Курсовая работа: Сучасні технології заготівлі і якості силосу в залежності від різних факторів

Рівень потенційної небезпеки, що виникає при згодовуванні такого силосу, найчастіше недооцінюють. Зіпсовані корми містять не тільки недостатню кількість поживних речовин і гірше поїдаються, а й мають у своєму складі небезпечний коктейль з різноманітних продуктів обміну (мікотоксини) дріжджів і цвілі.

Саме мікотоксини ослаблюють імунну систему тварин, через що також спостерігається різке зниження їхньої продуктивності. Причому діагностика захворювань набагато ускладнюється. Як правило, основними симптомами є зниження апетиту тварин, мастити, порушення обміну речовин і роботи статевої системи.

Інтенсивний перебіг процесів самозігрівання більшою мірою проявляється саме в курудзяному силосі, що містить велику кількість поживних речовин та енергії. Погане ущільнення субстрату, недостатня ізоляція сховищ, неправильний підхід при заборі корму тощо сприяють активізації цих гідролітичних процесів. Чим ретельніше були виконані всі операції при заготівлі корму, тим краще. Особливо критично до питань заготівлі корму слід підходити в тих випадках, коли самозігрівання силосу стає постійним явищем. Тут потрібно виявити слабкі місця в загальному технологічному ланцюжку виробництва й виключити їх подальше виникнення. Небезпека виникнення самозігрівання пов’язана ще й з тим, що не завжди вдається додержувати величини тижневого відбору корму на рівні 2–3 м. Навіть проведення таких заходів, як обробка поверхні зрізу пропіоновою кислотою, не рятує.

А от застосування біологічних консервантів із штамами гетероферментактивних молочнокислих бактерій набуває усе більшого поширення при заготівлі об’ємистих кормів, адже консерванти протистоять розмноженню цвілі та дріжджів [3].

4.2 Вибір правильного консерванту

Консерванти стримують мікробіологічні процеси бродіння. Для вибору правильного засобу треба чітко визначити механізм його дії (щодо силосної кукурудзи це має бути стабілізація аеробної мікрофлори) і сферу застосування (приготування рослинних кормів). Однак варто врахувати, що не кожний продукт однаково підходить для будь-якої культури, що заготовлюється. Так, наприклад, штами молочнокислих бактерій відрізняються за типом бродіння субстрату: гетеро- або гомо ферментативні культури. Гомоферментативні молочно-кислі бактерії гідролізують цукри рослин виключно у молочну кислоту. Важливою відмінністю є той факт, що молочна кислота не діє проти грибів і дріжджів, а навпаки — слугує відмінним поживним середовищем для цих мікроорганізмів.

Саме тому консерванти, що містять переважно гомоферментативні молочнокислі бактерії, не тільки не запобігають ризику самозігрівання/пліснявіння кукурудзяного силосу, але навіть збільшують його.

Інакшим є перебіг гетероферментативного типу бродіння. Молочнокислі бактерії цього типу розкладають рослинні цукри не тільки на молочну кислоту, а й на інші компоненти, які пригнічують дію дріжджів. Найбільш відомими з них є оцтова кислота й пропіленгліколь. Цей керований тип бродіння не приводить до надмірного розкладання цукрів, а також поліпшує смакові якості заготовленного силосу.

Механізм дії цих консервантів простий: особлива комбінація молочнокислих бактерій типу Lactobacіllus buchnerі вноситься у рослинний субстрат, що силосується.

Збільшення концентрації інгібіторів цвілі та дріжджів поліпшує аеробну стабільність кукурудзяного силосу, що в підсумку підвищує вміст енергії в кормі й збільшує його споживання. Для досягнення таких результатів потрібна також повна ізоляція сховища протягом 4–6 тижнів від дня його закриття. У цьому разі небезпека самозігрівання й наступного горіння силосу повністю виключається.

Кукурудзяний силос має підвищену схильність до самозігрівання. Тому біологічні консерванти на основі гетероферментативних молочнокислих бактерій забезпечують повну аеробну збереженість обробленого силосу. За допомогою цього можна запобігти втратам і підвищити якість силосу [7].

5. Розрахункова частина курсового проекту

Завдання:

Середньорічне поголів’я корів – 235 голів

Середня жива маса 1 корови – 500 кг

Середньорічний надій на корову – 4100 кг

Середньорічне поголів’я свиноматок – 129 голів, відлучення в 45 днів

Скласти комбікорми і раціони:

а) Раціон для бугайця при (вирощуванні плідника до 16 міс. віку, жива маса 380 кг) вік 9 міс.;

б) -//- на літній період;

в) Раціон для ремонтної свинки, жива маса 45 кг, середньодобовий приріст 575 г на зимовий період;

г) -//- комбікорм для цієї ж групи;

д) Раціон для лактуючої вівцематки вовново-м’ясної породи (друга половина лактації), жива маса 50 кг на літній період;

е) Раціон для лошат верхової породи, вік 11 міс. (жеребчик 250 кг) на зиму.

Для визначення потреби в кормах необхідно розрахувати середньорічне поголів’я тварин. У цей розрахунок покладені наступні нормативи: вихід телят на 100 корів – 90 голів, щорічне бракування корів – 40%, введення в основне стадо з групи нетелей 0,4 голови на 1 корову, падіж та вимушений забій 0,1 голови молодняку в розрахунку на 1 корову.

1. Розрахунок структури стада ВРХ за кількістю корів 235 голів

235·0,82=192,7=193

235·0,18=42,3=42

При такій структурі стада в розрахунку на 1 корову за рік реалізується на м’ясо 0,4 голови корови із середньою масою 500 кг, 0,2 голови телиць що залишилися незаплідненими із середньою масою 3,6-4,0 ц та 0,6 голови бичків після вирощування та відгодівлі з масою 3,6 – 4,0 ц в залежності від середньої маси корів у дорослому стані. Орієнтовне виробництво молока і м’яса наведено в таблиці 2.

2. Розрахунок продукції великої рогатої худоби (молока і м’яса у живій вазі)

Вироблено молока: 4100 кг молока :1000 = 4,1 т ∙ 235 голів корів = 963,5 т;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8