МЕНЮ


Фестивали и конкурсы
Семинары
Издания
О МОДНТ
Приглашения
Поздравляем

НАУЧНЫЕ РАБОТЫ


  • Инновационный менеджмент
  • Инвестиции
  • ИГП
  • Земельное право
  • Журналистика
  • Жилищное право
  • Радиоэлектроника
  • Психология
  • Программирование и комп-ры
  • Предпринимательство
  • Право
  • Политология
  • Полиграфия
  • Педагогика
  • Оккультизм и уфология
  • Начертательная геометрия
  • Бухучет управленчучет
  • Биология
  • Бизнес-план
  • Безопасность жизнедеятельности
  • Банковское дело
  • АХД экпред финансы предприятий
  • Аудит
  • Ветеринария
  • Валютные отношения
  • Бухгалтерский учет и аудит
  • Ботаника и сельское хозяйство
  • Биржевое дело
  • Банковское дело
  • Астрономия
  • Архитектура
  • Арбитражный процесс
  • Безопасность жизнедеятельности
  • Административное право
  • Авиация и космонавтика
  • Кулинария
  • Наука и техника
  • Криминология
  • Криминалистика
  • Косметология
  • Коммуникации и связь
  • Кибернетика
  • Исторические личности
  • Информатика
  • Инвестиции
  • по Зоология
  • Журналистика
  • Карта сайта
  • Контрольная работа: Комерційний банк: роль і місце в кредитній системі

    Контрольная работа: Комерційний банк: роль і місце в кредитній системі

    Зміст

    Вступ

    1. Теоретичні основи функціонування комерційних банків

    1.1 Поняття кредитної системи

    1.2 Комерційний банк: сутність, види та функції

    1.3 Роль і місце банків в кредитній системі

    2. Комерційний банк – основна ланка кредитної системи

    2.1 Характеристика діяльності та оцінка фінансових показників ПАТ АБ „Укргазбанк”

    2.2 Місце в кредитній системі ПАТ АБ „Укргазбанк”

    3. Напрямки вдосконалення функціонування комерційних банків України на сучасному етапі

    Висновки

    Список використаної літератури

    комерційний банк кредитний система


    Вступ

    Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі економічного розвитку, в умовах трансформації національної економіки, серед проблем, пов'язаних з виходом України з кризового стану, важливе місце посідає формування ефективної кредитної системи. Кредитування населення України в сучасних умовах є надзвичайно важливим питанням через те, що соціально-економічний рівень його життя дуже низький.

    Певна особа, щоб підвищити свій соціально-економічний рівень життя прагне більших доходів, яких не може забезпечити держава, тому часто люди розпочинають власну діяльність, а на це потрібні чималі кошти. І тут на допомогу може прийти лише розвинена практика кредитування.

    Крім того, такого роду допомоги потребують часто й ринкові структури, товарне виробництво, торгівля, тобто усі сфери народного господарства.

    У будь-якій державі кредитна система відіграє ключову роль. Саме вона задовольняє економіку необхідним обсягом фінансових ресурсів, забезпечуючи вільний рух капіталу, розрахунки суб’єктів господарювання, кредитування економіки, а також реалізацію цілого ряду інших функцій та завдань. Без розвинутої кредитної системи неможливо навіть уявити собі розвинуту економіку держави.

    Як найважливіший елемент відтворювальної структури економіки банківські установи організують рух і перерозподіл ресурсів суспільства в їх грошовому виразі. Через банківську систему проходять грошові розрахунки і платежі господарюючих суб'єктів та населення в цілому. Саме комерційні банки виконують важливу функцію мобілізації тимчасово вільних грошових ресурсів і перетворення їх у реальний капітал, здійснюючи різноманітні кредитні, інвестиційні та інші операції і забезпечуючи, таким чином, потреби економіки в додаткових ресурсах.

    Серед суб'єктів фінансово-господарської діяльності комерційні банки - це саме та галузь, яка повинна бути спроможна своєчасно прогнозувати динаміку економічної кон'юнктури, а також якнайшвидше та досить гнучко реагувати на будь-які зміни, що відбуваються на фінансовому ринку.

