Контрольная работа: Інформатизація фінансового ринку

Контрольная работа: Інформатизація фінансового ринку

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ

«Інформатизація фінансового ринку»

ПЛАН ВИКОНАННЯ РОБОТИ

1.  КАРТКОВІ СИСТЕМИ ЕЛЕКТРОННОГО ГРОШОВОГО ОБІГУ

2.  АВТОМАТИЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ДЕПОЗИТАМИ ТА КРЕДИТАМИ

3.  АВТОМАТИЗАЦІЯ ОБІГУ ТА РЕГУЛЮВАННЯ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. КАРТКОВІ СИСТЕМИ ЕЛЕКТРОННОГО ГРОШОВОГО ОБІГУ

Інформаційні системи

Відповідно до статті 40 Закону України «Про Національний банк України» з метою нормативної підтримки пілотного проекту НСМЕП НБУ у квітні 2000 р. затвердив Тимчасове положення про НСМЕП. При цьому враховувалися Закони України «Про банки і банківську діяльність», «Про захист інформації в автоматизованих системах», «Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням», інші законодавчі акти України та нормативно-правові акти НБУ.

До складу НСМЕП входять: платіжна організація, члени і учасники платіжної системи.

Платіжною організацією НСМЕП на етапі впровадження та функціонування пілотного проекту є НБУ. Загальне управління НСМЕП здійснює Рада платіжної організації. Вона виконує такі функції: вирішує питання прийняття до НСМЕП нових і виключення діючих членів; установлює ліміти НСМЕП для кожного платіжного інструменту; установлює загальносистемні комісії; приймає стратегічні рішення щодо подальшого розвитку НСМЕП; виконує арбітражні функції в межах НСМЕП.

Після завершення пілотного проекту керівництво платіжною системою здійснюватиме нова платіжна організація, що буде створена за ініціативи членів НСМЕП як юридична особа. До створення цієї юридичної особи платіжною організацією НСМЕП є НБУ.

Членами НСМЕП можуть бути банки, які одержали банківську ліцензію НБУ та уклали договір з Платіжною організацією про вступ до НСМЕП.

Учасниками НСМЕП є юридичні або фізичні особи — суб’єкти відносин, що виникають при здійсненні розрахункових операцій за допомогою платіжних карток НСМЕП (розрахунковий банк, Головний процесінговий центр (ГПЦ), Регіональний процесінговий центр (РПЦ), держателі платіжних карток, підприємства торгівлі та послуг, банки — члени НСМЕП. Функції розрахункового банку НСМЕП виконує Операційне управління НБУ.

Платіжна організація визначає організації — учасниці НСМЕП, яким надається право виконувати функції процесінгових центрів, і наділяє їх відповідними повноваженнями. Оперативне керування НСМЕП у межах повноважень, визначених платіжною організацією, виконує ГПЦ. РПЦ управляє частиною НСМЕП, яка перебуває в нього на обслуговуванні (підприємства торгівлі та послуг, банки).

ГПЦ через свої підрозділи (центри генерації ключової інформації, системної ініціалізації та системної персоналізації) виконує також функції управління системними ключами та системної підготовки карток для подальшої їх емісії в банках.

Взаємозв’язки між учасниками НСМЕП будуються на договірних засадах.

На етапі впровадження та функціонування пілотного проекту допускається укладення банками з платіжною організацією одного загального договору, якщо платіжна організація, розрахунковий банк, Головний процесінговий центр є однією юридичною особою.

Під час роботи в НСМЕП банки укладають такі договори:

з фізичними та юридичними особами — про відкриття рахунків, видачу карток та умови здійснення операцій за ними;

з підприємствами торгівлі та сфери послуг — про обслуговування платіжних карток НСМЕП (у разі виконання банками функцій еквайра з іншими банками (агентами) щодо емісії або еквайрингу платіжних карток НСМЕП.

Розрахунки в НСМЕП відбуваються з використанням автоматизованої карткової системи (АКС), терміналів, банкоматів, електронних контрольно-касових апаратів (ЕККА), комп’ютерно-касових систем (ККС), які відповідають вимогам НСМЕП. Банки самостійно купують програмно-технічні комплекси, що мають відповідні свідоцтва.

Для вступу в НСМЕП банк надає до платіжної організації заяву і копію банківської ліцензії, виданої НБУ.

