Особливості мотивації навчальної діяльності школярів в різних вікових періодах. Курсова робота з педагогічної психології.

збагачується її спектр. До того ж, наприкінці цього періоду загальна сила

мотивації навчання зменшується. Справа в тому, що вгасає лише загальне

позитивне відношення до школи, причому вгасає закономірно, тому що воно

вже задоволено. Перебування в школі саме по собі втрачає для дитини

безпосередню емоційну привабливість, він до цього звикає. Розуміння

соціальної значимості навчання тепер (в II-III класах) повинне бути

підкріплене інтересом до самого змісту навчання, до способів добування

знань. Там, де вчителеві вдається це зробити, зниження мотивації навчання

до кінця початкової школи не наступає.

Все вищенаведене свідчить про те, що мотиваційна сфера в молодшому

шкільному віці істотно перебудовується: загальна пізнавальна й соціальна

спрямованість дошкільника конкретизується в «позиції школяра» - прагненні

відвідувати школу, потім ця позиція задовольняється й повинна бути

замінена новим типом відносини - учбово-пізнавальними мотивами й більше

зрілими формами соціальних мотивів. До кінця молодшого шкільного віку в

учнів необхідно сформувати, хоча б у першому наближенні,

учбово-пізнавальний мотив - інтерес не тільки до нових знань і навіть не

тільки до загальних закономірностей, а саме до способів добування нових

знань. Виховання цього мотиву необхідно для підготовки переходу учня в

середню школу. Формування цих нових рівнів мотивації становить істотний

резерв виховання позитивного відношення до навчання в даному віці.

3.3. Мотивація навчальної діяльності в середньому шкільному віці.

В середньому шкільному віці суттєво змінюються як навчальна ситуація

(збільшується кількість предметів, з\\\'являється декілька вчителів), так і

провідна діяльність дитини (спрямованість на спілкування), що призводить

до суттєвих змін мотиваційної сфери. Першою особливістю є поява стійкого

інтересу до окремого предмету, який виникає поступово, з накопиченням

знань. Цей інтерес досить часто існує на тлі суттєвого зниження загальної

мотивації навчання, починають переважати мотиви \\\"необхідності\\\"

відвідування школи замість бажання. Тобто у багатьох підлітків починає

переважати негативна мотивація. Але є підстави стверджувати, що

здебільшого це пояснюється \\\"мотивіровкою\\\". В цей віковий період дуже

вираженою стає потреба в афіліації, яка обумовлює амбівалентне ставлення

підлітків до навчання. З одного боку вони бажають гуляти та розважатися,

стверджують, що школа їм набридла, а з іншого - постаючи в ході

експерименту перед такою можливістю - чинять їй опір. Це можна пояснити

важливістю для цього віку оцінки з боку інших, наявності домінуючої

потреби у спілкуванні, в приналежності до групи.

Процес розвитку самосвідомості, характерний для підліткового віку,

захоплює й мотиваційну сферу. Підліток впритул підходить до завдання

усвідомлення своєї мотивації. Причому спочатку усвідомлення своїх мотивів

і цілей здійснюється через їхнє зіставлення з мотивами й цілями своїх

товаришів, тому так плідні колективні й групові форми роботи в цьому віці.

Підліток співвідносить, поки що не завжди усвідомлено, свою мотивацію,

мотивацію однолітків, а все це, разом узяте, зі зразками, ідеалами,

прийнятими в групі. Усвідомлення підлітком супідрядності, порівняльної

значущості мотивів означає, що в цьому віці складається усвідомлена

система, ієрархія мотивів. До кінця підліткового віку може спостерігатися

стійке домінування якого-небудь мотиву. Підліток, як правило, усвідомлює,

що їм рухає кілька мотивів, уміє їх назвати.

