Особливості авторських розважальних програм на радіо "Великий Луг" і "Ностальжи"

Найголовніші відмінності між регіональним та загальнонаціональним радіо такі:

1.                 Кількість грошей, які витрачаються на рекламу (це безпосередньо впливає на якість власного продукту, технічне оснащення станцій, можливості віщання);

2. Розподілення ефірного часу (регіональні можуть більш вільно ним розпоряджатися, наприклад, запропонувати більш комфортний для рекламодавця час);

3. Інтерактивність (набагато вищій рівень інтерактивності у регіонального радіо, оскільки воно найбільш наближене до власної слухацької аудиторії);

4. Іміджеві проекти (на регіональних радіостанціях мають більшу можливість «прив’язки» до своєї аудиторії, міста, наприклад, проект «Великі запорожці» на радіо «Великий Луг»);

5. Регіональне (особливо локальне) радіо краще знає потреби своїх слухачів, їх менталітет, тому в регіоні воно більш популярне, ніж сітьове радіо.

Регіональне радіо на практиці представлене двома видами: локальними та сітьовими радіостанціями. Локальні радіостанції – такі, що створені на місцях (в регіонах), та мають власний формат і концепцію подання матеріалу. Вони найчастіше мають приватне, а не державне фінансування та майно (власне апаратуру). Сітьові – це ті радіостанції, які продовжують віщання столичних або загальноукраїнських радіостанцій на місцях (наприклад, «Шансон Запоріжжя»), мають таку ж саму сітку ефіру, формат та концепцію, і лише за певними незначними категоріями орієнтуються на регіональну аудиторію (наприклад, відведення певного ефірного часу на місцевих рекламодавців). Такі станції найчастіше є філіалами більших радіокампаній та фінансуються і забезпечуються ними.

Горизонтальний рівень (за А.А. Шерелем).

1. Поділення за форматом.

Поняття «формат» визначає, перш за все, основні принципи та параметри віщання, тобто «визначення концепції роботи радіостанції, орієнтованої на певну потенційну аудиторію, її можливості для прослуховування та інформаційні й естетичні потреби» [60, 347].

Радіостанції, особливо комерційні (саме від цього залежить прибуток та подальше фінансування), повинні досконально знати музичні смаки своєї потенційної аудиторії і відбирати відповідний матеріал, оскільки від популярності ефірного продукту серед слухачів напряму залежить зацікавленість в такій радіостанції спонсорів або рекламодавців, а отже, відповідно, від цього прямо пропорційно залежить рівень доходів та подальшого фінансування.

Ці проблеми вирішуються через вибір та додержання певного формату радіостанції – типу віщання, способу існування станції в ефірі. В поняття «формат» входять: концепція віщання, а також підбір музичних композицій, що відповідають специфіці станції, відповідний спосіб подання новин, рекламні ролики, джингли (аудіологотипи радіостанції), відбивки, манера спілкування ді-джеїв. Головна ідея програмування – обрати формат, який буде привабливим для аудиторії певних вікових категорій та занять, дозволить утримувати увагу того сегменту ринку, в якому зацікавлена станція і, відповідно, рекламодавці. Тобто для того, що бути успішним, популярним та користуватися попитом серед слухацької аудиторії (і, відповідно, у спонсорів та рекламодавців), засновники радіостанції повинні визначитись із тим сегментом ринку, з яким вони бажають співпрацювати (у цьому випадку – з цільовою аудиторією), вивчити потреби цього сегменту (інтереси слухачів), і обрати відповідний тип продукту, який буде користуватися попитом у слухачів (а це, перш за все, саме формат станції, і вже потім, відповідно до обраного формату – наповнення ефіру, вже готовий (куплений) ефірний продукт або ж власний ефірний продукт, такий, як авторські програми, якщо вони є доцільними в цьому форматі).

