Курсовая работа: Гарантування вкладів населення в Україні

·  невизначеність стосовно відшкодування вкладів;

·  імпліцитна (неявна, неформалізована) гарантія;

·  експліцитне (явне, формалізоване) обмежене відшкодування;

·  повний експліцитний захист.

Важливим питанням є участь держави в системі страхування вкладів населення. Виокремлюють такі основні організаційні форми страхування вкладів:

1) американська, коли органом страхування є Федеральна корпорація страхування депозитів (ФКСД), яка працює під контролем державних органів (конгресу та федерального уряду) та характеризується значним рівнем самоврядування;

2) німецька, коли, навпаки, держава не має ніякого безпосереднього відношення до страхових фондів, що належать банкам-членам та управляються відповідними галузевими союзами. Приватна система страхування вкладів, за умови її належного фінансування, може бути ефективнішою. Однак за відсутності достатнього фінансування такій системі страхування необхідне втручання держави. Більше того, приватна система страхування потребує жорстокого регулювання та нагляду, що суттєво знижує її ефективність;

3) змішана. Практикою доведено, що без участі держави ніяка система страхування депозитів, як правило, не спроможна покрити втрати, пов’язані з банківською кризою. Держава повинна приймати на себе окреслені зобов’язання зі страхування депозитів, однак однозначно визначити їх розмір і форми дуже складно.

Дослідження міжнародної практики в питанні поширення гарантій за вкладами дозволяє виділити дві основні моделі – вузьку, коли гарантії поширюються виключно на вклади фізичних осіб, та широку – коли гарантії поширюються як на вклади фізичних осіб, так і юридичних [24, С.176].

Більшість з країн, запроваджуючи системи гарантування (страхування) вкладів, починають з вузької – найпростішої моделі, яка не потребує занадто великих витрат та на початковому етапі об’єднує тільки найменш захищені категорії вкладників, забезпечуючи тим самим досягнення цілей, для яких створювалася. Зазвичай такі системи поширюють свої гарантії виключно на фізичних осіб. Їх прикладом можуть стати системи, які були створені у Росії, Білорусі, Молдові, Латвії, Литві, Македонії, Туреччині, Бангладеш, Перу, Домініканській Республіці.

Але, як доводить практика, згодом, коли фінансовий потенціал системи зростає, вона розширює свою дію на все більшу категорію осіб, і рано чи пізно практично перед усіма системами гарантування (страхування) вкладів постає питання про поширення їх гарантій на фізичних осіб – підприємців, а також на юридичних осіб. Проте, звичайно, існують країни, в яких з самого початку не робляться виключення стосовно суб’єктів, на які поширюється дія системи гарантування (страхування) вкладів.

Позитивний приклад поширення дії системи гарантування вкладів на фізичних осіб – підприємців та юридичних осіб на сьогодні демонструють Великобританія, Греція, Данія, Іспанія, Італія, Португалія, Фінляндія, Франція, Швеція та ще багато інших. Вклади як фізичних, так і юридичних осіб включені в систему гарантування вкладів і Директивою ЄС 94/19/EС від 14 травня 1994 року „Про системи гарантування депозитів" (далі – Директива 94/19/EC) [16, С.307]. Не робить виключення в залежності від власника рахунку і законодавство про страхування депозитів Сполучених Штатів Америки, згідно якого підлягають страхуванню вклади як фізичних, так і юридичних осіб, як державних, так і недержавних організацій, включаючи гарантійні зобов’язання банку перед клієнтом.

У Польщі система гарантування вкладів реалізується через Фонд гарантування вкладів, який за своїм статусом є недержавним, але управління яким здійснює держава. Для виконання покладених на нього функцій фонд розпоряджається фінансовими ресурсами, нагромадженими у результаті формування спеціальних фондів на балансах усіх банків — учасників системи гарантування вкладів. Застосовувана в цій країні змішана форма власності на функціональний орган системи захисту вкладів дає змогу зберігати довіру населення до неї і при цьому забезпечує ефективне використання коштів банків, що залучаються для захисту вкладів [22, С.231].

