Экологический мониторинг химико-токсикологического состояния и паразитарного комплекса гидробионтов ...
Найбільшими за
обігом та значенням залишаються ті національні біржі, які знаходяться в
головному фінансовому центрі країни. На них концентруються операції загальнонаціональних
масштабів, провінційні ж біржі поступово втрачають свої позиції. Так
складається поступово моноцентрична система, яка в найбільш
закінченому вигляді представлена в Англії, де Лондонська біржа
має назву Міжнародної фондової біржі оскільки вона перебрала на себе фондові
біржі не тільки Великобританії, але й Ірландії. На сьогодні на біржі
котирується близько 3500 цінних паперів, включаючи іноземні акції та облігації.
В неофіційному котируванні перебувають близько 300 акцій.
У 1986 р.
відбулося злиття Лондонської фондової біржі з саморегулюючою організацією,
учасниками якої були дилерські фірми, що здійснювали торгівлю іноземними
цінними паперами, саме в результаті цього Лондонська біржа набула статусу міжнародної
і стала називатись Лондонською міжнародною фондовою біржею.
Токійська
міжнародна фондова біржа, що виникла в 1878 р. і є
найбільшою фондовою біржею в Японії, на яку припадає близько 80% національного
біржового обороту цінних паперів. На біржі котируються акції близько 1700
емітентів, а також облігації. Цінні папери котируються тільки офіційно. Торги
„з голосу" проводяться спеціалістами (аукціоністами), які приймають заявки
від учасників торгів і проводять аукціон. Котируються близько 200 акцій, які
найбільш активно купуються і
продаються. Торги з менш активними акціями, включаючи іноземні, здійснюються в
електронному режимі.
Паризька фондова
біржа посідає перше місце серед семи бірж Франції. На неї припадає
більш як 90% угод, що укладаються на національному біржовому ринку. На біржі
існує три різні котирування. Офіційне котирування призначене для великих
корпорацій, які отримують стабільні прибутки, регулярно виплачують дивіденди,
розміщують на ринку значну частину акцій і виконують рекомендації установ, які
координують діяльність бірж. На такому самому рівні котируються також цінні
папери іноземних емітентів. Акції малих та середніх підприємств котируються на
другому рівні, який називають вторинним ринком. На третьому рівні, так
званому вільному ринку, котируються цінні папери, що не були допущені до
котирування на вищих рівнях.
В країнах, що
мають федеративний державний устрій, біржовій фондовій системі
притаманна поліцептричність, в таких країнах майже рівні позиції займає
кілька центрів фондової торгівлі. Так, наприклад, в Австралії лідирують фондові
біржі Торонто та Монреаля, в Австралії — біржі Сіднея та Мельбурна, в
Німеччині - біржі Франкфурта-на-Майні, Дюссельдорфа, Мюнхена та Гамбурга.
Нью-Йоркської
фондова біржа, яка була заснована в 1792 р., є однією з
найбільших і найстаріших фондових бірж світу. Операції на біржі здійснюють
тільки члени біржі, загальна чисельність яких сягає 1400. Членами біржі, як
правило, є фізичні особи. Серед фірм — членів біржі — домінують кілька десятків
інвестиційних банків, які займають ключові позиції на американському фондовому
ринку. Ціна брокерського місця на біржі становить близько $500000.
У лістингу на NУ5Е перебуває близько
2300 емітентів. Всі вони являють собою еліту американського бізнесу. На активи
цих компаній припадає близько 80% всього капіталу, що має обіг в США. Протягом
дня на біржі купується і продасться близько 100 мли акцій. Різниця в цінах
попиту-пропозиції для акцій, що активно котируються на NYSE, становить до $0,3 , що менш як
1% ціни.
Діяльність
фондової біржі в Україні регламентується Законом України від 18.06.91 р. „Про
цінні папери і фондову біржу", іншими законодавчими актами України,
статутом та правилами фондової біржі [2, C. 315].
