МЕНЮ


Фестивали и конкурсы
Семинары
Издания
О МОДНТ
Приглашения
Поздравляем

НАУЧНЫЕ РАБОТЫ


  • Инновационный менеджмент
  • Инвестиции
  • ИГП
  • Земельное право
  • Журналистика
  • Жилищное право
  • Радиоэлектроника
  • Психология
  • Программирование и комп-ры
  • Предпринимательство
  • Право
  • Политология
  • Полиграфия
  • Педагогика
  • Оккультизм и уфология
  • Начертательная геометрия
  • Бухучет управленчучет
  • Биология
  • Бизнес-план
  • Безопасность жизнедеятельности
  • Банковское дело
  • АХД экпред финансы предприятий
  • Аудит
  • Ветеринария
  • Валютные отношения
  • Бухгалтерский учет и аудит
  • Ботаника и сельское хозяйство
  • Биржевое дело
  • Банковское дело
  • Астрономия
  • Архитектура
  • Арбитражный процесс
  • Безопасность жизнедеятельности
  • Административное право
  • Авиация и космонавтика
  • Кулинария
  • Наука и техника
  • Криминология
  • Криминалистика
  • Косметология
  • Коммуникации и связь
  • Кибернетика
  • Исторические личности
  • Информатика
  • Инвестиции
  • по Зоология
  • Журналистика
  • Карта сайта
  • Курсовая работа: Фінансова діяльність комерційних банків

    Курсовая работа: Фінансова діяльність комерційних банків

    Вступ

    Банківська система – одна з найважливіших і невід’ємних структур ринкової економіки. Розвиток банків, товарного виробництва і звернення йшло паралельно і тісно перепліталося. При цьому банки, проводячи грошові розрахунки, кредитуючи господарство, виступаючи посередниками в перерозподілі капіталів, істотно підвищують загальну ефективність виробництва, сприяють зростанню продуктивності суспільної праці.

    Сучасна банківська система – це найважливіша сфера національного господарства будь-якої розвиненої держави. Її практична роль визначається тим, що вона управляє в державі системою платежів і розрахунків; велику частину своїх комерційних операцій здійснює через внески, інвестиції і кредитні операції; разом з іншими фінансовими посередниками банки направляють заощадження населення до фірм і виробничих структур. Комерційні банки, діючи відповідно до грошово-кредитної політики держави, регулюють рух грошових потоків, впливаючи на швидкість їх обороту, емісію, загальну масу, включаючи кількість готівки, що знаходиться в обігу. Стабілізація ж зростання грошової маси – це застава зниження темпів інфляції, забезпечення постійності рівня цін, досягши якого ринкові відносини впливають на економіку народного господарства найефективнішим чином.

    Сучасна банківська система – це сфера багатообразних послуг своїм клієнтам – від традиційних депозитний-позикових і розрахунковий-касових операцій, що визначають основу банківської справи, до новітніх форм грошово-кредитних і фінансових інструментів, використовуваних банківськими структурами (лізинг, факторинг, траст і т.д.).

    Сьогодні, в умовах розвинених товарних і фінансових ринків, структура банківської системи різко ускладнюється. З’являються новий вигляд фінансових установ, нові кредитні установи, інструменти і методи обслуговування клієнтури. Саме тому дослідження фінансової діяльності комерційних банків є досить актуальним.

    Об’єктом даної курсової роботи є фінансова діяльність комерційних банків.

    Предметом роботи є безпосередньо різні види операцій, що проводять комерційні банки, а також фінансовий стан останніх.

    Метою курсової роботи є визначення місця комерційних банків в банківській системі України та значення їх фінансової діяльності в умовах становлення ринкової економіки.

    В ході написання даної роботи відповідно до мети ми намагалися вирішити слідуючи:

    ─  дослідити поняття “комерційний банк” як економічну одиницю;

    ─  визначити та дати характеристику основним банківським операціям;

    ─  проаналізувати теоретичний аспект фінансового стану комерційного банку.

    Наша курсова робота складається з трьох розділів.

    Перший розділ визначає суть комерційного банку, його характерні ознаки, принципи, функції та організаційний устрій.

    В другому розділі практично розглянуто фінансову діяльність банку на прикладі Державного Ощадного банку України.

    В третьому розділі дається характеристика пасивним, активним та комісійним банківським операціям.