У Росії захист вкладів здійснює Агентство зі страхування вкладів відповідно до федерального закону. Відшкодування за вкладами виплачується у розмірі 100% від суми вкладу, але не більш як 3,5 тис. дол. Для участі в цій системі банки мають відповідати встановленим центробанком вимогам щодо показників капіталу, активів, якості управління ризиками, дохідності й ліквідності. У разі, якщо банк не відповідає цим вимогам або відмовляється брати участь у системі гарантування вкладів, його позбавляють права залучати кошти фізичних осіб [28, С.93].

Найбільш яскравою ілюстрацією самодостатньої організації зі страхування вкладів є Федеральна корпорація зі страхування депозитів США. За своїм статусом вона є квазіурядовою організацією, яка наділена широкими повноваженнями щодо здійснення нагляду за банками, які залучають вклади. Федеральна корпорація зі страхування вкладів має право перевіряти стан бухгалтерського обліку в банках, дотримання банками норм федерального законодавства щодо норм кредитування тощо. Крім того, на ранній стадії виникнення проблем у банку Федеральна корпорація зі страхування вкладів може надавати допомогу такому банку, яка проявляється або у наданні позики для недопущенні банкрутства, або у викупі активів банку.

На Федеральну корпорацію зі страхування вкладів, окрім іншого, покладаються функції по ліквідації банку, який позбавлений права залучати вклади. Але така ліквідація у США має свої особливості – застосовується процедура пришвидшеного адміністративного закриття банку без порушення справи про банкрутство, за якої Федеральна корпорація зі страхування вкладів набуває повного контролю над банком, щодо якого застосовується процедура ліквідації, має право на власний розсуд повністю змінити в ньому керівництво, а власне процедура реструктуризації відбувається двома можливими способами – або шляхом об’єднання проблемного банку з якимось іншим, або шляхом передачі останньому всіх активів та пасивів такого проблемного банку [16, С.310].

Крім того, варто звернути увагу, що у США, на відміну від України, не позбавлення банку банківської ліцензії є підставою для виключення банку з системи гарантування (страхування вкладів), а навпаки, виключення Федеральною корпорацією зі страхування вкладів банку із страхового захисту означає невиконання банком ліцензійних умов, а відтак тягне за собою позбавлення банку ліцензії та, як наслідок, його ліквідацію.

У зв’язку зі світовою фінансовою кризою уряди багатьох країн світу переглянули існуючі механізми гарантування депозитів або запровадили нові. Практично в усіх країнах діють ліміти відповідальності страхових фондів за вкладами. Вони можуть установлюватися як максимальна сума вкладу, що підлягає страхуванню, або як процентна частка покриття вкладу страхуванням, або як максимальна сума відшкодування на кожного вкладника. Відшкодування вкладів у повній сумі знижує зваженість підходу вкладників за вибору банку та їх стимули до вилучення коштів і таким чином дає змогу банку вижити за наявності фінансових проблем. Приймаючи на себе високі ризики без втрати вкладів, банки, з одного боку, збільшують вірогідність свого банкрутства, а з іншого — спричинюють зростання витрат, пов’язаних з компенсацією коштів своїм вкладникам. Останнє може підірвати стабільність системи страхування вкладів.

Як правило, обмеження на розмір відшкодування встановлюються таким чином, аби дрібні вклади страхувалися майже повністю, а великі — частково, причому в окремих країнах частка компенсації визначається за принципом: чим більша сума вкладу, тим у меншій частці вона підлягає відшкодуванню.

Максимальні розміри відшкодувань у країнах світу різні. Досі повне відшкодування отримують вкладники банків Мексики, Туреччини та Кувейту. Ідея збільшення державних гарантій за вкладами фізичних осіб збанкрутілих банків популярна не тільки в Україні, а й у багатьох розвинених державах світу. Директива ЄС рекомендує страхувати вклади у розмірі до 20 тис. ЄВРО, у США максимальний розмір страхового покриття становить 100 тис. доларів, у Великобританії — 75 % вкладу, але не більше 10 тис. фунтів стерлінгів. В Росії розмір страхового відшкодування не на багато вищий за аналогічний показник в Україні і становить 700 000 руб. (що приблизно складає 180000 грн.) [15].

