МЕНЮ


Фестивали и конкурсы
Семинары
Издания
О МОДНТ
Приглашения
Поздравляем

НАУЧНЫЕ РАБОТЫ


  • Инновационный менеджмент
  • Инвестиции
  • ИГП
  • Земельное право
  • Журналистика
  • Жилищное право
  • Радиоэлектроника
  • Психология
  • Программирование и комп-ры
  • Предпринимательство
  • Право
  • Политология
  • Полиграфия
  • Педагогика
  • Оккультизм и уфология
  • Начертательная геометрия
  • Бухучет управленчучет
  • Биология
  • Бизнес-план
  • Безопасность жизнедеятельности
  • Банковское дело
  • АХД экпред финансы предприятий
  • Аудит
  • Ветеринария
  • Валютные отношения
  • Бухгалтерский учет и аудит
  • Ботаника и сельское хозяйство
  • Биржевое дело
  • Банковское дело
  • Астрономия
  • Архитектура
  • Арбитражный процесс
  • Безопасность жизнедеятельности
  • Административное право
  • Авиация и космонавтика
  • Кулинария
  • Наука и техника
  • Криминология
  • Криминалистика
  • Косметология
  • Коммуникации и связь
  • Кибернетика
  • Исторические личности
  • Информатика
  • Инвестиции
  • по Зоология
  • Журналистика
  • Карта сайта
  • Вопрос радиационной безопасности в экологическом образовании в средней школе

    екрана.

    Земна радіація обумовлена тим, що основні радіоактивні ізотопи, що

    зустрічаються в гірських породах Землі – це калій-40, рубідій-87 і члени

    інших радіоактивних сімейств, включені до складу Землі із самого її

    народження. Вони беруть початок відповідно від урану-238 і торію-232 , що є

    довгоживучими ізотопами. Рівні земної радіації також неоднакові для різних

    місць і залежать від концентрації радіонуклідів у тій чи іншій ділянці

    земної кори. Приблизно 95% населення живе в місцях, де потужність дози в

    середньому складає від 0,3 до 0,6 мЗв в рік, близько 3% одержує в

    середньому один мЗв у рік, а близько 1,5% – більш 1,4 мЗв у рік. Є місця,

    де рівні земної радіації значно вищі. По підрахунках Наукового комітету з

    дії атомної радіації, створеного в рамках ООН у 1955 р, середня ефективна

    еквівалентна доза зовнішнього опромінення, що людина одержує від земних

    джерел природної радіації, складає приблизно 350 мЗв. Це чуть більше

    середньої індивідуальної дози опромінення через радіаційний фон,

    створюваний космічними променями на рівні моря.

    Внутрішнє опромінення

    У середньому дві третини ефективної еквівалентної дози опромінення, що

    людина одержує від природних джерел радіації, випромінювання яке надходить

    від радіоактивних речовин, які потрапили в організм із їжею, водою і

    повітрям.

    Невелика частина цієї дози приходиться на радіоактивні ізотопи типу

    вуглецю-14 і тритію, що утворюються під впливом космічної радіації. Все

    інше надходить від джерел земного походження. У середньому людина одержує

    близько 180 мЗв у рік за рахунок калію-40, що засвоюється організмом разом

    з нерадіоактивними ізотопами калію, необхідними для життєдіяльності

    організму. Однак значно більшу дозу внутрішнього опромінення людина одержує

    від нуклідів радіоактивного ряду урану-238 і в меншому ступені від

    радіоактивного ряду торію-232 .

    Деякі з них, наприклад нукліди свинцю-210 і полонію-210 , надходять в

    організм з їжею. Вони концентруються в рибі й у молюсках, тому люди, що

    споживають багато риби й інших дарунків моря, можуть одержати відносно

    високі дози опромінення.

