у життєдіяльності

сім'ї, які з'являються внаслідок тажких захворювань, майнових витрат,

конфліктних взаємостосунків, нервово-психічних захворювань, а також

допомоги тим, хто опинився у стані безвихідності, безпорадності чи

самотності. Крім того, соціальна реабілітація передбачає надання допомоги

сім'ям, члени яких мають стійку алкогольну чи наркотичну залежність,

повернулися з місць позбавлення волі тощо.

Робота з соціальної реабілітації проводиться як з кожним членом сім'ї

індивідуально, так і з усією сім'єю та її родичами. Основна мета такої

роботи - виведення членів сім'ї зі стресового стану, надання соціально-

медичної, соціально-правової допомоги, відновлення честі, гідності, права і

свободи членів сім'ї.

Так наприклад, Українським державним центром соціальних служб для

молоді розроблена і впроваджена програма роботи з молодою сім'єю. Завдання

цієї програми - практичне розв'язання питань стабілізації молодої сім'ї,

підготовка молоді до шлюбу, профілактика сімейної дисгармонії, сімейного

неблагополуччя, підготовка молодих батьків до виконання батьківських

обов'язків і реалізація рекреативних потреб сучасної молодої сім'ї. Мається

на увазі надання конкретної індивідуальної методичної допомоги різним типам

молодих сімей і тим людям, хто збирається одружуватись або щойно одружився;

тим, хто тривалий час одружені й мають проблеми у взаємостосунках; молодим

батькам, які збираються мати дитину або вже мають новонароджену дитину;

батькам у вихованні дітей різних вікових груп та ін.

Ця програма пропонує систему роботи соціальних служб для молоді з

молодою сім'єю:

1) підготовку молоді до сімейного життя;

2) роботу з молодими сім'ями у плані стабілізації сімейних стосунків;

3) допомогу батькам щодо розв'язання різноманітних проблем сімейного

виховання;

4) соціальну реабілітацію у роботі з сім'єю. Розроблена система роботи

з молодою сім'єю має на меті сприяти удосконаленню соціальної роботи за

цими напрямами.

Підготовка молоді до сімейного життя передбачає формування навичок

здорового способу життя, психолого-педагогічних, юридичних, економічних,

медичних знань з питань становлення особистості, формування статево-

рольової ідентифікації, розвитку комунікативних навичок, корекції особистих

проблем, духовного

виховання, створення власного іміджу, оволодіння знаннями медико-соціальних

проблем алкоголізму, наркоманії, профілактики захворювань, що передаються

статевим шляхом, планування сім'ї та збереження репродуктивного здоров'я

молоді, профілактики вагітності, народження здорових дітей, розвитку

сімейних традицій тощо.

Ця робота проводиться серед учнів шкіл, шкіл-інтернатів, ПТУ, ліцеїв,

коледжів, вузів, у робітничих та студентських гуртожитках, а також з

молодими парами, які подали заяву до ЗАГСу. До роботи залучаються

спеціалісти: соціальні педагоги, психологи, юристи, економісти, наркологи,

гінекологи, андрологи, венерологи, сексологи, психотерапевти, спеціалісти з

планування сім'ї тощо.

Форми та структури організації роботи: мобільні курси, навчально-

консультативні пункти (у тому числі виїзні у сільські місцевості), вечірні

жіночі та юнацькі гімназії, клуби для дівчат, кабінети довіри; лекторії,

дискусійні клуби, діяльність спеціалізованих служб (служба знайомств, пошта

довіри, школа молодого подружжя, телефон довіри) тощо. Для досягнення

поставленої мети застосовуються такі форми роботи, як різноманітні

комунікативні тренінги, тестування, індивідуально-групові психологічні

консультатції, психологічний театр мініатюр, лекції та семінари, проектні

методики, щоу-програми, тематичні КВК тощо. З метою створення поширення

інноваційних соціальних технологій організовуються експериментальні

майданчики.