    Розділ четвертий розкриває шляхи оцінки фінансового стану комерційного банку, а також визначає основні характеристики, що формують капітал банку.

    При написанні курсової роботи ми використали наступні джерела: підручники В.М. Гринькової, А.Г. Загороднія, Т.М. Журавель, Г.О. Партина, А.Г. Голуб, Сачка М.І. – науковців, які зробили великий внесок у розбудову національної науки як теорії фінансів загалом, так і фінансів підприємств, а також виданням своїх праць сприяють вдосконаленню знань банківської справи.


    Розділ 1. Загальнотеоретична характеристика комерційних банків

     

    1.1 Поняття комерційного банку

    Банк – це організація, створена для залучення грошових коштів і розміщення їх від свого імені на умовах поворотності, платності і терміновості.

    Основне призначення банку – посередництво в переміщенні грошових коштів від кредиторів до позичальників і від продавців до покупців. Разом з банками переміщення грошових коштів на ринках здійснюють і інші фінансові і кредитно-фінансові установи: інвестиційні фонди, страхові компанії, брокерські, дилерські фірми і т.д. Але банки як суб’єкти фінансового ринку мають дві істотні ознаки, що відрізняють їх від всіх інших суб’єктів.

    По-перше, для банків характерний подвійний обмін борговими зобов’язаннями: вони розміщують свої власні боргові зобов’язання (депозити, ощадні сертифікати і ін.), а мобілізовані таким чином засоби розміщують в боргові зобов’язання і цінні папери, випущені іншими. Це відрізняє банки від фінансових брокерів і дилерів, які не випускають своїх власних боргових зобов’язань.

    По-друге, банки відрізняє ухвалення на себе безумовних зобов’язань з фіксованою сумою довга перед юридичними і фізичними особами. Цим банки відрізняються від різних інвестиційних фондів, які всі ризики, пов’язані із зміною вартості її активів і пасивів, розподіляє серед своїх акціонерів.

    В Україні створення і функціонування комерційних банків ґрунтується на Законі України “Про банки і банківську діяльність”. Відповідно до цього закону банки України діють як універсальні кредитні установи, що здійснюють широкий круг операцій на фінансовому ринку: надання різних по видах і термінах кредитів, покупка-продаж і зберігання цінних паперів, іноземної валюти, залучення засобів у внески, здійснення розрахунків, видача гарантій, порук і інших зобов’язань, посередницькі і довірчі операції і т.п.

    В Україні банки можуть створюватися на основі будь-якої форми власності – приватною, колективною, акціонерною, змішаною. Не виключається можливість створення банків, заснованих виключно на державній формі власності, які відповідно до чинного законодавства можуть здійснювати свою діяльність на комерційній основі. Для формування статутних капіталів українських банків допускається залучення іноземних інвестицій. Під банками за участю іноземних інвестицій розуміються:

    - сумісні банки, тобто банки, статутної капітал яких формується за рахунок засобів резидентів і нерезидентів;

    - іноземні банки – банки, статутної капітал яких формується за рахунок нерезидентів;

    - філії банків-нерезидентів.

    Рішення про відкриття кожного окремого банку за участю іноземних інвестицій ухвалюється Радою директорів Національного Банку України. НБУ встановлює ліміт участі іноземного капіталу в банківській системі країни. Обмеження на участь іноземного капіталу переслідують мету створити найбільш сприятливі умови для становлення вітчизняних комерційних банків і захисту від експансії зарубіжних банків.

    За способом формування статутного капіталу банки підрозділяються на акціонерні (відкритого і закритого типу) і пайові. Можливість створення банків, що належать одній особі (юридичному або фізичному) виключається чинним законодавством, згідно якому статутний капітал банку формується із засобів не менші три учасники.

    Якщо на початковому етапі реформування кредитної системи комерційні банки створювалися головним чином на пайовій основі, то для нинішнього етапу характерне перетворення пайових банків в акціонерні і створення нових банків у формі акціонерних суспільств. Для акціонерного суспільства характерний, що власником його капіталу виступає саме суспільство, тобто банк. А пайові комерційні банки власниками свого капіталу не є, оскільки кожен з пайовиків зберігає право власності на свою частку капіталу. Пайові комерційні банки організовані на принципах суспільства з обмеженою відповідальністю, тобто суспільства відповідальність кожного пайовика обмежена межами його внеску в загальний капітал банку. Розширення статутного фонду може здійснюватися як за рахунок внесення учасниками додаткових внесків, так і за рахунок вступу до банку нових учасників. Питання про вступ нових учасників і розміри їх внеску до статутного фонду банку вирішується на загальних зборах учасників.