Після позитивного рішення з боку платіжної організації банк укладає договори:

з платіжною організацією — про вступ до НСМЕП;

з розрахунковим банком — про проведення взаєморозрахунків у НСМЕП;

з головним або з регіональним процесінговими центрами — про обслуговування розрахунків платіжними картками в НСМЕП. Після цього ГПЦ вносить інформацію про нового члена НСМЕП у власну базу даних. Банки м. Києва та Київської області укладають цей договір з ГПЦ.

Після включення до НСМЕП банк самостійно проводить емісію платіжних карток і розширює мережу еквайрингу (у разі потреби збільшує кількість терміналів і банкоматів).

Картки, що використовуються в НСМЕП, поділяються на дві групи — платіжні та службові.

Платіжні картки призначені для здійснення їх держателями таких операцій:

платежів за товари та послуги;

одержання готівки;

проведення операцій завантаження;

перерахування коштів з відповідного рахунка (карткового або рахунка завантаження) на певний рахунок одержувача коштів;

одержання інформації щодо стану рахунків (у тому числі виписок з рахунків).

Службові картки залежно від їх призначення поділяються на такі типи:

модулі безпеки терміналів;

трансфертні;

картки доступу.

Модулі безпеки терміналів зберігають системні кріптографічні ключі, проводять перевірку та авторизацію платіжних карток для операцій у режимі офф-лайн, накопичують інформацію про платежі, що здійснені за допомогою електронного гаманця, забезпечують захист зв’язку з банком чи процесінговим центром в он-лайн режимі, авторизують службові картки.

Трансфертні картки використовуються для передавання інформації з торговельного терміналу в еквайр чи процесінговий центр та передавання службової інформації від них у торговельний термінал, якщо термінал не може забезпечити зв’язку іншим шляхом.

Картки доступу призначені для розмежування прав доступу окремих осіб до торговельних і банківських терміналів, а також функцій НСМЕП. У свою чергу, за правами доступу картки поділяються на такі типи:

картки доступу торговця;

картки доступу працівників банку та процесінгових центрів;

картки доступу сервісних службовців.

Платіжні картки можуть бути особистими та корпоративними. Держателем особистої платіжної картки є фізична особа, а корпоративної — довірча особа юридичної особи.

Емісія платіжних карток у банку відбувається у три етапи: персоналізація, персоніфікація та видача картки клієнту. При емісії платіжних карток у банку-емітенті відкривають (або пов’язують з емітованою карткою вже відкриті) один або кілька рахунків:

рахунок завантаження;

чековий картрахунок для електронного чека;

консолідований рахунок гаманців.

Перші два рахунки відкриваються кожному клієнту окремо, а консолідований рахунок гаманців відкривається перед початком емісії платіжних карток для всіх клієнтів.

У НСМЕП використовуються платіжні картки з такими платіжними документами, як електронний гаманець та електронний чек.

Платіж та отримання готівки електронним гаманцем виконуються на автономному терміналі (без он-лайн зв’язку з банком) шляхом списання суми платежу з балансу гаманця та занесення її в термінал (торговельний або банківський) у вигляді одиночних трансакцій (для операцій видачі готівки та адресного платежу) або в термінальний модуль безпеки (для операцій платежу) для подальшого відправлення через еквайра до емітента, де відбувається списання коштів з консолідованого рахунка електронних гаманців.

Платіж електронним чеком (отримання готівки) виконується на автономному терміналі (без он-лайн зв’язку з банком) шляхом списання з суми платежу з балансу чека та занесення її в термінал у вигляді одиночних трансакцій для подальшого відправлення через еквайра до емітента, де відбувається списання коштів з карткового рахунка електронного чека держателя картки.

За допомогою електронного гаманця та електронного чека виконуються такі офф-лайн операції:

оплата товарів та надання послуг;

одержання готівки;

адресний платіж;

відновлення незавершеного платежу;

блокування платіжної картки;

перегляд залишку коштів на картці;

перегляд журналу платежів;

перегляд журналу завантажень.

До он-лайн операцій із застосуванням персоніфікованого електронного гаманця та електронного чека належать такі операції:

перегляд стану рахунка завантаження;

завантаження платіжної картки з рахунка завантаження;

завантаження готівкою;

платіж з рахунка завантаження;

одержання готівки з рахунка завантаження.

За допомогою електронного неперсоніфікованого гаманця в режимі он-лайн здійснюються тільки операції завантаження його готівкою.

Усі офф-лайн та он-лайн операції з платіжними інструментами можуть проводитись у будь-якому банку — члені НСМЕП за наявності відповідного устаткування.

