Особливості дитячих телевізійних програм на українському телебаченні

«Найрозумніший» - мегапопулярний телепроект на телеканалі «Інтер», що збирає біля екранів кожної суботи (в вечірньому блоці телеефіру) та з повтором щонеділі у ранковому блоці. Це популярне телешоу, з відомою російською ведучою Тіною Канделакі, яке диктує моду на знання, ерудицію та всебічний розвиток, та стабільно приваблює широку телеаудиторію в Україні та Росії. В телепрограмі приймають участь діти різного віку, що пройшли відбірні турніри та продемонстрували ерудицію у всіх царинах знань - від футболу до античного мистецтва. Передача складається з декількох турів, в яких юні знавці відповідають на різні тематичні запитання, доки не залишається головний переможець – «Найрозумніший».

Це не тільки телепрограма, а й величезний клуб цікавих особистостей, які разом спілкуються, разом зростають і продовжують грати. Спершу у Молодшій лізі, згодом - у Старшій. А відтепер для дорослих учасників створено "Золоту лігу". (див. Додаток D).

«Уроки тітоньки Сови» - дитяча телепередача, що входить до ранкового ефіру телеканалу «Інтер», та транслюється щочетверга о 5.50 ранку. В цій передачі дитина розважаючись із героями мультфільмів, одночасно отримує корисні знання, необхідні в її житті. Уроки географії Тітонька Сова та її маленькі помічники - бешкетники коти Яша, Кеся, Сіма та пес Буля, - відкривають малятам безкрайні простори морів і океанів, а так само побувають разом із дітлахами на Північному полюсі й у тундрі, у пісках Єгипту та в австралійській пустелі. Яскравий калейдоскоп мультиплікаційних фільмів традиційно доповнює цікаві розповіді тітоньки Сови. Мудра тіточка Сова та її маленькі мультиплікаційні помічники розповідають глядачам о як треба поводитися вдома, у дворі, у дитячому садку. «Уроки гарної поведінки» підкажуть малятам, як правильно поводитися в тій або іншій ситуації, тіточка Сова прочитає їм цікаві казки з лісової книги дідуся Філіна. На цих уроках до тіточки Сови приєднається новий герой, веселий і бешкетний домовик на ім'я Непослух. Тіточка Сова і Непослух познайомлять дітей із дуже важливими правилами - правилами безпеки життя. Мова йтиме про те, що найдорожче у світі - це життя і здоров'я самих дітлахів та їхніх близьких. У телепередачі глядачам запропонують не тільки послухати мудру тіточку Сову, але й подивитися мультфільми. (див. Додаток E)

«Смішарики» - популярний мультсеріал, що кожного ранку о 8.40 у будні, виходить на телеканалі «Інтер». Смішарики - дружня сімейка кумедних круглих персонажів, кожен з яких має свою історію і свій характер. Мультик спочатку призначався для дітей до 10 років, але його із задоволенням дивляться і батьки - адже за зовнішньою простотою та дитячою наївністю сюжетів автори «приховали» цілком серйозні, дорослі і навіть філософські теми. До того ж у «Смішариках» немає жодного негативного персонажу - тут абсолютно відсутнє протиставлення "поганий-добрий". (Їжачок - серйозний і задумливий, вміє знаходити вихід із ситуацій, які створює його кращий друг – Крош; Бараш - пише вірші, постійно мріє; Крош - безтурботний і непосидючий кролик; Нюша - свинка-модниця, красуня світу смішариків, їй так і хочеться, щоб заради неї робили подвиги; Кар Карович - цей ворон вважає себе важливою артистичною натурою, він старший за більшість героїв мультфільму, однак так само як і всі, любить веселитися і не пропускає жодного свята; Пін - пінгвін-винахідник всіх часів. Може з усього зібрати що завгодно, і воно працюватиме; Совуня - спортивна й енергійна сова на пенсії; Лосяш - читає багато книжок, відомий у вузьких колах учений; Копатович - його улюблене заняття - копатись у себе на городі. Єдине, що може розлютити цього добродушного ведмедя - лише бур'яни на його городі;) (див. Додаток F).

