МЕНЮ


Фестивали и конкурсы
Семинары
Издания
О МОДНТ
Приглашения
Поздравляем

НАУЧНЫЕ РАБОТЫ


  • Инновационный менеджмент
  • Инвестиции
  • ИГП
  • Земельное право
  • Журналистика
  • Жилищное право
  • Радиоэлектроника
  • Психология
  • Программирование и комп-ры
  • Предпринимательство
  • Право
  • Политология
  • Полиграфия
  • Педагогика
  • Оккультизм и уфология
  • Начертательная геометрия
  • Бухучет управленчучет
  • Биология
  • Бизнес-план
  • Безопасность жизнедеятельности
  • Банковское дело
  • АХД экпред финансы предприятий
  • Аудит
  • Ветеринария
  • Валютные отношения
  • Бухгалтерский учет и аудит
  • Ботаника и сельское хозяйство
  • Биржевое дело
  • Банковское дело
  • Астрономия
  • Архитектура
  • Арбитражный процесс
  • Безопасность жизнедеятельности
  • Административное право
  • Авиация и космонавтика
  • Кулинария
  • Наука и техника
  • Криминология
  • Криминалистика
  • Косметология
  • Коммуникации и связь
  • Кибернетика
  • Исторические личности
  • Информатика
  • Инвестиции
  • по Зоология
  • Журналистика
  • Карта сайта
  • Реферат: Питання з екзамену Господарське право

    Форма договору.

    Коли сторони домовились укласти договір у певній  формі,  він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би  за  законом  для  даного  виду  договорів  ця  форма   і    не потребувалась.

         Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен  бути укладений в письмовій формі, він може  бути  укладений  як  шляхом складання одного документа, підписаного сторонами,  так  і  шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та  ін.,  підписаними стороною, яка їх надсилає.

         В передбачених законом випадках договір може  бути  укладений шляхом прийняття до виконання замовлення.

    Пропозиція укласти договір.

    Коли пропозиція укласти договір зроблена усно без  зазначення строку для відповіді, договір  вважається  укладеним,  якщо  друга сторона  негайно  заявила  особі,  яка  зробила  пропозицію,   про прийняття цієї пропозиції.

    Якщо з одержаної з запізненням відповіді  про  згоду  укласти договір  видно,  що  відповідь  була  надіслана  своєчасно,   вона визнається такою, що запізнилася, лише в тому  разі,  коли  особа, яка зробила пропозицію,  негайно  повідомить  другій  стороні  про одержання  відповіді  з  запізненням.  В  цьому  разі    відповідь вважається новою пропозицією.

    Відповідь про згоду укласти договір на  інших умовах.

    Відповідь про  згоду  укласти  договір  на  інших,  ніж  було запропоновано, умовах визнається відмовою від пропозиції і  в  той же час новою пропозицією.

         Якщо при укладенні договорів між  державними,  кооперативними та іншими громадськими  організаціями  виникають  розбіжності,  що підлягають  розгляду  судом,  арбітражем  або  третейським   судом.договір  на  інших,  ніж  було о акту .підставі держ контракту, держ замовлення ч послуг

    54. Виконання господарських зоб-нь.

    Загальні умови вик-ня зобовязань.

    1. Зобов'язання  повинні  виконуватися  належним  чином   і    в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до  вимог, що звичайно ставляться.

    2.Одностороння  відмова   від    виконання    зобов'язання    і одностороння зміна умов  договору  не  допускається,  за  винятком випадків, передбачених законом.

    3.Кредитор вправі не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, актом планування, договором  або не випливає з суті зобов'язання.

    4. Виконання зобов'язання, що  виникло  з  договору,  може  бути покладене  в  цілому  або  в  частині  на  третю  особу,  якщо  це передбачено встановленими правилами, а так само якщо  третя  особа зв' язана з  однією  з  сторін  адміністративною  підлеглістю  або відповідним договором.

