Курсовая работа: Економіко-статистичний аналіз виробництва соняшника в господарствах Дергачівського району Харківської області

Курсовая работа: Економіко-статистичний аналіз виробництва соняшника в господарствах Дергачівського району Харківської області

Міністерство аграрної політики України

Харківський національний аграрний університет

Ім. В. В. Докучаєва

Кафедра статистики і економічного аналізу

КУРСОВА РОБОТА

На тему: «Економіко-статистичний аналіз виробництва соняшника в господарствах Дергачівського району Харківської області»

Виконала:

Студентка 2 курсу 2 групи

Факультету «Облік і фінанси»

Спеціальності Облік і аудит

Романова Т.В.

Перевірив:

Ментей О.С.

Харків-2010

Зміст

Вступ

1. Аналіз посівних площ соняшнику

2. Динаміка урожайності соняшнику

3. Аналіз валового збору та факторів, що зумовлюють його зміну

4. Шляхи підвищення урожайності та збільшення валового виробництва соняшнику

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Соняшник - є основною культурою в Україні для виробництва рослинницької олії та високобілкових кормів, а його експорт приносить значний валютний прибуток. Як зазначає Бурляй Г.Л., Україна займає одне з провідних місць серед соняшникосіючих держав, виробляє щорічно близько 10% насіння соняшнику у світі.

Національною програмою розвитку агропромислового виробництва і соціального відродження села на 2000 - 2009 роки передбачено довести виробництво соняшнику в 2010 р. - до 2400 тис. тонн,, тобто збільшити порівняно з 1998 р. на 5,9% або 134 тис. тонн.

Насіння олійних культур - унікальна сировина для отримання харчових та технічних олій, дешевих харчових кормових видів білка з особливими біологічними та функціональними властивостями, високим вмістом біологічно активних речовин та широким набором макро-, мікро- та ульграмірсроелементів. Рослинні олії необхідні всім галузям народного господарства. Вони можуть бути надійним джерелом валового надходження. Серед олійних культур в останні роки домінуюче місце займає соняшник, частка якого у структурі виробництва олійних культур становить понад 90%.

Кризова ситуація, яка охопила агропромисловий комплекс України значно ускладнює економічний стан народного господарства, створює соціальну напругу в суспільстві. Загрозливого характеру набули стійкі тенденції спаду виробництва сільськогосподарської продукції, поглиблюються руйнівні процеси в ресурсному потенціалі агропромислового комплексу, загострюється фінансова ситуація у сільськогосподарських товаровиробників, погіршується платоспроможність населення.

З прийняттям Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 3 грудня 1999 р. відкриваються нові можливості активізації процесу докорінної перебудови виробничих відносин в аграрній сфері. Зроблено винятково важливий крок у напрямі практичного втілення в життя аграрної реформи в країні і це підтверджується сприйняттям переважною більшістю трудового селянства.

Економічна криза зачепила і складову частину сільськогосподарського виробництва - вирощування соняшника. Недосконалість економічних відносин, істотне скорочення бюджетного фінансування останніх років негативно позначається на організації виробництва соняшника. Зниження урожайності соняшника зумовлене насамперед фінансовими та матеріально-технічними нестатками господарств. Більшість з них не забезпечені і не здатні забезпечити себе технічними засобами, паливо-мастильними матеріалами, засобами захисту рослин, мінеральними добривами тощо. Без застосування сучасних технологій не можна розраховувати на одержання високих врожаїв соняшника, бо природна родючість грунтів, яка з року в рік вичерпується, не забезпечує приріст валових зборів цієї культури, як, зрештою, й інших культур.

Зазначені вище положення зумовили вибір теми курсової роботи «Статистичний аналіз виробництва соняшнику». Об'єктом дослідження є сільськогосподарські підприємства Дергачівського району Харківської області.

Основними завданнями статистики при аналізі виробництва соняшнику є: вивчення народногосподарського значення виробництва зерна соняшнику; аналіз посівних площ соняшнику; дослідження динаміки урожайності соняшнику; аналіз валових зборів соняшнику; кореляційний аналіз факторів, що зумовлюють зміну урожайності; розробка шляхів підвищення урожайності соняшнику та збільшення валових зборів.

При виконанні роботи нами були застосовані такі методи, як статистичне спостереження і зведення даних, метод відносних, абсолютних і середніх величин, ряди динаміки, графічний, індексний і кореляційний методи аналізу, сучасні економіко-математичні прийоми використання ПЕОМ і стандартних пакетів прикладних програм.

