Курсовая работа: Планування роботи МТП з розробкою технології оранки поля після вирощування озимої пшениці

Треба пам'ятати, що садово-городні, посівні, просапні агрегати повинні працювати протягом світлового дня, (тривалість якого можна знайти в додатку №39).

До особового складу агрегату відноситься тракторист-машиніст. За кваліфікацією він може бути першого, другого чи третього класу. Крім тракториста – машиніста на деяких агрегатах передбачені допоміжні робітники або обслуговуючий персонал: це посівні агрегати з сівалками СЗ – 3,6 на яких працюють сівальники, на зернових комбайнах – помічники комбайнерів, на деяких причіпних комбайнах – комбайнери.

Отже склад агрегату вибираємо в кожному окремому випадку.

Особовий склад зобов'язаний:

1. добре працювати, виконувати і перевиконувати завдання (встановлені норми);

2. додержуватись правил з техніки безпеки, протипожежної охорони і виробничої санітарії;

3. додержуватись трудової дисципліни і правил внутрішнього розпорядку;

4. виконувати розпорядження бригадира тракторної бригади, агронома, керівника ланки;

5. бережливо ставитись до закріпленої техніки;

6. економічно витрачати пальне, мастило та інші матеріали;

7. усувати причини простою і стежити за технічним станом агрегату;

8. забезпечити своєчасне і якісне проведення щозмінного технічного обслуговування;

9. періодично перевіряти якість виконання роботи та технічну наладку агрегату.

4.2 Організація технічного і технологічного обслуговування агрегату

Від правильного технічного обслуговування машино-тракторного парку у великій мірі залежить продуктивність агрегатів і собівартість механізованих робіт. У структурі собівартості гектара умовної оранки питома вага затрат на технічне обслуговування машин становить більше 30%. У свою чергу на ефективність технічного обслуговування значно впливає прийнята система його організації.

Технічне обслуговування являє собою сукупність обов'язкових до виконання операцій щодо систематичної перевірки в певні строки стану машин і їх механізмів: очищення, мащення, кріплення та регулювання вузлів машин. Все це дає можливість запобігти несправностям, передчасному спрацюванню, поломці машин і забезпечити утримання їх в стані технічної готовності до роботи.

Щоденне технічне обслуговування (ЩТО), як правило проводять на поворотній смузі загінки. Його виконує сам тракторист.

Агрегат працює в дві зміни тому ЩТО проводиться трактористом на польовому стані бригади в присутності бригадира або його помічника. При ЩТО проводяться і перевіряються:

1. Робота на ходу коробки передач, муфти зчеплення, бортових фрикціонів, гальм, електрообладнання та приладів, на дотик нагрівання, візуально підтікання води, палива, масла.

2. Підтягування зовнішніх кріплень, особливу увагу звертають при цьому на кріплення повітроочисника, вентилятора, радіатора, паливного бака, кронштейнів фар, перевіряються різьбові з'єднання.

3. Змащування відповідно з таблицею, перевірку рівня масла в картері двигуна, кількість палива в баку, води в радіаторі, натяг приводних пасів вентилятора і генератора, тиск у всіх колесах.

Після закінчення щозмінного обслуговування запускають двигун трактора, перевіряють не слух його роботу і покази контрольно-вимірювальних приладів.

Одночасно з проведенням ЩТО за трактором виконують роботу по обслуговуванню сільськогосподарськими машинами агрегату. При ЩТО очищають і змащують машину, перевіряють і підтягують кріплення, заміняють затуплені робочі органи, перевіряють роботу механізмів, усувають всі виявлені несправності.

Через кожні 2 – 3 або 4 – 5 годин роботи залежно від будови машини проводять проміжний під час зміни технічний догляд який включає мащення, очищення і контроль установок і регулювань.

Періодичні технічні догляди за сільськогосподарськими машинами, що працюють на тракторній тязі, проводять одночасно з доглядом за тракторами або виконують після закінчення сезону роботи цих машин.

Технологічне обслуговування включає організацію транспортування гички буряків, коренеплодів, картоплі, зерна, соломи тощо, а також забезпечує безперебійну роботу посівних агрегатів, за рахунок доставки посівного насіння, добрив, розчинів гербіцидів, отрутохімікатів і інше.