Робота з молодими сім'ями по стабілізації сімейних стосунків -це,

насамперед, діяльність центрів ССМ по удосконаленню взаємостосунків у

сім'ї, профілактиці дисгармонії сімейних відносин, подружніх конфліктів,

реалізація програми планування сім'ї та збереження репродуктивного здоров'я

членів сім'ї, формування здорового способу життя сім'ї, організація її

вільного часу, допомога в організації сімейного господарювання та побуту,

створення іміджу кожної сім'ї, ознайомлення з юридично-

правовими аспектами шлюбно-сімейних стосунків, надання соціальної допомоги,

організація соціального патронажу різних за типами неблагополучних сімей,

проведення благодійних акцій та допомога малозабезпеченим, багатодітним

сім'ям тощо.

Основні шляхи вирішення проблем у цьому напрямі: створення

консультативних пунктів, кабінетів, консультативних служб, у тому числі

виїзних для роботи з сільською сім'єю, діяльність центрів "Родинний дім"

тощо. Але найбільш поширеною і ефективною стала робота клубів молодої

сім'ї, які приваблюють молодих людей своєю демократичністю, доброзичливими

взаємостосунками з клієнтами, розвитком ініціативи членів клубу, їх

творчого підходу до роботи з різними категоріями сімей. При центрах ССМ

України працює понад 250 таких клубів.

Однією з ефективних форм роботи з молодими сім'ями стали культурно-

масові розважальні, конкурсні форми роботи. Це не лише найбільш раціональна

на даному етапі форма організації дозвілля молодих сімей, а й пропаганда

кращих сімейних традицій українського народу, звичаїв, обрядів, пошук

сімейних талантів, розвиток пізнавальних інтересів членів сім'ї, творчої

ініціативи, обмін досвідом у сімейному вихованні, зміцнення взаємостосунків

у сім'ї, відродження родинно-побутової культури українського народу тощо.

Масово-розважальні заходи, сімейні свята найчастіше провадяться за такими

формами: Тиждень планування сім'ї, День матері, календарні, православні,

релігійні свята, обряди. Вони відзначаються як щорічні обласні конкурси

молодих сімей, конкурси, вечори студентських сімей, свята молодих сімей,

конкурси сімейних ерудитів, на краще сімейне подвір'я, виставки дитячих

творів, малюнків про сім'ю, фестиваль сімейних творчих колективів, сімейні

спортивні свята, сімейні ігри, фотовиставки, спортивні змагання "Я і моя

сім'я" та ін.

Допомога батькам у розв'язанні різноманітних проблем сімейного

виховання полягає у наданні їм допомоги у вирішенні складних питань

родинної педагогіки: підготовка молодих батьків

до народження дитини, соціально-психологічна, психолого-педагогічна

допомога батькам у вихованні дітей різних вікових груп з урахуванням

індивідуально-психологічних особливостей кожної дитини, підготовка дитини

до школи, застосування різних форм і методів сімейного виховання, вирішення

складних проблем у взаємостосунках батьків та дітей, вирішення юридичних

проблем цих взаємостосунків.

Соціальної допомоги потребують також неповнолітні та одинокі матері,

благополучні сім'ї, сім'ї з дітьми-інвалідами, прийомними, усиновленими

дітьми, вихователі дитячих будинків сімейного типу;

сім'ї, в яких виховуються проблемні діти, а також обдаровані; сім'ї з

нестандартними дітьми, де дитина зазнала різного виду насильства

(фізичного, психічного, сексуального) та ін.

В процесі такої роботи надається також соціальна, психолого-

педагогічна допомога вчителям, шкільним психологам, класним керівникам з

питань організації їх взаємостосунків з батьками, класним колективом,

вивчення особливостей окремих класних колективів та дітей, робота з

окремими категоріями сімей та дітьми з таких сімей.

