Курсовая работа: Сучасні технології заготівлі і якості силосу в залежності від різних факторів

10587,29 ГДж · 9% : 100=952,86 ГДж ОЕ

952,86 ГДж : 13,67 ГДж (ОЕ кукурудзи)=69,7 т

69,7т · 1,33т к. од.=92,7 т к. од.

69,7т · 0,073т ПП=5,09 т ПП

69,7т · 0,0021т лізину=0,15 т лізину

5.4 Визначення потреби в земельній площі для виробництва кормів

Розрахунок потреби в сировині для заготівлі консервованих та інших кормів проводиться з врахуванням втрат при виробництві кормів.

Так, середні втрати зеленої маси при заготівлі силосу слід прийняти рівним 20%, тобто для виробництва 1 т силосу потрібно 1,2 т зеленої маси.

При закладці сінажу з врахуванням втрат на пров’ялювання необхідно приблизно 1,4 т зеленої маси для виробництва 1 т сінажу. Потреба у зеленій масі для заготівлі 1 т сіна складає від 4 до 5 т. Для виробництва 1 т соняшникової макухи потрібно 4 т насіння соняшнику. Втрати при зберіганні коренебульбоплодів складають у середньому 20%.

14. Річна потреба в кормах та земельній площі для їх виробництва

Висновок

Силос - соковитий корм, одержаний в результаті зброджування цукрів сировини до органічних кислот (в основному молочної), або дії консервуючих речовин, що зменшують рН до 4,2. Для приготування силосу традиційним способом необхідна наявність наступних умов: цукрового мінімуму, оптимальних вологості й температури та створення анаеробних умов.

Цукровий мінімум - це мінімальна кількість цукру під час зброджування якого кислота, що виникає, в основному молочна, зменшує активну кислотність середовища до рН 4,2. В залежності від вмісту цукру рослини поділяють на ті, що:

1) легко силосуються;

2) важко силосуються;

3) не силосуються;

Рослини в яких цукру міститься більше цукрового мінімуму, легко силосуються: кукурудза, сорго, суданська трава, соняшник, топінамбур. Оптимальна вологість силосної сировини - 65-75%, а температура не повинна перевищувати 40°С.

Консервуючими елементами силосу є органічні кислоти, але в умовах доступу кисню повітря плісняві гриби здатні зруйнувати їх, тому створення анаеробних умов є необхідним компонентом в процесі зберігання цього корму. Технологія силосування:

•  скошування та подрібнення рослин;

•  транспортування зеленої маси до місця силосування;

•  укладання, розрівнювання та ущільнення силосованої маси в сховищі;

•  щільне укриття та ізоляція сировини від повітря після заповнення сховища.  Найбільше значні втрати поживних речовин спостерігаються в умовах вологості сировини, що силосується більше 75% (втрати з соком), під час заповнення силосної траншеї більше 5 днів, при поганому ущільнені маси та недостатній герметизації.

В останній час для силосування зелених рослин, застосовують органічні мінеральні кислоти та їх суміші, кислотно-сольові суміші та сольові препарати.

Найбільш поширеним в нашій країні є силос кукурудзяний, виготовлений з сировини молочно-воскової та воскової фази вегетації. 1 кг кукурудзяного силосу містить 0,2 норм од. та 14 г перетравного протеїну.

Добрий силос має ароматно-фруктовий слабо кислий хлібний запах, зелений чи жовтувато-зелений колір, помітну структуру засилосованих рослин, містить багато каротину, вітаміну С, та інших вітамінів. Силос має дієтичні властивості, посилює секрецію травних залоз, поліпшує травлення, сприяє кращому використанню інших кормів (особливо грубих).

Для розкислення силосу в умовах надлишку органічних кислот застосовують карбамід (сечовину), що дозволяє також збагатити цей корм азотом. Молодняку великої рогатої худоби застосовують переважно комбінований силос. Запліснявілий, гнилий і мерзлий силос небезпечний для здоров'я тварин.

Список використаної літератури:

1. Воробйов Б.С.. Заготівля та консервування зелених кормів – К., "Урожай", 1978

2. Даниленко Й.А., Перевозіна К.О., Польщикова М.В. Силосування та консервування кормів – К.: "Урожай", 1982

3. Iвченко В.М, Бондаренко М.П., Собко М.Г., Собко Н.А. Науково - практичні рекомендації по заготівлі кукурудзяного силосу. – Сад, 2009

4. Корма: Справочная книга/ Под ред. М.А. Смурыгина. – М., "Колос", 1977

5. Л.Г. Боярський. Технология приготовления силоса – М.: "Агропромиздат", 1988

6. Лихацевич А.. Искусство приготовления силоса // Ефективні корми та годівля, 2007. - №4. – С. 42 - 45

7. М.Ф. Кулик. Консерванти і поживність кормів – К.:"Урожай", 1992

8.Практикум з годівлі сільськогосподарських тварин /І.І. Ібатуллін, Ю.О.ьПанасенко, В.К. Кононенко та ін. – К., 2000. – 371 с.

9. Проваторов Г.В., Проваторова В.О. Годівля сільськогосподарських тварин: Підручник. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2004. – 510 с.

10. Сергій Трухман. Правильний консервант для силосу // Тваринництво, вересень 2009 – с. 76