Найбільш популярними (та комерційно вигідними) у 1990–2000-тих роках в США, Європі, Росії та Україні стали такі формати:

Формат АС – Adult Contemporary («Сучасний дорослий»). Має ряд підформатів (Hot AC, Urban AC, Lite). АС був найбільш популярний у 80-ті роки, проте і на сьогодні не здає позицій лідера. Головна аудиторія цього формату – люди від 25 до 49 років. Ця вікова група найбільш приваблива для рекламодавців, оскільки максимально націлена на заробляння та витрачання грошей. Коефіцієнт рекламної вартості однієї тисячі слухачів на таких станціях дуже високий. Проте деякі рекламодавці вкладають кошти в станції формату АС, оскільки їм самим подобається цей тип віщання. Такі станції дуже популярні також серед жіночої аудиторії.

Музична основа таких станцій – наймодніші та старі поп-хіти 70–90-тих років, відсутність будь-якої «важкої» музики. В ефір подекуди можуть включатися елементи «софт-року», які вдало поєднуються з ліричними баладами та мелодійною музикою. Ранкові ефіри таких станцій найчастіше ведуть найбільш популярні та високооплачувані ді-джеї (personalities). Ді-джеї, що працюють вдень та увечері, розмовляють в ефірі набагато менше. Новини та спорт на цих радіостанція займають другорядне положення.

Формат CHR ( або EHR) – Contemporary (European) Hit Radio (у 1950–1960-ті роки він називався «Тор – 40»). Спочатку формат «Тор – 40» (CHR) був орієнтований на підлітків від 12 до 18 років, проте в 1990-ті аудиторія цього формату значно «подорослішала» (15–35 років), так як починаючи з 1950–1960-х років з’явилося багато різноманітних музичних стилів та напрямів, які потрапляють у перші десятки хіт-парадів та цікавлять людей різного віку. CHR – дуже енергійний формат, який де допускає навіть секундного мовчання в ефірі. Постійно повинна звучати «найгарячіша» музика, така, яка займає високі позиції в національних та світових таблицях популярності. Для CHR характерно також мінімальна кількість новин, оскільки перенасичення ними ефіру може змусити молодого слухача вимкнути радіоприймач. Проте CHR-станції залишають блоки новин, роблячи їх для приваблення рекламодавців більш насиченими, але короткими.

Формат Easy Listening («Музика, легка для сприйняття») спочатку мав назву Beautiful Music. Основа цього формату – інструментальна музика, іноді з м’яким вокалом, популярні мелодії, які виконуються музичними колективами з великою кількістю струнних інструментів. Основна аудиторія – люди від 40 до 50 років. Репліки ведучих зведені до мінімуму, хоча деякі станції дають в ефір доволі великі випуски новин та інформаційні блоки.

Формат New Age (музика для зняття напруги та медитації – окрім музичних інструментів в ній присутні звуки моря, лісу, крики птахів, дельфінів та ін.). В США радіостанції формату New Age орієнтуються на «яппі» – молодих бізнесменів та ділових людей з престижною університетською освітою, так званих «вершків суспільства». В Росії та Україні нажаль наразі немає радіостанцій, які працювали б виключно у цьому форматі.

Формат AOR – Album Oriented Rock/Adult Oriented Rock (рок-музика з альбомів/ рок для дорослої аудиторії); часто це не загальновідомі хіти, а визнані спеціалістами шедеври у своєму напрямку чи стилі. Композиції на таких станціях іноді звучать довше за стандартні на 3,5 хвилини, основну аудиторію складають слухачі від 18 до 34 років, в основному чоловічої статі тому, що музичний зміст програм часто включає рок-композиції в жорсткому стилі «хард-н-хеві». Такі станції не дуже цікаві потенційним рекламодавцям, оскільки мають достатньо вузьку аудиторію.

Цей формат може поділятися на підформати:

Modern Rock/Alternative («Сучасний рок/альтернативна музика») та Classic Rock («Класика рок – музики»). В світі формат Modern Rock/Alternative, як правило, практикується на студентських локальних радіостанціях, орієнтується на молодіжну аудиторію, в той час, як Classic Rock – на більш дорослих людей. Classic Rock – станції «грають» найбільш хітові рок-композиції 1970–1980-х і початку 1990-х років.

