Курсовая работа: Аспекти розвитку та функціонування банківської установи

У зв’язку з цим, відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» [3] банки зобов’язані формувати резерви на покриття збитків від активних операцій відповідно до нормативно-правових актів Національного Банку України.

На виконання даної норми закону розроблені та діють Положення про порядок розрахунку резерву на відшкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами [14], Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків [16] та Положення про порядок формування і використання банками резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості [15]. На сьогодні у процесі своєї фінансово-господарської діяльності банки зобов’язані створювати три види страхових резервів: на відшкодування можливих втрат за придбаними цінними паперами, для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями та для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості.

Згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» [9] банки зобов’язані створювати страхові резерви для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів, а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів, інших активних банківських операцій, які відносяться до їх господарської діяльності.

Створення страхових резервів в Україні стимулюється шляхом віднесення коштів, сплачених до цих фондів, до складу валових витрат. Відповідно до Закону України «Про Національний банк України» [8] резерви для покриття можливих фінансових ризиків створюються за рахунок доходу до оподаткування. Аналогічна норма міститься також в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» [9]. Згідно з ним суми коштів, внесені банками до страхових резервів, включаються до валових витрат.

Основним напрямом використання отриманого Банком прибутку є реінвестиції на збільшення статутного капіталу банку шляхом збільшення на 0,56 грн. номінальної вартості кожної акції банку з 10,36 грн. до 10,92 грн., що належали акціонерам банку зареєстрованим в реєстрі власників простих іменних акцій банку на початок строку виплати дивідендів, згідно Рішення Загальних зборів акціонерів банку «Про збільшення розміру статутного капіталу банку за рахунок реінвестиції дивідендів» від 25.05.2010 року.

Розподілений прибуток характеризує частину сформованого прибутку, що на даний момент вже розподілена й не використана в процесі господарської діяльності. Нерозподілений прибуток – це частина чистого прибутку, яка залишається у розпорядженні підприємства після виплати доходів власникам у вигляді дивідендів, формування резервного капіталу, поповнення статутного капіталу та використання на інші потреби.

4. Управління оборотними активами банківської установи: матеріальними запасами, дебіторською заборгованістю, грошовими коштами. Управління необоротними активами

Активи являють собою ресурси, які перебувають у розпорядженні банку і використання яких веде до збільшення економічних вигід у майбутньому. До них відносять усі існуючі матеріальні цінності, нематеріальні активи та кошти, що належать банку на певну дату.

За останні п’ять років Банк здійснював придбання та відчуження активів (табл. 4.1.)

Таблиця 4.1. Доходи та витрати від операцій з активами банку за 2006-2010 рр. (тис. грн.) [25]

Отже, за результатами таблиці можемо зробити висновок, що Банком було відчужено більше активів, ніж придбано. Лише у 2007 році АТ «Брокбізнесбанк» придбав більше активів, ніж відчужив.

Основні засоби, щодо яких є передбачені чинним законодавством обмеження на володіння, користування, або такі, що вилучені з експлуатації для продажу, станом на кінець дня 31.12.2010р. у балансі Банку не обліковуються.

Основні засоби та нематеріальні активи, що надані в заставу станом на 31.12.2010р. обліковуються у балансі Банку в сумі 478 605 тис. грн.

Первісна вартість повністю замортизованих основних засобів станом на кінець дня 31.12.2009р. складає 13 928 тис. грн. Вартість основних засобів, що тимчасово не використовуються (реконструкція), станом на кінець дня 31.12.2009р. складає 4 286 тис. грн.

Зменшення протягом звітного періоду в результаті переоцінки сторновано у власному капіталі в сумі 22 727 тис. грн.

Нематеріальні активи, щодо яких є обмеження права власності, станом на кінець дня 31.12.2010р. у балансі Банку не обліковувались. Нематеріальні активи, створені Банком, станом на кінець дня 31.12.2008р. у балансі Банку не обліковувались.

Станом на 31.12.2010р. у власності АТ «Брокбізнесбанк» знаходилося 65 приміщень на загальну суму 581 016 тис. грн. (первісна вартість). АТ «Брокбізнесбанк» має зобов’язання за 626 договорами оперативного лізингу (оренди) на суму 88 618 тис. грн.

Загальна кількість автотранспортних засобів у власності Банку становила 167 автомобілів, з них: головного офісу – 65, філій – 102. В оперативній оренді Банку знаходяться:

–  2 автомобілі загальною вартістю 1 580 тис. грн.;

–  частина приміщення у м. Києві по вул. І. Лепсе, 4, загальною вартістю 67 420 тис. грн.;

–  частини приміщень філій Банку в містах: Одеса, Івано-Франківськ, Донецьк, Дніпропетровськ, Луцьк, Житомир, Львів, Ужгород, Запоріжжя, Рівне, Херсон, Харків, Краматорськ, Хмельницький, Миколаїв, Луганськ, Черкаси, Чернігів, Сімферополь,Тернопіль, Дунаївці загальною вартістю 74 769 тис. грн.