    У банків, що функціонують як акціонерне суспільство, статутний капітал роздільний на певне число акцій рівної номінальної вартості, що розміщуються серед юридичних і фізичних осіб. Акціонери не мають права вимагати від банку повернення цього внеску, що підвищує стійкість і надійність банку і створює для банку міцні основи для управління його ліквідністю. Акціонерні банки бувають закритого і відкритого типів. Акції закритих банків можуть переходити з рук в руки тільки з відома більшості акціонерів. Акції банків відкритого типу можуть переходити з рук в руки без згоди інших акціонерів і розповсюдяться в порядку відкритої підписки. Підписка на цінні папери вважається відкритою, якщо список покупців цінних паперів не затверджується заздалегідь засновниками або керівними органами банку-емітента, і в результаті ці папери може придбати будь-яка особа. Відкрита підписка вимагає від банку широкої інформації про свою діяльність.

    1.2 Принципи діяльності та функції комерційних банків

    Першим і основоположним принципом діяльності комерційного банку є робота в межах реальних наявних ресурсів.

    Робота в межах реальних наявних ресурсів означає, що комерційний банк повинен забезпечувати не тільки кількісну відповідність між своїми ресурсами і кредитними вкладеннями, але і добиватися відповідності характеру банківських активів специфіці мобілізованих ним ресурсів. Перш за все, це відноситься до термінів тих і інших. Так якщо банк привертає засоби головним чином на короткі терміни, а вкладає їх переважно в довгострокові позики, то його ліквідність виявляється під загрозою. Наявність в активах банку великої кількості позик з підвищеним ризиком вимагає від банку збільшення питомої ваги власних засобів в загальному об’ємі його ресурсів.

    Другим найважливішим принципом, на якому базується діяльність комерційних банків, є економічна самостійність, тобто економічна відповідальність банку за результати своєї діяльності. Економічна самостійність припускає свободу розпорядження власними засобами банку і привернутими ресурсами, вільний вибір клієнтів і вкладників, розпорядження доходами банку.

    Чинне законодавство надає всім комерційним банкам економічну свободу в розпорядженні своїми фондами і доходами. Прибуток банка, що залишається в його розпорядженні після сплати податків, розподіляється відповідно до рішення загальних зборів акціонерів. Воно встановлює норми і розміри відрахувань до різних фондів банку, а також розміри дивідендів по акціях.

    За своїми зобов’язаннями комерційний банк відповідає всіма засобами, що належать йому, і майном, на які може бути накладене стягнення. Всі ризики від своїх від своїх операцій комерційний банк бере на себе.

    Третій принцип полягає в тому, що взаємини комерційного банку з своїми клієнтами будуються як звичайні ринкові відносини. Надаючи позики, комерційний банк виходить перш за все з ринкових критеріїв прибутковості, риски і ліквідності.

    Четвертий принцип роботи комерційного банку полягає в тому, що регулювання його діяльності може здійснюватися тільки непрямими економічними (а не адміністративними) методами. Держава визначає лише “правила гри” для комерційних банків, але не може давати їм наказів.

    Однією з важливих функцій комерційного банку є посередництво в кредиті, яке вони здійснюють шляхом перерозподілу грошових коштів, підприємств, що тимчасово вивільняються в процесі кругообігу фондів, і грошових доходів приватних осіб. Особливість посередницької функції комерційних банків полягає в тому, що головним критерієм перерозподілу ресурсів виступає прибутковість їх використання позичальником. Перерозподіл ресурсів здійснюється по горизонталі господарських зв’язків від кредитора до позичальника, за допомогою банків без участі проміжних ланок в особі вищестоящих банківських структур, на умовах платності і поворотності. Плата за віддані і отримані у позику засоби формується під впливом попиту і пропозиції позикових засобів. В результаті досягається вільне переміщення фінансових ресурсів в господарстві, відповідне ринковому типу відносин.