4.3 Організація заправки ПММ.

Сільське господарство нашої країни витрачає велику кількість нафтопродуктів. В собівартості тракторних робіт витрати на нафтопродукти становлять 20...25%.

Для забезпечення безперебійної роботи машино-тракторного парку необхідно мати відповідний запас паливо-мастильних матеріалів, причому 30% загальної потреби палива і мастил зберігається в господарстві.

Для нормальної роботи дизельних тракторів необхідно їх заправляти чистим, відстояним (влітку – 4 доби, взимку -8 -10 діб) паливом, бо паливна система двигунів має точно виготовлені (прецизійні) деталі, спрацювання яких погіршує роботу двигуна, зменшує його потужність, збільшує питому витрату палива.

Заправлення тракторів, самохідних машин можна здійснювати за допомогою стаціонарних заправних пунктів або пересувних механізованих агрегатів.

Перший спосіб застосовують, коли машино-тракторні агрегати працюють на відстані до 5км від пунктів або пересувних механізованих агрегатів.

При необхідності заправлення машино-тракторних агрегатів, що працюють на відстанях більше 5км від нафтосховищ застосовують механізовані агрегати на шасі автомобілів або тракторних причепів. Їх вигідно застосувати, коли машино-тракторні агрегати працюють груповим методом.

Щоб забезпечити своєчасне встановлення тракторів на технічні догляди та вести облік палива бажано запровадити талонну систему заправлення з використанням лімітних книжок на кожний трактор.

Нескладний розрахунок допоможе вибрати спосіб заправлення: в полі, чи на стаціонарі, Із кінематичного розрахунку, знаючи продуктивність та питому витрату палива, знаходимо денну витрату палива (з урахуванням змінності), якщо денна витрата менша об'єму паливного баку, заправлення буде на стаціонарі, якщо більше – треба організувати заправлення в полі.

Визначаємо денну витрату палива

 (4.1)

Визначаємо кількість днів, при яких агрегат зможе працювати на одній заправці

 (4.2)

Висновок: Місткість паливного бака в тракторі Т-150К – 315л, отже трактор потрібно заправляти кожен день і брати з собою 5-літрову каністру з дизельним паливом.

4.4 Організація зберігання техніки

Зберігання машин є складовою частиною планово - запобіжної системи технічного обслуговування. Для підвищення надійності машин в роботі та збільшення строку їх служби велике значення має правильна організація зберігання у перервах між польовими роботами та в зимовий період.

Більшість сільськогосподарських машин-знарядь протягом року працює відносно короткий строк. Тривалість неробочого періоду плугів становить 70 – 80% від календарного періоду, сівалок – 90 – 95%, комбайнів – 85 – 90%. Трактори використовують повніше.

Основні фактори, які погіршують технічний стан машин при зберіганні - це попадання на деталі вологи, різке коливання температури повітря, вітер, сонячні промені, вагові навантаження, а також погана підготовка машин до зберігання і недбале спостереження за ними в період зберігання.

Зберігання машин включає такі елементи:

- загальні організаційні заходи;

- вибір і підготовка місць зберігання;

- підготовка і зберігання машин;

- контроль і технічне обслуговування машин в період зберігання;

- підготовка машини до роботи після тривалого зберігання;

- протипожежні заходи.

Трактори, автомобілі і сільськогосподарські машини ставлять на короткочасне і тривале зберігання. Короткочасне зберігання організовують в період робіт для машин, які тимчасово не використовують по різних причинах.

Тривале зберігання машин організовують після закінчення сезону їх використання, а також в період, коли перерва в їх використанні складає більше двох місяців.

Існують три способи зберігання техніки:

-  закритий,

-  відкритий

-  комбінований.

Вибір способу обумовлюється природнокліматичними умовами, конструктивними особливостями машин, а також матеріальними можливостями господарства.

Найбільш поширеним є третій спосіб, який передбачає зберігання складних машин, а також вузлів та деталей, виготовлених з матеріалів, що легко пошкоджуються в закритих приміщеннях, а простих машин – на відкритих майданчиках.

Підготовку і установку машин на зберігання проводять особи, за якими вони закріплені. Здавання машин на тривале зберігання оформляється актом, в якому відмічається технічний стан та комплектність.