         Якщо з закону, договору або з суті зобов'язання  не  випливає обов'язок  боржника  виконати  зобов'язання  особисто,    кредитор повинен прийняти  виконання,  запропоноване  за  боржника  третьою особою.

    5. Якщо  строк  виконання  зобов'язання  не  встановлений    або визначений  моментом  витребування,  кредитор   вправі    вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час.

    6.Боржник вправі виконати зобов'язання до строку, якщо інше  не випливає із закону, договору або змісту зобов'язання.

    7. Місце виконання зобов'язання. Зобов'язання  повинно  бути  виконане  в  тому  місці,    яке зазначено в законі, договорі, акті планування, на  підставі  якого виникло зобов'язання, або виходячи з суті зобов'язання.

         Якщо місце виконання  зобов'язання  не  визначене,  виконання повинно бути проведене:

         1) по зобов'язанню передати будівлю - за  місцем  знаходження будівлі;

         2)  по  грошових  зобов'язаннях  (крім  грошових  зобов'язаньдержавних, кооперативних та інших громадських  організацій)  -  за місцем проживання кредитора в момент  виникнення  зобов'язання,  а якщо  кредитор  в  момент  виконання  зобов'язання  змінив   місце проживання  і  повідомив  про  це  боржника,  то  в  новому  місці проживання кредитора  з  віднесенням  за  рахунок  кредитора  всіх витрат, зв'язаних із зміною місця виконання;

          3).по  всіх  інших  зобов'язаннях  -  за  місцем  проживання боржника, а якщо  боржником  є  юридична  особа  -  за  місцем  її знаходження.

    8. Виконання альтернативного зобов'язання.Боржникові, зобов'язаному виконати одну з  двох  або  кількох дій, належить право вибору, якщо з закону,  договору,  або  змісту зобов'язання не випливає інше.

    9.     Якщо в  зобов'язанні  беруть  участь  кілька  кредиторів  або

    кілька боржників,  то  кожний  з  кредиторів  має  право  вимагати виконання, а кожний з боржників повинен  виконати  зобов'язання  в рівній частці з  іншими,  якщо  інше  не  випливає  з  закону  або договору.

    10. Солідарні зоб-ня. При солідарному обов'язку боржників кредитор вправі  вимагати виконання як від усіх боржників разом, так і  від  кожного  з  них окремо, причому як повністю, так і в частині боргу.

         Кредитор, який не одержав повного задоволення  від  одного  з солідарних боржників, має  право  вимагати  недоодержане  з  решти солідарних боржників.

         Солідарні  боржники  залишаються  зобов'язаними  доти,   поки зобов'язання не погашено повністю.

         Виконання солідарного зобов'язання повністю одним з боржників звільняє решту боржників від виконання кредиторові.

         Боржник,  який  виконав  солідарне  зобов'язання,  має  право зворотної вимоги (регрес) до кожного з решти  боржників  у  рівній частці.

    11. Солідарні вимоги кредиторів. При солідарності вимоги кожний з  солідарних  кредиторів  має право пред'явити до боржника вимогу в повному обсязі.

         Виконання  зобов'язання  повністю   одному    з    солідарних

    кредиторів звільняє боржника від виконання іншим кредиторам.

         Солідарний кредитор, який  одержав  виконання  від  боржника, зобов'язаний відшкодувати іншим кредиторам частки, що їм належать, коли інше не випливає з відносин між ними.

    12. Виконання грошового зобов'язання  внесенням боргу в депозит. В разі відсутності кредитора, а також в  разі  ухилення  його від прийняття виконання або іншого прострочення  з  його  боку,  а так само  при  відсутності  представника  недієздатного  кредитора боржник по грошовому зобов'язанню  або  по  зобов'язанню  передати цінні папери має право внести належні  з  нього  гроші  або  цінні папери в депозит державної  нотаріальної  контори  або  приватного отаріуса, які повідомляють про  це  кредитора. 