І. Аналіз посівних площ соняшника

соняшник урожайність валовий

Земля — це продукт природи, і лише у процесі виробничої діяльності людей вона стає засобом виробництва. На відміну від інших засобів виробництва земля при правильному використанні не зношується і не вибуває з виробничого процесу, а навпаки, при правильному використанні властивості її поліпшуються, тобто підвищується родючість.

Під родючістю грунту розуміють його здатність забезпечувати урожайність сільськогосподарських культур, рівень якої залежить як від об'єктивних властивостей грунту, так і від розвитку культури землеробства та кліматичних умов. Розрізняють природну, штучну і економічну родючість землі. Природна родючість створюється внаслідок тривалого ґрунтотворного процесу без втручання людини. Штучна родючість створюється працею людини. Економічна родючість — це результат дії природи і суспільної праці, сукупний вираз природної і штучної родючості.

Земельний фонд України включає всі землі в межах її території (включаючи землі під водою) незалежно від їх цільового призначення і господарського використання.

Земельні угіддя — це ділянки землі, які відрізняються природними властивостями і способом господарського використання. їх поділяють на сільськогосподарські і несільськогосподарські.

До сільськогосподарських належать угіддя, які використовуються для виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Це рілля, перелоги, сіножаті, пасовища і багаторічні насадження, До несільської господарських угідь належать землі, вкриті лісом, деревно-чагарникові насадження (в тому числі полезахисні смуги), землі під водою, болота, землі під дорогами і прогонами, піски, яри, землі під виробничими будівлями і дворами та інші землі, непридатні для використання у сільському господарстві.

Під структурою земельних угідь розуміють питому вагу окремих видів угідь у загальній земельній площі. її виражають, як правило, у процентах. Щоб визначити, який процент становить площа даного виду угідь, її слід поділити на загальну земельну площу і знайдені дані помножити на 100%. |

Посівною називають площу ріллі або інших розораних угідь, яка зайнята посівами сільськогосподарських культур. Розміри посівних площ обчислюють не по окремих культурах, а по кожній культурі —за господарським призначенням. Наприклад, посівну площу кукурудзи визначають окремо на зерно і силос та зелений корм. Посівні площі однорічних і багаторічних трав поділяють на посіви, призначені на насіння, сіно, зелений корм і випас.

Облік посівних площ здійснюють на основі класифікації сільськогосподарських культур, яка становить їх розподіл на групи за різними якісними ознаками.

За біологічними особливостями польові культури поділяють на однорічні (вегетаційний період не перевищує одного року), дворічні і багаторічні.

За виробничим призначенням сільськогосподарські культури поділяють на такі групи: зернові і зернобобові (пшениця, жито, ячмінь, горох тощо), технічні (цукрові буряки, соняшник, льон-довгунець тощо), картопля і овоче-баштанні (капуста, огірки, цибуля, кавуни, дині тощо), кормові культури (кормові коренеплоди, силосні культури, однорічні і багаторічні трави тощо), сидеральні культури (люпин та ін.), які висівають на зелене добриво.

Міжрядними називають посіви в міжряддях просапних культур або садів. Ці посіви не включають у загальний підсумок посівної площі, а обчислюють окремо в перерахунку на суцільні посіви за середніми нормами висіву. Посів у міжряддях садів включають у посівну площу відповідної культури і в загальну посівну площу у фактичному розмірі.

Повторними називають посіви ярих культур, проведені після збирання основної культури для одержання у поточному році другого врожаю, їх обліковують окремо І в загальну посівну площу не включають.

Проміжними є посіви озимих культур на зелений корм, по яких до закінчення заключного обліку посівних площ проведено посіви ярих культур. У загальну посівну площу проміжні посіви не включають.

Посіви попередніх культур, проведені на розораних сіножатях і пасовищах з метою підготовки грунту для посіву багаторічних трав під залуження, включають у загальну посівну площу відповідної культури.

Засіяною називають площу, на якій висіяно насіння сільськогосподарських культур. Якщо протягом року на тій самій площі культури висівалися двічі, то цю площу включають у засіяну двічі.

Динаміку посівних площ аналізують порівнянням фактичного розміру посівів окремих культур і в цілому у поточному році з відповідними фактичними даними за минулі роки. При цьому використовують показники динаміки (абсолютні прирости, темпи зростання і приросту), а також способи визначення основної тенденції розвитку в рядах динаміки (укрупнення періодів, згладжування за допомогою ковзної середньої, аналітичне вирівнювання способом найменших квадратів).