Майданчик для зберігання машин обов'язково обладнують вогнегасниками, ящиками з піском і лопатами, щитами з набором реманенту (ломи, відра, кирки тощо). В місцях зберігання вішають таблички з відповідними правилами по техніці безпеки та протипожежних заходів, а також обов’язково передбачають порядок евакуації машин у випадку, якщо виникне така потреба.

4.5 Охорона праці та протипожежні заходи при оранці

У зв’язку з великою кількістю технологічних процесів і сільськогосподарських машин, специфікою виробництва та місцевими умовами, неможливо сформулювати вимоги для всіх випадків, тому нижче наводяться, як рекомендації, найбільш загальні вимоги техніки безпеки.

До роботи на тракторі допускаються особи, які мають посвідчення тракториста – машиніста і пройшли інструктаж з техніки безпеки.

На підприємствах, в установах і організаціях системи Держагропрому необхідно проводити такі інструктажі : вступний , первинний на робочому місці; повторний, позаплановий, поточний та курсове навчання.

Трактористи – машиністи, які знаходяться в стані хоча б легкого сп'яніння або хворі до керування і обслуговування тракторів, самохідних машин не допускаються.

Допускається робота тільки на справній техніці, повністю укомплектованій відповідно до заводських інструкцій, з набором необхідного інструменту, інвентарю для обслуговування та аптечки першої медичної допомоги. При перевірці технічного стану машини особливу увагу необхідно звернути на рульове керування, гальма, ходову систему, зчеплення на наявність і надійність кріплення захисних засобів над карданними, зубчатими та ланцюговими передачами, наявність засобів протипожежного захисту. Забороняється експлуатувати машини на яких виявлено підтікання палива і масла.

Технічне обслуговування машин у польових умовах треба виконувати вдень. Допускається і в нічний час, але за умови достатнього штучного освітлення і при участі в технічному обслуговуванні не менше двох працівників. Все операції технічного обслуговування, за винятком регулювання двигуна, гідросистем і гальм, треба виконувати при виключеному двигуні. Заправляючи машини паливом, маслом та водою слід бути обережним, користуватись насосами, шлангами, спеціальними пристроями. Заправляти рекомендується тільки вдень. При перевірці наявності палива користуватись тільки електричним ліхтарем. Відкривати кришку радіатора для доливання води треба в рукавицях.

При комплектуванні агрегату слід мати на увазі що сільськогосподарську машину перед початком роботи неощадно перевірити і відрегулювати. Під’їжджаючи трактором до причіпної або начіпної машини на малій швидкості, не допускаючи різких рухів і не знімаючи ногу з педалі зчеплення. З'єднувати причіпну сергу трактора з причіпним пристроєм машин дозволяється лише після зупинки трактора і при виключеній передачі.

Рушаючи з місця, впевнюються, що в небезпечній зоні відсутні люди та перешкоди. Після сигналу і відповіді на нього починають плавно рухатись. Кожен тракторний агрегат, який обслуговують, крім тракториста, інші працівники, обов'язково обладнують двосторонньою сигналізацією. При використанні агрегатів у нічну зміну необхідно перевірити систему освітлення.

Під час руху агрегату забороняється: перебувати між трактором і сільськогосподарською машиною; виконувати регулювальні і мастильні роботи; сходити і сідати на трактор або сільськогосподарську машину; бути уважним, обережним, акуратним, не порушувати трудової дисципліни.

Не дозволяється стороннім особам знаходитись на машинах, передавати керування працівникам, які не: мають на це права. Не можна видаляти соломисту масу, що намоталася на барабан, руками. Проштовхувати зерно до вивантажувального шнека ногами, металевими предметами. Дозволяється користуватись тільки спеціальними гачками, дерев'яною лопатою та іншими пристроями.

Після дощу треба бути дуже обережним при русі по крутих схилах, на поворотах і вибоїнах.

Категорично забороняється відпочивати у борозні, в копицях сіна чи соломи, на обочинах доріг або ділянках, де ведуться механізовані роботи. Відпочинок можливий тільки на спеціально відведених місцях.

Заходи пожежної безпеки.

Машини комплектують вогнегасниками, лопатами, віниками та іншими засобами гасіння пожежі, а при збиранні зернових і трав встановлюють іскрогасники. Забороняється експлуатувати машини, на яких виявлено підтікання палива і масла.