Функції, які
виконує фондова біржа впливають на різні сфери життя країни, основними з них є
такі: в економічній сфері:
• прискорення обігу надлишкового капіталу у вигляді цінних
паперів, його акумуляцію для інвестицій у виробничу та соціальну сфери;
• переміщення капіталу з однієї галузі в інші — найефективніші
чи соціально значущі;
• акумуляція
вільних коштів населення, тимчасове вилучення їх з обігу, що стримує
інфляційні процеси, сприяє стабілізації державного бюджету, уможливлює залучення
копнім приватних осіб для інвестицій;
• регулювання
обігу цінних паперів котируванням, зміною курсу, ринкової вартості;
• відтворення
дійсної вартості основних виробничих фондів, рентабельності того чи іншого
підприємства;
у фінансовій
сфері:
• організація
біржових зборів для проведення гласних публічних торгів;
• визначення
ринкової ціни цінних паперів, що котируються на біржі;
• гарантування
виконання умов біржових угод, розробка системи розрахунків за укладеними на
біржі угодами;
• здійснення біржового
арбітражу, розв'язання спірних питань, що виникають по біржових угодах у
процесі біржових торгів;
• забезпечення
учасників ринку оперативною та аналітичною інформацією про стан та тенденції
розвитку фондового ринку;
у політичній сфері:
• сприяння
укріпленню економічної самостійності, яка є головною опорою незалежності
держави.
• сприяння
розвитку ринкової економічної системи, як основи демократичного суспільства.
• прискорення
інтеграційних процесів входження України до світового співтовариства;
• вихід через фондову біржу національного капіталу на
світовий ринок з допомогою розповсюдження серед іноземних інвесторів акцій та
інших цінних паперів українських підприємств, а відтак - інвестування іноземного
капіталу (через цінні папери) в економіку України;
у соціальній сфері:
• акумуляція
капіталу, у тому числі й вільних коштів населення, для інвестування як у
виробничу, так і в соціальну сферу та підвищення добробуту населення;
• створення нових
робочих місць завдяки переміщенню капіталу та інвестуванню.
Усі фондові біржі
можна поділити на кілька груп. Умовно вони класифікуються так: найбільш
розвинуті, розвинуті, перспективні й щойно створені. До першої групи належать
Нью-Йоркська, Токійська, Лондонська, Паризька, Франкфуртська та Копенгагенська
фондові біржі. Ця група фондових бірж посідає провідне місце серед усіх бірж за
торговим оборотом цінних паперів, застосуванням майже на 100 відсотків
комп'ютерних засобів тощо. До другої групи фондових бірж слід віднести,
наприклад, Американську (США), Цюрихську (Швейцарія), Амстердамську
(Голландія), Міланську (Італія), Торонтську (Онтаріо, Канада),
Австралійську та ряд інших. Ця група фондових бірж характеризується
досить високими оборотами цінних паперів, розвинутою структурою процедур
допущення до участі в біржових торгах та котируванні, широким застосуванням
комп'ютерних засобів, інформуванням про зміну курсів та укладені угоди, а
також проведенням клірингових та розрахункових операцій. Фондові біржі, що
складають цю групу, були створені, як правило, кілька століть тому і за цей
період досягли високого рівня розвитку.
На відміну від згаданих груп, існує досить багато-численна
група фондових бірж, що розвиваються, або перспективних. Як правило, в цю групу
входять біржі, які хоча й були створені кілька десятиліть тому, однак на цей
період не досягли з тих чи інших причин належного рівня торгових оборотів та
комп'ютерного оснащення, притаманних біржам попередніх груп. До числа
перспективних фондових бірж відносять такі біржі, як Сеульська (Південна
Корея), Гонконгівська, Бангкокська (Таїланд), Манільська (Філіппіни),
Сінгапурська та ряд інших.
Особливий інтерес
викликає група новостворених фондових бірж або тих, що знову відновили
свою діяльність. Характерними рисами цієї групи є те, що ці фондові біржі
з'явилися кілька років тому; в більшості випадків вони виникли в умовах, коли
фактичні ринкові відносини в даних країнах тільки почали складатися; при
створенні фондової біржі враховувався досвід розвинутих країн щодо використання
електронної форми торгівлі. Фондові біржі цієї групи створювалися в умовах
недостатньої розвиненості національних фондових ринків. Кожна з них мала свої
труднощі, однак деяким, наприклад, Варшавській та Будапештській, вдалося вже в
перші роки досягти певних результатів.
