МЕНЮ


Фестивали и конкурсы
Семинары
Издания
О МОДНТ
Приглашения
Поздравляем

НАУЧНЫЕ РАБОТЫ


  • Инновационный менеджмент
  • Инвестиции
  • ИГП
  • Земельное право
  • Журналистика
  • Жилищное право
  • Радиоэлектроника
  • Психология
  • Программирование и комп-ры
  • Предпринимательство
  • Право
  • Политология
  • Полиграфия
  • Педагогика
  • Оккультизм и уфология
  • Начертательная геометрия
  • Бухучет управленчучет
  • Биология
  • Бизнес-план
  • Безопасность жизнедеятельности
  • Банковское дело
  • АХД экпред финансы предприятий
  • Аудит
  • Ветеринария
  • Валютные отношения
  • Бухгалтерский учет и аудит
  • Ботаника и сельское хозяйство
  • Биржевое дело
  • Банковское дело
  • Астрономия
  • Архитектура
  • Арбитражный процесс
  • Безопасность жизнедеятельности
  • Административное право
  • Авиация и космонавтика
  • Кулинария
  • Наука и техника
  • Криминология
  • Криминалистика
  • Косметология
  • Коммуникации и связь
  • Кибернетика
  • Исторические личности
  • Информатика
  • Инвестиции
  • по Зоология
  • Журналистика
  • Карта сайта
  • Критерії професіоналізму ведучих теленовин (на прикладі телеканалу 1+1)

    Лаконічність. Новину потрібно писати в розмовній манері, що забезпечує стислість і якість викладу;

    Слід використовувати прості короткі речення, які містять одну думку і легко сприймаються із телевізійного ефіру;

    Віктор Миронченко - дослідник інформаційного мовлення зазначає, «що речення має містити 10-15 слів. Звичайно, всі речення не можуть бути однаковими, тому рекомендується чергувати різні за розміром речення. Деякі з них можуть мати 3-4 слова, інші 19-30. Їх чергування надасть повідомленню динаміки».

    При написані повідомлення треба віддавати перевагу дієсловам, уникати надміру прислівників, прикметників та віддієслівних іменників.

    «Дієслова надають повідомленню динаміки. Прикметники, прислівники та інші слова групи епітетів відволікають увагу глядачів від основного змісту».

    Точні слова. «Журналіст має оперувати конкретними точними словами. Неточно вжиті слова можуть змінити зміст повідомлення»;

    Зайві слова. «З повідомлення необхідно вилучати всі зайві слова. Кожне слово має нести певний зміст і доповнювати новину. Зайві слова засмічують повідомлення».

    Треба виділити такі часто вживані слова, яких треба уникати. Наприклад: місто Донецьк, планувати наперед, падати вниз, великий за розміром, мерія міста. Зайвими часто бувають абстрактні іменники: проблема, питання, справа, ситуація, умови, об’єкти, діяльність тощо. Зайві слова з’являються, «коли автор зловживає віддієслівними іменниками». Наприклад: «У столиці планується будівництво» - (замість «побудують»).

    Терміни. «У повідомленні також треба обмежувати вживання спеціальних термінів, відомих невеликій кількості людей. Якщо ж уникати вживання термінів неможливо, їх треба пояснити. Небажаним для інформаційного мовлення є використання незрозумілих та невідомих широкому загалу слів іншомовного походження. Зазвичай журналіст може знайти відомий відповідник з української мови ( «тендери» - «конкурси»; «топ - менеджер» - «керівник»)

    Журналіст має уникати вживання дієслів пасивного стану. « Активний стан позбавляє новину статичності, робить текст динамічним».

