Цивільне право України

суб'єктів має права і несе обов'язки. Так, у цивільно-правових відносинах

із договору майнового найму най-модавець зобов'язується надати наймачеві

майно у тимчасове користування і має право вимагати від нього плати за

користування майном. У свою чергу, наймач вправі вимагати від наймо-давця

передачі йому майна у стані, що відповідає умовам договору і призначенню

майна. Разом з тим наймач зобов'язаний користуватися майном відповідно до

договору і призначення майна. Тільки в деяких цивільно-правових відносинах,

що виникають із договорів, є чисті уповноважені і чисті зобов'язані особи.

Наприклад, у цивільно-правовому відношенні із договору дарування

обдарований має лише суб'єктивне право, а даритель — суб'єктивний

обов'язок.

і §3. Види цивільно-правових відносин |

Цивільно-правові відносини досить різноманітні за суб'єктним складом,

змістом, підставами виникнення. Наукою і практикою розроблені певні

критерії, за якими всі цивільно-правові відносини поділяються на види.

Розглянемо їх.

Регулятивні і охоронні відносини. В основу розмежування зазначених видів

правовідносин покладено такий критерій, як підстави виникнення.

Регулятивні відносини — це правовідносини, через які здійснюється

регулювання нормальних економічних відносин (власності, товарно-грошових) і

особистих немайнових відносин. Тобто за допомогою регулятивних відносин

здійснюється правомірна діяльність громадян і організацій. Саме тому вони і

виникають із договорів, односторонніх угод. і

Наприклад, цивільно-правові відносини, що виникають з договору схову

(ст.413 ЦК України). За цим договором одна сторона (охоронець)

зобов'язується зберігати майно, передане їй другою стороною, і повернути це

майно

Я. 58

цілості. Діяльність охоронця є правомірною, корисною. Інший приклад. На

підставі договору довічного утримання виникають цивільно-правові відносини,

в яких одна сторона, що є непрацездатною особою (відчужу-рач), передає у

власність другій стороні (набувачеві майна), наприклад, будинок, а набувач

зобов'язується утримувати відчужувача (ст.425 ЦК України). Тут також

діяльність сторін є правомірною і взаємовигідною.

Дії спадкоємців по прийняттю спадщини є односторонніми угодами (ст.549 ЦК

України), що породжують регулятивні цивільно-правові відносини, а саме —

відносини власності.

Порушення правових норм і відповідного суб'єктивного права громадянина або

організації є юридичними фактами, на основі яких виникає цивільно-правове

відношення між правопорушником і потерпілим. Внаслідок цього

правовідношення у правопорушника з'являються обов'язки, які він виконує на

користь потерпілого. Зазначене правовідношення в юридичній літературі

називається охоронним.' Іноді охоронні відносини визначаються як такі, що

оформляють види юридичної відповідальності, застосування інших правових

санкцій, тобто правовідносини, зв'язані із застосуванням засобів державного

примусу.2

До них належать: цивільно-правові відносини, які виникають з факту

витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння (ст. 50

Закону України «Про власність»), а також цивільно-правові відносини, що

виникають на підставі таких юридичних фактів: заподіяння шкоди, придбання

або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав

(ст.ст.440, 469 ЦК України).

Охоронні відносини є цивільно-правовою формою усунення наслідків

правопорушень, поновлення нормального правового і економічного або

особистого становища. Отже, охоронні відносини виникають із правопорушень,

тобто порушень правових норм, суб'єктивних прав і заподіяння шкоди

потерпілим.

Абсолютні, загальнорегулятивні й відносні правовідносини. В основу їх

розмежування покладено такий критерій, як коло зобов'язаних осіб і ступінь

їх конкретизації. Громадяни та організації, що мають суб'єктивні права, в

ряді випадків реалізують їх за рахунок власної діяльності (господарської,

побутової, творчої тощо) і при цьому безпосередньо не зв'язані з діяльністю

інших суб'єктів. Але це зовсім не означає, що діяльність, наприклад,

'Теория государства й права//Под ред.С.С.Алексеева.—С.352. ^Там же.

59

власника по володінню і користуванню своїм майном не залежить від поведінки

оточуючих осіб. Останні не повинні перешкоджати в Й здійсненні. Тому

подібна діяльність реалізується не відокремлено, а спільно з іншими

громадянами та організаці- < ями, тобто у суспільних відносинах, які

регулюються нормами^ цивільного права.