Тому можна стверджувати, що принципові якісні зрушення в підлітковому віці

мають місце в так званих вузьких соціальних, тобто позиційних, мотивах

навчання. Їхній розвиток визначається прагненням підлітка зайняти нову

позицію (позицію «дорослої людини») у відносинах з навколишніми -

дорослими й однолітками, бажанням зрозуміти іншу людину й бути понятим,

оцінити себе з погляду іншої людини. Мотивом, адекватним навчальної

діяльності в середньому шкільному віці, є мотив пошуку контактів і

співробітництва з іншою людиною, оволодіння способами налагодження цього

співробітництва в навчальній праці. Підліток у всіх видах діяльності, у

тому числі й навчальної, ставить перед собою питання: «Невже я не такий,

як всі, або ще гірше - такий, як всі?» Цим обумовлений інтерес школяра до

всіх форм групової й колективної роботи, де можуть бути реалізовані його

соціальні потреби в дружбі, у спілкуванні й взаємодії з іншою людиною, у

самовираженні й самоствердженні через відносини з іншими людьми. Для

реалізації цих інтересів ефективні різні форми взаємо- і самооцінки, види

взаємо- і самоконтролю школярів, де вчитель може допомогти підліткові в

усвідомленні й оцінці окремих сторін його навчальної діяльності й

особистості в цілому[6]. Підліткові імпонують такі форми навчальної

роботи, де вчитель і школярі спільно, як «колеги», здійснюють пошук нового

знання й нових шляхів його виявлення. Разом з тим у порівнянні з молодшими

школярами в підлітків виникає іноді досить критичний погляд на вчителя.

Вони дуже чутливі до несправедливості вчителя, гуртуються в групи в ході

конфлікту із учителем. Дуже часто такі конфлікти виникають внаслідок

неможливості підлітком знайти своє місце серед однолітків.

До того ж, для цього вікового періоду зростає значення оцінки - підліток

бажає зайняти місце гарного учня, підвищити в такий спосіб свій соціальний

статус. Вимоги до оцінювання вчителем дуже часто носять необ\\\'єктивний

характер, навчальна оцінка, яка молодшими школярами сприймається як оцінка

зусиль, в цьому віці сприймається як оцінка соціального статусу в класі.

Також характерна для цього віку вже чітка диференціація школярів на

успішних та неуспішних. Найчастіше успішні учні мають високий рівень

розвитку та усвідомлення пізнавальних, позитивних мотивів, мотивів

досягнення, під час того, як у неуспішних виражений мотив уникнення

невдач, та рівень їх домагань невисокий.

Характерною особливістю мотиваційної сфери цього віку є нестійкість

мотивів, їх залежність від групи. Підліток, змінюючи групу, найчастіше

змінює і свої установки. Так, неуспішний, недисциплінований підліток,

потрапляючи в дисциплінований класний колектив, виправляє свою поведінку

відповідно до вимог класу. Тому дуже важливо для вчителів формувати в

класі колективні відносини, впливати не на окрему особистість учня, а на

групу.

Підсумовуючи все вищенаведене, можна сказати, що характерними для цього

віку є соціальні мотиви навчальної діяльності з виокремленням к початку

наступного вікового періоду вже конкретних пізнавальних мотивів,

спрямованих на подальшу профорієнтацію в залежності від переважаючих

інтересів.

3.4.Мотивація навчальної діяльності старших школярів.

Навчальна діяльність школярів старшого шкільного віку тісно пов\\\'язана з

обиранням майбутньої професії, становленням професійних інтересів. Як

стверджує Є.П.Ільїн[2], половина випускників вже має сформований основний

та резервний професійні плани. Щоправда, обирання професії може мати не

чітко визначене розуміння свого майбутнього місця в житті, а відбуватися

або під примусом батьків, або з прикладу товаришів, або під впливом

тимчасового інтересу. До того ж, в складних економічних умовах сьогодення

обирання професії може відбуватися або під впливом ситуативних економічних

факторів (підліток обирає професію задля скорішого заробітку), або під

впливом \\\"матеріального престижу\\\" конкретної професії.

Відповідно до цього змінюється і мотивація навчальної діяльності. Якщо

підлітки обирають професію відповідно до своїх уподобань та інтересів до

окремих навчальних предметів, то молодші юнаки вже обирають предмети

відповідно до майбутньої професії. Таким чином простежується велика

вибірковість пізнавальних мотивів, що може призвести до суттєвого зниження

інтересу до окремих предметів на користь майбутніх спеціалізованих знань.

Учбово-пізнавальний мотив (інтерес до способів добування знання)

удосконалюється як інтерес до методів теоретичного й творчого мислення.

Старшокласників цікавить участь у шкільних наукових суспільствах,

застосування дослідницьких методів на уроках. Разом з тим їх залучають і

шляхи підвищення продуктивності (результативності) пізнавальної

діяльності, про що свідчить їхній інтерес до посібників про культуру й

раціональну організацію розумової праці. Видимо, у цьому віці можна

говорити про появу єдності процесуальної й результативної мотивації

навчання.