    Взаємопов’язані слова мають стояти поруч;

    Не зловживати запереченням. «Частку «не» треба вживати лише в прямому значені - як заперечення чи протиставлення»;

    Дотримуватися часової форми повідомлення. « Не перестрибувати від минулого до майбутнього чи теперішнього часу»;

    Неприйнятним для телебачення є адміністративно - бюрократичний стиль. «Ведучому/модератору важко читати, а глядачу сприймати текст, який складається із довгих фраз і нагромадженням термінів. Тому вони матимуть зворотній ефект - не пробуджуватимуть інтерес до інформації, а навіть дратуватимуть глядача»;

    Важливу частину повідомлення часто складають цифри, які теж вимагають відповідного оформлення. «За можливості їх треба уникати, скорочувати до мінімуму, особливо великі дані. Цифри можна заокруглювати. Складно сприймати на слух дані у відсотках…»;

    У текстах інформаційних повідомлень не варто захоплюватися алегорією - лапками, які передають іронію, сарказм, прихований зміст. «Так само небажаними є слова «так званий», «горезвісний». Маловідомі географічні назви мають прив’язуватися до загальновідомих Наприклад, у повідомленнях про невеликі населені пункти требо обов’язково вказувати регіон».

    Якщо повідомлення містить синхрон, то не потрібно використовувати цитати в підводці тексту сюжету. « Краще дати змогу людині самій висловити свою думку…синхрон не має дублювати підводку. Він повинен доповнювати або підтверджувати сказане журналістом»;

    Особливої уваги вимагають скорочення. « По-перше, деякі з них важко вимовляти, по-друге, не всі вони зрозумілі глядачам»;

    Перед виходом в ефір текст обов’язково треба прочитати вголос і простежити, щоб у ньому не було складних для вимови поєднань слів;

    Мова інформаційного повідомлення має бути чіткою. «Оскільки в повідомленнях висвітлюються найрізноманітніші теми, то й стилі можуть використовуватися різні. Мова інформації не повинна бути надто офіційною. Розмовна лексика наближує глядача до інформації, особливо тієї, в якій він зацікавлений»;

    Отже, мова інформаційного повідомлення повинна бути простою, доступною, точною та зрозумілою. А стиль, що використовується ведучим - лаконічний, зорієнтований на розмовний варіант літературної мови та нейтральну лексику.

    Для того щоб глядач максимально сприйняв подану інформацію, ведучі дотримуються таких вимог:

    коментар ведучого повинен бути зрозумілим і чітко організованим;

    лексика ведучого повинна бути вдало підібраною, слова, що використовуються - зрозумілими глядачеві;

    артикуляція повинна бути чіткою;

    темпоритм повинен дозволяти глядачеві стежити за змістом і легко сприймати його;

    інтонаційна побудова повинна відповідати змісту сюжету;

    «У практиці зарубіжного телевізійного мовлення перші фрази повідомлення називають заголовками новин. Серед українських журналістів перше речення, в якому викладено суть новини, заведено називати початком новини». Ведучий у свою чергу повинен викласти найсуттєвішу частину повідомлення - «те, що відразу приверне увагу глядачів». Писати треба просто і зрозуміло. Ведучий новин має вибрати найважливіші елементи сюжету для підводки, і «не перенасичувати ними текст повідомлення». «Кожен абзац, має містити одну ідею…» короткі речення необхідно чергувати з довгими (7+2+2), щоб уникати монотонності. Повідомлення добре сприймають, якщо:

    повторюється ключове слово, вжите на початку або в попередньому абзаці;

    використовується синонім до ключового слова або поняття вжитого перед ним;

    вживаються особові та вказівні займенники (який, він, вона, вони, той, цей) щодо слів, ужитих перед цим;

    є перехід від факту до факту за допомогою слів-зв'язок для позначення часу або місця «тоді, тут, одночасно, до цього); для наведення прикладу (наприклад, нагадаємо що); для підкреслення виразності (насамперед, навіть, крім того); для позначення зміни погляду (проте, однак, але, незважаючи)

    «Проте деякі слова-зв’язки є експресивними і виражають певні емоції, тому оперувати ними треба обережно (Наприклад, найбільше, безсумнівно, природно).