    Природні джерела радіації

    Найбільш вагомим із усіх природних джерел радіації є важкий газ (у 7,5

    разів важче повітря) - радон. У природі радон зустрічається в двох формах:

    у виді радону-222 , члена радіоактивного ряду, утвореного продуктами

    розпаду урану-238 , і у виді радону - 220 , члена радіоактивного ряду торія-

    232. Основну частину дози опромінення від радону людина одержує,

    знаходячись у закритому, не провітрюваному приміщенні. Концентрація радону

    в закритих приміщеннях у середньому у вісім разів вище, ніж у зовнішнім

    атмосфернім повітрі.

    Радон концентрується в повітрі усередині приміщень лише тоді, коли

    вони в достатній мірі ізольовані від зовнішнього середовища. Надходячи

    усередину приміщення тим чи іншим шляхом (просочуючись через фундамент і

    підлогу, чи ґрунт, вивільняючись з матеріалів, використовуваних у

    конструкції будинку), радон накопичується в ньому. У результаті в

    приміщенні можуть виникати досить високі рівні радіації. Іноді концентрація

    радону в закритому приміщенні в 5000 разів вище концентрації радону в

    зовнішнім повітрі (виявлене у Швеції й у Фінляндії в будівлях 70-х років).

    Найпоширеніші будівельні матеріали, такі як дерево, цегла і бетон,

    виділяють дещо небагато радону. Набагато більшою питомою радіоактивністю

    володіють граніт і пемза.

    У таблиці 4 приведені питомі радіоактивності деяких будівельних

    матеріалів.

    Таблиця 4

    | |Питомі радіоактивності |

    |Будівельні матеріали |(Бк радію і торію на 1 кг), |

    | |Бк/кг |

    |Дерево |1.1 |

    |Зола (дерева) |341 |

    |Цемент |Менше 45 |

    |Цегла червона |126 |

    |Граніт |170 |

    |Пісок і гравій |34 |

    |Природний гіпс |29 |

    Тому радіаційний контроль будівельних матеріалів заслуговує самої

    пильної уваги.

    Однак головне джерело радону в закритих приміщеннях – це ґрунт.

    Концентрація радону у верхніх поверхах багатоповерхових будинків, як

    правило, нижче, ніж на першому поверсі. Швидкість проникнення вихідного з

    землі радону в приміщення фактично визначається товщиною і цілісністю

    міжповерхових перекриттів.

    Емісія радону зі стін зменшується в 10 разів при облицюванні стін

    пластиковими матеріалами типу поліаміду, чи полівінілхлориду поліетилену чи

    трьома шарами олійної фарби. Навіть при обклеюванні стін шпалерами

    швидкість емісії радону зменшується на 30%.

    Ще одне важливе джерело надходження радону в приміщення являють собою

    вода і природний газ. Концентрація радону в звичайно використовуваній воді

    надзвичайно мала, але вода з деяких джерел, особливо з глибоких чи

    колодязів артезіанських шпар, містить дуже багато радону. Найбільша

    зареєстрована питома радіоактивність води в системах водопостачання складає

    100 мільйонів Бк /м3, найменша дорівнює нулю.

    Однак основна небезпека виходить зовсім не від питної води, тому що

    люди звичайно споживають велику частину води в складі їжі після її

    кип'ятіння. При кип'ятінні води радон у значній мірі випаровується.

    Велику небезпеку представляє попадання пари води з високим змістом радону

    в легені разом із вдихуваним повітрям, що найчастіше відбувається у ванній

    кімнаті. При обстеженні будинків у Фінляндії виявилося, що в середньому

    концентрація радону у ванній кімнаті в три рази вище, ніж на кухні, і

    приблизно в сорок разів вище, ніж у житлових кімнатах.

    Радон проникає також у природний газ під землею. У результаті попередньої

    переробки газу й у процесі збереження, перед надходженням його до

    споживача, велика частина радону зникає. Але концентрація радону в

    приміщенні може зрости, якщо кухонні плити, опалювальні й інші нагрівальні

    пристрої, у яких спалюється природний газ, не мають витяжки.

