Курсовая работа: Проектування сівозмін, обробки ґрунту та догляду за культурами в СВК "Яровський" Тарутинського району Одеської області

Курсовая работа: Проектування сівозмін, обробки ґрунту та догляду за культурами в СВК "Яровський" Тарутинського району Одеської області

Міністерство аграрної політики України

Одеський державний аграрний університет

Кафедра польових та овочевих культур

Секція загального землеробства і агрохімії

Курсовий проект

з загального землеробства на тему: "Проектування сівозмін, обробітку ґрунту та догляду за культурами в СВК "Яровський" Тарутинського району Одеської області"

Виконав:

студент 3 курсу 1б групи

Агробіотехнологічного

Факультету Чебан М.М.

Перевірив: Потужний О.К

Одеса - 2011

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи сівозмін

1.1 Приклади схем чергування культур у таких сівозмінах як польова, ґрунтозахисна, кормова, спеціальна

2. Загальна характеристика господарства

2.1 Загальні відомості СВК „Яровський” Тарутинського району Одеської області

2.2 Кліматичні та погодні умови господарства

2.3 Земельні угіддя та їх трансформація

3. Обгрунтування системи сівозміни

3.1 Фактична і проектна структура посівних площ

3.2 Система сівозмін

3.3 Схеми сівозмін

4. Продуктивність сівозміни

4.1 Виробництво і потреба в продукції рослинництва.

4.2 Виробництво кормів

4.3 Поголівя худоби і птиці та річна потреба в кормах

4.4 Вихід сільськогосподарської продукції з земельної площі

5. Система обробітку ґрунту та догляд за рослинами у сівозміні

6. Заходи хімічної боротьби з бур’янами

Висновки

Список використаної літератури

Сівозміна - науково обґрунтоване чергування культур і пара на території господарства і в часі, або тільки в часі. Сівозміна - найбільш надійний та ефективний агротехнічний засіб збереження родючості ґрунту й отримання високих врожаїв вирощуваних культур. В умовах високої інтенсифікації культур землеробства за підвищеного антропогенного навантаження на ґрунт основна увага приділяється біологічній ролі сівозмін. Вона значно впливає на стан економіки господарства, об'єднує всі організації та агротехнічні заходи, які дають змогу не лише дотримувати технології вирощування культур, а й забезпечувати підвищення родючості ґрунту, регулювати фіто санітарний стан посівів. Ефективним прийомом підвищення родючості ґрунту є плодозміна - чергування різних за біологічними особливостями та хімічним складом польових культур. При чергуванні культур краще використовуються елементи живлення, досягається вища віддача від внесення добрив, поліпшуються водно-фізичні властивості ґрунту та його захист від різних видів ерозії.

Сівозміна - основна система землеробства. Система сівозмін дає змогу ефективно використовувати одні землі та ландшафти господарства. Належним чином відноситися до сільськогосподарських угідь.

У системі агротехнічних заходів, спрямованих на підвищення родючості ґрунту і продуктивності с/г культур, збільшення виробництва зерна, кормів та іншої рослинницької продукції, велике значення має правильний обробіток ґрунту. Він сприяє його окультуренню, поліпшує водно-повітряний тепловий і поживний режими для вирощування с/г культур.

За допомогою обробітку регулюють агрофізичні, біологічні та агрохімічні процеси, що відбуваються в ґрунті, інтенсивність розкладання і нагромадження органічної речовини, ґрунтової вологи в кореневмісному шарі й ефективне використання рослинами внесених добрив.

Обробіток ґрунту - один з найефективніших агротехнічних заходів боротьби з бур'янами, шкідниками і хворобами с/г культур. Основне завдання обробітку ґрунту в системі інтенсивного землеробства - створення оптимальних умов для росту й розвитку с/г культур, підвищення родючості ґрунту та захист його від ерозії.

Важлива умова високої ефективності будь-якого прийому обробітку ґрунту - застосування його з урахуванням ґрунтових і кліматичних умов, біологічних особливостей вирощуваних культур та інших факторів, від яких залежать майбутній урожай.