    Щоб зацікавити телевізійну аудиторію, ведучий має написати вдалу підводку до повідомлення. Професор Ал Томпкінс подає такі рекомендації, щоб початок повідомлення зацікавив глядача:

    заінтригувати телеглядача, щоб він захотів подивитися інформаційний випуск новин. Очевидні речі, яких глядач очікує від телеповідомлення, не є інтригою. Вони мають бути несподіваною. Наприклад: «Українські діти найпершими в Європі прочитають переклад п’ятої книжки Джоан Роулінг «Гаррі Поттер і орден Фенікса»; Невдалий приклад - почати прогноз погоди зі слів: «Зараз ви почуєте прогноз погоди на завтра»;

    уникати експресивних прикметників : фантастичний, величезний, неймовірний, вражаючий та ін. Інформація повідомлення може не відповідати таким означенням і це розчарує глядача. Більш прийнятною є нейтральна лексика;

    підводки мають бути невеликими. Журналіст повинен пам’ятати , що це не міні-історія, і бути максимально лаконічним;

    уникати «Якщо…». Наприклад: «Якщо ви любити подорожувати…», «Якщо у вас є діти, то вам буде цікаво дізнатися…». Цим журналіст обмежує аудиторію свого повідомлення. У врізах не можна використовувати слово «триває». Якщо подія триває, то вона вже відома і глядач не може дізнатися нічого нового. Крім того, варто уникати таких умовних вставних слів як «мабуть», «можливо». Ці слова не несуть інформації і тільки змушують глядача сумніватися в почутому.

    Дослідник Віктор Миронченко подає такі риси вдалого початку новин:

    містить головну думку, що виражає головну ідею повідомлення , якою пов'язаний зміст;

    не прагне розповісти все одразу. Як правило, він містить відповіді на запитання що де коли хто;

    не переобтяжений іменами, назвами, другорядними подробицями та деталями, які затуманюють зміст. Наприклад у цьому початку забагато даних: «У випадку підтримки ВРУ законопроекту «Про внесення змін до бюджету 2005» новий уряд забезпечить фінансування пенсій ветеранам війни на рівні не менше ніж прожитковий мінімум». Доцільніше було б сказати : «Ветерани отримуватимуть пенсії на рівні прожиткового мінімуму», і вже далі подавати умову, за якої це відбувається ;

    не починається зі слів: минулого тижня, зовсім недовго, на днях, нещодавно, згідно з, завтра тощо;

    Основні типи початків:

    вражаючий - складається з фрази, що містить сенсаційний факт;

    інтригуючий- містить фразу, що збуджує цікавість, інтригує глядача;

    контрастний - складається із парадоксу або фактів, що підкреслюють протилежності чи крайнощі, в розумінні яких криється новина;

    запитальний - містить запитання, у відповіді на яке - суть новини;

    описовий - містить яскраву словесну описову картину, яка зображає людину, місце або перебіг події, викликає асоціативні спогади, дає зоровий образ того, про що йдеться;

    цитатний - містить заяву або вислів людини, котра є джерелом інформації;

    Отже для того, щоб новини були якісними і задовольняли інтерес аудиторії, ведучий - журналіст повинен:

    знати і розуміти тему повідомлення;

    бути об’єктивним;

    спланувати свою роботу;

    при написані тексту використовувати теперішній час;

    вдалий початок повідомлення - найважливіший, бо саме від першого речення залежить , чи зацікавить новина глядача. Журналістові варто уявити, як би він найкоротше описав подію своїм родичам чи знайомим. Це і буде вдалим початком;

    мова повідомлення павина бути простою;

    журналіст має пам’ятати, що аудиторію треба розважати. Глядач легко може перемкнути канал, якщо йому стане не цікаво;

    Розділ 2. Новини та зірки українського телебачення


    «Ведучий теленовин для сучасної людини - особлива сила, що поєднує її з усім світом, стверджуючи, що попри всі особисті негаразди та глобальне потепління - жити варто.

