Курсовая работа: Аналіз виробництва зерна в сільськогосподарських підприємствах Кегичівського району

На валовий збір окремої культури впливають два фактори: посівна площа і урожайність. Щоб встановити вплив посівної площі на валовий збір, різницю між посівними площами у поточному і базовому роках множать на урожайність у базовому році: (П1-П0)·У0 .

Для визначення впливу урожайності на валовий збір різницю між урожайністю у поточному та базовому роках множать на посівну площу у поточному році: (У1- У0)·П1.

посівний зерновий культура урожайність

5.  Шляхи підвищення урожайності та збільшення валових зборів зернових культур

Підвищення економічної ефективності зернового виробництва передбачає збільшення виробництва і поліпшення якості зерна, забезпечення більшої сталості зернового господарства і ефективного використання його виробничих ресурсів. Основним напрямом дальшого розвитку зернового господарства є інтенсифікація виробництва зерна на основі внесення оптимальної кількості органічних і мінеральних добрив, розширення посівів високоврожайних сортів і гібридів, впровадження комплексної механізації, інтенсивних та індустріальних технологій, застосування прогресивних форм організації і оплати праці з урахуванням кінцевого результату.

Велике значення має внесення оптимальних доз мінеральних добрив, які в конкретних природно – економічних умовах забезпечують найбільш повне використання потенціальних можливостей високоврожайних сортів і гібридів зернових культур.

Важливим фактором збільшення зерна у степових районах є зрошення земель. Слід відзначити, що в умовах зрошення одержати високі врожаї зернових культур без застосування добрив практично неможливо.

На поливних землях одержують високі і сталі врожаї всіх зернових культур, особливо кукурудзи. За багаторічними даними Інститут зрошуваного землеробства УААН, в передових господарствах південного степу вегетаційні поливи залежно від умов зволоження підвищують урожайність зерна озимої пшениці.

Одним із шляхів підвищення ефективності виробництва зерна є виведення і впровадження в господарствах високоврожайних сортів і гібридів, стійких до хвороб і придатних для вирощування на зрошувальних землях. Особливо значення у цьому зв’язку набуває поліпшення селекції і насінництва зернових культур. В економічно розвинутих країнах підвищення врожайності сільськогосподарських культур забезпечується використанням добрив, поліпшенням обробітку ґрунту і впровадженням високоврожайних і перспективних сортів.

Інтенсифікація зернового господарства неможлива без комплексної механізації виробництва зерна. Вона є основою впровадження інтенсивних та індустріальних технологій вирощування зернових культур і забезпечує зростання продуктивності праці при виробництві зерна. Забезпеченість господарств надійною системою машин дає змогу якісно і в оптимальні агротехнічні строки виконувати всі види робіт, що сприяє підвищенню врожайності зернових культур і значно зменшує втрати зерна.

За даними наукових досліджень, при збиранні врожаю зернових культур на п’ятий день після повного достигання, втрати зерна не перевищують 3-4 %. На десятий день вони зростають до 17-20 %, а на п’ятнадцятий досягають вже 25%. Отже, господарства, що завершують жнива за 10 днів, одержують практично весь вирощений урожай, а подовження строків збирання зернових культур призводить до значних втрат зерна.

Комплексна механізація – основа підвищення продуктивності праці в зерновому господарстві. Як показують підрахунки, запровадження всієї системи машин дасть змогу зменшити затрати праці на виробництво озимої пшениці в степових районах України

На основі комплексного використання всіх факторів інтенсивного розвитку зернового господарства (комплексної механізації, внесення оптимальних доз мінеральних добрив, гербіцидів, впровадження високоврожайних сортів, використання якісного насіння та ін.) формується інтенсивна технологія виробництва зерна. Вона передбачає використання комплексу агротехнічних і організаційних заходів, спрямованих на одержання високих урожаїв. Економічна ефективність інтенсивних технологій визначається порівнянням додаткових виробничих витрат і додатково одержаної продукції і характеризується зростанням окупності додаткових витрат у зерновому виробництві.

Важливим резервом підвищення економічної ефективності зернового виробництва є поліпшення якості зерна, особливо за рахунок сильних і твердих сортів пшениці з високим вмістом білка (15-17%) і клейковини (28-43%). Зерно сильної пшениці добавляють до зерна з низьким вмістом клейковини для одержання стандартного борошна.