Основою родючості є процеси перетворення, акумуляції і передачі речовин та енергії, що безперервно відбуваються в ґрунті. Родючість ґрунту характеризує її здатність у певних умовах забезпечувати оптимальні режими засвоєння сонячної енергії (світла) рослинами.

Для того, щоб науково обґрунтувати необхідність вирощування сільськогосподарських культур у сівозміні, треба мати уяву про причини зниження продуктивності рослин у беззмінних посівах. Всі причини необхідності чергування культур свого часу були покладені в основу тієї чи іншої теорії сівозмін, мали під собою наукове підґрунтя. Проте недоліком цих теорій було те, що кожна з них розглядалась відірвано від інших, а не в комплексі. Вперше комплексно підійшов до класифікації причин необхідності чергування культур академік Д. Прянішніков, об’єднавши їх у чотири групи: хімічні, фізичні, біологічні і організаційно-економічні.

1. Хімічна група Необхідність чергування культур у сівозміні впливає на те, що різні культури використовують поживні речовини в неоднаковому співвідношенні. Наприклад, якщо серед інших культур більше фосфору споживають зернові колосові, то часте вирощування їх на полі спричинить дефіцит цього елементу в ґрунті, що не спостерігатиметься в сівозміні, де зернові колосові чергуються з коренеплідними, бульбо плідними чи бобовими культурами.

Окремі культури, такі, як гречка, люпин, підкислюють ґрунт, переводячи слабо родючі сполуки фосфору на доступні, тим самим збагачуючи цим елементом ґрунт. Азотне живлення рослин поліпшується при введенні у сівозміну бобових культур, що здатні фіксувати азот повітря за допомогою бульбочкових бактерій.

Культури слід чергувати і через те, що вони мають різну за довжиною кореневу систему, що забезпечує рівномірне використання поживних речовин всього профілю кореневмісного шару.

2. Фізична група Лише в науково обґрунтованій сівозміні поліпшується фізичний стан ґрунту за рахунок поліпшення структури, водного та повітряного режимів кореневмісного шару. Коли на полі тривалий час вирощуються просапні культури, більшість з яких залишають після себе мало рослинних решток, тоді крім погіршення структури спостерігається зниження її водостійкості, що в свою чергу призводить до запливання й ущільнення орного шару, утворення кірки і погіршення повітряного режиму. Фізичною причиною необхідності чергування культури є й те, що за тривалого вирощування на полі рослин з високим водоспоживанням погіршується водний режим. А тому для оптимізації умов волого забезпечення рекомендується чергувати культури з більшим і меншим водоспоживанням.

За беззмінного вирощування просапних посилюються ерозійні процеси внаслідок погіршення структури верхнього шару ґрунту під час інтенсивного його механічного обробітку та через слабну здатність посівів цих культур захищати ґрунт від руйнівної дії потоків води і вітру. Тому на ерозійних ґрунтах площі просапних культур зменшують до мінімуму і розширюють площі багаторічних трав.

3. Біологічна група Чергування культур на полі - це цілий комплекс факторів, які слід насамперед враховувати при науковому обґрунтуванні сівозмін. Дослідження встановили, що забур’яненість посівів певного виду культур за їх беззмінного вирощування завжди вище, ніж у сівозміні.

Необхідність вирощування культур у сівозміні впливає також на те, що за тривалого вирощування на полі одновидових рослин у ґрунті накопичується багато збудників хвороб і шкідників. Навіть повторні посіви є причиною поширення шкідливих організмів, збудники яких тривалий час зберігають свою життєздатність у ґрунті та рослинних ростках попередників. Сюди відносять також ще й те, що за беззмінного вирощування окремих видів рослин в ґрунті накопичуються токсини і шкідливі організми, які зумовлюють ґрунтовтому.

4. Організаційно-економічна група. Виходячи з того, що у сівозміні порівняно з монокультурою краще використовується протягом весняно-осіннього періоду машинно-тракторний парк, значно зменшується напруження з виконання окремих польових робіт, збільшується можливість їх виконання в оптимальні строки. Останнє сприяє зменшенню втрат врожаю при зберіганні, а зниження затрат на вирощування врожаю в сівозміні за рахунок відносно-меншого витрачання добрив і засобів захисту рослин робить його економічно вигідним. Ось чому організаційно-економічне значення сівозмін слід вважати не менш важливим за агротехнічне.