Реалізація центрами соціальних служб для молоді цих проблем

здійснюється завдяки створенню школи молодої матері, школи батьківської

підтримки, телефону довіри, консультативних пунктів при школах, ПТУ,

соціальних служб для батьків,соціально-медичних курсів для молодих жінок,

клубів молодих батьків та ін. Основні форми роботи: семінари, конференції,

"круглі столи", індивідуальні консультації, тренінги, вивчення педагогічних

ситуацій, педагогічні бліц-турніри, сімейні посилки, психодрама,

трантактний аналіз, кінолекторії тощо.

Питання сімейної психотерапії є найбільш складним у реалізації в

діяльності соціальних педагогів. Робота у цьому напрямі передбачає

соціальну реабілітацію-сімей з дисгармонією у сімейних взаємостосунках,

наявністю конфліктних ситуацій, де члени сім'ї зловживають алкоголем,

наркотичними речовинами, мають різні види нервових захворювань, що створює

загрозу для стабільності сім'ї. Існують сім'ї, які потребують соціально-

психологічної допомоги внаслідок тимчасових або затяжних труднощів

(серйозні тривалі захворювання членів сім'ї, майнові втрати, нервово-

психічні захворювання, різні акцентуації в характерах подружньої пари та

ін.). Подружня психотерапія має в основному індивідуальний характер і

зорієнтована лише на одну подружню пару та її проблеми, допомагає досягти

гармонії у взаємостосунках та врегулюванні подружніх взаємин даної сім'ї.

Основні структури, що застосовуються, - це консультпункти, кабінети

екстреної психологічної допомоги, телефон довіри, тренінгові центри. І саме

завдяки їх функціонуванню проводяться тестування, анкетування,

психоемоційні тренінги, бесіди-консультації таін.

Така робота передбачає допомогти людям знайти душевну рівновагу, почуття

безпеки, навчити їх долати стресові ситуації, труднощі, поважати і розуміти

себе та близьких людей.

Чималу допомогу у цьому плані молодій сім'ї надається завдяки друку

матеріалів у місцевій пресі, рекламуванню роботи, тематичних передач по

телебаченню.

Отже, діяльність соціальних педагогів щодо надання допомоги молоді та

реалізація такого напряму роботи, як соціальна підтримка молодої сім'ї,

спирається на розроблену програму, в якій закладено основний зміст, форми і

методи роботи. Звичайно, програма є досить динамічною, постійно

удосконалюється, враховуючи інноваційні технології, які виробляються у

процесі її реалізцаії.

Використана література

1. Соціальна педагогіка. Навчальний посібник, Киїів – 2000 р, 259 с.

2. Батіщева Г. О., Зайцева 3. Г. Робота соціальних служб для молоді з

молодою сім'єю. Методичні рекомендації. - К.:А.Л.Д.,1996.

3. Буянов М. Й. Ребенок из неблагополучной семьи. Записки

детскогопсихиатра.-М.: Просвещение, 1998.

4. Гурко Т. А. Трансформация института современной семьи // Социальньїе

исследования. - 1995. - №10.

5. Дементьева Й. Первьіе годьі брака. Проблемьі становлення молодой семьи.

- М.: Наука, 1991.5. Зайцева 3. Г. Неблагополучна сім'я та її вплив на

формування особистості дитини // Соціальна підтримка молодої сім'ї. -

К.:Академпрес, 1994.

6. Соціальна робота з молоддю в Україні (Збірник інформаційно-методичних

матеріалів). -К.: Столиця, 1997.

7. Соціальна робота з молодою сім'єю. Збірник теоретичних і методичних

матеріалів для працівників соціальних служб для молоді. Вип. 2. -К.:

А.Л.Д., 1995.

8. Сухомлинський В. О. Батьківська педагогіка. - К.: Твори в 5-ти томах. -

Радянська школа, 1978.

9. Сухомлинський В. О. Мікроклімат вашого"дому // Твори. В 5-ти томах. -

К.: Радянська школа, 1977.

Страницы: 1, 2