До недавнього часу розмір страхового відшкодування в США складав 100000 доларів США. Однак у 2008 році було тимчасово, до 31 грудня 2013 року, підвищено гарантовану суму до 250 000 доларів США (а це майже 2 млн. грн.). Цей крок було зроблено у зв’язку з відтоком депозитів фізичних осіб, що стало наслідком падіння рівня довіри населення до фінансових ринків і банківської системи в цілому. Гарантована сума вкладу в Швейцарії складає 100000 швейцарських. Захищеними є також вклади нерезидентів, які мають рахунки в Швейцарії (що в еквіваленті складає близько 780000 грн.).

Уряд Австралії взагалі оголосив безлімітну гарантію депозитів протягом наступних трьох років. Але зрозуміло, що необмежене гарантування депозитів не має майбутнього, і у випадку банкрутства кількох потужних банків ніякого фонду не вистачить на повне повернення вкладів громадян. Необмежене гарантування може існувати лише на папері.

Щодо регулярних внесків, то в економічно розвинених країнах регулярні внески значно нижчі, ніж у постсоціалістичних країнах і країнах з нестабільною економікою. Так, в Японії вони становлять 0,008 % на рік, в Іспанії — 0,12 %, Туреччині — 0,3 %, Канаді — 0,1 %, Німеччині — 0,03 %, тоді як у постсоціалістичних країнах — від 0,1 % до 0,6 % від суми депозитів на кінець року Світова практика свідчить, що рівень покриття коливається в межах від 0,1 у Македонії до 14,5 у Чаді з середнім значенням 3,0 для світу в цілому. В Україні рівень покриття за банківськими вкладами на початок 2007 р. становив 1,3, а у зв’язку зі збільшенням розміру компенсацій величина покриття вже перевищує позначку 3,0. Таким чином, Україна будує свою систему гарантування вкладів згідно з рекомендаціями МВФ, але необхідно враховувати й той факт, що Україна значно відстає від розвинених країн світу за розміром ВВП на душу населення [27, С.220].

У деяких країнах виплати вкладникам здійснюються у разі заморожування депозитів, тобто коли банк неспроможний здійснити платежі з вкладного рахунка протягом кількох робочих днів. Зауважимо, що вкладникові у більшості випадків потрібні насамперед не самі гроші на вкладах, а тверда впевненість у їх схоронності та можливості отримання за першою вимогою.

Аналіз роботи систем гарантування вкладів зарубіжних країн підказує й інші ідеї, використання яких в Україні може мати позитивний ефект. Зокрема останнім часом в Україні загострилася дискусія про можливість вживання заходів для зниження рівня доларизації економіки. У цьому сенсі може бути корисним досвід Великобританії, де вклади в іноземній валюті не включено в систему захисту вкладів.

Також цікавими є й останні ініціативи, реалізовані в Росії. Російський Сбербанк, що є найбільшим оператором на ринку споживчого кредитування, нещодавно призупинив кредитування в інвалюті на три тижні. Коли ж валютне кредитування було відновлено, споживачам запропонували нижчі ставки за рубльовими кредитами, ніж за доларовими. Отже, ринок одержав чіткий сигнал про позицію держави через механізм економічного стимулювання: у споживача збереглася альтернатива, але змінився рівень економічної привабливості запозичень у іноземній валюті [28, С.105].

В Україні реалізація такого кроку також можлива, але для цього потрібно підготувати необхідні умови. Зокрема, посилити Фонд гарантування як центр адміністративного впливу, запровадити диференціацію вкладів банків і прогресивну шкалу розміру компенсації вкладникам.

ВИСНОВКИ

Однією з форм регулювання державою ризиків у банківській діяльності з метою мінімізації втрат внаслідок неплатоспроможності банків є система страхування депозитів, яка сьогодні створена і успішно функціонує в багатьох країнах світу, в тому числі і в Україні.

Вищевикладене свідчить, що тільки комплексний підхід та спільна праця регулятора та комерційних банків і їх асоціацій у вирішенні питань, пов’язаних із подальшим розвитком банківського сектора та всієї фінансової системи загалом дозволить укріпити фінансову систему України та зменшити наслідки негативного впливу на Україну світової фінансової кризи.