Істотно розвиваються мотиви й способи самоосвітньої діяльності. На цьому

етапі самоосвіти домінують далекі цілі, пов\\\'язані з життєвими

перспективами, вибором професії й самовихованням. Ці мотиви й мети

самоосвіти викликають принципово нові способи самоосвітньої діяльності:

усвідомлення школярем особливостей своєї навчальної діяльності й

особистості, співвіднесення їх з вимогами суспільства, оцінка цих

особливостей і їхнє перетворення, пошук і вироблення нових способів

пізнавальної діяльності, вироблення нових особистісних позицій,

усвідомлення самоосвіти як особливої діяльності, співвідношення завдань і

способів самоосвіти, розгорнуті самоконтроль і самооцінка, що виражаються

в самоплануванні й розумному самообмеженні своєї діяльності. На цьому

етапі розвитку школяра самоосвіта може зливатися із самовихованням. У

школярів зростає у зв\\\'язку із цим інтерес до таких форм навчальних занять,

де самоконтроль і самооцінку своєї навчальної праці виконують вони самі, а

не тільки вчитель.

Соціальні позиційні мотиви, що складаються у відносинах з оточуючими,

також змінюються. Відносини з однолітками продовжують грати для учнів

велику роль, неприйняття старшокласника в класному колективі викликає

незадоволеність, занепокоєння, негативні емоції. Відносини із учителем у

старших класах школи стабілізуються. Майбутнє закінчення школи, іспити

підсилюють ділову орієнтацію школярів у відносинах із учителем. Разом з

тим зростає прагнення школярів до поважних форм контролю з боку вчителя. У

ряді випадків зростає вимогливість і критичність старшокласників стосовно

вчителя. У цьому віці, як ніколи, велика виховна роль особистості вчителі.

Претензії на самостійність старших школярів відрізняються від таких же

претензій у підлітків. Підлітки звичайно прагнуть до самостійності в

навчанні, у виборі друзів і занять по інтересах, у розподілі вільного

часу. Старшокласники ж претендують на самостійність у більше

відповідальних сферах життя, які пов\\\'язані з визначенням планів на

майбутнє, з життєвими перспективами, з оцінками тих або інших суспільних

явищ.

Мотиви отримання позитивних оцінок змінюються, стають адекватними. Молодші

юнаки сприймають оцінку як критерій своїх знань, оцінка заради оцінки

втрачає свою спонукальну роль, замість неї основним мотивом навчання стає

прагнення до знань.

До цього слід добавити, що чим старші школяри, тим меншу кількість

мотиваторів вони називають в якості стимулів своєї поведінки. Це свідчить

про те, що під впливом формуючугося стійкого систематизованого світогляду

у них виникає чітка ієрархізована структура мотиваційної сфери, яка в

достатній мірі виражає їх повністю інтеріоризовані мотиви, погляди та

переконання.

4. Методичні матеріали, спрямовані на визначення переважаючої мотивації

для різних вікових періодів.

Як було наведено вище, для кожного вікового періоду характерні свої

особливості мотивації, що спонукають навчальну діяльність. Тому доцільно

для кожного вікового періоду використовувати методики, спрямовані на

визначення необхідних мотиваційних аспектів.

4.1. Дослідження мотивації навчальної діяльності молодших школярів.

Для будь-якого педагога важливо в молодшому шкільному віці сформувати

позитивну мотивацію навчальної діяльності на отримання знань, а для цього

необхідно визначити як готовність мотиваційної сфери дитини до школи, так

і домінуючі мотиви задля подальшого їх розвитку або корекції.

Методика дослідження мотивації навчання в першокласників

(Методика розроблена в 1988р. М.Р. Гинзбург, експериментальні матеріали й

система оцінок - в 1993р. И.Ю. Пахомовой і Р.В. Овчаровой.)

Форма проведення: індивідуальна.

Устаткування: стимульний матеріал до методики (Додаток 1).

Інструкція:

\\\"Зараз я прочитаю тобі розповідь\\\".

№1. \\\"Хлопчики (дівчинки) розмовляли про школу. Перший хлопчик сказав: \\\"Я

ходжу в школу тому, що мене мама змушує. Якби не мама, я б у школу не

ходив\\\".

На стіл перед дитиною психолог викладає картку з малюнком

№1: жіноча фігура з жестом, що вказує, перед нею фігура дитини з портфелем

у руках. (Зовнішній мотив.)

№2. Другий хлопчик (дівчинка) сказав: \\\"Я ходжу в школу тому, що мені

подобається робити уроки. Навіть якби школи не було, я однаково б учився\\\".

Психолог викладає картку з малюнком № 2- фігура дитини, що сидить за

партою. (Навчальний мотив.)

№3. Третій хлопчик сказав: \\\"Я ходжу в школу тому, що там весело й багато

хлопців, з якими можна пограти\\\".

