МЕНЮ


Фестивали и конкурсы
Семинары
Издания
О МОДНТ
Приглашения
Поздравляем

НАУЧНЫЕ РАБОТЫ


  • Инновационный менеджмент
  • Инвестиции
  • ИГП
  • Земельное право
  • Журналистика
  • Жилищное право
  • Радиоэлектроника
  • Психология
  • Программирование и комп-ры
  • Предпринимательство
  • Право
  • Политология
  • Полиграфия
  • Педагогика
  • Оккультизм и уфология
  • Начертательная геометрия
  • Бухучет управленчучет
  • Биология
  • Бизнес-план
  • Безопасность жизнедеятельности
  • Банковское дело
  • АХД экпред финансы предприятий
  • Аудит
  • Ветеринария
  • Валютные отношения
  • Бухгалтерский учет и аудит
  • Ботаника и сельское хозяйство
  • Биржевое дело
  • Банковское дело
  • Астрономия
  • Архитектура
  • Арбитражный процесс
  • Безопасность жизнедеятельности
  • Административное право
  • Авиация и космонавтика
  • Кулинария
  • Наука и техника
  • Криминология
  • Криминалистика
  • Косметология
  • Коммуникации и связь
  • Кибернетика
  • Исторические личности
  • Информатика
  • Инвестиции
  • по Зоология
  • Журналистика
  • Карта сайта
  • Современные методы контроля и оценки знаний школьников

    оцінки знань, умінь та навичок.

    Педагогам відомо: одна й та ж оцінка має різне значення навіть у 2-х

    учнів. В одного, наприклад, “четвірка” – ближче до “п’ятірки”, а в іншого

    – це майже “трійка”. Тому рейтинговою системою оцінювання знань

    передбачено, що одна й та ж оцінка супроводжується відповідною кількістю

    балів. Всі бали, отримані учнем за певний період навчання, сумуються і ця

    сума порівнюється з максимальним рейтинговим показником. На основі цього

    робиться висновок про рівень знань учнів.

    Така система оцінки знань і рівня підготовки, крім справедливості,

    несе в собі й частку демократизму. Кожен учень, покладаючись на себе,

    розраховуючи свої сили, уже з перших днів навчання може спланувати і,

    головне, досягти заданого результату.

    Крім того, рейтинговий узагальнений показник активізує навчально-

    пізнавальну діяльність учнів, підвищує відповідальність вчителів за оцінку

    знань, дає змогу перейти від дискретної жорсткої п’ятибальної оцінки до

    гнучкої індивідуальної, що забезпечує стимули до безперервного навчання,

    поглиблення знань [16].

    Не залишилися байдужими до проблеми контролю і оцінки знань і наші

    Черкаські вчителі і дослідники. Зокрема Л.І.Прокопенко та Т.Л.Тевлін

    запропонували стобальну систему оцінки знань, зокрема для старшокласників.

    Вони обгрунтовують це тим, що така система дає змогу учням самим коригувати

    глибину вивчення окремих навчальних предметів [25]. У цілому стобальна

    оцінка знань, умінь і навичок дістала схвалення вчительської громадськості

    Черкас на міському семінарі в травні 1992 року.

    Нові оцінні шкали, збільшуючись в інтервалі, підвищують поріг

    “чутливості”, а також дають змогу викладачеві детальніше поділити

    навчальний матеріал з метою контролю [3;86].

    Та потрібно сказати, що бальна система оцінювання має багату історію.

    Уже в Києво-Могилянській академії була певним чином відпрацьована

    система оцінки навчальної діяльності та здібностей учнів. Вони тоді

    були такими: “весьма прилежен”, “весьма понятен и надёжен ”,

    “добронадёжний”, “хорош”, “зело доброго учения”, “очень добр”, “добр,

    рачителен”, “весьма средствен”, “ниже средствен”, “ниже средствен,плох”,

    “неизрядного успеха”, “весьма умеренного успеха”, “малого успеха”,

    “понятен, но неприлежен”, “понятен, но ленив”, “прилежен, но тупого

    понятия”, “понятен, но весьма нерадив”, “не худо успевает”, “не худ”, “не

    совсем худ”, “малого успеха”, непонятен”, “не совсем туп”, “туп и

    непонятен”, “туп”, “очень туп” [14].