    Комерційний банк – являється основною ланкою кредитної системи, тому для нормального функціонування системи, необхідно забезпечити безперервну та ефективну роботу банків. У зв’язку з цим виникає необхідність аналізу діяльності банків, визначення проблем їх функціонування та розробки напрямків їх усунення.

    Важливе теоретичне й практичне значення вказаних проблем та їх невирішеність зумовили необхідність проведення цього дослідження та вибір теми роботи.

    Проблематиці, що піднімається в даній роботі, присвячено ряд робіт вітчизняних та іноземних вчених, серед яких треба виділити праці таких іноземних вчених, як Дж. Маршалл, Ж. Герар, Р. Ринутро, I. Ханкель. Серед вітчизняних дослідників слід назвати В. Міщенко, А. Сомик, О. Васюренко, М. Пацера. В складі кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту Київського національного університету імені Тараса Шевченка займаються питаннями функціонування комерційних банків Васильченко З.М., Версаль Н.І., Януль І.Є. та інші.

    Метою курсової роботи є теоретичне й практичне обґрунтування ролі та місця комерційних банків в кредитній системі та шляхів удосконалення їхнього функціонування в Україні.

    Відповідно до даної мети роботи постають такі завдання:

    ·  визначити поняття кредитної системи;

    ·  дослідити сутність комерційних банків;

    ·  визначити роль комерційних банків в кредитній системі;

    ·  охарактеризувати діяльність та оцінити фінансові показники ПАТ АБ „Укргазбанк”;

    ·  визначити місце в кредитній системі ПАТ АБ „Укргазбанк”;

    ·  дослідити шляхи та виробити рекомендації щодо підвищення ефективності діяльності комерційних банків.

    Предметом дослідження є функціонування комерційних банків у кредитній системі країни.

    Об'єкт дослідження – комерційний банк як основна ланка кредитної системи.

    Методологічну та інформаційну основу в проведенні дослідження склали вітчизняні та зарубіжні публікації з питань фінансово-кредитних відносин, періодичні видання, а також Закони України з питань фінансово-кредитної та банківської діяльності, законодавчі правові акти, законопроекти України щодо правового забезпечення банківської та кредитно-фінансової діяльності, статистичні матеріали.

    Дана робота складається зі вступу, трьох розділів та висновків. У першому розділі розглянемо теоретичні основи кредитної системи та функціонування комерційних банків. В другому розділі проведемо аналіз банківської діяльності на прикладі одного банку, а також визначемо його місце в кредитній системі України. В третьому розділі запропонуємо напрямки удосконалення функціонування комерційних банків України на сучасному етапі.


    1. Теоретичні основи функціонування комерційних банків

    1.1 Поняття кредитної системи

    У будь-якій державі, незалежно від економічної системи та способу організації суспільних відносин, кредитна система відіграє ключову роль. Недарма її порівнюють часто із кровоносною системою економіки держави. Адже саме вона задовольняє економіку необхідним обсягом фінансових ресурсів, забезпечуючи вільний рух капіталу, розрахунки суб’єктів господарювання, кредитування економіки, а також реалізацію цілого ряду інших функцій та завдань. Без розвинутої кредитної системи неможливо навіть уявити собі розвинуту економіку держави.

    Кредит – є формою руху грошового капіталу, який надається в позику на умовах повернення й прибутковості. Наявність кредитних відносин передбачає, з одного боку, тимчасово вільні грошові кошти, власники яких готові надати їх на певний строк за певну винагороду (процент), а з іншого, - підприємців, бажаючих тимчасово використати їх у своїй виробничій діяльності [5, 23].

    В умовах розвинутої ринкової економіки кредит виступає в декількох видах і здійснюється через найрізноманітніші організаційні форми, які в сукупності утворюють кредитну систему, а це: банки, інвестиційні фонди, страхові компанії та інші фінансово-кредитні інститути.

    Однак, для того щоб визначитись зі складовими кредитної системи, передусім, необхідно дослідити таке поняття, як система взагалі. Зокрема, В.Афанасьєв писав, що під системою розуміється сукупність компонентів, взаємодія яких породжує нові (системні) якості, не притаманні її складовим. Найважливішою особливістю системи є її цілісність. Ознаками системи є також її структурність (можливість опису системи через визначення її структури, тобто зв’язків всередині системи), взаємозв’язок системи та зовнішньої середи (система формує та проявляє властивості у взаємодії із зовнішньою середою), ієрархічність (кожний із компонентів системи може розглядатися як система, а система, що розглядається, є компонентом більш широкої системи), множинність опису системи (складність системи потребує її опису з різних сторін для розуміння її сутності).