Аналізуючи структуру і структурні зрушення посівних площ, обчислюють питому вагу посівів окремих культур або їх груп у загальній площі всіх посівів. У кожному господарстві структуру посівних площ визначають залежно від його грунтово-кліматичних умов, спеціалізації, забезпечення основними і оборотними фондами, трудовими ресурсами, розміщення відносно заводів з переробки сільськогосподарської сировини тощо.

Статистика аналізує структуру посівних площ по окремих господарствах, категоріях господарств (колгоспи, держгоспи, міжгосподарські, селянські, особисті підсобні та інші господарства), адміністративних районах, зонах, підзонах тощо. Крім того, показники структури аналізують як у цілому по всій площі посіву, так і по окремих групах культур (зернові, технічні, картопля і овоче-баштанні, кормові). Динаміку і структуру посівних площ основних сільськогосподарських культур Дергачівського району наведено в табл. 1.1.

Структура і динаміка посівних площ основних с.-г. культур

Дані табл. 1.1 показують, що за досліджуваний період найбільшу питому вагу в господарстві становили зернові та зернобобові культури. У 2008 році їх площа становила 14,2тис.га, а у 2009 році – 13,6тис.га. А найменшу площу вирощування займають цукрові буряки – 725,3 і 679,1тис.га у 2008 і 2009 роках відповідно. Площа соняшнику у 2008 році - 4,4тис.га та 4,5тис.га у звітному році.

Взагалі під 3 основні сільськогосподарські культури у господарствах Дергачівського району було відведено у 2008 році 19,3тис.га, а у 2009 – 18,4тис.га.

Аналізуючи структуру посівних площ, за критерій її оцінки беруть показники урожайності, виходу кормових або кормо протеїнових одиниць з 1 га, валової продукції у вартісному виразі, прибутку з розрахунку на 1 га тощо. Вибір критерію залежить від особливостей культур, структуру посівів яких оцінюють (зернові, овочеві, кормові тощо), а також від завдань аналізу і умов господарської діяльності підприємства.

Слід ураховувати, що розширення посівних площ більш інтенсивних і продуктивних культур потребує відповідного забезпечення цих посівів трудовими і матеріальними ресурсами. Якщо розширити посівні площі соняшнику до розмірів, які не забезпечуються виконанням робіт в оптимальні строки, то це може призвести до зниження урожайності.

II. Динаміка урожайності соняшника

У вивченні валового збору і врожайності технічних культур важливе місце займає питання про закономірності їх зміни в часі. Пізнання цих закономірностей і причин, що їх зумовили, має велике значення для обґрунтованих вирішень різноманітних проблем, пов'язаних з виробництвом технічних культур. Але це пізнання ускладнюється тим, що рівень валового збору і врожайності формується під впливом множини факторів, що діють з різною силою і у різних напрямах.

За характером безпосереднього їх впливу на валовий збір і врожайність усі фактори можуть бути поділені на дві великі групи, хоча всі вони діють одночасно і у взаємозв'язку. До першої групи належать виробничо-економічні фактори, пов'язані із застосуванням добрив, селекцією і насінництвом, рівнем агротехніки, матеріальною зацікавленістю працівників сільськогосподарського виробництва і т. д. Усі зони цілком залежать від діяльності людини і діють у напрямі підвищення рівня врожайності і збільшення розмірів валового збору. До другої групи належать метереологічні фактори: опади, температура повітря, висота сніжного покриву, вологість фунту і т. д. Ці фактори не залежать від людини і діють на валовий збір і врожайність окремих років хаотично підвищуючи, то знижуючи їх рівень, при цьому часто дуже значно.

Динаміка урожайності соняшнику

В даній таблиці подана урожайність соняшника з 2000р. по 2009р. Бачимо, що в 2000 році його урожайність становила 13,7ц/га. В 2001р. урожайність зменшилась до 8,7ц/га - це найнижчий рівень за даний період. Такі коливання урожайності спостерігаються до 2009 року, коли урожайність досягла найвищої позначки – 17,3ц/га. Порівнюючи урожайність 2009 року з 2000 можна відмітити її зростання на 3,6ц/га, а у порівнянні з 2008 - на 21,1%. До речі, як свідчить практика розвинутих країн, зменшення врожайності сільськогосподарських культур від несприятливих погодних умов може сягати 40%, тому зіставлення валового збору і врожайності за окремі роки може дати невірне уявлення про загальну тенденцію їх зміни. Однак із сказанного не випливає, що взагалі позбавлено економічного і практичного значення зіставлення валового збору і врожайності. Таке порівняння має, наприклад, великий зміст для оцінки господарського стану країни в поточному році порівняно з попереднім.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5