    Значення посередницької функції комерційних банків для успішного розвитку ринкової економіки полягає в тому, що вони своєю діяльністю зменшують ступінь риски і невизначеності в економічній системі. Грошові кошти можуть переміщатися від кредиторів до позичальників і без посередництва банків. Проте при цьому різко зростають ризики втрати грошових коштів, що віддаються в позику, і зростають загальні витрати по їх переміщенню, оскільки кредитори і позичальники не обізнані про платоспроможність один одного, а розмір і терміни пропозиції грошових коштів не співпадає з розмірами і термінами потреби в них. Комерційні банки привертають засоби, які можуть бути віддані в позику, відповідно до потреб позичальників і на основі широкої диверсифікації своїх активів знижують сукупні ризики власників грошей, розміщених в банці.

    Друга найважливіша функція комерційних банків – стимулювання накопичень в господарстві. Комерційні банки, виступаючи на фінансовому ринку з попитом на кредитні ресурси, винні не тільки максимально мобілізувати наявні в господарстві заощадження, але і формувати достатньо ефективні стимули до накопичення засобів. Стимули до накопичення і заощадження грошових коштів формуються на основі гнучкої депозитної політики комерційних банків. Крім високих відсотків, що виплачуються по внесках, кредиторам банку необхідні високі гарантії надійності приміщення накопичених ресурсів в банк. Створенню гарантій служить формування фонду страхування активів банківських установ, депозитів в комерційних банках.

    Разом із страхуванням депозитів важливе значення для вкладників має доступність інформації про діяльність комерційних банків і про ті гарантії, які вони можуть дати. Вирішуючи питання про використання засобів, що є у кредитора, він повинен мати достатню інформацію про фінансовий стан банку, щоб самому оцінити ризик майбутніх вкладень.

    Третя функція банків – посередництво в платежах між окремими самостійними суб’єктами.

    У зв’язку з формуванням фондового ринку отримує розвиток і така функція банків, як посередництво в операціях з цінними паперами. Банки мають право виступати як інвестиційні інститути, які можуть здійснювати діяльність на ринку цінних паперів як посередник; інвестиційного консультанта; інвестиційної компанії і інвестиційного фонду. Виступаючи як фінансовий брокер, банки виконують посередницькі функції при купівлі-продажі цінних паперів за рахунок і за дорученням клієнта на підставі договору комісії або доручення.

    Як інвестиційний консультант банк надає консультаційні послуги своїм клієнтам з приводу випуску і звернення цінних паперів. Якщо банк бере на себе роль інвестиційної компанії, то він займається організацією випуску цінних паперів і видачею гарантій по їх розміщенню на користь третьої особи; купівлею-продажем цінних паперів від свого імені і за свій рахунок, зокрема шляхом котирування цінних паперів, тобто оголошуючи на певні цінні папери “ціни продавця” і “ціни покупця”, по яких він зобов’язується їх продавати і купувати. Коли банк розміщує свої ресурси в цінні папери від свого імені і всі ризики, пов’язані з таким розміщенням, всі доходи і збитки від зміни ринкової оцінки придбаних цінних паперів відносяться за рахунок акціонерів банку, то він виступає як інвестиційний фонд. Необхідною умовою виконання ролі інвестиційного фонду є наявність в штаті банку фахівців з роботи з цінними паперами, що мають кваліфікаційний атестат Міністерства фінансів України, що дає право на здійснення операцій із залученням засобів громадян.


    Розділ 2. Особливості фінансової діяльності банків на прикладі Державного ощадного банку України

    2.1 Залучення коштів населення та юридичних осіб. Кредитна політика

    комерційний банк інкасація кредитний

    Відкрите акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” працює на українському фінансовому ринку понад десять років, надаючи повний спектр банківських послуг своїм клієнтам. У минулому році банк зберіг ефективну динаміку розвитку, набувши додаткового досвіду та відкривши нові перспективи.

    За підсумками минулого року прибуток Ощадбанку склав 1,8 млн. грн., активи збільшились практично на 50%. У 2009 році 45 млн. грн. було спрямовано на формування резервів під активні операції, обсяг кредитних вкладень збільшився на 15% і склав 1,4 млрд. грн.