Смішарики - це добрі позитивні дитячі мультгерої, які несуть радість, свято, яскраві незабутні враження у життя дитини. У кожного з них - своє бачення навколишнього світу і свої способи його пізнання. Звірятка-кульки живуть у своїй казковій намальованій країні і вирішують проблеми, що виникають навколо них, спілкуючись і допомагаючи один одному. В їхньому світі, сповненому дитячої наївності, виникають цілком дорослі ситуації - хтось комусь симпатизує, хтось із кимось не може першим помиритися, хтось робить помилки, які ускладнюють життя іншим. У цій країні багато гумору, гарного настрою, а також подій, над якими варто замислитись.

Герої мультсеріалу виглядають як смішні кульки з завитушками, а виявляється, такий концепт їхнього зовнішнього вигляду розроблявся півтора роки. Автори хотіли, щоб діти могли грати у персонажів - тому важливо, щоб дитина могла його легко намалювати. Повторити улюблених героїв на папері можна без зусиль, це сильний стимул для співтворчості і співчуття. В той же час кулька - це символ їхньої доброзичливості, їхньої г В ефірі телеканалу «Інтер» смішарики вперше заговорять українською мовою гармонійної взаємодії з оточуючим світом.

Цей мультфільм уже підкорив Росію, Німеччину і навіть Китай. У Росії «Смішарики» - це не просто серіал, це свого роду розкручений бренд. Усю країну охопила справжня "смішарикоманія"! М'які іграшки, розвиваючі комп'ютерні ігри, DVD диски, шкільні речі, книги й розмальовки, пазли, настільні ігри, сувеніри, а також дитяча косметика і одяг - веселі звірята оселилися у багатьох сім'ях.

Автори цього російського мультфільму ніяк не очікували, що фанатами «Смішариків» стануть і дорослі. Спочатку цей мультик призначався для дошкільнят (тому успіх прораховували саме під цю аудиторію. Для цього, наприклад, перечитали купу книжок з дитячої психології, обрали для фільму кислотно-пастельні кольори, які привертають увагу дітей. І написали саме таку музику, яка би подобалась малюкам). Та вже після перших серій з'ясувалося, що «Смішариків» дивляться глядачі від 3-х до 53-х років, адже за зовнішньою простотою та дитячою наївністю сюжетів автори «приховали» цілком серйозні, дорослі і навіть філософські теми.

Робота над мультиками проводилася спільно з психологами. Була складена карта того, які психологічні проблеми потрібно зачепити: наприклад, відсутність самостійності, розвиток особистих якостей і т.д. Але, як виявилося, з такими вказівками сценаристи втрачали гостроту уяви і видавали нецікаві сценарії. Тому згодом від послуг психологів відмовилися.

«ТЕТ» — загальнонаціональний телеканал українського телебачення, що транслює інформаційні, розважальні, гумористичні, телепрограми, реаліті-шоу, програми для ділових людей, художні фільми, серіали тощо. Для дітей транслюються різноманітні дитячі передачі, мультфільми та серіали. Телевізійний продукт, що заповнює сітку віщання телеканалу ТЕТ, переважно закордонного виробництва ( це іноземна кіно-та-теле-продукція, а також програми російської компанії СТС). Телеканал доступний у всіх обласних центрах і містах з населенням 200.000+. Загалом ТЕТ в ефірі понад 100 міст України.

Ядро нової цільової аудиторії каналу – молодь від 15 до 35 років, для якої ТЕТ, з його новим наповненням, є відображенням її телевізійних інтересів. Канал задоволений своїми рейтинговими показниками серед дитячої та підліткової аудиторії. У 2009 році за аудиторією 4-14 років рейтинг телеканалу становить 0,52%, частка глядацької аудиторії - 5,2% (за даними «GFK-Ukraine, панель» 50 тис.+").Зауважимо, що ТЕТ у 2009 року в містах «50 тис.+" за аудиторією 18+ має частку 1,76%, а за аудиторією 14-49 - 2,07%»[52]