    По оцінках фахівців ефективна еквівалентна доза опромінення від радону

    і його дочірніх продуктів складає в середньому біля одного мЗв/рік, тобто

    приблизно половина всієї річної дози, одержувана людиною в середньому від

    усіх природних джерел радіації.

    Вугілля, подібно більшості інших природних матеріалів, містить

    незначні кількості первинних радіонуклідів. Останні після спалювання

    вугілля попадають у навколишнє середовище, де можуть служити джерелом

    опромінення людей.

    Концентрація радіонуклідів у різних вугільних шарах відрізняється в сотні

    разів. В основному вугілля містить менше радіонуклідів, ніж земна кора. Але

    при спалюванні вугілля велика частина його мінеральних компонентів

    спікається в шлак чи золу, де в основному концентруються радіонукліди.

    Використання золи як добавку до цементу і бетону може привести до

    збільшення радіаційного опромінення.

    Ще одним джерелом опромінення населення є термальні води. Вимірювання

    емісії радону на електростанції, що експлуатує підземні термальні води

    показали, що на кожен гігават-рік вироблюваної електроенергії приходиться в

    три рази більше від аналогічної дози опромінення від електростанцій, що

    працюють на вугіллі.

    Видобуток фосфатів, використовуваних для виробництва добрив,

    супроводжується підвищенням радіоактивного фону. Це зв'язано з тим, що

    більшість розроблювальних фосфатних родовищ містять уран. У процесі

    видобутку і переробки руди виділяється радон, та й самі добрива містять

    радіоізотопи, що проникають із ґрунту в харчові культури.

    Штучні джерела радіації

    За останнє десятиліття людиною створено кілька сотень штучних

    радіонуклідів, а також активно використовується енергія атома в різних

    цілях. Однак, на відміну від природних джерел, штучні джерела

    радіоактивного випромінювання практично у всіх випадках контролюються.

    Умовно, технічні джерела радіації можна розділити на наступні групи:

    . джерела, використовувані в медицині. Це: рентгенівський апарат,

    діагностичні прилади на базі використання радіоізотопів;

    . променева терапія;

    . ядерні вибухи;

    . атомна енергетика;

    . предмети, що містять радіоактивні речовини. Це: антистатичні щітки для

    видалення пилу з пластинок і фотопринадлежностей, дія яких засновано

    на випущенні альфа-частинок; детектори диму, принцип дії яких

    заснований на використанні альфа-випромінювання; кольорові телевізори

    та монітори, що випускають рентгенівське випромінювання й інші

    предмети.

    4. Проблеми, пов'язані з використанням ядерної енергії.

    Головну небезпеку, пов’язану з використанням ядерної енергії,

    становлять відходи ядерної промисловості, тобто радіоактивні відходи з

    ядерних реакторів, самі родовища урану та небезпека експлуатації взагалі

    ядерних електростанцій.

    Місцями накопичення радіоактивних відходів є атомні станції, на яких

    здійснюється їх первинна переробка та тимчасове зберігання. На атомних

    електростанціях не існує повного циклу первинної переробки відходів

    відповідно до вимог норм, правил та стандартів з ядерної та радіаційної

    безпеки, що призводить до нераціонального використання сховищ та

    збільшує ризик радіаційних аварій. У 30-кілометровій зоні Чорнобильської

    АЕС зберігається в тимчасових, не пристосованих для зберігання

    сховищах велика кількість радіоактивних відходів, серед яких є

    відходи ядерної енергетики. Головним джерелом небезпеки у 30-кілометровій

    зоні Чорнобильської АЕС залишається об'єкт "Укриття", в якому

    зосереджені небезпечні радіоактивні речовини та ядерні матеріали,

    радіоактивність яких близько 20 млн. кюрі.