Формат Nostalgia («Ностальгія») – музика кінця 1940–1950-х років (епоха біг-бендов), розрахований на людей від 50 років. Такі станції повністю або частково комп’ютеризовані. Головне – музика, а інші програмні елементи абсолютно непомітні. Рекламні ролики включаються в музичний потік нібито випадково, не поєднуючись у великі блоки. Однак на багатьох Nostalgia-станціях ключову роль грають personalities – авторитетні ведучі, які користуються повагою аудиторії. Подібний до нього формат – Oldies, який зорієнтований на поп-стандарти 1950-х –початку 1960-х років: Елвіс Преслі, Everly Brothers та інших виконавців. На Україні існує також ще один підформат, дуже схожий за принципом побудови з форматом Oldies, але пропонує аудиторії музичні композиції, що були популярні у 80х або 90х роках. Такі підформати зазвичай є додатковими, а не основними для радіостанції, під трансляції відводиться певний зазначений час (та найчастіше вони мають назву подібну до «гарячі дев’яності» тощо). Цей формат орієнтований на людей, віком, орієнтовно, від 30 років до 45.

В країнах, де англійська мова не є державною, існують станції, які транслюють тільки національну поп - та рок-музику. Цей формат має назву National Music або National Hit. Такі станції, як правило, користуються популярністю, оскільки світова музична індустрія орієнтована на англомовну музику, але пісні рідною мовою певної країни завжди більш улюблені серед слухачів.

Вузька, проте стабільна аудиторія у станцій, які працюють у форматі Religious («Релігійне радіо»). Незважаючи на те, що цей формат може використовувати деякі програмні елементи інших форматів, коефіцієнт рекламної вартості однієї тисячі слухачів дуже низький, а іноді взагалі відсутній. Таке радіо орієнтується на чітко зазначену цільову аудиторію та також мати своє внутрішнє поділення за принципом релігійних течій (наприклад, баптистське радіо, християнське католицьке радіо та інші).

Вказані формати розповсюджені на українському радіоринку, проте існує певна низка інших форматів радіостанцій, які навряд чи зможуть прижитися в наших умовах, наприклад Country – найбільш популярній на Півдні та на Середньому Заході Сполучених Штатів, або кантрі-музика (американський фолк). Багато радіо – та телестанцій, які транслюють кантрі, підтримуються на державному рівні, а кантрі-музиканти – найбільш високооплачувані. В нашій країні такі радіопрограми навряд будуть рентабельними і зможуть окупатися без спонсорської допомоги. Також у нас не можуть отримати популярність радіостанції формату Urban Contemporary, які в основному орієнтуються на національні меншини: вихідців з Іспанії та Латинської Америки, індіанців, афроамериканців та інші країни, де галасливі та гіперактивні ді-джеї ставлять в ефір різну етнічну музику: латинські ритми, регбі, ритм-н-блюз тощо.

Проте в Україні можна очікувати збільшення кількості радіостанцій таких форматів, як All News («Тільки новини»), All Talk («Тільки бесіди»), All Comedy («Тільки розважальні програми»), а також News/Talk. Останній формат характеризується поєднанням дзвінків у студію, інтерв’ю у прямому ефірі і великою кількістю новинної інформації. Це дуже вигідний формат для середніх радіохвиль. Не зважаючи на популярність та надійність, він все ж залежить від майстерності його творців та частково від кон’юнктури ринку. В період відносно подієвого «затишшя» в житті країни рейтинги подібного радіо падають.

Вказані формати мають дуже різноманітну аудиторію (найбільше це стосується формату «All News») і користуються особливою популярністю серед бізнесменів.