До таких цивільних правовідносин слід віднести: відносини власності,

немайнові авторські і винахідницькі відносини, що | зв'язані з майновими

(ст.ст.86, 472, 517 ЦК України), особисті немайнові відносини, не зв'язані

з майновими, з приводу таких духовних благ, як життя, здоров'я, честь,

гідність, недоторканість особистого життя (наприклад, ст.7 ЦК України),

і

Цивільно-правове врегулювання зазначених вище суспільних^ відносин полягає

в наданні власникам, авторам творів науки, |р літератури, мистецтва,

винахідникам, володільцям нематеріаль- Ц них духовних благ суб'єктивних

прав і в покладенні на всіх інших громадян та організації суб'єктивного

обов'язку утримуватися від порушення їхніх суб'єктивних прав. Такі цивільно-

правові відносини називаються абсолютними. Ця назва поширюється і на

суб'єктивні права і обов'язки в цих відносинах.

Абсолютний суб'єктивний обов'язок покладається на кожного, і його зміст

полягає в утриманні від порушення абсолютного права. Абсолютність

суб'єктивного права — в його охороні від усіх і кожного і в його здійсненні

на підставі власної діяльності уповноваженої особи.

Отже, в абсолютних правовідносинах визначено лише одну сторону, яка має

право, тобто уповноважену сторону. Зобов'язана сторона — це кожен, чий

обов'язок полягає в утриманні від порушення суб'єктивних прав, тобто

невизначене коло осіб — кожен і всі.

Загальнорегулятивні відносини відображають зв'язок кожного з кожним. В них

на боці уповноваженої і зобов'язаної сторін — кожен і всі.' Наприклад,

цивільно-правові відносини, зв'язані із здійсненням права на здоров'я, на

здорове навколишнє середовище, є загальнорегулятивними. Вони виникають між

всіма особами, які потрапляють у сферу дії цивільно-правових норм про

охорону здоров'я.

У відносних правовідносинах конкретно визначено обидві сторони:

уповноважену і зобов'язану. Відносними правовідносинами є зобов'язальні

(ст.ст.151, 224, 256, 332, 413, 425 тощо ЦК України).

[pic]

Сторони в них цілком конкретні — кредитор і боржник. В окремих видах

зобов'язальних, відносин сторонами є: продавець і покупець у цивільно-

правових відносинах із договору купівлі-продажу, страхова організація і

страхувальник у відносинах із договору добровільного страхування,

позикодавець і позичальник у відносинах із договору позики (ст.ст.224, 371,

374 ЦК України). Отже, у відносних цивільно-правових відносинах сторони

наперед відомі.

Активні і пасивні цивільні правовідносини. Вони розрізняються за характером

поведінки зобов'язаної сторони. Якщо на останню у правовідношенні покладено

обов'язок активної поведінки, то суб'єктивне право вичерпується лише двома

повноваженнями — правом вимоги і правом захисту порушеного суб'єктивного

права (у випадку невиконання обов'язку). При цьому суб'єктивне право

покликане забезпечити виконання обов'язку, тобто досягнення активної

діяльності зобов'язаної сторони. До активних правовідносин належать

зобов'язальні відносини. В них боржник зобов'язаний вчинити на користь

уповноваженої особи (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу,

сплатити гроші тощо (ст.151 ЦК України). У пасивних правовідносинах змістом

суб'єктивного обов'язку є пасивна поведінка: зобов'язана сторона повинна

утримуватись від порушення суб'єктивного права уповноваженої сторони.

Уповноважена сторона у пасивних правовідносинах навпаки має, так би мовити,

повноцінне суб'єктивне право з його трьома повноваженнями: право вимоги,

право на захист порушеного суб'єктивного права і право на свої активні дії,

активну поведінку. В цих відносинах суб'єктивне право набуває головного і

самостійного значення. До пасивних правовідносин належать відносини

власності, авторські і винахідницькі відносини, особисті немайнові

відносини з приводу честі, гідності тощо.