    У шести областях України розташовані регіональні підприємства

    "Радон" з переробки та зберігання радіоактивних відходів, які приймають

    на зберігання радіоактивні відходи від усіх галузей народного господарства.

    Ці підприємства також не мають установок для первинної переробки

    відходів.

    Підприємства з видобування та переробки уранових руд знаходяться у

    Дніпропетровській, Миколаївській та Кіровоградській областях. Характерним

    для уранопереробної промисловості є те, що майже всі її відходи – відвали

    шахтних порід, скиди та викиди (рідкі, газоподібні) є джерелами

    радіаційного забруднення навколишнього природного середовища. В них

    містяться природний уран, торій-232, продукти розпаду уранового та

    торієвого рядів, у тому числі і радіоактивний газ радон. Для природного

    середовища та людей головну небезпеку становлять великі за своїми обсягами

    сховища та зосереджені в них радіоактивні матеріали.

    Україна належить до країн з дуже розвинутим використанням джерел

    іонізуючого випромінювання у багатьох сферах господарства і наукової

    діяльності. На даний час існує кілька тисяч підприємств та організацій

    (тільки по місту Києву їх близько 400), які використовують понад десятки

    тисяч джерел іонізуючого випромінювання.

    Через існування великої кількості штучних і природних джерел іонізуючого

    випромінювання та в результаті Чорнобильської катастрофи в Україні

    склалася дуже складна радіоекологічна ситуація, яка викликає необхідність

    створення системи заходів радіаційного захисту населення та навколишнього

    природного середовища.

    В систему таких заходів мають входити: основи ядерного законодавства,

    державне регулювання ядерної та радіаційної безпеки, державні програми

    мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи, норми поводження з

    радіоактивними відходами та підвищення безпеки атомних станцій,

    система соціального захисту населення.

    1. Теплове забруднення навколишнього середовища.

    Виробництво електроенергії за допомогою будь-яких форм вихідного

    палива завжди впливає на навколишнє середовище. Тепловий вплив на

    навколишнє середовище зв'язано з неминучими втратами при виробництві

    електроенергії і, приблизно, однаково як для вугільних, так і атомних

    електростанцій. Тепловий ККД вугільних електростанцій коливається від 20 до

    40 %. Більш нові електростанції мають ККД, звичайно, не нижче 32 %. Для

    атомних електростанцій, що використовують легко водяні реактори, ККД

    коливається від 29 до 38 % і для більшості електростанцій сьогодні

    дорівнює, приблизно, 34 %. Тому при існуючому рівні запитів на

    електроенергію не існує ніяких причин для переваги одного палива іншому

    (уран чи вугілля) за критерієм ефективності використання тепла. Це

    стосується як електростанцій, охолоджуваних проточною водою, так і

    атмосферні градирні, що використовують. У будь-якому випадку втрачене тепло

    не повинне бути "непотрібним". У більш холодних кліматичних зонах його

    використовують для централізованого теплопостачання і для

    сільськогосподарських нестатків. Це зменшує випадання локальних туманів,

    викликаних температурними перепадами в навколишнім середовищі.

    Парниковий ефект – цим терміном називають здатність деяких газів, що

    присутні у земній атмосфері, затримувати інфрачервоне випромінювання (тобто

    теплоту) поблизу поверхні землі. Нагромадження "парникових газів", особливо

    СО2 , у земній атмосфері приводить до потепління клімату в багатьох

    частинах світу. Якщо цей процес не зупинити, то його продовження може, у

    кінцевому рахунку, привести до глобальних кліматичних змін на всій землі.

    Вважається, що саме двоокис вуглецю впливає на парниковий ефект.