         Внесення  грошей  або  цінних  паперів  у  депозит  державної нотаріальної   контори   або   приватного   нотаріуса   вважається виконанням зобов'язання.

    55. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ.

    Виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно  з  законом або  договором:

    1. Неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом  або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

    2. Заставою. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право  в  разі невиконання боржником (заставодавцем)  забезпеченого     заставою зобов'язання одержати задоволення  з  вартості заставленого майна переважно  перед  іншими кредиторами. Застава виникає в силу договору чи закону.

    Заставою  може  бути  забезпечена    дійсна  вимога. 

    3. Порука. За  договором  поруки   поручитель    зобов'язується    перед кредитором  іншої  особи  відповідати  за  виконання  нею    свого зобов'язання в повному обсязі або в частині. Порука може забезпечувати лише дійсну вимогу. Договір поруки повинен  бути  укладений  у  письмовій  формі.

    4. Завдаток. Завдатком визнається грошова  сума,  що  видається  однією  з договірних сторін в рахунок належних з неї за  договором  платежів другій стороні в підтвердження укладення договору і в забезпечення його виконання. Якщо за невиконання договору відповідальною  є  сторона,  яка дала  завдаток,  він  залишається  у  другої  сторони.  Якщо    за невиконання  договору  відповідальною  є  сторона,  яка   одержала завдаток, вона  повинна  сплатити  другій  стороні  подвійну  суму завдатку.

     56. Припинення зобовязання.

    1. Зобовязання припиняється виконанням. Якщо  боржник  видав  кредитору  в  посвідчення  зобов'язання борговий  документ,  то  кредитор,  приймаючи  виконання,  повинен повернути цей документ, а при  неможливості  повернення  зазначити про це в розписці, що ним видається. Розписка може  бути  замінена написом  на  борговому  документі,  що  повертається.  Знаходження боргового документа у боржника посвідчує припинення  зобов'язання, поки не доведено інше.

         При відмові кредитора  видати  розписку,  повернути  борговий документ або відмітити в  розписці  неможливість  його  повернення боржник вправі  затримати  виконання.  В  цьому  випадку  кредитор вважається таким, що прострочив.

    2. Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної  однорідної вимоги,  строк  якої  настав  або  строк  якої  не  зазначений  чи визначений моментом витребування.

         Для зарахування досить заяви однієї сторони.

    3. Недопустимість зарахування

    Не допускається зарахування вимог:

         1) по яких минув строк позовної давності;

         2) про відшкодування шкоди, викликаної  ушкодженням  здоров'я або заподіянням смерті;

         3) про довічне утримання (стаття 425 цього Кодексу);

         4).в інших випадках, передбачених законом.

    4. Зобов'язання припиняється збігом боржника і кредитора в одній особі.

    5.  Зобов'язання припиняється угодою сторін, зокрема  угодою  про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами.

    6.  Зобов'язання припиняється неможливістю виконання,  якщо  вона викликана обставинами, за які боржник не  відповідає.

    7. Зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо виконання  не може бути проведено без особистої участі боржника.

         Зобов'язання припиняється смертю  кредитора,  якщо  виконання провадиться особисто для кредитора.

         Зобов'язання  припиняється  ліквідацією    юридичної    особи (боржника або кредитора).

    57. Поняття господарського договору

    Із загальноправової точки зору господарський договір являє собою господарське правовідношення між двома або більше

    суб'єктами, змістом якого є їх договірні майнові зобов'язан­ня діяти певним чином: передати і прийняти майно, вико­нати роботу, надати послуги і т.ін. Господарський договір — це регулятор конкретних (одиничних) господарських відно­син (зв'язків) між суб'єктами господарської діяльності, умо­ви дії якого визначають самі ці суб'єкти.

    Господарсь­кий договір має особливі ознаки.

    1-господарське законодавство регулює даний до­говір як таку угоду, яка має визначену економічну і правову мету.