    Пізніше в школах дореволюційної Росії спостерігались різні підходи до

    оцінки навчальної діяльності учнів. Так, наприклад, відповідно до статуту

    Міністерства Освіти 1804 року вводилася система оцінок успіхів учнів. З

    кожної дисципліни директор визначав певне число кульок для з’ясування

    рівня знань школярів. Найвищий рівень успішності визначався 90 кульками. За

    статусом 1818 року рівень знань учнів визначався уже за чотирибальною

    цифровою системою (“4”, “3”, “2”, “1”).

    Наприкінці 19 початку 20 століття у дипломах та атестатах оцінки

    позначалися словами “відмінно”, “вельми добре”, “добре”, “досить добре”,

    “посередньо”, “слабо”[14]. Поширювалась також п’ятибальна, семибальна,

    дванадцятибальна шкала оцінок.

    В радянській школі продовжувалися пошуки критеріїв і форм оцінки

    знань, умінь та навичок учнів. У 1918 році постановою Наркому Освіти була

    відмінена бальна система для оцінки знань учнів. Відповіді учнів

    оцінювались словами “задовільно” і “незадовільно”. Переведення учнів з

    класу в клас відбувалося на основі успіхів учнів та відгуків педагогічної

    ради. У 1935 р. повернулися до п’ятибальної словесної оцінки знань учнів:

    “відмінно”, “добре”, “посередньо”, “погано”, “дуже погано”. На початку 1944-

    1945 навчального року словесна система була замінена цифровою

    (“5”,“4”,“3”,“2”,“1”). У 1993 р. діапазон оцінювання успішності звузили до

    чотирибальної системи (“5”,“4”,“3”,“2”).

    За останні роки широкого використання здобули тести, як одна із форм

    перевірки засвоєння учбового матеріалу. Тести – це завдання специфічної

    форми, які дозволяють оцінити степінь оволодіння учнями навчального

    матеріалу. Однією з найбільш важливих переваг тестового контролю вважається

    висока степінь об’єктивності виставлення оцінок, так як надається

    можливість точного підрахунку правильних і неправильних відповідей.

    Використання тестів в процесі навчання є одним із раціональних доповнень до

    методів перевірки знань, умінь та навичок учнів. Тести є також відмінним

    засобом індивідуалізації навчання, так як враховують психологічні

    особливості учнів.

    Та нажаль у вітчизняних навчальних закладах досить рідко і не

    систематично використовується тестування для оцінки знань учнів. Хоча за

    кордоном цей метод педагогічної діагностики використовується як

    безпосередньо в шкільній практиці, так і для вивчення стану викладання

    окремих дисциплін та стану викладання в регіонах.

    Як бачимо існує багато підходів та пропозицій щодо пошуків найбільш

    ефективних шляхів вдосконалення системи перевірки та обліку успішності

    учнів. Кожен з них має свої як позитивні так і негативні сторони. Тож

    назріла потреба в цілісній розробці цієї проблеми і обгрунтування системи

    контролю та оцінки знань, умінь та навиків учнів, яка б відповідала

    сучасним вимогам щодо організації навчального процесу.

    1.2 Сутність і завдання контролю в навчально-виховній

    діяльності школи

    Контроль та оцінка знань, умінь та навичок учнів – невід’ємний

    структурний компонент навчального процесу. Виходячи з логіки процесу

    навчання, він є, з одного боку, завершальним компонентом оволодіння певним

    змістовним блоком, а з другого – своєрідною зв’язуючою ланкою в системі

    навчальної діяльності особистості.

    При правильній організації навчально-виховного процесу контроль сприяє

    розвитку пам’яті, мислення та мови учнів, систематизує їхні знання,

    своєчасно викриває прорахунки навчального процесу та служить їх

    запобіганню. Добре організований контроль знань учнів сприяє демократизації

    навчального процесу, його інтенсифікації та диференціації навчання. Він

    допомагає вчителю отримати об’єктивну інформацію (зворотній зв’язок) про

    хід навчально-пізнавальної діяльності учнів.

    Контроль – це виявлення, встановлення та оцінка знань учнів, тобто

    визначення об’єму, рівня та якості засвоєння навчального матеріалу,

    виявлення успіхів у навчанні, прогалин в знаннях, уміннях та навичках

    окремих учнів та всього класу для внесення необхідних коректив в процес

    навчання, для вдосконалення його змісту, методів, засобів та форм

    організації.

    Зауважимо, що складовою частиною контролю виступає перевірка, завдання

    якої є виявлення знань, умінь та навиків учнів та порівняння їх з вимогами,

    певними навчальними програмами. В цьому випадку контроль виконується

    виключно з метою оцінювання знань, умінь та навиків учнів. Заключним актом

    контролю в такому разі є виставлення вчителем певної оцінки (балу).

    Основні завдання контролю – виявлення рівня правильності, об’єму,

    глибини та дійсності засвоєних учнями знань, отримання інформації про

    характер пізнавальної діяльності, про рівень самостійності та активності

    учнів в навчальному процесі, встановлення ефективності методів, форм та

    способів їх навчання.

    Контроль – це підсистема в рамках системи навчання в цілому, яка

    реалізує притаманні їй функції, яка має свій об’єкт, свої методи.

    Розглянемо основні функції контролю, які передбачені системою аналізу

    та оцінки знань, умінь та навиків учнів: навчальна, стимулююча,

    діагностична, виховна та оціночна.

    Навчальна функція виявляється в забезпеченні зворотного зв’язку як

    передумови підтримання дієвості й ефективності процесу навчання. У ньому

    беруть участь два суб’єкти – учитель та учень. Тому система навчання може

    ефективно функціонувати лише за умов дії прямого і зворотного зв’язків. В

    переважній більшості в процесі навчання добре проглядається прямий зв’язок

    (учитель знає, який обсяг знань має сприйняти й усвідомити учень), але

    складно, епізодично налагоджується зворотній зв’язок (який обсяг знань,

    умінь та навиків засвоїв кожен учень).

    Діагностична функція контролю й оцінки знань, умінь та навиків

    передбачає виявлення прогалин в знаннях учнів. Процес учіння має форму

    концентричної спіралі Якщо на нижчих рівнях учіння траплялися прогалини, то

    буде порушено закономірність його спіралевидної структури . Тому так

    важливо виявити своєчасно ці прогалини, працювати над їх усуненням і лише

    потім рухатися вперед.

    Стимулююча функція контролю та оцінки навчальної діяльності учнів

    зумовлюється психологічними особливостями людини, що проявляється в бажанні

    кожної особистості отримати оцінку результатів певної діяльності, зокрема

    навчальної. Це викликано тим, що у процесі навчання школярі щоразу пізнають

    нові явища і процеси. В силу недостатнього рівня соціального розвитку учням

    не під силу об’єктивно оцінити рівень і якість володіння знаннями, уміннями

    та навиками. Учитель своїми діями і має допомогти учням усвідомити якість і

    результативність навчальної праці, що психологічно стимулює школярів до

    активної пізнавальної діяльності.

    Виховна функція полягає у впливу контролю та оцінки навчальної

    діяльності на формування у учнів ряду соціально-психологічних якостей:

    організованості, дисциплінованості, відповідальності, сумлінності,

    працьовитості, наполегливості, дбайливості та ін.

    Відомо, що діяльність взаємодіючих сторін, учителя та учнів, потребує

    оцінки, і, в першу чергу, це має відношення до учнів. Тут має своє

    виявлення функція оцінки. Оцінка діяльності учнів може здійснюватися в двох

    напрямках. В одному випадку оцінюється процес діяльності учнів, виноситься

    судження про якість протікання навчальної діяльності, про степінь

    активності учня. В другому – оцінка пов’язана з результатом навчальної

    діяльності учня.

    Окрім цих основних функцій контроль може також виконувати функцію

    управління, корекції та планування.

    Функція управління є унікальною функцією, яка реалізується в процесі

    контролю. Значення даної функції контролю визначається тим, в якій мірі

    забезпечується грамотне протікання учбового процесу за допомогою контролю.

    Функція управління виявляється в керівництві навчання на основі

    запланованої навчальної взаємодії вчителя та учня.

    Функція корекції контролю реалізується в двох напрямках: корекція

    навчаючих вправ та досягнення адекватності прийомів контролю учбових

    завдань.

    У ході контролю реалізується функція планування. Її значення

    визначається тим, в якій мірі за допомогою контролю можна досягти

    ефективності в плануванні засвоєння навчального матеріалу та використання

    прийомів навчання, змісту та протікання навчальної діяльності учнів, своєї

    власної навчальної діяльності, а також в плануванні об’єктів та прийомів

    контролю.

    Процес контролю й оцінки навчальної діяльності учнів має спиратися на

    вимоги принципів систематичності, об'єктивності, диференційованості й

    урахування індивідуальних особливостей учнів, гласності, єдності вимог,

    доброзичливості. Використовуючи оцінку, учитель має володіти

    педагогічним тактом, виявляти високий рівень педагогічної культури. Адже

    “найголовніше заохочення, – зауважував В.О.Сухомлинський, – і найсильніше

    (та не завжди дійове) покарання в педагогічній праці – оцінка. Це

    найгостріший інструмент, використання якого потребує величезного вміння і

    культури” [33].

    В залежності від дидактичної мети використовують різні види контролю

    за навчанням: попередній, біжучий. повторний, тематичний, періодичний,

    підсумковий, комплексний.

    Попередній контроль носить діагностичний характер. Напередодні

    вивчення певної теми, засвоєння якої має грунтуватися на раніше вивченому

    матеріалі, учитель має з'ясувати рівень розуміння опорних знань,

    актуалізувати їх, аби успішно рухатися вперед.

    Біжучий контроль передбачає перевірку якості засвоєння знань у процесі

    зичення конкретних тем.

    Повторний контроль спрямований на створення умов для формування умінь

    і навичок. При цьому треба виходити з позиції, яку визначив ще

    К.Д.Ушинський: хороші дидакти те й роблять, що без кінця повторюють і лише

    кожен раз додають щось нове. Повторна перевірка якнайкраще сприяє

    переведенню знань з короткотермінової до довготривалої пам'яті.

    Тематичний контроль пов'язаний з перевіркою рівня знань, умінь га

    навичок учнів в обсязі певного розділу чи об'ємної теми конкретної

    навчальної дисципліни.

    Періодичний контроль передбачає за мету встановити, яким обсягом знань

    учні володіють з тих або інших проблем стосовно вимог програм.

    Підсумковий контроль має своїм завданням з'ясувати рівень засвоєння

    учнями навчального матеріалу в кінці навчального року або по завершенню

    вивчення навчальної дисципліни. Це проводиться у формі заліків, екзаменів.

    Комплексний контроль передбачає перевірку рівня засвоєння знань, умінь

    та навичок з кількох суміжних дисциплін, що забезпечують комплексний підхід

    до формування світогляду учнів. Наприклад, можна з'ясувати рівень знань

    учнів з історії, літератури, народознавства, що стосується певної

    історичної епохи.

    Щодо методів контролю знань, умінь та навичок, то в історії розвитку

    школи виокремилися такі основні методи контролю знань, умінь і навиків

    учнів: усна перевірка, письмова перевірка, графічна перевірка, практична

    перевірка, тестова перевірка. Дещо умовно до методів перевірки можна

    віднести спостереження.