При виникненні пожеж на тракторі або комбайні необхідно зразу ж перекрити подачу палива. При виникненні пожежі на полі ділянку оборюють запобігаючи поширенню вогню.

Місця зберігання палива, мастила, оборюють смугою 3...5 м шириною. Майданчики зберігання машин та запасних частин обладнують спеціальними щитами, на яких розміщують вогнегасники, лопати, гаки, відра. Тут же повинні бути запаси води для гасіння пожежі, насоси та ящики з піском.

Гасячи нафтопродукти пінними вогнегасниками, піском накривають повністю, перекриваючи доступ повітря.

5. Економічна частина

Визначити витрати праці та прямі експлуатаційні витрати на 1 гектар при оранці після збирання озимої пшениці, агрегатом у складі трактора Т-150К і плуга ПЛН-5-35.

До прямих експлуатаційних витрат відносяться: заробітна плата з нарахуваннями; відрахування на відновлення (амортизаційні); відрахування на капітальний ремонт; відрахування на поточний ремонт і технічне обслуговування; вартість паливно-мастильних матеріалів.

Таблиця 1 - Вихідні дані для розрахунку

Послідовність розрахунку

1.  Визначаємо затрати праці на 1гектар.

 (5.1)

де Тзм – тривалість зміни, год. Тзм= 7 год.

2. Визначаємо основну заробітну плату.

 (5.2)

3. Визначаємо додаткову заробітну плату.

 (5.3)

де К – коефіцієнт додаткової зарплати у відсотках, К=10…30%

4. Визначаємо доплату за класність.

 (5.4)

де Ккл – коефіцієнт доплати за класність у відсотках, для 1-го класу Ккл=20%, для другого Ккл=10%.

5. Визначаємо нарахування на заробітну плату

 (5.5)

де Пф – внески на обов’язкове державне пенсійне страхування у відсотках, Пф=33,2%.

Вп – страховий внесок на загальнообов’язкове державне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, витрати зв’язаними з народженням та похованням, у відсотках, Вп=1,5%.

Вб.р. – страховий внесок на загальнодержавне соціальне страхування на випадок безробіття, у відсотках Вб.р.=1,3%.

Вн.в. – страхові внески на загальнодержавне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійне захворювання, які спричинили втрату працездатності, у відсотках Вн.в.=0,66%.

6. Визначаємо заробітну плату з нарахуваннями

 (5.6)

7. Визначаємо відрахування на відновлення (амортизаційні відрахування).

 (5.7)

8. Визначаємо відрахування на капітальний ремонт.

 (5.8)

9. Визначаємо відрахування на поточний ремонт.

 (5.9)

10. Визначаємо вартість паливно-мастильних матеріалів.

 (5.10)

11. Визначаємо прямі експлуатаційні витрати на 1гектар.

 (5.11)

Таблиця 1 - Структура прямих експлуатаційних витрат

Висновок: розрахунки показують, що прямі експлуатаційні витрати на один гектар при оранці після збирання озимої пшениці, агрегатом у складі трактора Т-150К і плуга ПЛН-5-35 складають 192,28 грн/га, а затрати праці 0,82 люд.год/га.

Список використаної літератури

1.  Ляшенко В.Ф. Посібник для виконання курсового проекту з предмету «Машиновикористання в землеробстві», 2005.

2.  Орманджи К.С. «Правила производства механизированных работ в полеводстве», 1983.

3.  Комаристов В.Е., Дунай Н.Ф. Сельскохозяйственные машины, М.: «КОЛОС», 1984.

4.  Фортуна В.Й., Миронюк С.К. Технологія механізованих сільськогосподарських робіт: Підручник / Пер. з рос. Г.А. Солодун – К. Вища школа, 1991 – 316 с.

5.  Експлуатація машинно-тракторного парку. Диденко Н.К. – 5 –е вид. Перероб та допов. – Київ: Вища школа. Головне видавництво, 1983 – 447с.

6.  Експлуатація машинно-тракторного парку в аграрному виробництві. В.Ю. Ільченко, П.І. Карасьов, А.С. Лімонт та ін. за редакцією В.Ю. Ільченка – К. Урожай, 1993 – 288 с.