Результати дослідження дозволяють визначити основні напрямки реформування системи страхування депозитів в України: адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу; запровадження диверсифікованої системи виплат відшкодувань; охоплення страховими гарантіями усіх видів депозитів; розширення функцій та повноважень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; реалізація кампанії інформування громадськості про переваги механізму захисту вкладів; посилення контролю за фінансовим станом банків, дотримання нормативних вимог НБУ.

Отже, з викладеного випливають такі пропозиції та висновки:

·  надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб право переважного і безумовного задоволення вимог до банку-банкрута перед іншими кредиторами однієї черги;

·  система страхування вкладів повинна охоплювати всі фінансово-кредитні установи, які мають ліцензію на здійснення операцій із залучення коштів фізичних осіб;

·  сьогодні, виходячи зі світового досвіду, слід страхувати лише вклади фізичних осіб, але з урахуванням економічних і соціальних реалій України;

·  підвищити максимальний розмір відшкодування за вкладом і прив’язати його до курсу вільно конвертованої валюти та/або до мінімальної заробітної плати;

·  законодавчо обмежити частку державних цінних паперів в активах Фонду страхування. Розміщувати частину коштів Фонду у вільно конвертовану валюту та в короткострокові й довгострокові надійні та ліквідні активи (навіть низькодохідні), які б забезпечили можливість формувати стабільну дохідну частину його вкладень;

·  запровадити гнучку систему встановлення розміру регулярних зборів до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб шляхом диференціації цього розміру залежно від ступеня ризиковості діяльності конкретного банку, використовуючи для цього економічні нормативи, що регулюють діяльність банків;

·  відшкодовувати й депозити в іноземній валюті, допоки не забезпечено стабільність гривні, що сприятиме повнішій мобілізації валютних коштів населення на потреби економічного розвитку України.

Реалізація реформи системи страхування депозитів в Україні призведе до підвищення довіри вкладників до банківської системи та забезпечить приплив тимчасово вільних коштів у банки на депозитні рахунки, і, як наслідок, підвищить стабільність фінансово-кредитної системи у цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕ

1.  Бакун О. Гарантування вкладів – складова гарантії фінансової стабільності // Вісник НБУ. – 2008. – № 7. – С. 48–50.

2.  Волосович С. Особливості й тенденції розвитку національної системи страхування банківських вкладів в умовах євроінтеграції / С. Волосович, В. Тринчук // Вісник НБУ. – 2009. – № 8. – С. 28–34.

3.  Волошина О.В., Дідур С.В. Механізм функціонування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та напрямки його удосконалення // Економіка і регіон. – 2007. – № 4 (15). – С. 39–48.

4.  Гриньков Д. Вкладчивые манеры: Приток банковских вкладов населения резко сократился. Привлекать вкладчиков не помогают даже заоблачные депозитне ставки. Доверие к банковской системе серьезно пошатнулось / Д. Гриньков // Бизнес. – 2009. – № 41 (820). – С. 52–56. www.fg.org.ua – сайт Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

5.  Дубинский А. Доходы ФГФВЛ вырастут / А. Дубинский // Экономические известия. – 2010. – №12. – С. 5.

6.  Інформація для вкладників про систему гарантування вкладів фізичних осіб. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.fg.org.ua/ua/Zagal_info.html

7.  Іщенко О. Перспективи розвитку вітчизняної системи страхування депозитів у світлі євроінтеграції // Вісник НБУ. – 2008. – № 5. – С.52–58.

8.  Іщенко О. Чи захищений сьогодні український вкладник?// Вісник НБУ. – 2009. – № 10. – С. 44–50.

9.  Кожель Н. Моделі забезпечення державних гарантій прав вкладників // Регіональна економіка. –2008. – № 1. – С. 170–176.

10.  Криклій А. Банківська система України в умовах розбалансування фінансових ринків: реалії та очікування// Економіка та держава. – 2010. – № 4. – С. 20–22.

11.  Крохмалюк Д. Банківська наука й аналіз економічних процесів в Україні // Вісник НБУ. – 2007. – № 1. – С. 36–39.

