Учебное пособие: Охорона праці

На кожному підприємстві власник повинен створити службу ОП. Якщо кількість працівників менша 50 – функції цієїслужби можуть виконувати особи за сумісництвом з відповідною підготовкою, тобто особи які пройшли відповідні навчання. А якщо працівників 50 або більше чоловік то створюється служба ОП. Служба ОП прирівнюються до основних служб підприємства і може бути ліквідована тільки у випадку закриття.

Співробітники служби ОП мають право:

o  Видавати керівникам підрозділів обов'язкові для виконання приписи по усуненню недоліків щодо ОП (відмінити ці приписи має право тільки власник, головний інженер або адміністративна особа, що відповідає за ОП на підприємстві)

o  Перевіряти стан ОП у підрозділах підприємства і на робочих місцях

o  Вимагати відсторонення від роботи осіб, що ухиляються від проходження встановлених інструктажів, перевірки знань, медоглядів, а також осіб, що не виконують нормативи з ОП

o  Зупиняти роботу робочих місць чи устаткування, які загрожують життю чи здоров'ю працівників

o  направляти керівництву підприємства представлення про працівників, які порушують положення з ОП, а також тих, які сумлінно виконують ці положення

4.6 Вимог з ОП повинні дотримуватись:

Слід дотримуватись під час будівництва споруд. Дотримання цих вимог контролюється органами державної влади.

Для введення в дію нового обладнання необхідний дозвіл органів державного нагляду.

4.7 Комісія з ОП

На підприємстві з кількістю працівників 50 осіб і більше, може створюватись комісія з ОП у складі працівників, власника, трудового колективу, фахівців з Опі інших служб. Рішення комісії має рекомендаційний характер і є обовязковими тільки для разглядання адміністрацією.

4.8 Інформація про стан ОП

Власник повинен інформувати працівників про стан ОП на підприємств, про нещасні випадки і проф. захворювання, а також про вжиті профілактичні заходи. Органи державного нагляду повинні інформувати про стан ОП в регіонах і у державі.

5. Стимулювання ОП

За активну участь і ініціативу, щодо ОП працівники можуть стимулюватися у вигляді премій чи усного заохочення, а з працівників порушників стягується штраф.

Крім відшкодування збитків працівникам, власник підприємства відшкодовує збитки іншим підприємствам, громадянам і державі у вигляді виплат на соціальне страхування, проф. переорієнтацію, рятувальні роботи, ліквідацію наслідків аварій та інше.

За порушення норм з ОП, ігнорування приписів посадових осіб, органів державного нагляду, профспілок, а також за кожен нещасний випадок з підприємства стягується штраф; розмір штрафу визначається органами державного нагляду, але він не повинен перевищувати 2% розміру місячного фонду підприємства. У випадку приховання нещасного випадку розмір стягнення може збільшитись до 10 разів.

6. Нормативні акти

Акти з ОП підрозділяються на міжгалузеві ті галузеві.

Міжгалузеві нормативні акти обов’язкові для всіх підприємств. До них відносяться будівельні норми та правила, ТУЕ та інше.

Галузеві нормативні акти дійсні тільки у конкретній галузі, розробляють відповідними міністерствами і застосовуються на підприємствах відповідної галузі.

7. Державне управління ОП

Здійснюється Кабінетом Міністрів України, Міністерством України у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС, Державного департаменту промислової безпеки ОП та гірничого нагляду, Територіального та галузевого міністерств, органи державної та місцевої влади.

8 Державний нагляд і контроль по ОП

8.1 Державний нагляд з ОП

Вищий державний нагляд здійснює прокуратура України і регіональні прокуратури. Співробітники прокуратур не виконують безпосереднього нагляду на підприємстві, а лише здійснюють карну функцію, тобто притягають до відповідальності за відповідні порушення, згідно …

Безпосередньо на підприємствах державний нагляд за ОП здійснюють регіональні інспекції наступ. організацій: держгірпромнагляду, Міністерство охорони здоров’я (санітарно-епідеміологічна служба), держ. пожежного нагляду.