В українському радіопросторі також можлива поява на середніх хвилях (СХ) радіостанцій формату MOR – Middle Of The Road («Середина шляху»), який розроблявся спеціально для СХ. Музика такого формату визначається як «не дуже модна, але й не занадто стара, не дуже гучна, проте й не дуже солодка» [60, 353], а головною особливістю MOR – станцій є абсолютна свобода ді-джеїв в ефірі: вони оговорюють кожну композицію, дуже багато спілкуються зі слухачами, основна аудиторія – слухачі від 40 років та більше. Найпопулярніші ді-джеї «вийшли» з MOR. Цей формат також містить великі блоки новин, інформацію про дорожні пригоди, прогнози погоди та останні спортивні події.

Неможливо говорити про формати наших радіостанцій у чистому вигляді, як, наприклад, про чистий АС або чистий CHR – це завжди буде змішаний формат (CHR/AC або Roc/Talk тощо), що пов’язано із особливостями українського радіоринку, вимоги якого сильно відрізняються від особливостей радіоринку Європи, і тим більш Америки.

1.      За джерелом фінансування радіопрограми поділяються на:

- комерційні (ефірне мовлення здійснюється за рахунок спонсорського фінансування, за рахунок продажу ефірного часу під рекламу, за рахунок продажу власного журналістського продукту до ефіру інших радіостанцій);

- державні (ефірне мовлення здійснюється за рахунок державного фінансування.

Отже, регіональне радіо – це радіо, яке має високий рівень інтерактивності, найбільш повне та якісне орієнтування на потреби аудиторії (її менталітет та смаки). Воно має реальну можливість більш функціонального та комфортного розподілення ефірного часу (по відношенні як до розміщення рекламного матеріалу, так і взагалі до розподілу власного ефірного часу, орієнтовно до потреб аудиторії). Водночас воно має менше фінансування та менші технічні можливості (у більшості випадків, проте не завжди).

Регіональне радіо може бути державним або комерційним, локальним або сітьовим та мати будь-який формат віщання. Далі розглянемо основні характеристики авторських програм на регіональних радіостанціях.

Для того, щоб якісно та повно визначити специфіку авторських програм на регіональних радіостанціях, звернемо увагу на поради щодо створення такого типу програм, що подаються В.Л. Цвіком, оскільки принципи створення (принципи побудови драматургії програми) і є основою майбутнього кінцевого варіанту власне програми [56, 410]. Тобто знаючи принципи побудови, можна визначити яким має бути готовий варіант тієї чи іншої радіопрограми і вже за цим принципом визначати її вади, недоліки та особливості, а також ті характерні риси, які властиві тільки одній, певній програмі та які вирізняють її з-поміж ряду журналістських продуктів того ж типу.

В.Л. Цвік дає такі поради щодо підготовки тематичних (авторських) радіопрограм:

1. Жанрово-тематичні особливості програм більшості радіостанцій визначаються орієнтацією на групи населення, диференційовані за віковою, соціально-економічною або етнічною ознакою. Тобто, головним чинником створення такого типу програм є потреби власне тієї аудиторії, для якої цей продукт буде створюватись.

2. Визначення формату станції є першим важливим кроком для розробки стратегії підготовки програм, організації роботи всього колективу і кожного журналіста окремо. Формат радіостанції є визначальним для підбору журналістського персоналу та журналістського продукту, який буде поступати в ефір.

3. Оскільки практично всі однотипні станції працюють з одним і тим самим музичним матеріалом, гарно підібраний репертуар та частота повторів окремих записів можуть зіграти важливу роль у приверненні уваги слухачів (для визначення таких параметрів використовуються опитування слухачів, або визначення комп’ютером раціональної частоти повторів тих чи інших музичних номерів).

Також важливим аспектом є створення певного «брендового» продукту, за яким певна радіостанція може бути відразу визначена серед слухачів. Таким брендовим проектом може бути як постать ведучого, певні програми або цикли програм, а й також така не досить вагома деталь, як джингл певної програми (наприклад випуску новин) або коротка музична вставка між програмами, блоками реклам тощо (так звані «позивні»).

4. Підбір ді-джея (ведучого). При створенні авторської програми в його обов’язки входить: конструювання та випуск програми, відбір теми, матеріалу та інформаційного приводу, написання тексту, відбір музичного матеріалу, спеціального джинглу, іноді – пошук спонсорів.