На ТЕТі, відповідно до ліцензії, тривалість дитячого мовлення щодня три з половиною, чотири години. А якщо говорити про всі програми, розраховані на дитячу й підліткову аудиторію: мультиплікаційні фільми, дитячі телесеріали, то їхня частка в ефірі ТЕТ значно більша. Загалом, протягом тижня в ефірі ТЕТ 37 годин займають програми для дітей (по 6 годин щодня в будні і 7 годин у вихідні). Це найвищий показник серед загальнонаціональних телеканалів. До того ж, ТЕТ - єдиний із комерційних вітчизняних телеканалів, хто віддає дитячому мовленню час у прайм-таймі.

Сьогодні телеканал представляє власні телепроекти: «Вечірній мультик», «Ранковий мультик», «Мультяшний підвечірок», «Ретро мультик». Решта телепрограм у сітці мовлення - це телепродукція західного виробництва: науково-пізнавальна програма для дітей про природу «Марві Хаммер» та дитяче шоу «Пустотливі пальчики». Тривалість кожної програми - півгодини.

Варто також відзначити, що дитячий контент телеканалу, це переважно мультсеріали американського та японського виробництва. Адже сьогодні купувати іноземні мультфільми набагато вигідніше з фінансової точки зору, аніж виробляти власні програму. Для того, щоб зробити дитячу програму, телеканалам потрібно витратити більше коштів, але отримати прибуток від її реалізації, практично не можливо, бо реклама у дитячих телепрограмах заборонена, тому вигідніше купувати готову продукцію. До того ж треба створювати дійсно конкурентоспроможні, високоякісні телепередачі, а це завжди ризик для телевиробників.

Останнім часом найбільш популярним серед дитячої й підліткової аудиторії телеканалу ТЕТ є дитячий кіножурнал «Єралаш», який виходить в ефірі каналу з березня. Рейтинг «Єралаша» за аудиторією 4-14 років - 1,78%, частка глядацької аудиторії - 11,05% (за даними GFK-Ukraine, панель «50 тис.+», березень 2009 року). На сьогодні ТЕТ - єдиний із вітчизняних телеканалів має телевізійні права на показ «Єралаша». Але поміж трансляції «Єралаша» та «Мультфільмів» канал транслює «Дім-2», який у дитячу лінійку не вписується [61]

«Пустотливі пальчики» - це програма для дітей, західного виробництва, що транслюється на телеканалі ТЕТ щонеділі о 8.30 ранку. Веселі ведучі Стівен і Ферн вчать дітей майструвати різноманітні речі з того, що є під рукою, розповідають глядачам , як можна перетворити звичайний шматок паперу на симпатичне жабеня та сплести яскраві кольорові браслетки дружби. Їхні пальчики за одну хвилину зможуть зробити щось цікаве із звичайнісіньких речей, які опинились під рукою: сейф для монет, паперова акула, літак із повітряних кульок і банан в шоколадній глазурі. За допомогою цієї передачі діти вчаться створювати власні оригінальні шедеври, різати та клеїти. (див. Додаток G).

«Марві Хаммер» - дитяча програма, що транслюється на телеканалі ТЕТ щосуботи о 8.30 ранку. Головний герой – анімаційний персонаж маленької чудернацької мишки Марві Хаммер, що розповідає малюкам про все найцікавіше у світі що нас оточує. Діти зможуть дізнатися багато нового, наприклад, яку величезну вагу може підняти людина, якою мовою спілкуються дельфіни та чому йдуть дощі і ростуть гори. Щодня Марві Хаммер із своїми друзями – міжнародними репортерами Джей Сі, Роберто та Мін – вирушають у подорож до різних країн. Це допомагає малюкам дізнаватися багато нового, мандрувати різними куточками світу, тощо. (див. Додаток G).