Речові й зобов'язальні відносини. Вони розрізняються за об'єктом

правовідносин. Об'єктом речових правовідносин є речі, майно. До них

належать відносини власності (ст.ст.6-9, 12-18 Закону України від 7 лютого

1991 р. «Про власність»). В зобов'язальних відносинах об'єктом є дії

(ст.ст.332, 395, 413 ЦК України).

Майнові і особисті немайнові відносини. У майнових відносинах об'єктом є

майно. Це перш за все відносини власності. В особистих немайнових

відносинах об'єктом є немайнові блага: честь, гідність, авторство (ст.ст.7,

472, 517 ЦК України).

61

рому выдано разрешение (лицензия) на использование изобретения или

полностью уступлен патент.

Согласно п. 126 Положения, вознаграждение за изобретение или

рационализаторское предложение в сумме, не превышающей 1000руб.,

освобождается от обложения подоходным налогом. Авторы ценных предложений

пользуются правом на дополнительную площадь наравне с научными работниками

(п. 141 Положения). Предусмотрены также и другие льготы.

Следует иметь в виду, что эти льготы на лиц, получивших патенты на

изобретения, не распространяются.

7. Право получить авторское свидетельство или патент на изобретение,

удостоверение на рационализаторское предложение, свидетельство или патент

на промышленный образец и вознаграждение за изобретение, рационализаторское

предложение и промышленный образец, а также основанное на патенте

исключительное право на изобретение и промышленный образец переходят по

наследству в установленном законом порядке (ст. 115 Основ, ст. 525 ГК).

§ 5. Защита прав изобретателей и рационализаторов

1. Конституция СССР (ст. 47) гарантирует гражданам СССР свободу

технического творчества, подчеркивая, что права изобретателей и

рационализаторов охраняются государством.

Личные неимущественные и имущественные права изобретателей и

рационализаторов защищаются нормами уголовного, административного и

гражданского права.

2. Пункт 8 Положения предусматривает, что перечисленные в нем

посягательства на права изобретателей и рационализаторов влекут

ответственность, определяемую действующим законодательством. Так, ч. 2 ст.

141 УК предусмотрена уголовная ответственность за оглашение изобретения до

заявки без согласия изобретателя, присвоение авторства изобретения,

принуждение к соавторству на изобретение, а равно присвоение авторства на

рационализаторское предложение. Указанные посягательства наказываются

исправительными работами на срок до двух лет или штрафом до 300руб.

3. Споры об авторстве (соавторстве) на изобретение, рационализаторское

предложение и промышленный об-

420

разец разрешаются судом. Судом разрешаются также споры о первенстве на

рационализаторское предложение, если они не разрешены в организации по

месту внедрения предложения.

Споры по вопросам размера, порядка исчисления и сроков выплаты

вознаграждения за изобретения, рационализаторские предложения и

промышленные образцы разрешаются в порядке, предусмотренном соответственно

Положением об открытиях, изобретениях и рационализаторских предложениях и

Положением о промышленных образцах; причем автор, считающий принятое

решение неправильным, может обратиться в суд (ст. 116 Основ, ст. 526 ГК).

4. В административном порядке рассматриваются споры, связанные с отказом в

выдаче авторского свидетельства или патента, § отказом отнести предложение

к рационализаторским, а также споры между предприятиями, внедрившими

предложение, о том, какое из них должно рассчитываться с изобретателем или

рационализатором, и др.

Глава 42 СОВЕТСКОЕ СЕМЕЙНОЕ ПРАВО

§ 1. Понятие, принципы и источники советского семейного права

1. Советское семейное право — совокупность правовых норм, регулирующих

семейные отношения в социалистическом обществе. Эти отношения

неимущественного и имущественного характера возникают в связи с заключением

брака, образованием семьи, воспитанием родных и неродных детей, оказанием

помощи другим членам семьи. Семейные отношения — особый и важный вид

общественных отношений. Регулирующие их нормы образуют отдельную отрасль в

системе советского социалистического права — семейное право. В ст. 2 Основ

гражданского законодательства специально указано, что семейные отношения

регулируются семейным законодательством.