    Таким чином, у будь-якому випадку віднесення до системи простої сукупності установ, що здійснюють діяльність на ринку позичкового капіталу, є щонайменше хибним.

    Тому, кредитна система – це визначена законодавством країни сукупність кредитно-фінансових інститутів, а також кредитно-фінансові відносини, форми і методи кредитування.

    Вона являється невід'ємною і важливою частиною економіки будь-якої країни, так як від її функціонування залежить форма і динаміка розвитку країни.

    Економічною основою функціонування кредитної системи, є кредитні відносини, виникнення яких пов'язане з неспівпадінням у часі витрат, що здійснюються різними учасниками господарських процесів, і надходженням необхідних для цього доходів. Таке неспівпадіння, зумовлене об'єктивними економічними причинами, - характерне для переважної більшості суб'єктів ринкової економіки. У результаті, з одного боку, виникає значна сума тимчасово вільних від обороту грошових коштів, а з іншого - відчувається потреба у додаткових грошових ресурсах. Розв'язується дане протиріччя за допомогою інститутів кредитної системи, в яких акумулюються тимчасово вільні кошти одних суб'єктів ринку і надаються у тимчасове користування іншим, що відповідає економічним і соціальним потребам суспільства в цілому.

    Зазначені моменти відображають дві найважливіші історичні передумови становлення і розвитку кредитної системи як центральної ланки економіки. З одного боку, розвиток товарного виробництва і розширення торгівлі обумовили зростання обсягів грошового обороту, що викликало необхідність впорядкування його організації і технічного обслуговування, а з іншого – виникає необхідність у специфічній формі підприємницької діяльності, пов'язаної з нагромадженням і розподілом тимчасово вільних коштів суб'єктів ринку. Організація виконання цих двох найважливіших економічних завдань призвела до появи особливих підприємств-інститутів кредитної системи, які поділяються на три великі групи:

    1) центральні банки;

    2) комерційні банки;

    3) спеціалізовані кредитно-фінансові установи.

    При цьому перші дві групи складають окрему ланку організації кредитних відносин і представляють собою банківську систему країни, тоді як третя група є відносно відособленою системою небанківських установ, що спеціалізуються на виконанні окремих операцій. Головною ланкою кредитної системи у будь-якій країні є банки, що здійснюють основну масу кредитних і фінансових операцій.

    Таким чином, кредитну систему можна розглядати в двох аспектах прояву:

    o  по-перше, кредитна система як сукупність кредитних стосунків, форм, способів і типів кредитування;

    o  по-друге, кредитна система як сукупність банківських і інших кредитних організацій, що працюють в правовому полі, визначеному законодавчими актами.

    На сьогодні не існує єдиного підходу до побудови структури кредитного ринку, оскільки все залежить від вихідних позицій, принципів, які покладені в її основу. Проте можні виокремити банківську і небанківську частини.

    Банківська система, яка являється складовою частиною кредитної системи, бере участь у виконанні основних її функцій, зокрема, шляхом:

    v  забезпечення способів переміщення фінансових ресурсів у часі, через кордони держав та між окремими галузями тощо;

    v  розробки та забезпечення способів управління ризиками;

    v  забезпечення механізму об’єднання фінансових ресурсів та їх розподілу між окремими суб’єктами господарювання;

    v  забезпечення безперебійного функціонування платіжних систем, зокрема, шляхом удосконалення способів клірингу та здійснення розрахунків, що сприяють торгівлі;

    v  забезпечення насичення ринку ціновою інформацією, що дозволяє координувати децентралізований процес прийняття рішень в окремих галузях економіки.

    Кредитна система будь-якої країни очолюється Центральним банком. Він виступає основним координатором діяльності кредитних інститутів і виконує функції управління грошово-кредитними і фінансовими процесами в економіці. Він, як правило, не вступає у взаємовідносини з підприємствами і населенням, а представляє собою свого роду “банк банків” і “банк держави”, що визначається його базовими функціями як основного органу, який координує діяльність кредитної системи в цілому.