Психолог викладає картку з малюнком № 3: фігурки двох дітей граючим у

м\\\'яч. (Ігровий мотив.)

№4. Четвертий хлопчик сказав: \\\"Я ходжу в школу тому, що хочу бути більшим.

Коли я в школі, я почуваю себе дорослим, а до школи я був маленьким\\\"

. Психолог викладає картку з малюнком № 4: дві фігурки, зображені спиною

друг до друга: у тієї, що вище, у руках портфель, у тієї, що нижче,

іграшковий автомобіль. (Позиційний мотив.)

№5. П\\\'ятий хлопчик (дівчинка) сказав: \\\"Я ходжу в школу тому, що потрібно

вчитися. Без навчання ніякої справи не зробиш, а вивчишся - і можеш стати,

ким захочеш\\\".

Психолог викладає картку з малюнком № 5: фігурка з портфелем у руках

направляється до будинку. (Соціальний мотив.)

№6. Шостий хлопчик сказав: \\\"Я ходжу в школу тому, що одержую там

п\\\'ятірки\\\".

Психолог викладає картку з малюнком № 6. фігурка дитини, що тримає в руках

розкритий зошит. (Оцінка.)

Після прочитання розповіді психолог задає питання:

* А як по-твоєму, хто з них прав? Чому? (Вибір I)

* З ким з них ти хотів би разом грати? Чому? (Вибір 2)

* З ким з них ти хотів би разом учитися? Чому? (Вибір 3)

Діти послідовно здійснюють три вибори. Якщо зміст недостатньо

простежується у відповіді дитини, необхідно поставити контрольне

запитання: \\\"А що цей хлопчик сказав?\\\", щоб бути впевненим у тім, що дитина

зробила свій вибір, виходячи саме зі змісту розповіді, а не випадково

вказав на одну із шести картинок.

Обробка результатів. Відповіді (вибір певної картинки) експериментатор

заносить у таблицю й потім оцінює.

+------------------------------------------------------------------------+

| | Мотиви, № | |

| Вибори |------------------------------------------------+-------|

| | | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |

|---------------| |--------+--------+--------+-------+-------+-------|

| I вибір | | | | | | | |

|   | | | | | | | |

|---------------| |--------+--------+--------+-------+-------+-------|

| II вибір | | | | | | | |

|   | | | | | | | |

|---------------| |--------+--------+--------+-------+-------+-------|

| III вибір | | | | | | | |

|   | | | | | | | |

|---------------| |--------+--------+--------+-------+-------+-------|

| Контрольний | | | | | | | |

| вибір | | | | | | | |

+------------------------------------------------------------------------+

* Зовнішній мотив - 0 балів;

* навчальний мотив - 5 балів;

* позиційний мотив - 3 бали;

* соціальний мотив - 4 бали;

* оцінка - 2 бали;

* ігровий мотив - 1 бал;

Необхідно підрахувати, скільки балів набрано окремо, по кожному мотиві.

Контрольний вибір збільшує кількість балів відповідного вибору.

Домінуюча мотивація навчання діагностується по найбільшій кількості балів.

Разом з тим, дитина може керуватися й іншими мотивами. Про несформованість

мотивації навчання свідчить відсутність переваг, тобто різні підходи у

всіх ситуаціях.

4.2.Дослідження потреби в афіліації підлітків.

У зв\\\'язку з тим, що в середньому шкільному віці на мотивацію навчальної

діяльності великий вплив має потреба в афіліації, то знаючи ступінь

виразності цієї потреби педагог зможе вирішити, які виховні впливи, прямі

чи непрямі краще використовувати в цей період задля розвитку або корекції

поведінки учнів.

Модифікація теста-опитувальника А.Мехрабіана (М.П.Магомед-Емінов).

Тест-опитувальник мотивації афіліації (ТМА) призначений для діагностики

двох узагальнених стійких мотивів особистості, які входять до структур

мотивації афіліації: прагнення до прийняття (\\\"ПП\\\") та страх відторгнення

(\\\"СВ\\\").

Методика застосовується для вимірювання інтенсивності двох мотивів \\\"ПП\\\" та

\\\"СВ\\\" у школярів, студентів та дорослих як чоловіків, так і жінок.

Тест являє собою опитувальник, що складається з двох шкал: шкали мотиву

\\\"ПП\\\" та шкали мотиву \\\"СВ\\\".

Оснащення: Опитувальник, бланки відповідей, олівець. (Додаток 2)

Страницы: 1, 2, 3, 4