    Розглянемо принцип роботи телеведучих в інформаційній редакції телевізійної компанії на прикладі діяльності телеканалу «1+1» та телевізійної служби новин (ТСН). Канал має 24 години щоденного ефірного мовлення. Технічне покриття території України - 95% . (Ілюстрація №1) Інформаційна служба новин «ТСН» щоденно видає в ефір близько чотирьох випусків новин, до яких входить вечірня програма та блок ранкових новин.

    Телевізійна Служба Новин каналу "1+1" збирає біля телеекранів мільйони глядачів, а її ведучі стали справжніми зірками телебачення. Згідно з результатами соціологічних досліджень, ТСН має найвищий поміж вітчизняних інформаційних програм рівень довіри глядачів. Підсумковий випуск ТСН з оглядом головних подій політичного, суспільного і культурного життя країни та світу за минулий тиждень - щонеділі о 19:30.

    Професіоналізм авторів Телевізійної Служби Новин визнають досвідчені фахівці по той бік земної кулі. Відома телевізійна корпорація CNN прийняла рішення ввести Україну до своєї прямої кореспондентської мережі. Українським контриб'ютором став канал "1+1" та його служба новин ТСН. "1+1" увійшов до списку кількох десятків телекомпаній, що надають Центру мовлення CNN якісний інформаційний матеріал та високопрофесійні репортажі. Трансляційна мережа "World report" охоплює майже всю планету, і тепер сюжети з України дивляться усі частини світу: Азія, Америка, Західна та Східна Європа.

    Створена професіоналами, Телевізійна Служба Новин працює для своїх глядачів. [6] Сайт каналу 1+1 - ТСН@ 1plus1.net

    Випуски «ТСН» характеризуються власним стилем, чіткою організацією інформації та фаховістю ведучих. Телеканал має своїх власників, своїх замовників. Тому формування редакційної політики каналу, залежить від соціальних замовлень та політичних уподобань власників телеканалу. І дійсно в українських новинах відчувається значна заангажованість. Дивлячись канали, треба знати їх власників. Студії новин часто перетворюються на політичні проекти, й журналісти мають працювати на таких замовленнях.

    Стосовно професійної діяльності телеканалу «1+1» - їх інформаційні стандарти підкріпленні універсальним підґрунтям професійної журналістики. Відзначаємо, що особистий стиль ТСН, коригований елементами стилю викладення новин закордонного типу: достовірність, точність, об’єктивність, збалансованість тощо. Власне кажучи, канал використовує у своєму телеефірі стиль Британського та Американського типу ведучого. Загалом такі положення працюють лише в конкретному прикладі, та на особистий манер самого ведучого теленовин.

    Так наприклад, усім відома пара ТСН Ілона Довгань та Віталій Гайдукевич (у минулому обидва працівники каналу НТН) запровадили новий стиль новин, більш розкутий та невимушений. Розмовна форма, без машинального зчитування з телесуфлера підготованої інформації - це стиль їх повідомлень. Але це не відштовхує від них потенційну телевізійну публіку, натомість «вільне» поводження, додає новинам «легкий смак» та цікавість з боку глядачів різного соціального рівня. Натомість, від цього ведучі не втрачають авторитетний вигляд та довіру. Саме ці журналісти ТСН, запровадили справжній сучасний проект теленовин із двома ведучими на українських каналах.