Співробітники державних інспекцій мають право безпосередньо відвідувати у будь-який час доби підвідомче???? підприємство, отримувати у власника документи щодо ОП, направляти керівникам підприємств обов’язкові для виконання приписи щодо нормалізації умов праці; припиняти роботу підприємств, окремих дільниць чи устаткування до усунення порушень, які створюють загрозу життю чи здоровю працівників.

Притягати до адміністративної відповідності працівників, винних у порушеннях з ОП, направляти власникам підприємств представлення про невідповідність окремих посадових осіб посадам, які вони обіймають, передавати матеріали в органи прокуратури, для притягнення до кримінальної відповідальності осіб, винних у порушеннях нормативних документів з ОП.

8.2 Суспільний контроль з ОП

Суспільний контроль з ОП здійснюють трудові колективи через обраних чи уповноважених а також профспілки. Уповноважені трудових колективів мають право безперешкодно перевіряти виконання вимог з ОП і виносити власникам обов'язкові для розгляду пропозиції про виявлення порушень. Профспілки мають право безперешкодно перевіряти стан ОП, виконання колективних угод, а також вносити керівникам підприємств, державним органам управління представлення з ОП і одержувати від них аргументовані відповіді.

9. Відповідальність за порушення законодавства по ОП

За порушення норм з ОП і створення перешкод у діяльності Держнагляду чи профспілок винні можуть притягатися до наступних видів відповідальності:

o  Дисциплінарної - накладення стягнень, аж до відсторонення від посади.

o  Адміністративної - накладення штрафів, які стягуються з зарплати;

o  Матеріальної-стягнення з винного цілком або частково сум, які виплачені потерпілому у вигляді допомоги чи мають бути витрачені на ремонт обладнання.

o  Кримінальної - через суд особливо великі штрафи з підприємств чи позбавлення волі винної особи (до 12 років)

Тема 2. Аналіз умов праці. Безпека виробничого обладнання

Головні хар-ки трудового процесу – це важкість та напруженість праці.

Важкість праці – хар-ка трудового процесу, що відображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат, серцеву та дихальну системи.

Напруженість праці – хар-ка трудового процесу, що відображає переважне навантаження на центральну нервову систему, органи чуття і емоційну сферу працівника.

Факторами напруженості праці є навантаження інтелектуальні, емоційні, а також режими роботи;

Виробниче середовище сукупність чинників(фізичні, хімічні, біологічні та інші), які діють на людину під час виконання трудового процесу чи трудових обов’язків.

Умови праці – сукупність чинників трудового процесу і виробничого середовища;

Безпека праці – це стан захищеності особи чи суспільства від ризику зазнати шкоди.

Реальне виробниче середовище супроводжується шкідливими і небезпечними чинниками і має певний виробничий ризик.

Виробничий ризик – це ймовірність пошкодження працівника під час виконання трудових обов’язків, яка зумовлена ступенем шкідливості та/або небезпечності умов праці.

Шкідливий виробничий фактор - це небажане явище, яке супроводжує виробничий процес, вплив якого на Людину може призвести до погіршення самопочуття, зниження працездатності чи профзахворювання, навіть смерті, як результату захворювання.

Захворювання - це порушення нормальної життєдіяльності організму, зумовлене функціональними та морфологічними змінами.

Виробничо зумовлене захворювання – це захворювання, перебіг якого ускладнюється умовами праці, а частота перевищує частоту його у працівників, які зазнають впливу певних проф. шкідливих факторів.

Профзахворювання - це захворювання, яке виникає внаслідок проф. діяльності та зумовлене виключно або переважно впливом шкідливих речовин певних видів робіт та інших факторів, пов’язаних з роботою.

Небезпечний виробничий фактор - це небажане явище, яке супроводжує виробничий процесі дія якого за певних умов може призвести до травм, або іншого раптового погіршення здоров’я працівника ( гострого отруєння, гострого захворювання), і навіть до раптової смерті.