Вартість основних засобів, що прийняті в оперативний лізинг (оренду) становила 7 850 тис. грн. Обсяг не введених в експлуатацію основних засобів становив 24 394 тис. грн. [25].

Щоб правильно та ефективно здійснювати управління активами, необхідно оцінити забезпеченість оборотними активами; здійснити аналіз забезпеченості матеріальними запасами; провести оцінку оборотності матеріальних запасів; визначити розмір матеріальних запасів; проаналізувати стан дебіторської заборгованості; здійснити аналіз оборотності дебіторської заборгованості; оцінити кредитні можливості; проаналізувати показники ефективності використання грошових коштів підприємства; оцінити стратегію організування оборотних активів; провести аналіз ефективності використання оборотного капіталу; визначити показники, що характеризують ефективність використання необоротних активів; охарактеризувати джерела фінансування оновлення необоротних активів підприємства.

Проте в Банку, а особливо у безбалансовому Ірпінському відділенні Київської філії АТ «Брокбізнесбанк» дані показники не обчислюють.

5. Управління власним капіталом банку. Управління позичковим капіталом. Оптимізація структури капіталу банку

Для здійснення комерційної і господарської діяльності банки повинні мати у своєму розпорядженні певну суму грошових коштів тобто ресурсів.

Ресурси комерційного банку – це сукупність грошових коштів, що перебувають у його розпорядженні і використовуються для ви конання активних операцій. Операції, за допомогою яких комерційні банки формують свої ресурси, називаються пасивними [24].

Станом на 31 грудня 2010 р. статутний капітал АТ «Брокбізнесбанк» становив 1 965 600 тис. гривень. Зареєстрований статутний капітал є сплаченим, тобто повністю сформованим. Його поділено 180 000 тис. простих іменних акцій, номінальною вартістю 10,92 грн. кожна. Привілейовані акції Банком не випускались. Отже, всі емітовані акції є простими, тобто не мають фіксованого прибутку.

Згідно з існуючими у банківській практиці традиціями ресурси комерційних банків поділяють на власні, залучені та позичені кошти. Головним джерелом ресурсів АТ «Брокбізнесбанк» є залучені й по зичені кошти, частка яких становить 85,7% від загальної суми ресурсів (Додаток А). На власний капітал припадає лише 14,3% усіх банківських ресурсів. Головною складовою власного капіталу є фонди банку, серед яких провідним є статутний фонд, який становить 85%.

Серед залучених і позичених ресурсів переважають кошти банків та кошти клієнтів (4563428 тис. грн. та 7575148 тис. грн. відповідно).

Особливістю структури банківських ресурсів на внутрішньорічні дати є висока питома вага міжбанківських кредитів і кредитів Національного банку, які надаються для рефінансування окремих видів активних операцій комерційних банків (наприклад, операцій з цінними па перами).

До власних ресурсів комерційних банків, або до банківського капіталу, належать фонди, які створюються банками для забезпечення фінансової стійкості, комерційної і господарської діяльності, а також прибуток поточного і минулого років.

Структура банківського капіталу не є сталою за якісним складом і змінюється протягом року залежно від багатьох факторів, зокрема від якості активів, використання прибутку, політики банку щодо забезпечення приросту капітальної бази тощо.

Частка власного капіталу комерційного банку у сукупних ресурсах невелика, тоді як у сфері матеріального виробництва співвідношення власного і позиченого капіталів інше. Так, для промислового підприємства вважається нормою, коли власний капітал становить 50% загального капіталу, для комерційного банку ж достатнім вважається 8%. Це зумовлено специфікою банківської діяльності. Банк користується переважно чужими грошима, а власні кошти призначені передусім для страхування інтересів вкладників і кредиторів банку, а також для покриття поточних збитків від банківської діяльності. Інакше кажучи, власний капітал комерційного банку виконує в основному захисну функцію. Функція ж забезпечення оперативної діяльності, яка для власних коштів підприємств сфери матеріального виробництва постає головною, для власного банківського капіталу є другорядною. Однак роль власного капіталу комерційного банку як джерела забезпечення його оперативної діяльності на перших порах після його утворення є досить відчутною. За рахунок власного капіталу фінансується придбання меблів, організаційної та комп’ютерної техніки, будівництво або оренда банківських офісів, упровадження систем банківського захисту, банківських технологій і систем зв’язку.

Власний капітал комерційного банку може також використовуватися для участі у власності акціонерних та спільних підприємств.

Капітал комерційного банку складається з суми основного (капі тал 1-го рівня) та додаткового капіталу (капітал 2-го рівня) [23].

Основний капітал вважається незмінним і таким, що не підлягає перепродажу, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки.