«Вечірній мультик», «Ранковий мультик», «Мультяшний підвечірок» - це телепрограми для дітей, що складають ранковий та вечірній блоки дитячого мовлення телеканалу ТЕТ. В цієї передачах,діти зустрічаються з улюбленими мультиплікаційними героями і друзями з Казкового Патруля. Головний персонаж - анімаційний, розумний і винахідливий Колобок. Завдяки його розповідям діти дізнаються, про природу близьких і далеких куточків світу. Наприклад, що їдять симпатичні панди, скільки родичів у бурого ведмедя, і чим відрізняється африканський носоріг від індійського. Кожного дня Колобок за допомогою своїх агентів-лісових звірів робить щось корисне для Королівства казок. А наприкінці кожної передачі діти дивляться різні улюблені мультики.

«К1» - це сучасне, динамічне, інтелектуальне телебачення. Програмне наповнення каналу - інформаційні програми власного виробництва, які відповідають найвищим професійним стандартам та очікуванням сучасних глядачів, якісне зарубіжне кіно та найкращі російські серіали. Постійною ефірною лінійкою є також пригодницькі та документальні проекти від професіоналів цієї галузі: Discovery, National Geographic, AENT та інших. Що стосується виключно дитячого контенту, то окрім телевізійної передачі «Земля в ілюмінаторі», що транслюється на телеканалі у ранковому блоці, інші дитячі телевізійні програми в сітці мовлення відсутні.

К1 - загальнонаціональний канал, універсальний за жанровим наповненням. В українському ефірі з червня 2005 року. З січня 2007 року входить в медіа-групу «Інтер». Канал представлений в усіх обласних центрах України та у більшості районних. Виробництво К1 зорієнтоване на передові цифрові технології у сфері мовлення та виготовлення програм. Канал має власний телецентр - унікальну для українського телебачення технічну базу на рівні світових зразків.

Цільова аудиторія каналу - чоловіки та жінки віком від 14 до 49 років, з середнім та високим рівнем достатку. Ця аудиторія дещо молодша від глядачів інших національних каналів і є активним споживачем товарів та послуг.

«Земля в ілюмінаторі» – пізнавально-розважальна програма, що транслюється на каналі К1 щосуботи у ранковому блоці телемовлення (близько 6-8 годин). Це «генетично модифікований» телевізійний продукт, що поєднує в собі пізнавальний блок та мультфільм для дітей. У пізнавальному блоці ведучий Леонардо Лютий, розповідає дітям про астрономічні явища, зірки, планети, створення Землі та зародження на ній життя, також він буде розповідати про різноманітність земного життя: свята, пори року, чудеса світу, винаходи науковців, тваринний світ та багато цікавого. Щовечора Леонардо збирає біля екранів дітей різного віку. (див. Додаток H)

2.2 Проблеми та перспективи розвитку програм дитячого телебачення

Відомо, що найбеззахисніша й одночасно найвимогливіша телевізійна аудиторія – діти. Алі дитячі проекти – ізгої на телебаченні. «За умов швидкого зростання чисельності телерадіоорганізацій – з 103 – в 1995 р. до 1052 – в 2003 р. (в 10 разів за 8 років і на 25% лише за останній рік) – сьогодні український ринок телепродукції, має близько 1% дитячих телерадіопрограм (із загальної кількості програм на всіх каналах мовлення), 3,3% пізнавальних програм тощо. Натомість маємо 75,5% художньо-розважальних телерадіопрограм» [61].

У статті 12 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» зазначено, що основними завданнями телерадіоорганізацій є «створення та розповсюдження економічних, публіцистичних культурно-освітніх, медико-гігієнічних, художніх, навчальних, розважальних, спортивних програм, а також програм для дітей та юнацтва» [10].

Тобто, згідно з ліцензією, передачі поділяються на: інформаційні, культурологічні, просвітницькі, розважальні, дитячі та інші. При цьому у формі державного контракту передбачено розподіл на: інформаційні, суспільно-політичні, художні, передачі для дітей та юнацтва, освітні, спортивні та інші передачі. Але форма державного контракту, що є невід'ємним додатком до ліцензії на мовлення, виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 № 918), щодо жанрового спрямування телевізійних та радіопередач, переважно не відповідає цій програмній концепції.[50]

Отже в наслідок невідповідності розподілу передач в ліцензіях та державних контрактах, за відсутності критеріїв щодо їх порівняння, неможливо було перевірити дотримання ліцензійних умов у частині жанрового спрямування телевізійних та радіопередач.