    2- стосовно господарських договорів діють окремі правила щодо підстав їх укладання і змісту господарських договірних зобов'язань.

    3-закон обмежує коло суб'єктів, які можуть бути суб'єктами господарських договорів. Отже, господарський договір — це майнова угода господа­рюючого суб'єкта з контрагентом, яка встановлює (змінює, припиняє) зобов'язання сторін у сфері господарської і ко­мерційної діяльності: при виробництві і реалізації продукції, виконанні робіт, наданні послуг.

    . Господарський договір — це юридичне джерело договірних гос­подарських зобов'язань.

    58. Функції господарського договору

    Функції господарського договору — це передбачені або санк­ціоновані законом регулятивні властивості його як юридич­ного акта, завдяки яким врегульовуються відповідні госпо­дарські відносини. Господарському договору властиві загальні договірні і спе­цифічні, тобто господарсько-договірні, функції. Загальними функціями договору є:

    — ініціативна (договір як акт прояву ініціативи і узгодже­ної волі сторін врегулювати певні відносини);

    — програмно-координаційна (договір як програма пове­дінки сторін щодо здійснення господарських відносин і засіб узгодження, координації їх дій відповідно до економічних інтересів і намірів);

    — інформаційна (договір завдяки формальній визначеності його умов включає в себе інформацію про правове станови­ще сторін у договорі, яка необхідна сторонам, у відповідних випадках — юрисдикційним органам, третім особам);

    — гарантійна (лише завдяки договору включаються в дію такі правові гарантії виконання договірних зобов'язань, як неустойка, завдаток, застава тощо);

    — правозахисна (договір є правовою формою відносин, тобто формою, в межах якої забезпечується примусове ви­конання зобов'язань сторін шляхом використання майно­вих санкцій, засобів оперативного впливу).

    Специфічними, властивими господарському договору є такі функції:

    — правового забезпечення економічних потреб стосовно тих споживачів, потреби яких централізовано враховуються державою і фінансуються за рахунок державного бюджету;

    —     правового засобу реалізації державних замовлень. Дер­жавні замовлення —- це обов'язкові для виконавців юридичні акти централізованого планування виробництва.

    — правового інструмента (засобу) децентралізованого планування господарської діяльності. .

    Таким чином, істотні умови господарських договорів є обов'язковою економічною інформацією для складання планів -пдприємств

    59.Порядок укладання господарських договорів Укладання господарського договору — це зустрічні дого­вірно-процедурні дії двох або більше господарюючих суб'єктів щодо вироблення умов договору, які відповідають їх реалним намірам та економічним інтересам, а також юридичне оформлення договору (надання цим умовам певної форми) як правового акту.

    1-Особливістю господарських договорів є те, що при їх укла­данні застосовуються певні техніко-юридичні процедури, тобто порядок висловлення пропозиції укласти договір (оферти) та прийняття її (акцепту) значною мірою формалізований.

    2-особливістю укладання господарських договорів є доарбітражне врегулювання розбіжностей, що виникають при цьому. Такі розбіжності між підприємствами, організаціями розглядаються керівниками чи заступниками керівників підприємств та організацій або за їх уповноваженням інши­ми особами.

    При наявності заперечень щодо умов договору підприєм­ство чи організація, які одержали проект договору, склада­ють протокол розбіжностей, про що робиться застереження в договорі, та в 20-денний строк надсилають іншій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним до­говором. Підприємство, організація, які одержали протокол розбіжностей, зобов'язані протягом 20 днів розглянути його, вжити заходів до врегулювання розбіжностей з другою стороною, включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк на вирішення арбітражного суду.