    Загалом, два ведучі в інформаційній студії - це західна інновація. До речі, внесення другого ведучого змінило комунікаційну основу традиційного ведення теленовин на «1+1» (пригадаємо самостійну роботу в ефірі Алли Мазур, Людмили Добровольскої, Андрія Тичини та інш.). Загалом, можна сказати про так звані додаткові навантаження, що значно розширили «драматургію» теленовин ТСН. Два ведучих, два імені, два типа особистості, створили на мій погляд, новий жвавий образ - несподіваний і цікавий. На відмінно від інших телеведучих - підкреслено нейтральних, «пара каналу 1+1» - Ілона Довгань та Віталій Гайдукевич у своїх інформаційних випусках інтонаційно й мімічно демонструють власне відношення, а також спілкуються один з одним у кадрі, що є безумовним плюсом. Бо об'єднані пари ведучих, здатні значно змінити сприйняття програми глядачем, додати інтерес до неї, підняти рейтинг новин, можуть органічно представити різні точки зору.

    Однак часом спілкування ведучих виглядає нещирим, награним, фальшивим. Цілком закономірно, така ситуація може викликати нерозуміння й навіть роздратування значної частини телеглядачів. Фальш - єдиний гріх, що глядач ніколи не зможе простити телебаченню. [7] «Особливості телевізійної коммунікаціі у сучасних проектах із двома ведучими» Добринін С.А.

    Цілковиту протилежність відображає Олесь Терещенко у парі з Наталією Мосейчук. Вони працюють лише у рамках Британської типу ведучого: не дозволяють своїм емоціям прикрасити повідомлення, їх стиль сфокусований не на індивідуальності ведучого, а на самих новинах.


    2.1 Майстерність та професійність. Персоналії каналу «1+1»


    Найголовніше на телебаченні - це персоналії. Канал одноманітних професіоналів - це не помітний крок до зниження рейтингів каналу. Бо через ведучих новин канал вільно чи невільно позиціонує себе і свою власну сутність. У Ілони Довгань вона життєствердна, оптимістична; у Алли Мазур та Людмили Добровольскої - стримана, виважена, а в Андрія Тичини, Олеся Терещенко, з боку суб’єктивного погляду - прісна, нудна і зарозуміла.

    Чотири слова - "Я хочу розповісти вам" виражають внутрішньою силою кожного журналіста телеканалу, що звертається до аудиторії. Почавши розповідати щось слухачам, вони переносять цю навичку контактування на невідчутну аудиторію, уявляють на місці телекамери живу людину й звертаються до неї, а не до маси "шановних глядачів". Тексти ведучими ТСН пишуться заздалегідь, але вербальне оформлення в кадрі здається натхненною імпровізацією.

    Звичайно, подача інформації у різних зірок своя. Наприклад Алла Мазур підносила новини більш жорстко, динамічно та зважено, але вела новини бездоганно. Ніяких помилок у подачі інформації. Але в її роботі відчувається деяка відчуженість від події у країні. Звичайно, у глядача перше враження складається від зовнішнього вигляду ведучого. Мазур завжди виглядала ідеально на екрані, дуже жіночно. Завжди акуратний макіяж, зачіска. Правильно підібраний костюм і прикраси.

    На зміну їй прийшла більше енергійна й молода особа - Ілона Довгань.

    Одразу зустрічаєш погляд: розумний, гострий, інколи трошки лукавий, інколи навіть іронічний, але ніколи не відсторонений. Довгань володіє даром зосередження уваги глядача на найголовнішому, природно та чітко артикулює українською мовою, що на нашому телебаченні вже саме по собі є досягненням.

    Станіславський писав про «випромінювання», що йде від гарного актора в зал.

    Тому саме здатність «випромінювати» відрізняє гарного ведучого від простого читця. Цим типом внутрішньої професійної майстерності, загалом виділяться Ілона Довгань, Іна Москвіна. «Ведучий новин, як правило, не красень, але вселяє симпатію. Він вільно тримається, але не розв'язаний. Демократичний, але не вульгарний. Не належить до інтелектуалів, але випромінює розуміння й співчуття. Усі розуміють, що не сам ведучий добував новини, але його обов'язок - уміло й тактовно подати їх. Він - сама впевненість, але не самовпевненість. У нього чітка дикція й виразна інтонація. …» [8] «Робота актора над собою» Станіславський К.С.