Небезпечний фактор діє раптово, а шкідливий на протязі тривалого часу роботу в шкідливих умовах виробництва.

Виробнича травма – це пошкодження тканин, порушення фізичної цілісності організму людини або його функцій внаслідок впливу виробничих факторів.

Виробнича травма, як правило є наслідком нещасного випадку на виробництві.

Нещасний випадок на виробництві – це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактору чи середовища, що сталося у процесі виконання ним обов’язків внаслідок яких заподіяно шкоди здоров’ю працівника, або настала смерть.

Нещасні випадки поділяють за кількістю потерпілих:

-  поодинокі;

-  групові – що сталися з двома або декількома працівниками одночасно;

За ступенем тяжкості ушкодження здоров’я:

-  без втрати працездатності;

-  з втратою працездатності на 1 день і більше;

-  зі стійкою втратою працездатності ( каліцтво);

-  зі смертельним наслідком;

За зв’язком з виробництвом:

-  перша категорія – пов’язані з виробництвом ( на робочому місці, під час робочого часу на території підприємства, протягом робочого часу під час приготування робочого місця.)

-  друга категорія – не пов’язані з виробництвом ( під час прямування на роботу пішки чи на громадському транспорті, під час використання обладнання у власних потребах, у випадку алкогольного сп’яніння та інш.)

Небезпечні та шкідливі фактори поділяють на 5 груп:

1.  Фізичні - ел. напругу, рухливі частини обладнання, незадовільний мікроклімат, нераціональне освітлення, виробничий шум, вібрація, шкідливі випромінювання та інш;

2.  Хімічні – різні хімічні сполуки та речовини, які за дією на організм поділяються на токсичні і нетоксичні.

3.  Біологічні - мікроорганізми та продукти їх життєдіяльності.

4.  Психофізіологічні - перевантаження фізичні, нервові, психічні, емоційні.

5.  Соціальні – не нормальний клімат у трудовому колективі.

Класифікація причин виробничих нещасних випадків і профзахворювань

Виділяємо наступні групи причин нещасних випадків:

1. Технічні причини:

o  конструктивні недоліки і неправильний вибір устаткування чи режиму його роботи.

o  відсутність чи недосконалість ЗКЗ.

2. Організаційні причини:

o  несправність устаткування.

o  відсутність ЗІЗ.

o  недоліки в навчанні працівників.

3. Санітарно-технічні і санітарно-гігієнічні причини:

o  незадовільні умови праці-умови праці не відповідають нормам.

4. Психофізіологічні причини:

o  монотонність праці.

o  перевантаження ( нервові, фізичні, емоційні, психічні).

o  недостатня увага при роботі.

o  неправильне компонування робочого місця.

o  ігнорування правил безпеки кваліфікованим персоналом.

5. Економічні причини:

o  неритмічність праці.

o  прагнення до понаднормових робіт.

o  невлаштований побут.

6. Соціально-психологічні причини:

o  ненормальний клімат на виробництві.

Дослідження нещасних випадків

Дослідження нещасних випадків виконується по двох напрямах

1       Монографічні дослідження - це виявлення потенційних небезпечних та шкідливих чинників притаманних окремому обладнанню чи всьому технологічному процесу ( тобто це прогнозування можливих нещасних випадків.)

2       Дослідження нещасних випадків, що мали місце на даному виробництві – проводиться за матеріалами розслідування. Виділяють кілька методів:

1.  Статистичний метод - полягає в обчисленні коефіцієнтів чи показників, які характеризують стан травматизму.

Коефіцієнт частоти загального травматизму - характеризує середню кількість НС за певний період часу:

де Н - кількість НС за період;

P - кількість працюючих;

Коефіцієнт частоти травматизму із смертельним результатом:

Коефіцієнт важкості травматизму - характеризує середню тривалість непрацездатності в днях, що доводиться на 1 НС:

де Д - загальна кількість днів непрацездатності, обумовлене травмами за даний період.