    Він є загальним і підлягає додержанню сто­ронами, якщо інший (спеціальний) порядок не встановлено діючим на території України законодавством, яке регулює конкретний вид господарських відносин

    3-особливістю укладання господарських до­говорів є те, що законодавство передбачає спеціальні по­рядки укладання господарських договорів окремих видів. Суть їх полягає в тому, що форми, строки укладання таких дого­ворів та ін. регулюються нормами кодексів, статутів, правил та положень про конкретні види господарських договорів.

    60. Зміст господарських договорів.

     Зміст гд повинен відповідати загальним правилам встановленим законодавством.Правове регулювання змісту  може здійснюватись:

    1.     шляхом покладання на сторони обов”язку керуватися закріпленими в законодавстві показниками;

    2.     шляхом визначення в імперативному порядку суттєвих умов договору;

    3.     шляхом типізації господарських договорів;

    4.     шляхом встановлення кола осіб або умов договору, переліку документів , що  до них додаються.

    В змісті договору умови можуть бути:

    ·      суттєві - для кожного виду договору свої;

    ·      звичайні – передбачені нормативними актами , що діють після укладання договору, навіть без внесення в них тексту договору;

    ·      випадкові – відносяться ті, що заносятьсядо тексту договору за згодою сторін,якщо вони не співпадають з нормативами чинного законодавства, або регулюють відноситни не врегульовані нормами права.

    61. Пролонгація господарських договорів

    Пролонгація гд-продовження дії

    гд за згодою сторінна слідуючий період.Вона може здійснюватися

              -шляхом активних дій;

    -волевиявлення сторін     закріплюється документально;

    1.     автоматично. Допускається на підставі нормативних актів,що допускають автоматичне продовження строку дії гд на такий же строк і на тих умовах,якщо ні одна із сторін за певний час до закінчення строку діїдоговору не поставила вимогу про його припинення.

    2.     в порядку передбаченому договором.В цьому випадку довгостроковість договору може бути зумовлена і узгодженапри укладанні договору

    62.Система господарських договорів

    Система господарських договорів за досягненнями певних цілей:

    ·      договори про реалізацію майна;

    ·      договори прои передачу майна в тимчасове використання;

    ·      транспортні;

    ·      банківське обслуговування;

    ·      про надання господарських послуг- договри компенсійної продажі;

    ·      комплексні договори;

    ·      договори про організацію господарських зв”язків.

    63.Відповідальність у господарському праві - це комплексний правовий інсти-тут, який має свій особливий предмет регулювання - господарські правопору-шення.

    Вчинення суб'єктом господарських відносин правопорушення тягне за со-бою застосування до правопорушника передбаченої або санкціонованої нор-мами господарського законодавства відповідальності. Оскільки це відпові-дальність за господарські правопору-шення (правопорушення, вчинені у сфері господарської діяльності), санкції за них визначені господарським зако-ном. Даний вид відповідальності в тео-рії господарського права визначається як господарсько-правова відповідаль-ність.

    Господарсько-правові санкції в своїй сутності є економічно-юридичними. Тому в законодавстві визначення економічні і майнові можуть вживатися як тотожні.

    Економічні - це негативний еконо-мічний вплив на правопорушника з ме-тою стимулювання виконання ним зо-бов'язання.

    Майнові - застосовуються лише у правовій формі, якою є передбачені за-коном або договором майнові (еконо-мічні за змістом) санкції.

    Види господарсько-правової відпові-дальності розрізняються залежно від видів господарських правопорушень і санкцій, встановлених за ці правопо-рушення. За цим критерієм в теорії пра-ва розрізняються відшкодування збит-ків, штрафні санкції, оперативно-гос-подарські санкції.

    Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7


    Приглашения

    09.12.2013 - 16.12.2013

    Международный конкурс хореографического искусства в рамках Международного фестиваля искусств «РОЖДЕСТВЕНСКАЯ АНДОРРА»

    09.12.2013 - 16.12.2013

    Международный конкурс хорового искусства в АНДОРРЕ «РОЖДЕСТВЕНСКАЯ АНДОРРА»




    Copyright © 2012 г.
    При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.