    Значною мірою у веденні інформаційного випуску, текст у значній мірі сприяє виразності телеведучих. Його пантомімічний грим відбиває внутрішній стан поводження, викликаючи активну увагу й привабливість. Цікаво що у телевізійних ведучих ТСН своя особиста характерна манера подання інформації. Деякі з них більш схильні до суттєвих пауз; мовні періоди, тобто зниження й підвищення тембру, в кожного своя; мовна мелодія ( що у жодному разі не повинна бути монотонною), має свій характерний темп.

    Кажучи про важливість мовлення й дикції телеведучого, потрібно дати характеристику вимові Алли Мазур та Людмили Добровольскої що під кутом суб’єктивного погляду, має специфічний швидкий темп. Ця динаміка мовлення є безперечно показником професійного надбання та майстерності ведучого загалом. Але неймовірно швидкий темп, деколи перешкоджає логічному сприйняттю інформації аудиторією. Складається враження, що ведучий відображає події дня не розуміючи самої теми інформації.

    Отже головне завдання ведучого теленовин донести до глядача останню інформацію, використовуючи професійну основу майстерності журналіста. В цьому випадку, фактично, відбувається звуження професії тележурналіста до функцій модератора. З цього постає інше питання: “Яким чином сьогодні визначаємо професійність телеведучого? Або ж саме за його “дикторську майстерність”, виразність читання та суміжність інших журналістських навичок, чи за його природжену харизму та акторські здібності.”. Загалом актор і ведучий - це дуже близькі професії, у яких є загальні необхідні навички. Але ж у кожного формату свої вимоги, тому акторська майстерність у чистому розумінні може проявлятися лише у веденні передач ігрового та художнього плану. В інформаційних програмах акторську майстерність особливо не проявиш. Ці вимоги можуть бути дійсними лише в залежності від способу подання, що позиціонує канал. Чи то Британський тип - де робота ведучого полягає в тому, щоб донести інформацію, а не, так би мовити, проявити себе. Чи протилежний цьому - Американський.

    У багатьох телеведучих акторська майстерність виробляється майже підсвідомо - йдеться про персональний стиль реагування і ведення розмови. Це, звичайно ж, включає певні акторські навички. Але трагічно, якщо особистість ведучого повністю підмінюється сконструйованим, придуманим образом. Телеведучому не потрібно створювати образи, не потрібно вірити в придумані автором пропоновані обставини, тому що в його роботі вони продиктовані життям. Тобто існує декілька позицій з приводу цього питання й обидві невичерпні. На сам перед все залежить від сутності та характеру самого ведучого. Бо з іншого боку, акторські навички телеведучим потрібні, так само як і технічні: сценічна мова, сценрух. Оскільки іноді за допомогою міміки, телеведучі спроможні підсилювати ту або іншу інформацію або інтонацією додати певний акцент тому або іншому сюжету. Саме цим професійним критеріям дотримуються ведучі Телевізійної Служби Новин. Акторами у кадрі, в гарному значенні цього слова, є певною мірою Наталія Мосейчук, Ілона Довгань. Я гадаю, ці дві телеведучі ідеально поєднують талант телевізійний та артистичний. Акторські здібності, загалом лише доповнюють майстерність ведучого. Загалом і завдяки ним він має можливість утримувати аудиторію біля екранів, вести бесіду із гостем у студії. Ця майстерність та харизма називаються умінням продукувати й утримувати певний образ телеведучого.

    Страницы: 1, 2, 3


    Приглашения

    09.12.2013 - 16.12.2013

    Международный конкурс хореографического искусства в рамках Международного фестиваля искусств «РОЖДЕСТВЕНСКАЯ АНДОРРА»

    09.12.2013 - 16.12.2013

    Международный конкурс хорового искусства в АНДОРРЕ «РОЖДЕСТВЕНСКАЯ АНДОРРА»




    Copyright © 2012 г.
    При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.