Тому можна сказати, що сьогодні порушені міжвідомчі зв'язки, а дитяче віщання існує автономно від суспільства та його інститутів. Постає проблема регенерації дитячого мовлення в країні. А це по-перше питання присутності дитячого віщання в ефірі, виконання власниками телеканалів ліцензійних зобов'язань. Говорячи про відповідальність дитячого телебачення, ми переходимо до механізму контролю за дотриманням ліцензійних зобов'язань. Нинішні ліцензійні зобов'язання регламентують тільки відсоток дитячого загального обсягу віщання. З формальної точки зору, ліцензія на можливість віщання, видана державним органом, виступає як договір між телекомпанією й суспільством. Телеканали самостійно ухвалюють рішення щодо формування програмної політики, керуючись корпоративними інтересами.

По-друге, необхідно говорити про відповідальність за зміст програм для юної аудиторії. Дитяча аудиторія численна і на неї можна орієнтуватись. Водночас вона дуже специфічна, тому «дитячий продукт» має бути якісним, цікавим, динамічним, захоплюючим і відповідати запитам такої глядацької аудиторії. А це тягне за собою великі витрати. Деякі телевізійні канали не просто не хочуть купувати дитячі програми - вони їх навіть безкоштовно не беруть.

Більшість телеканалів припускають, що «дитячими програмами» (як записано в їхніх ліцензіях) цілком можна вважати й мультфільми. Тому часто телеканали обмежуються показом західних мультфільмів, що обходитися телеорганізаціям набагато дешевше (хоч їхні агресивні герої викликають певні побоювання в дитячих психологів), ніж підготовка власних українськомовних телепередач для дітей. Повноцінні ж дитячі програми виробляються тільки Національною телекомпанією України та обласними державними телерадіокомпаніями, тобто на державні кошти через держзамовлення. До того ж, телевізійні власники не хочуть віддавати дитячим телепрограмам вечірній прайм, ставлячи їх на 4-5-ту ранку. Цікаво, що в європейських країнах телемовникам не треба прописувати, коли саме показувати дитячі програми. Телекомпанії змагаються за глядача і розуміють, що дитячу програму не можна ставити на 4 ранку. Та, на жаль, наших мовників це наразі не стосується.

В Європі є чітка регламентація того, скільки телеканал (комерційний чи суспільний) зобов'язаний виділити власного бюджету й екранного часу для дитячого продукту. Кожна держава займається програмами національно-культурної ідентифікації,саме до якої відноситься й дитяча продукція. Європейські країни по-різному виробляють свої механізми: або визначають квоти в бюджеті компанії, або квоти екранного часу. Ще може регламентуватися в бюджеті компанії – це певна квота для так званих незалежних продюсерів, які отримують чіткий бюджет на дитячі програми і зобов'язані віддати 25-40% незалежним виробникам [49].

Нині в Україні більш-менш успішно працюють десятки продакшнів, які виробляють продукт для телеканалів. Це телесеріали, ігрові й політичні шоу та інше. В цьому переліку немає ані дитячих програм, ані дитячих фільмів чи мультфільмів [49]. На думку переважної більшості керівників продакшнів, у всьому винен Закон «Про рекламу», згідно з яким у дитячих програмах не можна розміщувати рекламу. Прийняття цієї норми призвело до того, що телеканалам стало невигідно виробляти й купувати дитячий телепродукт. Виходить замкнене коло. Канали не купують, бо невигідно, рекламодавець не платить, бо не бачить рейтингів. А продакшни не виробляють, бо телеканали не купують. Стандартні ринкові відносини.