Для зменшення ризиків членів та учасників НСМЕП та забезпечення ефективного використання банками залучених коштів у НСМЕП передбачені відповідні ліміти. Величина всіх карткових лімітів визначається платіжною організацією та повідомляється членам НСМЕП.

Взаєморозрахунки в НСМЕП здійснюються за кліринговою схемою. Виняток становлять лише адресні платежі, виконані за допомогою платіжних карток. Після завершення сеансів поточного дня регіональні процесінгові центри розраховують нетто-позиції кожного з банків регіону, звіряють з нетто-позиціями, що розраховуються самими банками, і передають їх до Головного процесінгового центру, який уводить і вивіряє кліринг, формуючи остаточні нетто-позиції членів НСМЕП окремо за електронним гаманцем, електронним чеком і комісійними.

Ці дані передаються до розрахункового банку, який об’єднує клірингові нетто-позиції в одну для кожного банку і через систему електронних платежів НБУ (СЕП) проводить дебетування транзитних і, відповідно, кореспондентських рахунків банків (згідно з умовами договору з банком — членом НСМЕП, що мають дебетову клірингову позицію) і після цього кредитує банки, що мають кредитову позицію. Усі розрахунки між банківськими установами — членами НСМЕП виконуються лише в банківські дні в СЕП.

Для зменшення ризиків невиконання зобов’язань у разі неплатоспроможності емітентів або еквайрів у НСМЕП створюється й постійно підтримується страховий фонд.

У разі недостатності коштів страхового фонду з метою проведення своєчасних розрахунків члени НСМЕП можуть укладати з НБУ кредитні договори щодо їх рефінансування.

2. АВТОМАТИЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ДЕПОЗИТАМИ ТА КРЕДИТАМИ

Кредитні та депозитні операції є основними видами діяльності комерційних банків, а для деяких із них ці операції стали головним джерелом доходів. Тому вдосконаленню кредитних та депозитних операцій банки приділяють значну увагу, упроваджуючи комп’ютерні технології для автоматизації функцій управління кредитами та депозитами, така автоматизація на практиці здійснюється в різних формах, на базі різних апаратних і програмних засобів. Створюються, зокрема, системи, які не лише обробляють інформацію, а й підтримують управлінські рішення, що значною мірою знижує трудомісткість облікових робіт, підвищує вірогідність зведень та якість рішень, що приймаються.

Технології виконання кредитних і депозитних операцій за змістом, послідовністю виконання та способами формування даних взаємоблизькі, тому їх доцільно розглядати в єдиному циклі технологічних процесів автоматизованої обробки даних. Але ці операції ще слабо структуровані, недостатньо формалізовані і важко піддаються автоматизації. Тому в підсистемі управління кредитами та депозитами часто застосовують інтерактивний режим виконання комп’ютерних технологій. Для цієї підсистеми характерна також неоднорідність завдань, зумовлена складністю предметної області. Адже банк працює з різними кредитами та депозитами, тобто йдеться про різні терміни, призначення, способи надання та погашення і т. ін. Проте практичний досвід показує, що всю сукупність функцій управління кредитами та депозитами з метою їх автоматизації можна об’єднати в типові комплекси: прогнозування й планування, облік і контроль, аналіз і регулювання. Кожний із цих комплексів виконується на відповідній стадії технології обробки інформації за допомогою закріплених апаратних і програмних засобів, тобто на виділених АРМ.

Розглянемо автоматизовані функції підсистеми управління кредитами та депозитами за стадіями технології.

Прогнозування й планування.

1. Визначення стратегії кредитування та депозитної політики.

2. Формування портфеля заявок за кредитами та депозитами.

3. Розрахунок кредитоспроможності клієнтів.

4. Оцінка ризику під час кредитування.

5. Планування рентабельності операцій.

6. Складання угод про кредит і депозитний вклад.

7. Складання плану-графіку кредитування.

8. Складання плану-графіку виплати процентів за кредитами та депозитами.

9. Складання плану-графіку погашення кредитів.

10. Розрахунок резервів за кредитами та депозитами.

Облік і контроль.

1. Відкриття рахунку.

2. Облік операцій за кредитними рахунками.

3. Нарахування процентів.

4. Контроль за виконанням угод.

Аналіз і регулювання.

1. Формування звітів.

2. Аналіз, підтримання рішень.