; Советская семья — семья нового типа, возникновение и развитие которой

было обусловлено новым экономическим и общественным строем, базирующимся на

социалистической собственности и социалистической

421

системе хозяйства. Поэтому советская семья коренным образом отличается от

семьи буржуазной, основанной на частной собственности, наживе и денежном

расчете. Социальная природа советской семьи выражена в ее функциях. Наряду

с функциями воспроизводства человеческой жизни и удовлетворения бытовых

потребностей, присущими семье любой общественной формации, у советской

семьи появляются новые социальные функции — коммунистическое воспитание

детей и взаимопомощь ее членов.

В Программе КПСС записано, что огромное государственное значение партия

придает усилению заботы о семье '. Общество кровно заинтересовано в

прочной, духовно и нравственно здоровой семье. Исходя из этого, партия

считает необходимым проводить линию на укрепление семьи, оказание ей помощи

в выполнении социальных функций.

Советское семейное право призвано содействовать дальнейшему укреплению и

процветанию советской семьи, построению семейных отношений на основе

высоких принципов коммунистической морали, обеспечению счастливого

материнства и счастливого детства каждому; оно должно способствовать

воспитанию молодого поколения в семье в сочетании с общественным

воспитанием в духе беззаветной преданности Родине и подготовки его к

активному участию в строительстве коммунистического общества; оно также

ставит задачей способствовать тому, чтобы в семейном быту были окончательно

изжиты чуждые нашему строю пережитки и обычаи прошлого.

Советское семейное право устанавливает порядок и условия вступления в брак

и его расторжения, регулирует личные и имущественные отношения, возникающие

в семье между супругами, родителями и детьми и между другими членами семьи;

отношения, возникающие в связи с усыновлением, опекой и попечительством,

иным воспитанием детей в семье, порядок регистрации актов гражданского

состояния.

Сущность и значение советского семейного права как социалистического права

находят выражение в его принципах. Они представляют собою следующие

положения: 1) единобрачие (моногамия); 2) свобода и добро-

' См.: Материалы XXVII съезда Коммунистической партии Советского Союза,

с. 154.

422

вольность в заключении брака; 3) равенство супругов в личных

неимущественных и имущественных правах; 4) свобода развода супругов,

осуществляемая под контролем государства; 5) взаимопомощь в семье; 6)

государственная забота об интересах матери и ребенка ' и укреплении семьи;

7) коммунистическое воспитание детей в семье; 8) отстранение церкви от

правового регулирования брачно-семейных отношений в связи с отделением

церкви от государства.

2. Важнейшими источниками советского семейного права являются: Конституция

СССР, закрепившая ряд принципов регулирования брачно-семейных отношений

(ст. ст. 34, 35, 37, 52, 53, 66), Основы законодательства Союза ССР и

союзных республик о браке и семье 2, Закон Союза ССР об утверждении Основ

законодательства Союза ССР и союзных республик о браке и семье от 27 июня

1968 г., кодексы о браке и семье РСФСР и других союзных республик

(сокращенно — КоБС)3.

' Конституция СССР (ст. ст. 35 и 53) и Основы законодательства о браке и

семье (ст. 5) предусматривают охрану и поощрение материнства, указывая, в

частности, на выплату государственных пособий одиноким и многодетным

матерям, а также иную государственную и общественную помощь семье. Более

подробно эти виды помощи рагламентированы в Указе Президиума Верховного

Совета СССР от 8 июля 1944 г. «Об увеличении государственной помощи

беременным женщинам, многодетным и одиноким матерям, усилении охраны

материнства и детства, об установлении высшей степени отличия — звания

«Мать-героиня» и учреждении ордена «Материнская слава» и медали «Медаль

материнства» (Ведомости Верховного Совета СССР, 1944, № 37; 1980, № 30, ст.

613), в Указе Президиума Верховного Совета СССР от 2 сентября 1981 г. «О

мерах по усилению государственной помощи семьям, имеющим детей» (СП СССР,

1981, отд. I, № 24, ст. 139); в постановлении ЦК КПСС и Совета Министров

СССР от 22 января 1981 г. «О мерах по усилению государственной помощи

семьям, имеющим детей» (СП СССР, 1981, отд. 1, № 13, ст. 75); в Указе

Президиума Верховного Совета СССР от 2 сентября 1981 г. «О повышении

минимальных размеров пенсий и других мерах по улучшению пенсионного

обеспечения» (СП СССР, 1981, отд. 1, № 24, ст. 140); в постановлении Совета

Страницы: 1, 2, 3