Якщо прислухатися до думки керівників телекомпаній, то рекламу в дитячих програмах може дозволити. Але вона не може бути довгою, а її тематика та форма мають бути чітко прописані в законі. Наприклад, під час дитячого ефіру не повинна рекламуватися нездорова їжа з підвищеним вмістом жирів, солі й цукру, що вже заборонено в деяких європейських країнах. Має контролюватися зміст роликів. Зокрема, вони не повинні напряму провокувати дитину на купівлю чогось чи на те, щоб діти вимагали від батьків такої купівлі. Також у рекламі має бути заборонено експлуатувати довіру неповнолітніх до батьків, учителів чи інших персон, що користуються авторитетом. Абсолютно нормальною є реклама дитячого харчування, одягу, парфумерії чи книжок для дітей.

Зараз може скластися ситуація, коли телеканали почнуть чітко дотримувати зобов'язання стосовно дитячого мовлення, але в ефірі демонструватимуть лише передачі західного виробництва. Ця тенденція стає традиційною для багатьох всеукраїнських каналів вже сьогодні.

Вітчизняним виробникам мультфільмів та передач важко конкурувати з закордонними мультсеріалами та «дитячим продуктом», який діти зараз можуть побачити по супутниковому телебаченню чи по Інтернету.

Кошти на створення якісного телепродукту можна було б одержати за рахунок реклами, як це робиться під час трансляції дорослих передач. Але переривати дитячі передачі рекламою заборонено законом. Під такі програми важко знайти спонсорів, тому дитяче телебачення – малобюджетне.

У компетенції влади урегулювати питання засилля західної дитячої телепродукції, шляхом обмеження її випусків на вітчизняному телеекрані. Одночасно з впровадженими мірами, необхідно стимулювати виробництво власних конкурентоздатних дитячих програм. У такому випадку держава мала б забезпечити фінансову підтримку для компаній, що створюють такі передачі, або відмінити норму закону стосовно реклами.

Ця заборона формальна і її елементарно можна обійти. Скажімо, ділити програму на дві автономні частини, і ставити рекламу в кінці першої частини й на початку другої. Але дитячих програм немає не тільки тому, що існує заборона на рекламу. Якщо цю норму приберуть, то не одразу всі зацікавляться дитячим телевиробництвом. Воно повинно бути конкурентоздатним.

Можливо вдасться змінити ситуацію, лише спираючись на щойно ратифіковану Європейську конвенцію про транскордонне телебачення. Відповідно до якої, якщо тривалість трансляції програми для дітей сягає тридцяти чи більше хвилин, переривання рекламою дозволяється. Сьогодні існує законопроект №3081 «Про внесення змін до Закону України "Про рекламу" (щодо приведення у відповідність до Європейської конвенції про транскордонне телебачення)», але він нажаль й досі не вступив у дію. [49]

Вироблення критеріїв, за якими може здійснюватися контроль над змістом телепередач, сьогодні є головним питанням сучасного дитячого телебачення. Розглядаючи це питання, ми стикаємося з відсутністю єдиної концепції дитячого віщання, де чітко була б сформульована мета, визначені головні напрямки діяльності, принципи, за якими повинне будуватися сучасне дитяче мовлення.

Відродження дитячого телебачення на новому етапі повинне вказувати суспільству на те, що за допомогою телепрограм власного виробництва, підростаюче покоління зможе сприймати цінності вітчизняної культури, що формують у дітях повагу до рідної мови та українських традицій.

Програма мінімум в вирішенні цього питання - покарання телеканалів за невиконання своїх зобов'язань. Вироблення державою діючих норм контролю, та розглянення питання щодо заборони на рекламу. Програма максимум - створення спеціального дитячого телеканалу. Але деякі експерти скептично ставляться й до появи дитячого телеканалу (немає джерел фінансування), і до створення суспільного мовлення (сьогодні неможливо перестрибнути прірву між розмовами про нього і практичними діями). Але сьогодні навіть спонсорство дитячого супутникового каналу потребує величезних коштів. Крім того, поширення його через супутник - це дуже невелика аудиторія. Тільки якщо його примусово включити до пакету програмної послуги, тоді воно може бути ефективним. Але платити за поширення в кабелі супутникового телеканалу, власники не здатні, бо це фінансово не вигідно.