12.  Маглаперідзе А. Проблеми та перспективи розвитку депозитного ринку в контексті реалізації депозитної політики комерційними банками // Економіка та держава. – 2008. – № 4. – С. 48–51.

13.  Малік М. Захист заощаджень населення в банківській системі як напрям підвищення стабільності кредитних установ України / М. Малік, В. Харабара // Вісник КНУ ім. Шевченка. Сер.: Економіка. – 2010. – № 86-87. – С. 114.

14.  Матвієнко П.В. Рейтинг як дієвий інструмент підвищення ефективності державного регулювання банківською діяльністю //Економіка та держава. – 2007. - №10. – C. 74-77.

15.  Обзор экономических показателей, 14.11.2009 // Экономическая экспертная группа // [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.budgetrf.ru/Publications/Magazines/EEG/EEG200811191618/world/EEG200811191618_000.zip.

16.  Огієнко В.І. Світовий досвід гарантування депозитів населення (на прикладі США і Німеччини) / В.І. Огієнко // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. – Львів, 2002. – Вип. 6 (37): Транскордонне співробітництво, ринкова інфраструктура та фінансово-інвестиційна діяльність. – С. 296-313.

17.  Офіційний сайт НБУ - [Електроний ресурс] - Режим доступу: www.bank.gov.ua.

18.  Офіційний сайт Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - [Електроний ресурс]. – Режим доступу: www.fg.org.ua.

19.  Положення "Про порядок визначення банків – агентів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб", затверджене рішенням адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.10.2003 № 28(із змінами та доповненнями) // Офіційний Вісник України. – 2004. – № 4. – ст. 185.

20.  Положення "Про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб", затверджене рішенням адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.02.2002 № 2 (із змінами та доповненнями) // Офіційний Вісник України. – 2002. – № 11. – ст. 546.

21.  Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб: Закон України від 20.09.2001 № 2740-III // Відомості Верховної Ради. – 2002.– № 5.

22.  Рисін В.В. Аналіз діяльності системи гарантування депозитів у Польщі / В.В. Рисін // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. – Львів, 2002. – Вип. 1 (32): Проблеми формування і реалізації політики сприяння розвиткові підприємництва в україні. – С. 229-236.

23.  Система гарантування вкладів в Україні : монографія / [за заг. ред. д-ра екон. наук Т.С. Смовженко]. – Львів : Львівський банківський інститут НБУ, 2004. – 255 с.

24.  Соколов Ю.А., Амосова Н.А. Система страхования банковских рисков. Научное исследование / Ю.А. Соколов, Н.А. Амосова. – М. : Издательство Элит, 2003. – 288 с.

25.  Тігіпко С. Система гарантування вкладів в Україні: сучасний стан і перспективні напрями розвитку // Вісник НБУ. – 2004. – № 8. – С. 4–5.

26.  Українська банківська система залишається в зоні ризику [Електронний ресурс] // Фінанси України Режим доступу: http://news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2010/07/23/204468

27.  Хаб’юк О. Банківське регулювання та нагляд через призму рекомендацій Базельського комітету: Монографія. – Івано-Франківськ: ОІППО; Снятин: ПрутПринт, 2008. – 260с.

28.  Юлова Е.С. Страхование банковских вкладов граждан в России и за рубежом / Е.С. Юлова // Актуальные проблемы права : сб. научных трудов. – Вып. 5 / [Под ред. Е. В. Протас]. – М. : МГИУ, 2006. – С. 89-110.

29.  Core Principles for Effective Deposit Insurance Systems [Електронний ресурс]. – Електронні текстові дані (10709 байт) // International Association of Deposit Insurers. – [29 February, 2008]. – Режим доступу: http://www.iadi.org/docs/Core_Principles_final_29_Feb_08.pdf

30.  McCoy P.A. The Moral Hazard Implications of Deposit Insurance: Theory and Evidence / Patricia A. McCoy // Seminar on Current Developments in Monetary and Financial Law. Washington: D.C., October 23-27, 2006.

ДОДАТОК

Рис. А.2. Загальні ознаки регулярного збору до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб