МЕНЮ


Фестивали и конкурсы
Семинары
Издания
О МОДНТ
Приглашения
Поздравляем

НАУЧНЫЕ РАБОТЫ


  • Инновационный менеджмент
  • Инвестиции
  • ИГП
  • Земельное право
  • Журналистика
  • Жилищное право
  • Радиоэлектроника
  • Психология
  • Программирование и комп-ры
  • Предпринимательство
  • Право
  • Политология
  • Полиграфия
  • Педагогика
  • Оккультизм и уфология
  • Начертательная геометрия
  • Бухучет управленчучет
  • Биология
  • Бизнес-план
  • Безопасность жизнедеятельности
  • Банковское дело
  • АХД экпред финансы предприятий
  • Аудит
  • Ветеринария
  • Валютные отношения
  • Бухгалтерский учет и аудит
  • Ботаника и сельское хозяйство
  • Биржевое дело
  • Банковское дело
  • Астрономия
  • Архитектура
  • Арбитражный процесс
  • Безопасность жизнедеятельности
  • Административное право
  • Авиация и космонавтика
  • Кулинария
  • Наука и техника
  • Криминология
  • Криминалистика
  • Косметология
  • Коммуникации и связь
  • Кибернетика
  • Исторические личности
  • Информатика
  • Инвестиции
  • по Зоология
  • Журналистика
  • Карта сайта
  • Виховання учнів у науковій літературі

    | | | |усвідомлення естетичного | |

    | | | |досвіду поетеси; творчі | |

    | | | |здібності | |

    Наводимо приклади розроблених нами уроків за темою "Життя і творчість

    Лесі Українки"

    Урок № 3

    Тема: Лірика Лесі Українки

    Форма проведення: проблемний семінар

    Мета: ознайомити учнів з поетикою символізму; розширити знання учнів

    про жанри літератури, про поезію взагалі; виробити вміння та

    навички порівняння, співставлення, узагальнення; розвивати в

    учнів образне мислення, вміння бачити злиття слова і музики,

    ніжності і мужності; виховувати потребу у пізнанні й

    емоційність, вольові якості.

    Питання семінару.

    1. Яким чином ліричний цикл Лесі Українки "Сім струн" пов`язаний з

    музикою?

    2. Які вислови у вірші "І все-таки до тебе думка лине…" є

    афористичними? Як вони вплетені у тканину художнього тексту?

    3. Які образи вірша "Contra spem spero" є символічними? Як ви їх

    тлумачите?

    4. У чому особливість образу весни у ліричному циклі "Мелодії"

    (звукове, зорове, символічне, емоційне, філософське його

    наповнення)?

    5. Яку художню роль відіграє герой українських народних міфів

    Перелесник у вірші "Як я люблю оці години праці…"?

    6. Чому листи коханого пахли зів`ялими трояндами (за віршем у прозі

    "Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами")?

    Пояснення до кожного питання.

    1. Ліричний цикл "Сім струн" відкриває першу збірку Лесі Українки "На

    крилах пісень". Уже у назві книжки піднесено пісню - чарівне злиття

    слова з музикою. "Сім струн" - це сім віршів, у заголовку кожного -

    нота, повторена першим складом тексту. Жанри більшості творів

    пісенні: гімн, пісня, колискова, рондо, ноктюрн. Тільки вірш "Fa"

    написаний у чисто літературній формі сонета. Завершуючи твір "Si",

    авторка визначає як Settina, підкреслюючи особливу роль

    семирядкової строфи, яка символізує сім нот у музиці, сім віршів у

    циклі, сім струн, що їх героїня торкає на кобзі. Українська народна

    пісня впливає на поетику віршів. Пісня є одним з центральних

    художніх образів циклу: у вірші "Do" вона патріотично-урочиста, у

    "Re" - вільна, у "Mi" - ніжна материнська, у "Fa" - чарівна,

    химерна, у "Sol" - соловейкова, весняна, у "La" - лагідна,

    тривожна. Музика не тільки підноситься, а й буквально лунає завдяки

    багатому художньому звукопису: алітерація, асонанси поєднуються з

    точними глибокими прикінцевими і внутрішніми римами. Стилістичні

    фігури-паралелізм, послідовно дотримані віршові розміри - ямб,

    дактиль, амфібрахій, анапест - створюють ритмічну та вишукану

    мелодію циклу "Сім струн".

    2. У вірші "І все-таки до тебе думка лине…" афористичними, тобто

    стисло, влучно, образно висловленими, є думки: "Сором сліз, що

    ллються від безсилля"; "Що сльози там, де навіть крові мало".

    Зазначимо, що афористичність - характерна риса поетики Лесі

    Українки. Твір "І все-таки до тебе думка лине…" починається мотивом

    ностальгії (поетеса через хворобу довго перебувала за межами

    України), туга посилюється риторичним звертанням "Мій занапащений,

    нещасний краю" та метафорою "серце з туги, з жалю гине". Цей сумний

    мотив є виявом жіночого характеру лірики Лесі Українки - ніжної,

    вразливої, загострено-емоційної. Контрастно, як вияв прометеїзму,

    мужності, звучить перший афористичний вираз: "Та сором сліз, що

    ллються від безсилля". Після саркастичної фрази про бездіяльний,

    сльозливий патріотизм вірш завершує другий афоризм: "Що сльози там,

    де навіть крові мало". У ньому сльозам протиставлено образ крові,

    цей символ містить не жорстоке прагнення помститися ворогам, а

    готовність пролити власну кров за волю батьківщини.

    3. Ми вже переконалися у тому, що творчості Лесі Українки притаманна

    поетика символізму. Вона присутня у вірші "Contra spem spero".

    Символ - це поєднання іманентного з трансцендентним. Конкретний,

    сприйманий органами чуття образ набуває глибинного, багатозначного,

    абстрактного змісту. Символічними у "Contra spem spero" є образи,

    поєднані у пари за принципом контрасту - осені і весни, сумного

    перелогу і барвистих квіток, льодової кори і гарячих сліз, важкого

    каменя і веселої пісні, темної ночі і провідної зірки. Вони

    тлумачаться багатозначно, тому що кожна контрастна пара символів

    розшифровується і через творчу долю Лесі Українки, і водночас

    співзвучно певним переживанням кожного читача, має загальнолюдський

    зміст, свідчить, що вічним є зіткнення мрії з дійсністю. Наприклад,

    розглянемо рядок "Я на вбогім сумнім перелозі Буду сіять барвисті

    квітки". Для Лесі Українки квітки на вбогім перелозі - це поезія,

    яку вона створює на терені занедбаної, гнаної культури рідного

    краю, а для вчителя-філолога - уроки краси і любові, які потрібно

    давати дітям всупереч атмосфері меркантильності і жорстокості.

    "Contra spem spero" - це незвичайний твір, це вірш-друг, він прийде

    завжди на допомогу у скрутну хвилину, потрібно лише прошепотіти:

    Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

    Серед лиха співати пісні,

    Без надії таки сподіватись,

    Жити хочу! Геть думи сумні!

    (Леся Українка. Твори у 2 т. - К, 1986. - т.1-

    С.92)

    4. Цикл "Мелодії", вміщений до збірки "Думи і мрії", має мотиви,

    близькі юним читачам: увага до внутрішнього світу людини, боротьба

    почуттів, палка мрія про щастя приваблюють десятикласників.

    Образним утіленням журби і зневіри у віршах є лірична героїня. Лихі

    спогади, усвідомлення трагізму сучасного становища б`ються у скроні

    холодно і безнадійно. Журливий мотив посилюється образами темної

    ночі, сліз, чорної хмари, останньої лебединої пісні. Надія ж оживає

    у персоніфікованому образі весни, виписаному авторкою яскраво, із

    застосуванням усієї палітри художніх засобів. Весна звучить то

    дзвінко, то притишено-манливо:

    Співала пісню дзвінку, голосну,

    То знов таємно-тихо шепотіла.

    (Леся Українка. Твори у 2 т. - К, 1986. - т.1- С.86)

    Звукопис передає це дивне двоголосся. Весна рухається: "Вона летіла

    хутко, мов стокрила"; міниться барвами: "замиготіло листячко зелене,

    посипались білесенькі квітки". Це цариця, якій кориться природа і кожне

    людське серце, яке "ще б`ється". Весна - це всевладна надія на щастя, яка

    зникає але обов`язково повертається до людини крізь будь-яку зимову журу.

    5. Білий вірш "Як я люблю оці години праці…" відкриває завісу над

    таємницею творчості. Ми заглядаємо у святая святих поета -

    мистецьку майстерню, бачимо ліричну героїню у момент натхнення.

    Тайни творення прекрасного не розгадати нікому й ніколи, тому

    поетеса вдається до казкових образів. Старовинний міф про

    Перелесника - красеня-парубка, який чарував дівчину, спокушав її,

    ставав таємним коханцем і щоночі, даруючи щастя, спивав кров, - є

    паралеллю станові поетеси у час мистецької творчості: "І любо так,

    і серце щастям б`ється, Думки цвітуть, мов золоті квітки… І хтось

    немов схиляється до мене, І промовляє чарівні слова…" (Леся

    Українка. Твори у 2 т. - К, 1986. - т.1. - С.198). Ця праця є

    чарівною і солодкою, проте важкою і виснажливою: "А ранком бачу я в

    своїм свічаді Бліде обличчя і блискучі очі…". Традиційно

    розглядаючи на уроках вірш "Слово, чому ти не твердая криця…" як

    проголошення громадянського обов`язку поета, звернімося і до вірша

    "Як я люблю оці години праці…" з його цікавим мотивом народження

    поетичного слова і оригінальним використанням народної міфології.

    6. Учні часто мають стереотипне уявлення про вірш – обов`язково

    римований, з рядком, строфою, поетичним розміром. Лірика Лесі

    Українки розширює їх розуміння поезії. Вірш у прозі “Твої листи

    завжди пахнуть зів'ялими трояндами…” має такі ознаки ліричної

    поезії, як емоційність, образність, своєрідний ритм, звукова

    організація тексту. За жанром це лист-відповідь. Інтимна лірика

    Лесі Українки своєрідна, навіть віддалено ніким не повторена у

    мотивах і образах, ніколи не друкована за життя поетеси. Вона є

    виразом найболючішої, найпрекраснішої, найшляхетнішої часточки

    жіночої душі. Стосунки поетеси із Сергієм Мержинським – це історія

    взаємної приязні, товариської підтримки, вірної дружби, душевного

    єднання і … кохання без відповіді, нездійснених мрій, вічної

    розлуки, гіркої самотності. Це було щось вище і сильніше за щасливу

    земну любов. Тому і пахли листи від любого друга ліричної героїні

    вірша зів'ялими трояндами. Вони дарували трояндну красу щирості,

    взаєморозуміння, спільності прагнень і гармонії найтонших душевних

    порухів. “Тільки з тобою я не сама, тільки з тобою я не на чужині”

    (Леся Українка. Твори у 2 т. - К, 1986. - т.1. - С.201). Але писані

    вони були тонкою, тремтячою рукою смертельно хворої людини, душа

    друга готувалася до останньої дороги, його очі, дзеркало душі, -

    “се очі з іншої країни…”. Тому в`янули троянди. Без страху перед

    смертю, з вірою у вічне потойбічне життя лірична героїня просить:

    “Візьми, візьми мене з собою; ми підемо тихо посеред цілого лісу

    мрій і згубимось обоє помалу вдалині. А на місці, де ми були в

    житті, нехай троянди в`януть, в`януть і пахнуть, як твої любі

    листи, мій друже…”.

    Домашнє завдання: читати напам`ять вірш Лесі Українки “Стояла і

    слухала весну…”.

    Урок 8.

    Тема: проблеми національної історії у поемі Лесі Українки “Бояриня”.

    Форма проведення: диспут.

    Мета: подати учням навчальний матеріал про поему “Бояриня”; розвивати

    уяву учнів, уміння аналізувати, аргументувати свої відповіді;

    виховувати вольові якості, поняття про етику, любов до

    рідного народу, гордість за його історичне минуле.

    Обладнання: портрет Лесі Українки, репродукції картин до твору

    “Бояриня”.

    Хід уроку.

    I. Організація учнів на навчальну діяльність.

    II. Оголошення теми і завдань уроку.

    Записи на дошці:

    “Леся Українка була якнайщільніше зв`язана з українським національним

    рухом. Він був для неї потрібне, як свіже повітря для її хворих легенів”.

    Михайло Драй-Хмара.

    “Леся Українка пристрасно проголосила право і обов`язок жінки брати

    активну участь у вирішенні долі своєї нації”.

    Роман Веретельник

    III. Слова ведучої.

    “Бояриня” – драматична поема, що була створена Лесею Українкою

    протягом трьох днів весною 1910 року в Єгипті, за тисячі кілометрів від

    рідної землі. Твір, який більше сімдесяти років на друкувався через своє

    виразне національне спрямування. Головну ідею в ньому знову втілює жінка.

    Це єдиний твір Лесі, створений на матеріалі історичної минувшини

    України. У ньому і думка авторки про українські біди, і правдиві

    психологічні типи українців, і глибокий підтекст, звернений до своїх

    земляків. Саме він змушує й нас замислитися над власною громадською

    позицією, спонукає до роздумів і про минуле, і про сучасне.

    IV. Орієнтований план і хід диспуту.

    Перелік основних питань:

    1. Яку моральну і суспільно-політичну орієнтацію винесла зі своєї

    сім`ї Оксана?

    2. Чим зачарував романтичну дівочу душу Степан?

    3. Що найбільше гнітило Оксану на чужині і що викликало найбільші

    розчарування?

    4. Як розуміти примирливе ставлення героїні до наближення власної

    смерті і водночас переконаність у необхідності жити Степанові?

    5. Як сприймається назва драматичної поеми?

    6. Узагальнення спостережень і висновків у зв`язку з темою диспуту.

    Головна ідея твору.

    Під керівництвом учителя учні згадують потрібні епізоди, цитують

    діалоги і роблять узагальнення стосовно теми диспуту.

    Орієнтований план відповідей учнів:

    1. Яку моральну і суспільно-політичну орієнтацію винесла зі своєї

    сім`ї Оксана?

    а) Розуміння святості патріотичного обов`язку, необхідності служіння

    Україні (дівчина каже з гордістю: “Я перша братчиця в дівочім братстві”;

    готує перед смертю заповіт не тільки родині, а й однодумцям – “братчикам,

    хто ще живий лишився”).

    б) Право на власну думку про політичну боротьбу (засуджуючи

    національний розбрат, Оксана звіряється коханому у внутрішніх терзаннях:

    “Якби ти знав, як туга кров гнітить”).

    в) Необхідність у стосунках з людьми дотримуватися взаємоповаги і

    щирості (це, зокрема проявляється і у бажанні прижитися до чужини і нової

    родини: “І знаєш, якось я не дуже боюся тої чужини… Та ж віра там однакова,

    і мову я наче трохи тямлю…”).

    г) Відчуття власної людської гідності і шанування гідності інших

    (відмовляється принести братові свіжу страву, коли той зверхньо, різко

    наказав, а не попросив; згладжує його особисті випади проти гостя,

    остерігається вразити докором чоловіка, коли сама вже перебуває у

    критичному стані: “Се я недобра! Так немов не знаю, що бідний мій

    голубонько страждає за всіх найгірше…”).

    2. Чим зачарував романтичну дівочу душу Степан?

    Найперше - своїми гуманними способами допомоги Україні: “І невже

    мушкет і шабля мають більше сили та честі, ніж перо та щире слово?”

    Глибоко зворушує Оксану Степанова трепетна любов до покинутої не з

    власної волі батьківщини. Він і на свою наречену дивиться як на своєрідний

    образ рідного краю. Свою справу робили, звичайно, освіченість, шляхетність,

    красномовство, поетичність світосприйняття вихованця Київської Академії.

    3. Що найбільше гнітило Оксану на чужині і що викликало найбільші

    розчарування?

    - тягар домостроївських приписів щодо життя жінки, крайнє обмеження

    її людських прав, примітивізація життєдіяльності навіть на

    побутовому рівні;

    - атмосфера страху, лицемірства, підлабузництва у середовищі царської

    свити, з якою було пов`язане існування родини;

    - приреченість Степана на компроміси з власною совістю, на постійне

    приниження своєї людської й національної гідності заради як

    виживання сім`ї, так і мінімальної змоги допомагати землякам;

    - неможливість будь-якої самостійної патріотичної дії з боку самої

    Оксани, а звідси – відмирання національних коренів, гірке відчуття

    власної непотрібності Україні.

    4. Як розуміти примирливе ставлення героїні до наближення власної

    смерті і водночас переконаність у необхідності жити Степанові?

    Найболючіших страждань молодій активній жінці завдає не так фізична

    розлука з батьківщиною, як беззмістовне пусте життя. У пам`яті спливає

    образ шаблі, заіржавілої у піхвах, що втратила своє призначення. Все це

    означає, що героїня сама над собою вершить своєрідний суд, вважає

    невільницьке життя позбавлене смислу й особливого опору хворобі вже не

    чинить.

    Так глибоко, по-Лесиному, трактується традиційна з часів Антея істина:

    джерелом людської снаги є зв`язок з рідною землею, коли ж його втрачено –

    сили залишають людину. Звідси стає зрозумілою думка Оксани, що існування

    Степана, який хоч і виразно деградує, хитруючи, пристосовуючись, все ж має

    певну доцільність: “…ти на світі потрібніший, Тобі ще є про ще й про кого

    дбати. Борцем не вдався ти, та після бою Подоланим подати пільгу зможеш, Як

    ти не раз давав…”.

    5. Як сприймається назва драматичної поеми?

    Зміст назви художнього твору здебільшого розкривається після

    прочитання. Традиційно зі словом “бояриня” пов`язується образ розкішної,

    величної дами. Та замість неї в однойменній п`єсі бачимо безправну жінку,

    її душу з`їдає туга за втраченою волею, за рідним краєм. З вуст самої

    Оксани чується з гіркою іронією: “Бояриня! Отака з мене бо-я-ри-ня”.

    6. Узагальнення спостережень і висновків у зв`язку з темою диспуту.

    Головна ідея твору.

    Розглянувши вищезазначені питання на основі різнобічного аналізу

    тексту, маємо змогу, як це й передбачалося, зробити певний висновок:

    хворобливий стан головної героїні зумовлений її невільництвом як жінки, як

    людини і як національно свідомої особистості. Окремо слід акцентувати увагу

    на ідейній спорідненості образу Оксани з іншими характерними для Лесі

    Українки героями, які не уявляють життя без волі, не можуть жити рабами. Це

    й поет з “Давньої казки”, і Мавка з “Лісової пісні”, і Антей з “Оргії”…

    Страницы: 1, 2, 3, 4


    Приглашения

    09.12.2013 - 16.12.2013

    Международный конкурс хореографического искусства в рамках Международного фестиваля искусств «РОЖДЕСТВЕНСКАЯ АНДОРРА»

    09.12.2013 - 16.12.2013

    Международный конкурс хорового искусства в АНДОРРЕ «РОЖДЕСТВЕНСКАЯ АНДОРРА»




    Copyright © 2012 г.
    При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.