Коефіцієнт смертельних результатів - характеризує питому вагу смертельних випадків в загальному травматизмі:

,%

Коефіцієнт виробничих або потенційних втрат - характеризує середню тривалість непрацездатності, що доводиться на 1000 працюючих:

.

2. При груповому методі - всі нещасні випадки на певний період групуються за певними ознаками: тимчасові ( по роках, кварталах, днях), виробничі ознаки ( на певному обладнанні чи при виконанні певних робіт) , індивідуальним даним працівника та ін.

3. Топографічний метод - дослідження за місцем події (на плані місцевості, карті місцевості певними значками наносяться НС, і за певний період виявляються місця скупчення – для протяжних робіт ).

4. Економічний метод - полягає у визначенні втрат, пов'язаних з нещасними випадками на виробництві (недодана продукція, виплата штрафів), і порівняння їх з коштами, витраченими на ОП.

5 Небезпечна зона обладнання

Це простір, в якому постійно присутнє або періодично виникають фактори небезпечні чи/та шкідливі для правників. Небезпечна зона може мати постійні розміри у просторі і часі та можуть ці простори змінювати.

Не постійні під час механічної обробки металів на верстаті відтань відльоту стружки залежить від властивостей матеріалів і параметрів обробки

6. Характеристика заходів захистів

Заходи захисту - це пристрої, які запобігають можливості проникнення людини у небезпечну зону або виключають чи послаблюють дію на людину небезпечних та/чи шкідливих виробничих факторів

Засоби захисту діляться на:

o  ЗКЗ;

o  ЗІЗ.

ЗКЗ відносяться:

1. Огорожі:

o  за конструкцією підрозділяються:

-сітчасті

-суцільні

o  за призначенням:

- стаціонарні – знімаються на період ремонту

- пересувні – знімаються на час технологічних операцій;

- переносні - встановлюються під час ремонтних робіт, у цьому випадку можуть відгороджуватись обладнання, яке знаходиться на ремонті, або обладнання що знаходиться в роботі

2.      Запобіжні пристрої - для відключення обладнання у випадку виникнення аварійних ситуацій. Виконуються шляхом введенням слабої ланки в обладнання.(плавкі вставки, штифти, мембрани).

3.      Блоківки безпеки - виключають можливість проникнення людини в небезпечну зонуобладнення. Виконуються у виді:

o  запірних пристроїв які закривають небезпечну зону під час роботи або відключають пристрої, тобто обладнання не можна ввімкнути, або відключити обладнання. У випадку проникнння людини у небезпечну зону

o  Пристрої сигналізації-сигналізують про виникнення небезпеки. Сигналізація буває світло-кольорова; за світловими лампами визначають режими роботи обладнання Білий—працює. Зелений-нормальний режим роботи. Жовтий—вихід за нормальні умови.-Червоний—обладнання знаходиться в аварійному стані.

o  Сигналізація може бути звукова: безперервний звук або переривчатий;

може реагувати як наростання сили звуку так або зміні частоти.

o  Сигналізація може бути одорезаційна - застосовується в газовій промисловості.

6.      Знаки безпеки поділяються на:

o  заборонні (коло перекреслене червоною смугою) Æ

o  застережливі (трикутні вершиною до гори, фон жовтий) ∆

o  приписуючи (зелений квадрат) □

o  вказівні (вертикальний синій прямокутник), ð.

ЗІЗ підрозділяється на:

o  Засоби захисту органів дихання (протигази, респіратори).

o  Засоби для захисту очей (окуляри, щитки, маски).

o  Засоби захисту органів слуху (вкладиші у вуха, навушники).

o  Засоби захисту від вібрації (вітрозахисні рукавички, взуття на м'якій захищінній підошві).

o  Засоби від випромінювань (екрануючі костюми).

o  Засоби захисту шкіри ( мазі, рукавички, костюми, спеціальні маски, спеціальний одяг).