    Другу частину кредитної системи становить парабанківська система – сукупність небанківських фінансових посередників, які акумулюють грошові кошти економічних суб’єктів, спеціалізуючись на виконанні кількох операцій або обслуговуючи обмежене коло клієнтури, і підпорядковуються різним регулюючим органам [6].

    Небанківське фінансування довгострокових капіталовкладень у народне господарство здійснюється через інвестиційні фонди, суть яких зводиться до акумуляції коштів певних суб’єктів і використання їх для нагромадження. Утворюються й інші фонди, які займаються акумуляцією грошових коштів та інвестуванням їх у ті чи інші галузі народного господарства, зокрема, такі відомі у світі, як Міжнародний валютний фонд. В Україні - це Пенсійний фонд, фонди соціального страхування та інші. Головною їх ознакою є те, що вони являють собою сукупність грошових або інших ресурсів, які знаходяться в розпорядженні тих чи інших асоціацій, об'єднань, підприємств, організацій, державних установ, приватних громадян, призначених для цільового використання. В періоди вивільнення їх від цільового використання ці кошти використовуються для інвестицій, кредитування, надання послуг, позик з метою їх нагромадження. Звичайно, якщо це не суперечить чинному законодавству. Взагалі, кредитна система може функціонувати і без фінансових посередників. Власник вільних коштів може прямо і безпосередньо надавати їх у позичку позичальнику. Така кредитна система стала формуватися в Україні у формі прямих грошових позичок між підприємствами. Але високі ризики таких “прямих” відносин кредиторів і позичальників, розбіжність за сумами і термінами неминуче призводять до виникнення особливих посередників, що на основі акумуляції коштів багатьох суб'єктів забезпечують задоволення практично будь-яких потреб ринкових суб'єктів у позикових засобах.

    Структура сучасної кредитної системи України наближається до цивілізованого ринкового типу. У ході проведення реформ було взято курс на побудову такої кредитної системи, що здатна забезпечувати повноцінне комплексне обслуговування господарського обороту [8, 15]. Однак цей процес ще не завершено. Потребує суттєвого вдосконалення діяльність Національного банку України, становлення ринків короткострокових і довгострокових грошових капіталів зумовлює необхідність розвитку спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, розширення сфер діяльності кредитних установ неможливе без багатьох допоміжних організацій. Та найважливіше значення має розвиток діяльності комерційних банків як первинної і вихідної ланки кредитної системи.

    1.2 Комерційний банк: сутність, види та функції

    Термін „комерційний банк” виник ще в ранній період банківської справи, коли банки обслуговували переважно торгівлю. З розвитком виробництва виникла необхідність його кредитування: потрібні були кредити на поповнення обігового капіталу, створення запасів сировини, готової продукції тощо. Строки кредитів постійно збільшувалися, частину банківських ресурсів використовували для вкладень в основний капітал, цінні папери, тому термін „комерційний” почав набувати значення „діловий”, тобто банк, як і будь-яке підприємство, має свій продукт і працює на комерційній основі, намагається, щоб кожна операція приносила дохід і завдавала якнайменше збитків [13. с11].

    А продуктом банку є перш за все, формування кредитних грошей, а також різноманітні послуги, які полягають у наданні гарантій порук, консультацій, управлінні майном тощо [13. с12].

    Комерційні банки - кредитні установи, що здійснюють універсальні банківські операції для підприємств, установ і населення головним чином за рахунок грошових коштів, залучених у вигляді внесків і депозитів, здійснюють на договірних умовах кредитне, розрахунково-касове та інше банківське обслуговування юридичних і фізичних осіб, приймають і розміщують грошові вклади своїх клієнтів, ведуть рахунки банків-кореспондентів, а також можуть виконувати певні операції.

    Відповідно до Закону України „Про банки і банківську діяльність” комерційний банк – це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Крім того, окремо виділяють банк з іноземним капіталом - банк, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному іноземному інвестору, становить не менше 10 відсотків.

    Іноземні науковці дають свої визначення цьому поняттю, наприклад, комерційний банк – це цілеспрямована, відкрита соціотехнічна система, яка пов’язана із зовнішнім світом мережею транзакцій фінансово-кредитного та інформаційного характеру. [15. с. 200].