Якість зернових культур має велике народногосподарське значення. Закупівельні ціни на зерно встановлюються з урахуванням його якості. Збільшення виробництва і поліпшення якості зерна сприяють підвищенню доходності зернового господарства, а також, і зміцненню економіки сільськогосподарських підприємств.

Одним із напрямів підвищення економічної ефективності виробництва зерна є впровадження нових форм організації і стимулювання праці, широке використання активного підряду і орендних відносин у зерновому господарстві. Практика сільськогосподарських підприємств свідчить, що застосування в бригадах та інших внутрішньогосподарських підрозділах прогресивних форм організації і оплати праці за кінцевими результатами сприяє значному підвищенню врожайності зернових культур і продуктивності праці в зерновому виробництві.

Розглянемо таблицю 5.1.

Таблиця 5.1

Показники ефективності виробництва зерна в сільськогосподарських підприємствах Кегичівського району Харківської області за 2007-2009рр.

На підставі табл. 5.1 можна стверджувати, що за 2008 р. вирощування зернових культур не приносить доходу, а навпаки – збиток. Наприклад в 2008 році -11,3%, а в 2009 р. навпаки вирощування зернових культур приносить доход 3,6%. У відношені 2009 р. до 2007 року, рівень рентабельності зріс на 9,3%, це зумовило скороченню підприємств по виробництву зернових культур. Порівняно з 2008 р. у 2009 році, рівень рентабельності зменшився на 31,9%, за рахунок збільшення повної собівартості 1 ц реалізованого зерна та ціни реалізації.

Таблиця 5.2

Динаміка рівня рентабельності виробництва зерна в господарствах Кегичівського району Харківської області за 2002-2009 рр.

На графіку рівня рентабельності, чітко видно його спад за останні роки. Тобто підприємці по виробництву та переробці зерна не отримують достойного прибутку, а навпаки, спостерігається збиток.

Висновки і пропозиції:

На підставі проведеного аналізу виробництва зерна в сільськогосподарських підприємствах Кегичівського району можна зробити такі висновки:

1.  Динаміка посівних площ показує нам, що в 2009 р. по відношенню до 2007 року посівні площі зернових та зернобобових культур зменшилася на 12,03. Чітко видно збільшення посівних площ гороха, що зросли на 96,1%; істотно збільшилися площі жита на 18,3% та проса на 0,4%.

2. Структура посівних площ Кегичівського району за 2007 – 2009 роки змінювалася по різному. У відношені 2009 р. до 2007 р. питома вага площ озимої пшениці зросла на 42%, а у відношені до 2008 р. зменшилась на 56%. Також зросла частка посівних площ ячменю (на 3,5% в відношені до 2007 р.), та на 9,6% (до 2008 р.), гороху – на 1,6% (до 2007р.), та на 1,6% (до 2008 р.).

Досліджуючи динаміку урожайності зернових культур за 10 років у господарствах Кегичівського району, можна показати, що вона коливається.

1. Урожайність зернових та зернобобових культур у 2000 році становила 21,7 ц/га, в наступному 2001 році –35,5 ц/га, а у 2009 році - 30,8 ц/га. Головною причиною коливань урожайності зернових культур є метерологічні фактори.

2. З обчислень, за рівнянням параболи другого порядку, можна зробити висновок, що початкова швидкість зростання урожайності становить 2.7661 ц, а середнє уповільнення зміни щорічних рівнів урожайності становить -0,142 ц.

3. Дослідивши динаміку урожайності зернових за рівнянням прямої лінії, ми визначили, що в 1999році, тобто році який передує досліджуваному періоду, урожайність становила 26,02 ц/га. Протягом 10-ти річного періоду вона збільшувалася в середньому за рік на 1,2 ц/га.

З цих обчислених даних видно, що вирівняна урожайність має чітку тенденцію до зростання.

4. Визначивши середню урожайність зернових культур методом укрупнення періодів та за допомогою ковзної було доведено, що середня урожайність має чітку тенденцію до зростання, що надає хоч якогось оптимізму для працівників галузі, показник урожайності знаходиться в межах від 28,56 до 36,7 ц /га.