До останньої
групи також входить Українська фондова біржа (УФБ), яка виникла в 1991 році. Вона
є першою в історії незалежної України національною фондовою біржею, яка веде
свій «родовід» від Київської біржі, що функціонувала з 1865 по 1914 та з 1921
по 1930 роки. Організатори біржі при її створенні більше орієнтувалися на
європейський досвід (зокрема, на досвід функціонування Парижської фондової
біржі).
В Україні на
початок 2003 року провідні позиції на біржовому ринку за обсягами укладених
угод займала Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ) — 46% від загального
обсягу угод, Українська міжнародна валютна біржа (УМВБ) посідає друге місце —
30%, на третьому Українська міжнародна фондова біржа (УМФБ) — 11%, на
четвертому — Українська фондова біржа (УФБ) — 6%, на п'ятому — Донецька фондова
біржа (ДФБ) — 4%, на шостому Кримська фондова біржа (КФБ) — 2%, останнє
місце за обсягами торгів посідає Придніпровська фондова біржа (ПФБ) — близько
одного відсотка.
Біржа праці — елемент ринкової інфраструктури, що регулярно здійснює
посередницькі операції на ринку праці. Система бірж праці сприяє здійсненню
узгодженої державної політики в галузі зайнятості населення. Біржа праці виконує такі
функції: аналізує стан ринку праці; прогнозує поспіває і пропозицію робочої
сили; веде облік громадян, що звертаються за працевлаштуванням; сприяє
працевлаштуванню працездатних; здійснює професійну орієнтацію молоді; виплачує
допомогу по безробіттю тощо. Біржа праці виступає певним гарантом конституційного права на
працю як державна організація. Поряд з державними біржами праці існують і
платні приватні агентства (контори), що є посередниками в галузі праці, а також
посередницькі бюро при профспілках, молодіжних, релігійних організаціях та ін.
У Україні розвивається безплатна державна система центрів і служб зайнятості.
Банки як складова частина ринкової інфраструктури. Банк – це економічна установа, що
спеціалізується на кредитуванні, посередництві в грошових рахунках і операціях
з цінними паперами. За формою власності банки поділяють на державні
(національні), акціонерні, приватні (індивідуальні та партнерські),
кооперативні, муніципальні (комунальні), створені з участю держави,
міждержавні. Вони виконують такі
види операцій: пасивні, активні, комісійні.
Пасивні
банківські операції — операції, через посередництво яких утворюються
ресурси банків (внески і позичені гроші; емісія заставних листів, банківських
і комунальних облігацій, а також довгострокові позики у кореспондентів
банку).
Активні банківські
операції — діяльність, пов'язана з розміщенням грошових ресурсів банку
(наданням їх у кредит).
Кредити надаються
у вигляді грошових позик і зобов'язань банку гарантувати платежі клієнта. В
останньому випадку банк не надає грошові позики, а лише обіцяє здійснити
платежі у разі, якщо позичальник не зможе оплатити свої зобов'язання.
Комісійні
банківські операції — посередницька діяльність, яка не передбачає
кредитів банку і не є джерелом надходження коштів на його рахунок. До них
відносять: платіжний оборот, операції з валютою, інкасування векселів і чеків,
прийняття на зберігання цінних паперів і надання сейфів для користування,
управління майном та ін.
Діяльність банків має
засновуватися на повному комерційному розрахунку і самофінансуванні. У процесі
своєї діяльності вони одержують прибуток. Банківський прибуток – це залишок між
сумою одержаних відсотків і витратами банку. Прибутковість оцінують за нормою
банківського відсотка.
Сучасна
банківська Система України, як і у більшості країн світу, складається з двох
рівнів. У ст. 4 Закону України "Про банки і банківську діяльність"
визначено, що банківська система України складається з Національного банку
України та інших банків, які створені і діють на території України відповідно
до положень цього Закону.
Перший рівень банківської
системи України представлений Національним банком України. Правовий статус, принципи організації
і діяльності Національного банку України визначені Конституцією України та
Законом України "Про Національний банк України".
Національний банк України є юридичною
особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності та
перебуває у його повному господарському віданні і статутний капітал у розмірі
10 млн. грн., який є державною власністю і служить для забезпечення зобов'язань
Національного банку України.
Згідно зі статтею 99 Конституції
України, прийнятою в 1996 році, основною функцією центрального банку держави -
Національного банку України - є забезпечення стабільності грошової одиниці -
гривні. На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню
стабільності банківської системи, а також, у межах свої повноважень, - цінової
стабільності [16 ].