В Україні на супутнику і в кабелі транслюються переважно російськомовні дитячі канали і програми. Зокрема Viasat у пакеті «Сімейний» пропонує для дітей канали Cartoon, Network, Kids Co та «Дитячий», а в пакеті «Престижний» додається ще Jetix та Nickelodeon. На «Волі» окрім Jetix, Cartoon, Network, Nickelodeon є ще «Детский мир», «Теленяня» і Baby TV. «Дитячий пакет» Maximum TV складається з чотирьох каналів: «Школьник ТВ», Nickelodeon, Jetix Play, «Теленяня». Той, хто користується поки що безкоштовним супутником мовленням, більшість із цих каналів не побачить, хіба що канал Jetix.

Нині в питанні розвитку дитячого мовлення вся надія фактично покладається на державу, яка не повинна керуватися тільки принципом «вигідно - невигідно», як це роблять комерційні структури. А держава в свою чергу не має стратегії розвитку національного дитячого мовлення й обмежується розміщенням держзамовлень. Механізмами, за якими розміщується державне замовлення для державних ТРК, не передбачено можливості залучення зовнішніх виробників. Щоб залучати до держзамовлення, приміром, незалежні продакшни, треба перебудувати фінансово-правову й організаційну системи державного телебачення. З іншого боку, держава жодного разу ще не профінансувала держзамовлення в повному обсязі: є великий державний борг перед Першим національним та обласними ТРК, які виготовили телепродукцію, але кошти на це так і не надійшли.

ВИСНОВКИ

У бакалаврській роботі ми проаналізували основні змістовно-тематичні пріоритети в створенні дитячих програм, розрахованих на різні вікові категорії. Визначення певних типів аудиторій, окреслення їх характерних ознак, безумовно, сприяє ефективності діяльності ЗМІ. Дослідники у сфері дитячої педагогіки і психології виявили кілька стійких вікових особливостей у поведінці дітей, що характеризують їхній телеперегляд. Переваги у телевізійному уподобанні дітей змінюються кожні три роки, відповідно до її дорослішання (раннє дитинство – до 3 років; дошкільний вік – від 3 до 6 років (іноді до 7 років); молодший шкільний вік – від 6 до 9 років; молодший підлітковий вік – від 9 до 12 років). Дослідження дитячої аудиторії показує гіперактивність медіаспоживання неповнолітніми телевізійного продуктку, і визначає її як окремий сегмент серед потенційної цільової аудиторії українських телеканалів.

Дитяче телебачення сьогодні виконує чотири основні функції ЗМІ: виховну, освітню, розважальну та соціологічну. Воно складається з певного відсотку телепрограм для дітей, що входять до сітки віщання українських телеканалів і поділяється на наступні види: анімація, мультфільми та мультсеріали, дитячі передачі, дитячі телесеріали та фільми для дітей.

Практично все наше телебачення функціонує як комерційне, існуючи за рахунок реклами, тому більшість телеканалів сьогодні орієнтує свій ефір на масову аудиторію. Існує багато білих плям у висвітленні дитячої тематики на телебаченні, адже вітчизняний телеефір не адаптований до дитячих інтересів. І тому питання збільшення програм для дітей у вітчизняному ефірі багато в чому залежить від зацікавленості рекламодавців. Оскільки українське законодавство забороняє переривати дитячі передачі рекламними роликами, для дитячих телепередач дуже складно знайти спонсорів, і сьогодні вони залишаються малобюджетними.

На основі досліджень, що проведені в даній роботі, можемо зробити висновок - український ринок дитячого віщання бідний у своїй розмаїтості, якості й кількості пропонованих телеканалами програм. Сьогодні необхідно розвивати дитячий контент на телебаченні, дати дітям широкий вибір інформаційних, пізнавальних, розважальних програм. Але саме відсутність дитячих телепрограм власного виробництва на телеканалі — вірна ознака того, що телеканал далекий від телебізнесу. Для того, щоб телевізійний продукт був цікавий «маленькій» аудиторії, потрібно враховувати базові психологічні потреби дітей.