    Учені дотепер не знають, яка кількість вуглекислого газу може

    абсорбувати навколишнє середовище, і яким чином підтримується глобальний

    баланс СО2 в атмосфері. Однак, учені зі стурбованістю фіксують поступове

    збільшення змісту СО2 в атмосфері. Це обумовлено, зокрема, спалюванням

    вуглецевмісного органічного палива, у процесі якого вуглець швидко

    перетвориться в атмосферний СО2. Такі процеси відбуваються, наприклад, в

    автомобільних двигунах внутрішнього згоряння, різних індустріальних печах,

    і при виробництві електроенергії. Постійна вирубка лісів також вносить

    вклад у парниковий ефект, оскільки зменшує поглинання атмосферного СО2 у

    процесі фотосинтезу.

    Вже в 1977 у звіті Національної Академії Наук США відзначалося, що

    основним обмежуючим фактором на виробництво енергії за допомогою

    органічного палива в наступних сторіччях може виявитися кліматичний вплив

    від викидів вуглекислого газу. Сьогодні це вже загальноприйнята точка зору.

    Глобальний кліматичний ефект від вмісту СО2, що збільшується, в атмосфері є

    сьогодні найбільш істотною відмінністю вугільної й атомної

    електроенергетики у впливі на навколишнє середовище.

    Глобальні викиди СО2 від спалювання органічного палива складають,

    приблизно, 25 мільярдів тонн у рік. З них, приблизно, 45 % від спалювання

    вугілля і 40 % від нафти. Кожна електростанція потужністю 1000 МВт, що

    працює на кам'яному куті, викидає в атмосферу, приблизно, 7 мільйонів тонн

    СО2 у рік. Якщо використовується буре вугілля, то кількість викидів

    набагато більше. При використанні ядерних реакторів таких викидів в

    атмосферу не відбувається взагалі.

    Тому для базисного виробництва електроенергії більш широке

    використання уранового палива є очевидним.

    На сьогоднішній день існують міжнародні угоди, що визначають таку

    стратегію використання енергетичних ресурсів, що мінімізує викиди в

    атмосферу СО2. Енергозберігаючі технології навряд чи будуть настільки ж

    ефективні в наступних десятиліттях, як це було, починаючи із середини 1970-

    их років, тому що їхні можливості вже практично вичерпані.

    4.2 Видобуток і переробка уранової руди

    Мінерали, з яких добувають уран, завжди містять такі елементи як радій

    і радон. Тому, хоча уран мало радіоактивний, але руда, що добувається,

    потенційно небезпечна, особливо якщо це високоякісна руда. Радіаційна

    небезпека, зв'язана із супутніми елементами, характерна не тільки для

    урановмісних руд, але і для будь-якої гірничодобувної промисловості.

    В Австралії уран добувається, головним чином, відкритим способом, при

    якому кар'єри мають природну добру вентиляцію.

    Руда (тобто земна порода, що містить високу концентрацію урану,

    достатню для його економічного виділення) спеціальним образом

    подрібнюється. Потім цей порошок обробляється розчином сірчаної кислоти для

    розчинення урану, що в ньому міститься. Тверді частки, які залишаються

    після розчинення урану витягають (екстрагують), і поміщають на тривале

    збереження в спеціальні резервуари. Резервуари сконструйовані таким чином,

    щоб забезпечити надійне збереження цих матеріалів. Такі відходи містять

    основну частку радіоактивних речовин, що знаходяться в руді (таких,

    наприклад, як радій).

    Дві нові шахти незабаром будуть пущені в експлуатацію в Австралії для

    витягу урану з піщаної руди, що добувається під землею. Кислотний,

    насичений киснем розчин, що містить уран, буде циркулювати через спеціальні

    фільтри, а уран буде витягатися на заводі, розташованому на поверхні.

    Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8


    Приглашения

    09.12.2013 - 16.12.2013

    Международный конкурс хореографического искусства в рамках Международного фестиваля искусств «РОЖДЕСТВЕНСКАЯ АНДОРРА»

    09.12.2013 - 16.12.2013

    Международный конкурс хорового искусства в АНДОРРЕ «РОЖДЕСТВЕНСКАЯ АНДОРРА»




    Copyright © 2012 г.
    При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.