Також журналіст може стати «голосом радіостанції», її визначальною рисою, за якою легко розпізнати яке радіо наразі лунає у ефірі (так звана «зірка радіо», або «брендовий ді-джей»).

5. Попередня підготовка до випуску (заготовки ді-джея), пошук гостей, матеріалу, попередній відбір музичного масиву, технічна підготовка. За рівнем попередньої підготовки визначається якість та професійність не лише однієї радіопрограми, але й усієї радіостанції загалом.

6. Чергування музики та голосу ді-джея, відповідність такого чергування та співвідношення музичного часу обраному формату.

7. Відбір гостей (доцільність появи гостей у авторській передачі). Потрібно зауважити, що при правильному підборі гостя важливо завжди пам’ятати – не потрібно довго розмовляти з людиною до початку запису (це може його виснажити, або змусити «повторюватися» чи апелювати до розмови, якої слухач не чув; також потрібно оминати питання, на які можна дати односкладну відповідь).

В.Л. Цвік подає окремі критерії правильної (професійної) роботи ді-джея (ведучого) такої програми [56, 420]. Знання цих критеріїв допоможе знайти вади або особливості не стільки в технічно-драматургічному оформленні програми, скільки саме в роботі журналіста, що є доцільним при оцінюванні саме авторських радіопрограм.

Критерії оцінювання рівня професійної компетенції ведучого програми:

1. Не можна перетворювати новини в нудне перерахування фактів. Завжди шукайте деталі, які вдихнуть життя в ваше повідомлення. Виявляйте нестандартність та оригінальність, не забуваючи, одначе, про тактовність.

2. На радіо потрібно розповідати, а не читати (ви не віщаєте для широкої аудиторії, ви пояснюєте конкретному радіослухачеві, що відбувається в світі).

3. Слід користуватися простою розмовною мовою, яка буде зрозумілою кожному окремому вашому слухачу.

4. Перший абзац повідомлення повинен бути коротким і енергійним, щоб збудити цікавість радіослухача, який, можливо слухає неуважно. (Перша фраза повинна захопити, зацікавити, привернути увагу, викликати бажання слухати далі. Слухача завжди приваблює елемент емоційності, деякий особистісний відтінок, який закликає до відчуття причетності до певної події не тільки автора, але й того, кому призначене це повідомлення).

5. Слід використовувати короткі, прості, точні, конкретні, зрозумілі фрази.

6. Слід дотримуватись принципу оперативності, який виражається через вживанням теперішнього часу при описанні певного процесу, події, явища.

7. Не висловлюйтеся занадто емоційно, не зловживайте драматичними інтонаціями і словами.

8. Уникайте професійного жаргону. Також варто уникати вживання складних слів, термінів та визначень, якщо без них можна обійтись без шкоди змісту повідомлення.

9. Слідкуйте за тим, щоб не образити тих, про кого розповідаєте (наприклад, не називайте людину з певними фізіологічними або психологічними відхиленнями калікою).

10. Уникайте перебільшень, не плутайте множину з одниною.

11. Не починайте повідомлення з прямої мови (якщо це цитата). Не починайте повідомлення із спірних тверджень без посилання на джерело.

12. Майте такт та почуття міри.

13. Слідкуйте за тоном голосу (повчання та поблажливість дратують слухачів), за вимовою, дикцією.

14. Робота з мікрофоном (працюйте без вдихів – видихів, яких було би чутно слухачеві, слідкуйте за появою сторонніх технічних шумів). Також важливим є аспект технічної обробки музичного матеріалу та композиційних музичних аранжувань програми («перебивки» та «джингли»). Якість звуку має завжди бути на високому рівні, не залежно від фінансового забезпечення та технічного оснащення студії. Також журналіст (автор програми) повинен хоча б поверхово орієнтуватися в апаратному оснащенні студії, користуватися комп’ютерними програмами обробки звуку.

Страницы: 1, 2, 3