Польовою називають сівозміну, в якій вирощують переважно зернові, технічні культури і картоплю.

Чорний пар

Озима пшениця

Цукровий буряк

Ярий ячмінь з підсівом еспарцету

Еспарцет

Озима пшениця

Кукурудза на зерно

Озимий ячмінь

Соняшник

Кормовою називають сівозміну, призначену переважно для вирощування соковитих і грубих кормів.

Люцерна

Люцерна

Люцерна

Озиме жито

Кормові буряки

Кукурудза на зелений корм

сівозміна схема чергування культура

Ґрунтозахисна - це така сівозміна, в якої набір розміщення і чергування сільськогосподарських культур забезпечують захист грунту від ерозії.

Люцерна

Люцерна

Люцерна

Ярий ячмінь

Горохово-вівсяна суміш

Озиме жито

Ярий ячмінь

Спеціальною сівозміною називають такі сівозміни, в яких вирощують культури, що вимагають спеціальних умов і прийомів агротехніки.

Люцерна

Коноплі

Кукурудза на зерно

Кукурудза на силос

Коноплі

Ярий ячмінь з підсівом еспарцету.

Висновок:

Такі сівозміни необхідні для забезпеченості рівноваги між всіма сільськогосподарськими культурами та забезпечення захищеності ґрунту від різних типів ерозії, але ще й сприяють підвищенню родючості ґрунту.

СВК "Яровський" Дністровського спеціалізованого треста м'ясо-молочних колгосп в розташовано в південній частині Тарутинського району, на межі з Молдовою на відстані 18 км від районного центру - Тарутине.

Земельний масив радгоспу представляє собою за конфігурацією направлений прямокутник, витягнутий з південного сходу на північний захід. Через с. Ярове проходить шосейна дорога міжрайонного значення: Тарутине - Ново-Іванівка.

Основним та перспективним, відповідно з проектом районного планування, є с. Ярове, яке розташоване у південно-східній частині землекористування. У ньому та його місцевості зосереджені: виробничо-технічна база, склади, проживає більшість населення й знаходиться адміністративно-господарський центр радгоспу.

До початку землевпорядкування у радгоспі було три відділення, при чому їх розміри по об’єму виробництва та числу працюючих були неоднакові.

Внутрішньогосподарське землевпорядкування радгоспу було проведено у 1963 році.

Дане підприємство спеціалізується на виробництві продукції рослинництва і тваринництва. Найбільшу частку посівних площ припадає на зернові та зернобобові.

Однак, запроектований оборот сівби не були опановані, передбачене чергування культур у них не додержувалось, межі відділень та полів частково порушені.

В існуючому проекті недостатньо були ураховані умова рельєфу та ґрунту, не були розроблені заходи в боротьбі з ерозією ґрунту.

Вказані причини, а також нові перспективні планові завдання, зміна в спеціалізації господарства, задачі подальшої інтенсифікації виробництва та підвищення ефективності використання земель - викликали необхідність проведення нового внутрішньогосподарського земле успадкування радгоспу.

По середньомісячним багаторічним даним Тарутинської метеорологічної станції клімат господарства характеризується такими даними:

Середня багатолітня температура повітря

Мінусова температура спостерігається на протязі трьох місяців (грудень, січень, лютий), а самий теплий місяць - липень.

Сама низька температура буває до - 33о С, а сама висока +38о С. Пізні весняні заморозки тривають майже до 25 квітня, а ранні осінні заморозки починаються з 18 жовтня. Тривалість без морозного періоду звичайно триває 185 днів.

Середня висота сніжного покриву не перевищує 6 см, ґрунт покритий снігом в середньому 40-60 днів на рік.

Середньомісячна багаторічна кількість опадів (мм)

Найбільша кількість опадів припадає на теплий період (квітень-жовтень), що дуже добре впливає на ріст і розвиток рослин. В окремі роки спостерігається відхилення від середніх багаторічних даних до значних меж.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10