    Комерційним банкам в Україні забороняється займатися діяльністю у сфері матеріального виробництва і торгівлі матеріальними цінностями, а також діяльністю з усіх видів страхування (крім функцій фінансового страхового посередника), їм забороняється використовувати свої союзи та інші об'єднання для досягнення згоди, спрямованої на монополізацію ринку банківських послуг, установлення монопольних ставок і комісійних винагород, обмеження конкуренції у банківській справі.

    Комерційні банки класифікуються за різними критеріями: формою власності, організаційною формою, розміром капіталу; філійною мережею; діапазоном операцій, що ними виконуються, та сектором ринку, де вони функціонують.

    За формою власності комерційні банки поділяються на державні і колективні. Державні банки мають одного власника в особі держави. Статутні фонди цих банків створені за рахунок бюджетних коштів і коштів бюджетних установ. Інші вітчизняні комерційні банки - це банки з колективною формою власності, тому що частка капіталу кожного із засновників законодавче обмежена 35% статутного фонду банку, тобто кількість засновників банку не може бути меншою трьох юридичних чи фізичних осіб.

    Залежно від організаційної форми комерційні банки з колективною формою власності представлені на банківському ринку акціонерними товариствами відкритого і закритого типу (акціонерні банки) та товариствами з обмеженою відповідальністю (пайові банки). Проте відповідно до змін у законодавстві банки в Україні створюються у формі публічного акціонерного товариства або кооперативного банку.

    Залежно від розміру активів комерційні банки поділяються на малі (сукупні активи не перевищують 200 млн. грн.), середні (сукупні активи перевищують 200 млн. грн.), великі (перевищують 500 млн. грн.) та найбільші (перевищують 1300 млн. грн.).

    Залежно від наявності філій комерційні банки можна кваліфікувати на банки з мережею філій та безфілійні.

    Залежно від діапазону операцій, що виконують комерційні банки, і сектора ринку, де вони функціонують, розрізняють: універсальні банки; банки з клієнтською спеціалізацією; банки з галузевою спеціалізацією; банки з функціональною спеціалізацією.

    Універсальні банки виконують широкий спектр операцій та надають різноманітні послуги своїм клієнтам. В Україні більшість комерційних банків можна вважати універсальними, бо майже всі вони мають потенційні юридичні можливості для впровадження всіх банківських продуктів і залучення до обслуговування різних типів клієнтів.

    До банків із клієнтською спеціалізацією належать кооперативні банки, в яких основними засновниками і переважними клієнтами є кооперативи. У країнах з розвинутою ринковою економікою дуже помітна деталізація і диференційність банків залежно від спеціалізації з обслуговування конкретного типу клієнтури. Зокрема, функціонують біржові банки, які обслуговують операції біржових структур; страхові - страхових інститутів; кооперативні - кооперативів тощо. Банки із галузевою спеціалізацією обслуговують переважно юридичних та фізичних осіб у межах певної галузі господарства. Ступінь спеціалізації галузевих банків значною мірою залежить від сфери їх діяльності, а також особливостей господарської діяльності галузевої клієнтури, що можуть бути пов'язані із сезонними чи іншими процесами. Функціональна спеціалізація полягає в тому, що комерційні банки виконують переважно вузьке коло спеціалізованих операцій. До функціонально спеціалізованих банків відносяться інвестиційні, ощадні, іпотечні, клірингові тощо. Функціональна спеціалізація принципово впливає на характер діяльності банку, визначає особливості формування активів і пасивів, а також специфіку роботи з клієнтурою. Відомими представниками банків з функціональною спеціалізацією в Україні є Ощадбанк. У пасиві Ощадбанку близько 90% - Це кошти фізичних осіб, а активні операції в основному спрямовані на споживче кредитування.

    Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8


    Приглашения

    09.12.2013 - 16.12.2013

    Международный конкурс хореографического искусства в рамках Международного фестиваля искусств «РОЖДЕСТВЕНСКАЯ АНДОРРА»

    09.12.2013 - 16.12.2013

    Международный конкурс хорового искусства в АНДОРРЕ «РОЖДЕСТВЕНСКАЯ АНДОРРА»




    Copyright © 2012 г.
    При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.