Дитяче телемовлення необхідно комбінувати так, щоб діти могли дивитися передачі в зручний для себе час, а змістовне наповнення, жанрові особливості, зображальна естетика й тривалість відповідали певній віковій категорії. Однак передач на телеканалах, які були б спеціально орієнтовані на дітей і підлітків різних вікових груп, на сьогоднішньому телеекрані майже немає. Варто відзначити, що основна частина дитячих програм і дитячих ігрових шоу, які сьогодні існують на українських каналах, по цільовій аудиторії, більше відповідає підліткам.

Найбільшим успіхом у дитячої аудиторії користуються серіали, мультиплікаційні й художні фільми. Також досить популярними є західний телевізійний продукт. Дослідження добового циклу телетрансляцій показує, що більше половини кінострічок, орієнтованих на молодших школярів, транслюються в ранковому ефірі, менша частина показується вдень. Більша частина дитячих фільмів показується також у вихідні дні. А вечірній прайм-тайм, фільми призначені молодшим школярам на українських телеканалах майже не транслюються (для дошкільників увечері таких фільмів взагалі немає). Таким чином, дошкільники й молодші школярі після шести годин вечора змушені дивитися телепродукт орієнтований на дорослих споживачів.

Телебаченню необхідно програмувати сітку віщання таким чином, щоб дитячій цільової аудиторії в цих прикордонних віках було цікаво дивитися програму. Сегментування відповідно до груп цільової аудиторії, повинно створюватися фахівцями та психологами, та відображати стан найближчого розвитку дітей.

Згідно з ліценціями Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, дитячі програми в їхньому ефірі мають бути щодоби (від 30 хвилин до двох годин). Але сьогодні жодний із каналів не виконує зазначений у ліцензії розклад мовлення для дітей. Зрозуміло, що в умовах жорсткої конкуренції, з позиції комерціалізації ефіру телебачення, діти не вигідна цільова аудиторія.

І хоча, законом передбачається, що підчас розгляду заявок учасників конкурсу на отримання ліцензії на мовлення, Нацраді з питань «Телебачення і радіомовлення» віддає переваги телерадіокомпаніям, які зобов'язуються демонструвати соціально-важливі програми (зокрема й дитячі), однак на практиці ця норма не спрацьовує.

Сьогодні необхідно створити такі умови, за яких на шкірному телеканалі будуть існувати дитячі передачі, на виробництво й вихід в ефір яких з держбюджету виділятимуть необхідні кошти. Крім того, необхідно прийняти програму податкових пільг для інвесторів та виробників дитячих програм, фільмів і передач. Маємо надію, що кожна телекомпанія, яка отримує ліцензію на мовлення, буде дотримуватися вимог щодо виділення ефірного години для дитячих фільмів і програм.

У першу чергу держава повинна навести елементарний порядок у медіапросторі. Тобто примусити телеканали працювати за встановленими правилами у країні з метою захисту прав неповнолітніх телеглядачів.

На жаль, сьогодні з боку державного органу, який повинен здійснювати нагляд і контроль за діяльністю телерадіоорганізацій контроль ніяк не відчувається, крім декларативного піклування держави про захист своїх громадян. Підтвердженням цьому є постійне збільшення кількості порушень телеканалами законодавства. Держава може на законодавчому рівні розробити систему пільг для телеканалів, які розміщують у своєму ефірі передачі для дітей та підлітків, розглянути питання створення окремого дитячого телеканалу, який був би повністю присвячений дітям та їхнім проблемам. Такі канали успішно працюють в Європі та Сполучених Штатах. А у нас відсутність дитячого ефіру пояснюють незадовільним фінансуванням. Як наслідок – програм для дітей в українському ефірі дуже мало, а те, що показують, це переважно дешевий телепродукт американського, російського виробництва, або японські мультфільми.

Як відзначають фахівці, законодавство не повинне відлякувати потенційних спонсорів. Сьогодні крім рекламних роликів у дитячих телепрограмах можна використовувати не пряму рекламу, наприклад логотип спонсора.

Вільні демократичні ЗМІ не можуть демонстративно ігнорувати потреби значної частини телеаудиторії. Тому що наявність або відсутність дитячих телепрограм — це тест на волю й демократичність українських електронних ЗМІ.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5