7. Безпека експлуатації установок під тиском

Робота в установках під тиском вище за атмосферний може су проводитися розгерметизацією чи вибухами. Наслідками розгерметизації можуть бути пожежі чи отруєння людей. Наслідками вибуху можуть бути травми людей (опіки, отруєння), а також руйнування будівель і споруд, пожежі.

Причини аварій установок під тиском:

o  неправильне виготовлення устаткування (помилки проектування, розрахунків, виготовлення або монтаж установки);

o  порушення технологічного режиму і умов експлуатації (підвищення температури або тиску вище допустимих, використання не за призначенням, експлуатація не в тих умовах на які розрахована установка, несправність арматуру і конторольно вимірювальних приладів);

o  корозія чи несправність конструкції устаткування

Для компресорних установок - причини аварій: підвищення вібрації, попадання в камеру стиснення пилу чи парів мастила

Балони - причини аварій: удари, падіння, заповнення балонів понад норми Для балонів з киснем , наявність іржі із киснем, попадання масла на вентиль балона.

Засоби захисту посудин під тиском

o  застосування установок строго за призначенням;

o  дотримання технологічного режиму;

o  справність контрольно вимірювальних приладів

o  відповідна пофарбування балонів: кисень – синій, азот - коричневий, ацетилен - білий, горючі гази - червоний;

Більшість посуду під тиском після виготовлення, монтажу проходять технологічне оповіщення яке включає ретельний огляд і гідравлічний вирб установок з підвищеним тиском.

Балони випробовують повітрям, вуглекислим газом, азотом у водяній ванні. До обслуговуємої посудини під тиском допускають спец підготовлені люди.

8 Безпека вантажопідйомних установок

Небезпека експлуатації вантажно-підйомних установок полягає у можливості падіння вантажу чи падіння самої установки.

Вантажопідйомне устаткування обладнують такими приладами безпеки:

o  обмежувачами маси підіймаю чого вантажу;

o  обмеження висоти підйому;

o  кінцеві вимикачі і ін.

Всі вантажно підіймальні установки проходять технічний огляд після монтажу та перед у процесі експлуатації

Під час технічного огляду перевіряється робота механізму, електричне устаткування, гальма, апаратури керування, виконуються статичні та динамічні випробування, статичні випробування мають метою перевірку міцності металоконструкцій виконується навантаженням 10-25% більше номінального вантажопідйому на висоту 100мм і тривалістю 10хв

o  Динамічні випробування - це випробування роботи механізмів у перевантажувальному режимі. Вони полягають в повторному підніманні і опусканні вантажу, що перевищує вантажопідйомність на 10%.

охорона праці безпека виробництво

9. Безпека при навантажувально-розвантажувальних роботах

В залежності від небезпеки обходження з вантажем поділяються на 4 групи:

1.      Малонебезпечні (метали, будматеріали).

2.      Небезпечні внаслідок великих розмірів, понад 6м.

3.      Пилячі і гарячі (цемент, асфальт).

4.      Небезпечні вантажі - це речовини і предмети, котрі під час транспортування, навантажувально-розвантажувальних роботах і при зберіганні можуть послужити причиною вибуху, пожежі, чи пошкодженні транспортних засобів, будівель чи споруд а також загибелі, травм, отруєнь, опіків, опромінення або захворювання людей.

За масою одного місця вантажні підрозділи на такі групи:

-  масою менше 80кг, а також сипучі та дрібно штучні матеріали

-  80-50кг

-  понад 500кг

Під час виконання навантажувально-розвантажувальних робіт слід використовувати крани і лише в критичних випадках працю людей.

На навантажувально-розвантажувальні роботи має укладатися спеціальна карта технологічного процесу. Згідно з діючим законодавством встановлені норми підйому та перенесення вантажів вручну для осіб понад 18 років для чоловіків-50кг для жінок-15кг.

Дозволити вручну переносити вантажі на відстань не більше 25м і піднімати на висоту не більше 3м у випадку більшої відстані(до 50м) слід застосовувати тачки чи візки

Размещено на http://www.