5. У результаті проведеного індексного аналізу урожаю і урожайності можна зробити такі висновки: що валовий збір зернових культур у 2009 р. , порівняно з 2007 р. зменшився на 179346,22 ц, у тому числі внаслідок зменшення посівних площ на 93875,76 га, та з урахуванням структури посіву площ, що також зменшилась на 20904,06 га..

6. За розрахунками рівня рентабельності, результати не дуже втішні. за 2008 р. вирощування зернових культур не приносить доходу, а навпаки – збиток. Наприклад в 2008 році -11,3%, а в 2009р. навпаки вирощування зернових культур приносить доход 3,6%. У відношені 2009р. до 2007 року, рівень рентабельності зріс на 9,3%, це зумовило скороченню підприємств по виробництву зернових культур. Порівняно з 2008 р. у 2009 році, рівень рентабельності зменшився на 31,9%, за рахунок збільшення повної собівартості 1 ц реалізованого зерна та ціни реалізації.

Для підвищення урожайності зернових культур в господарствах Кегичівського району і в Україні в цілому необхідно розміщувати посіви цих культур після кращих попередників у системі сівозмін, проводити за потребою на відповідних полях хімічну меліорацію; вирощувати високопродуктивні сорти, які позитивно реагують на підвищений агрофон, а також стійкі проти вилягання; застосовувати диференційовану систему обробітку ґрунту залежно від ґрунтово-кліматичних умов; забезпечувати рослини достатньою кількістю елементів мінерального живлення на основі картограм полів, а також необхідно проводити роздрібне застосування азотних добрив протягом вегетації на основі ґрунтової і рослинної діагностики: регулювати ріст рослин за допомогою ретардантів, застосовувати інтегровану систему захисту рослин від бур’янів, хвороб та шкідників; індустріалізувати виробництво зерна, своєчасно і доброякісно вирощувати всі технологічні прийоми, спрямовані на накопичення в грунті води, захист ґрунтів від ерозії, створення сприятливих умов розвитку зернових культур. Усе це є складовим індустріальних технологій вирощування зернових культур.

Зернове господарство – основа аграрного сектора економіки України.

Розширення виробництва зерна високої якості гарантує повне забезпечення населення країни продуктами харчування, створення вагомого експортного потенціалу сільськогосподарської продукції, економічну стабільність і незалежність держави.

Список використаної літератури:

1. Аграрная экономика: Учебник / Под ред. М.Н. Малыша.- СПб.: Лань, 2002.- 688с.

2. Агропромисловий комплекс України: стан та перспективи розвитку (1990 2000) (інформаційно – аналітичний збірник) // Інститут аграрної економіки української академії аграрних наук. – Київ.- 1999.

3. Афанасьєв В.Н. Формирование цен на продукцию сельского хозяйства / В. Н. Афанасьєв, Е.В. Шеврина // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий.-2003.-№11.-С.19-20.

4. Белокопытов А.В. Уровень интенсивности аграрного труда и факторы ее нормализации / А.В. Белокопытов // АПК: Экономика, управление.-2005.-№5.-С.62-67.

5. Головачев А.С. Организация, нормирование и оплата труда-«Экономическое образование»,2004.-528 с.

6. Горкавий В.К. Статистика: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1995. – 415с.

7. Горкавий В.К. Економіко-статистичний аналіз тенденцій і факторів розвитку сільськогосподарського виробництва. – Х.: Харк. держ. агр. ун-т ім. В.В. Докучаєва, 1997. – 254с.

8. Горкавий В.К., Ярова В.В. Математична статистика: Навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2004. – 384с.

9. Гришаева Л. Диспаритет цен на промышленную и сельскохозяйственную продукцию: природа и факторы / Л. Гришаева // Международный сельскохозяйственный журнал.-2005.-№4.-С.3-7.

10. Демьянов Н.С. Цены реализации продукции растениеводства / Н.С. Демьянов // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий.-2004.-№11.-С.44-47.

11. Агропромисловий комплекс України: тенденції та перспективи розвитку.- К.:ІАЕ УААН, 2008.- 574с