    Стратегія розвитку банку базується на розумінні того, що лідерами на ринку послуг можуть бути тільки універсальні банки. Саме тому Ощадбанк працює над поліпшенням якості послуг, що надаються клієнтам, впровадженням нової корпоративної культури, орієнтованої на потреби клієнтів. Ощадбанк продовжував розвивати комплекс банківських послуг та розширювати спектр надаваних послуг, що сприяло збільшенню клієнтської бази.

    Сьогодні Ощадбанк входить до групи провідних банків України і залишається лідером за обсягом вкладів населення. Державний ощадний банк України – єдиний у країні банк, що має закріплену законом державну гарантію збереження вкладів та їх видачу за першою вимогою.

    Стабільність – основна риса, яка вигідно вирізняє Ощадбанк з-поміж інших українських банків і дає змогу займати провідні позиції. Нам довіряють і приватні підприємці, і пересічні громадяни, і корпоративні клієнти – підтвердженням цього є переведення на обслуговування до Ощадбанку рахунків Пенсійного фонду України, Укрпошти.

    Ощадбанк залишається відкритим і доступним, прозорим для всіх своїх клієнтів та партнерів.

    Сподіваємось, що взаємна довіра та розуміння сприятимуть успіхам як банку, так і його клієнтів.

    Ощадна справа – діяльність, безпосередньо пов’язана із заощадженням, накопиченням і використанням грошей. Розвиток Ощадбанку в нових умовах вимагав, і вимагає досі, першочергового вирішення складних проблем, що склалися історично, та підтримання традиційного іміджу його роботи як державного банку в умовах зростаючої конкуренції з комерційними банками.

    Сьогодні послугами банку користуються всі категорії населення, що зумовлює провідну позицію банку на ринку роздрібних послуг України та є орієнтиром Ощадбанку на обслуговування фізичних осіб.

    Ощадбанк підтвердив свою репутацію бездоганного ділового партнера, здатного виконувати взяті на себе зобов’язання, незалежно від впливу зовнішніх чи внутрішніх факторів. За час свого існування Ощадбанк не проводив агресивної ринкової політики та, керуючись принципами здорового консерватизму, поступово повертає свою лідируючу позицію на фінансовому ринку України. Нині Ощадбанк – єдиний серед українських банків, який має закріплену законом державну гарантію збереження вкладів громадян та їх видачі за першою вимогою.

    Серед пріоритетів банку – зміцнення позицій на ринку залучення заощаджень громадян, стимулювання ощадної активності. Традиційно займаючи лідируючу позицію на ринку вкладів населення, Ощадбанк продовжує залучати тимчасово вільні кошти клієнтів і забезпечує вигідні умови зберігання. Свідченням довіри та зацікавленості клієнтів є постійне зростання коштів на вкладних рахунках.

    Так, минулого року залишки по вкладах фізичних осіб в установах банку зросли на 33,4% і на 1 січня 2010 року становили 2 814,3 млн. грн., у т.ч. в національній валюті - на 33,5% і досягли 2 520,7 млн. грн., в іноземній валюті – на 32,3% і 293,6 млн. грн. відповідно. Залишки вкладів до запитання збільшились на 35,6% і на 01.01.2010 р. становили 1843,2 млн. грн., а строкових – на 29,4% і становили 971,1 млн. грн. Ощадбанк піклується про своїх клієнтів і пропонує різноманітні ефективні форми заощаджень. До того ж ми намагаємось зберегти пріоритетні цінові умови для найменш соціально захищених верств. Сьогодні банк пропонує своїм вкладникам-фізичним особам можливість відкриття одинадцяти видів строкових вкладів. В національній валюті це: “Депозитний”, “Строковий пенсійний”, “Авансовий”, “Накопичувальний ощадний”, “Туристичний”, “Преміальний”, “Шкільний” В іноземній валюті: “Депозитний”, “Накопичувальний ощадний”, “Накопичувальний-євро”, “Авансовий-15”.

    Страницы: 1, 2, 3, 4, 5


    Приглашения

    09.12.2013 - 16.12.2013

    Международный конкурс хореографического искусства в рамках Международного фестиваля искусств «РОЖДЕСТВЕНСКАЯ АНДОРРА»

    09.12.2013 - 16.12.2013

    Международный конкурс хорового искусства в АНДОРРЕ «РОЖДЕСТВЕНСКАЯ АНДОРРА»




    Copyright © 2012 г.
    При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.