Основний капітал (капітал 1-го рівня) складається з таких елементів:

а) фактично сплачений зареєстрований статутний капітал;

б) розкриті резерви, що створені за рахунок нерозподіленого прибутку (резерви, оприлюднені банком у фінансовій звітності):

-  дивіденди, що направлені на збільшення статутного капіталу;

-  емісійні різниці. Емісійні різниці (емісійний дохід) – сума перевищення доходів, отриманих підприємством від первинної емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав);

-  резервні фонди, що створюються згідно із законами України;

-  загальні резерви, що створюються під невизначений ризик при проведенні банківських операцій.

в) загальний розмір основного капіталу визначається з урахуванням розміру очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов’язаннями контрагентів та зменшується на суму:

-  недосформованих резервів під можливі збитки за: кредитними операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборгованістю; простроченими понад 30 днів та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках, які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах;

-  нематеріальних активів за мінусом суми зносу;

-  капітальних вкладень у нематеріальні активи;

-  збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження; збитків поточного року.

Додатковий капітал має менш постійний характер і його величина піддається змінам.

Додатковий капітал (капітал 2-го рівня) складається з таких елементів:

а) резерви під стандартну заборгованість інших банків – при отриманні банками кредитів, банк-кредитор створює резерв для покриття можливих збитків в разі неповернення банком-дебітором отриманої суми кредиту та відсотків за його використання;

б) резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків – створюється банком на основі інструкції НБУ про обов’язкове резервування частини коштів у встановленому розмірі для кожного виду операцій при видачі та залучені фінансових активів;

в) результат переоцінки основних засобів, які належать до нерухомого майна, що забезпечує технологічне здійснення банківських функцій;

г) прибуток поточного року;

д) нерозподілений прибуток минулих років;

е) субординований борг, що враховується до капіталу (звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які згідно угоди не можуть бути взяті з Банку раніше п’яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів).

Регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які беруть банки на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності.

Залучені ресурси здійснюється на міжбанківському фінансовому ринку. До залучених банківських ресурсів належать: кошти до запитання суб’єктів господарської діяльності; строкові кошти суб’єктів господарської діяльності; кошти до запитання фізичних осіб; строкові кошти фізичних осіб; кошти бюджету й позабюджетних фондів України; кредиторська заборгованість; цінні папери власного боргу та інше.

До запозичених ресурсів належать:

-  кошти НБУ – коррахунок НБУ в комерційному Банку, коротко- та довгострокові кредити, отримані від НБУ;

-  кошти інших банків – кореспондентські рахунки інших банків, строкові депозити інших банків, кредити, отримані від інших банків;

-  кредиторська заборгованість за операціями з банками – кредиторська заборгованість за операціями з готівкою, інша кредиторська заборгованість за операціями з банками;

-  цінні папери субординованого боргу – боргові цінні папери, випущені банком, що відносяться до категорії інвестиційних (більше одного року).

З балансу Банку (Додаток Б) можна визначити, що залучені кошти (Кошти клієнтів + Боргові ЦП, емітовані банком + Інші залучені кошти + Зобов’язання щодо поточного податку на прибуток + Відстрочені податкові платежі + Резерви за зобов’язаннями):

-  за 2010 рік становлять:

7 575 148 + 239 426 + 0 + 0 + 81 679 + 2 655 = 7 898 908 тис. грн.;

-  за 2009 рік:

8 615 303+149 877+37 606+5 126+75 916 + 7 135 = 8 890 963 тис. грн.

Отже, у 2010 році АТ «Брокбізнесбанк» було залучено на 901 055 тис. грн. менше, ніж у 2009 році. Це відбулося в основному за рахунок зменшення коштів клієнтів та інших залучених коштів.

Також можна визначити суму запозичених коштів (Кошти банків + Інші фінансові зобов’язання + Інші зобов’язання + Субординований борг):

-  за 2010 рік запозичені кошти становлять:

4 563 428 + 924 186 + 5 635 + 469 425 = 5 962 674 тис. грн.;

-  за 2009 рік:

2 796 801 + 197 700 + 4 291 + 0 = 2 998 792 тис. грн.

Отже, у 2010 році Банк запозичив більше коштів, ніж у попередньому році, на 2 963 882 тис. грн. Це відбулося за рахунок збільшення коштів банків, інших фінансових зобов’язань, а також субординованого боргу.

Одне із головних завдань діяльності банку – максимізація рівня рентабельності власного капіталу за заданим рівнем фінансового ризику. Одним із основних механізмів реалізації цього завдання є «фінансовий леверидж». Він характеризує використання запозичених засобів, які впливають на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Іншими словами, фінансовий леверидж – це об’єктивний фактор, який виникає із появою позичених засобів у обсязі капіталу, що використовує підприємство, і дозволяє підприємству отримати додатковий прибуток на власний капітал. Показник, який відображає рівень отримання додаткового прибутку на власний капітал за рахунок різної частини використання позикових засобів, називається ефектом фінансового левериджу. За відсутності всіх необхідних даних його розрахувати неможливо.

6. Управління інвестиційною діяльністю підприємства. Управління реальними інвестиціями. Управління фінансовими інвестиціями

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5