    Усна перевірка поки ще займає переважаюче місце в школах та вищих

    навчальних закладах. Техніка усної перевірки полягає в тому, що учитель

    ставить перед учнями певні запитання, учні мають дати на них відповіді,

    використовуючи слово. Цей метод сприяє розвитку в учнів вмінь мислити,

    грамотно висловлювати думки в логічній послідовності, розвивати культуру

    усного мовлення. Використання цього методу вимагає від учителя значних

    зусиль і майстерності: грамотно формулювати запитання, спонукаючи учнів до

    активного мислення, будувати систему запитань у певній логічній

    послідовності, уважно слухати відповіді учнів, враховувати індивідуальні

    особливості школярів. Проте цей метод не позбавлений недоліків: він

    призводить до неефективного використання часу на уроці.

    Письмова перевірка у порівнянні з усною більш ефективна, оскільки всі

    учні класу отримують завдання для підготовки письмових відповідей на них.

    Це сприяє піднесенню самостійної пізнавальної діяльності учнів, формуванню

    культури писемного мовлення, ефективності використання навчального часу.

    Графічна перевірка спрямована на виявлення вмінь і навичок учнів у

    процесі виконання різних видів графічних робіт з різних дисциплін

    навчального плану. Це – робота з контурними картами, побудова таблиць,

    схем, графіків, діаграм та ін. Такий метод ширше використовується в

    середніх і особливо у старших класах, оскільки спрямований на узагальнення

    знань, систематизацію певних процесів, технологій. Все це сприяє підвищенню

    самостійності учнів у процесі учіння, оволодіння методами навчальної

    діяльності.

    Практична перевірка тісно пов'язана з включенням учнів у конкретну

    практичну діяльність, в ході якої перевіряються вміння учнів застосовувати

    знання на практиці, а також рівень сформованості вмінь і навичок. Логічно

    така перевірка випливає із сутності процесу пізнання, в якому практика

    відіграє спонукальну і контролюючу роль.

    Тестова перевірка все більше набуває свою поширення. Сутність цього

    метолу полягає у визначенні завдань (запитань), на які подані альтернативні

    відповіді. Учень має обрати правильну відповідь, аргументувати свій вибір.

    Можуть бути завдання для конструювання відповіді. Тестова перевірка може

    здійснюватися машинним і безмашинним способом.

    Основні положення щодо організації контролю за навчанням школярів

    подаємо у схемі 1.

    Контроль входить органічною частиною в процес навчання як засіб

    керування корекції і стимулювання. Без нього не може бути ні навчання, ні

    самої школи. Але для успішного здійснення перевірки і обліку успішності

    учнів не досить лише виявити, що вони знають і вміють. Їхні знання і вміння

    потрібно правильно оцінити. Оцінка становить смисл контролю знань. Вона

    може виступати в різних формах: словесної і бальної, якісної і кількісної.

    Під оцінкою успішності учнів розуміють систему певних показників, які

    відображають об’єктивні знання та уміння учнів. Тобто оцінку можна

    розглядати як визначення ступеня засвоєння учнями знань, умінь та навичок у

    відповідності з вимогами, що пред’являються до них шкільними програмами

    [20].

    Передусім оцінка характеризує рівень засвоєння і якості знань набутих

    учнями в процесі навчання, а також їх розвиток та готовність до

    застосування цих знань на практиці і показує відношення між тим, що учень

    знає з певних питань програми, і тим, що він може знати з цих же питань на

    даний момент навчання. На нашу думку це визначення характеризує важливі

    моменти оцінки, суть якої, однак, набагато глибша і функціонально значуща.

    [pic]

    Страницы: 1, 2


    Приглашения

    09.12.2013 - 16.12.2013

    Международный конкурс хореографического искусства в рамках Международного фестиваля искусств «РОЖДЕСТВЕНСКАЯ АНДОРРА»

    09.12.2013 - 16.12.2013

    Международный конкурс хорового искусства в АНДОРРЕ «РОЖДЕСТВЕНСКАЯ АНДОРРА»




    Copyright © 2012 г.
    При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.