Національний банк
виконує такі функції:
1.
відповідно до розроблених Радою Національного банку України
Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить
грошово-кредитну політику;
2.
монопольно здійснює емісію національної валюти України та
організує її обіг;
3.
виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує
систему рефінансування;
4.
встановлює для банків правила проведення банківських операцій,
бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;
5.
організовує створення та методологічно забезпечує систему
грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики
платіжного балансу;
6.
визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між
банками;
7.
визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських
технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних
засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів
захисту банківської інформації;
8.
здійснює банківське регулювання та нагляд;
9.
веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської
діяльності та операцій у передбачених законами випадках;
10. веде офіційний
реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних
платіжних систем;
11. здійснює
сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудиторську перевірку банків,
тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку;
12. складає платіжний
баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;
13. представляє
інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших
кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних
банків;
14. здійснює
відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання,
визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює
валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали
ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій;
15. забезпечує
накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними
та банківськими металами;
16. аналізує стан
грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;
17. організує
інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на
право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;
18. реалізує державну
політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;
19. бере участь у
підготовці кадрів для банківської системи України;
20. визначає
особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного
стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи
Національного банку;
21. здійснює інші функції у
фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом [ 8, C.
100].
До другого рівня
банківської системи України належать комерційні банки.
Комерційні банки є багатофункціональними установами, що здійснюють основний
спектр кредитних і фінансових операцій, пов'язаних з обслуговуванням
господарської діяльності своїх клієнтів.
Комерційні банки це
автономні, незалежні комерційні підприємства. З одного боку, вони створюються
для задоволення інтересів власників банку (акціонерів або індивідуальних) і
суспільних інтересів клієнтури юридичних і фізичних осіб, що обслуговуються
банком, а з іншого це підприємства особливого типу, які організовують та
здійснюють рух позикового капіталу для забезпечення отримання прибутку
власниками банку Як важлива ланка банківської системи держави, комерційні банки
концентрують основну частину кредитних ресурсів і здійснюють широкий діапазон
банківських операцій та фінансових послуг для юридичних і фізичних осіб.
Комерційні банки є юридичними особами. Як будь-яка юридична особа банки мають
свої ознаки.
Комерційні банки
здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку: пропонують на
договірних умовах кредитно-розрахункове, касове та інше банківське обслуговування
підприємств, установ, організацій і громадян виконанням банківських операцій і
наданням різних банківських послуг. За надання послуг клієнти сплачують
винагороду, за рахунок якої утворюється прибуток банку.
Характеризуючи сутність
комерційних банків та їх специфіку, слід зазначити їх велике значення у
механізмі функціонування фінансової системи держави завдяки їх зв'язкам з усіма
секторами економіки Важлива роль комерційних банків у ринковій економіці
зумовлена основними функціями, які вони виконують, а саме:
1) мобілізація тимчасово
вільних коштів і перетворення їх у капітал;
2) кредитування
підприємств, держави і населення,
3) здійснення
розрахунків і платежів у господарстві,
4) випуск кредитних
грошей,
5) емісійно-засновницька
діяльність, пов'язана з випуском і розміщенням цінних паперів;
6) довірче управління
майном клієнтів (трастові операції);
7) консультування
клієнтів, надання їм економічної та фінансової інформації.
Останнім часом у
діяльності комерційних банків спостерігається тенденція розширення їхніх
функцій з метою універсалізації роботи, підвищення ефективності банківської
діяльності, здійснення нетрадиційних для цієї сфери фінансового підприємництва
дій (операції з цінними паперами, лізингові
та факторингові операції й інші види кредитно-фінансового
обслуговування).
Для
визначення суті комерційних банків та їх специфіки велике значення має їх
класифікація. Комерційні банки можна класифікувати за різними критеріями.
За формою власності розрізняють банки
державні," акціонерні, кооперативні, приватні та змішані.
За територіальною ознакою
банки
поділяються на міжнародні, загальнонаціональні, регіональні та Міжрегіональні,
що обслуговують декілька регіонів країни.
За організаційно-правовою
формою — банки, які утворюються у формі акціонерного товариства,
товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативні банки.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
|