Зауважимо, що наведений перелік функцій управління кредитами та депозитами на практиці автоматизований різною мірою, причому найменше автоматизовано визначення стратегії кредитно-депозитної політики. Ці функції, а також формування портфеля заявок належать до класу завдань стратегічного маркетингу. Кожне таке завдання розв’язується не для кожного кредиту окремо, а загалом для процесу кредитування на певний період. Розв’язування формується з урахуванням економічної ситуації і має якісний характер (наприклад, перевагу надавати тим чи іншим кредитам або певним типам клієнтів). Для автоматизації цієї функції доцільно застосовувати типові пакети програм статистичного аналізу даних (STATISTICA, статистичні функції EXSEL). Перспективним є напрямок розв’язування цих задач з використанням системи підтримання та прийняття рішень.

На решті стадій технології обробки інформації автоматизуються функції, що пов’язані з конкретними кредитами чи депозитами. Розглянемо технологічні процеси для найтиповіших функцій.

Автоматизація розрахунку кредитоспроможності позичальника полягає у визначенні показників, що характеризують акуратність останнього щодо розрахунків за раніше отриманими кредитами, його поточний фінансовий стан і перспективи змін, а також спроможність у разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел і забезпечити оперативну конверсію активів у ліквідні кошти.

Методика визначення показників кредитоспроможності полягає ось у чому. Згідно з даними бухгалтерської та статистичної звітності клієнта обчислюють значення відповідних коефіцієнтів і порівнюють їх із нормативними. На підставі такого порівняння видаються рекомендації про можливість надання кредиту. Якщо потрібний глибший аналіз, вивчається поточна виробнича діяльність клієнта, беруться до уваги звітні дані за більший проміжок часу і обчислюються додаткові показники.

Вхідна інформація для обчислень вибирається з документів, що надійшли від клієнта, нормативно-довідкових БД і БД поточної інформації, що містяться на АРМ кредитного відділу. Від клієнта надходять такі документи: заява на кредит, статут підприємства, установчий договір, реєстраційне посвідчення, баланс підприємства, звіт про фінансові результати. На підставі цих документів створюються масиви «Баланс підприємства» і «Фінансові результати», в яких фіксуються всі потрібні для обчислень показники. Нормативно-довідкову інформацію для встановлення кредитоспроможності беруть із довідника клієнтів, довідника статей балансу, довідника статей фінансового звіту, довідника нормативних показників і методичних рекомендацій НБУ з визначення кредитоспроможності, а також архівних файлів, де містяться відомості про всі видані банком кредити.

Використовуючи інформацію зі згаданих щойно БД, на АРМ кредитного відділу за допомогою спеціального пакета програм обчислюють показники кредитоспроможності позичальника. Згідно з діючими нормативними актами кредитоспроможність позичальника встановлюється за такими показниками, як прострочена заборгованість за позикою; непогашені борги та коефіцієнти — незалежності, фінансової стабільності, маневрування, інвестування, покриття балансу; ефективність використання власних засобів, використання фінансових ресурсів, платоспроможність, ліквідність, рентабельність. Щоразу перелік показників задається через меню. Розглянемо, як обчислюють деякі показники.

Коефіцієнт фінансової стабільності р-го підприємства на дату h:

,

де Zpr — пасив балансу, що відображає джерела власних та прирівняних до них коштів підприємства;  — довгострокові позичені кошти;  — підсумок активу балансу.

Коефіцієнт використання фінансових ресурсів р-м підприємством на дату h:

,

де  — балансовий прибуток підприємства.

Коефіцієнт платоспроможності р-го підприємства на дату h:

,

де  — запаси та витрати підприємства показані в 2-му розділі активу балансу на дату h:

 — сума 3-го розділу активу балансу;

 — загальна сума активу балансу.

Коефіцієнт абсолютної миттєвої ліквідності для р-го підприємства на дату h:

,

де  — значення рядка балансу «Каса»;  — розрахунковий рахунок;  — валютний рахунок;  — інші грошові кошти;  — сума за 1-м розділом пасиву балансу;  — сума за 2-м розділом пасиву балансу.

Рентабельність власної продукції:

,

де  — балансовий прибуток, вибирається з масиву фінансових результатів;  — виручка від реалізації продукції (фінансові результати).

Результати обчислень видаються на екран в разі потреби до друку за формами таких вихідних повідомлень: показники взаємостосунків позичальника з банком, показники для аналізу кредитоспроможності позичальника, проранжований перелік клієнтів.

Показники взаємодії з банком формуються на базі масивів балансу та кредитних операцій. З масиву балансу вибираються значення рядків останнього, що характеризують непогашені в строк кредити, а з масиву кредитних операцій — інформація про виконання договірних зобов’язань клієнта за попередній період.

Страницы: 1, 2