Курсовая работа: Продуктивність праці та шляхи її підвищення у мартенівському цеху комбінату "Запоріжсталь"
У процесі аналізу
встановимо вплив використання трудових ресурсів на обсяг виробництва продукції.
Методом ланцюгових підстановок визначається спільний вплив 2-х факторів: зміни
чисельності працюючих в 2-м кварталі в порівнянні з 1-м.
У результаті збільшення
чисельності працюючих додатково отримано продукції на суму (723 - 720)*311,36 =
934, 08 тис. грн.
А в результаті росту
продуктивності праці виробництво продукції збільшилося на суму (342,17 -
311,36)*723 = 22275,63 тис. грн.
Таким чином, на частку
підвищення продуктивності праці доводиться 95,97 % усього збільшення
виробництва продукції в 2-м кварталі в порівнянні з 1-м. Інша частина приросту
продукції була отримана за рахунок збільшення чисельності працюючих.
Дане співвідношення є
позитивним фактом діяльності колективу цеху, тому що підвищення продуктивності
праці свідчить про ефективність виробництва.
При аналізі продуктивності
праці враховується вплив середнього числа відпрацьованих людино-днів і
середньої тривалості робочого дня відносно вироблення на одного робітника.
Таким чином, середнє вироблення на одного працюючого залежить від частки
робітників у складі працюючих, середнього числа днів відпрацьованих одним
робітником, середній тривалості робочого дня й середньогодинного вироблення на
одного робітника. Застосуємо наступну формулу для розрахунку:
ПТтр = Ур*Д*Тсм*Вч
де ПТтр - продуктивність
праці 1-го працюючого, грн. /чіл;
Ур - питома вага робітників у загальній
чисельності працюючих;
Д - середнє число днів, відпрацьованих
1-м робітником за аналізований період;
Тсм - середня тривалість робочої зміни за
аналізований період, годину.;
Вч - середнє годинне вироблення на 1
робітника в аналізованому періоді, грн. /ч.;
На підставі дані таблиці 2
і попередня формули й застосовуючи метод підстановок, визначимо вплив окремих
факторів на зміну продуктивності праці на 1-го працюючого в ЦГПТЛ в0 2-м
кварталі в порівнянні з 1-м.
Питома вага робітників у
загальній чисельності працюючі цехи склав 0,9056 в 1-м кварталі й 0,9059 - в
2-м.
вплив зміни питомої ваги
робітників:
(0,9059 -
0,9056)*53,8*8,3*769,9 = +103,14 грн.
вплив зміни кількості
днів, відпрацьованих 1-м робітником:
0,9059*(58,6 -
53.8)*8,3*769,9 = +27786,5 грн.
вплив зміни
середньогодинного вироблення на 1-го робітника:
0,9059*(786,5 -
769,9)*58,6*8,2 = +7226,0
вплив зміни тривалості
робочої зміни:
0,9059*58,6*(8,2 -
8,3)*769,9 = - 4087,07 грн.
Сумарний вплив всіх
розглянутих вище факторів (103,14 + 27786,5 + 2726,0 - 4087,07) : 31028,57
відповідає підсумковому відхиленню фактичного середнього вироблення на одного
працюючого в 2-м кварталі в порівнянні з 1-м (30,81 тис. грн.).
Фактори, що визначають рівень
продуктивності праці, підрозділяються на екстенсивні й інтенсивні. До числа
екстенсивних факторів ставляться частка робітників у складі працюючих,
кількість відпрацьованих за рік днів, тривалість робочого дня. Узагальнюючим
інтенсивним фактором є середньогодинне вироблення на одного робітника. Величина
середньогодинного вироблення на одного робітника визначається впливом таких
факторів, як технічний рівень виробництва й рівень організації праці.
Як показує проведений
аналіз, підвищення продуктивності праці в ЦГПТЛ протягом І півріччя відбувалося
під впливом як екстенсивних, так і інтенсивних факторів.
Головним показником, що
характеризує роботу мартенівської печі, є її продуктивність. Під продуктивністю
мартенівської печі розуміють кількість тонн придатної сталі в злитках,
виплавленої за добу фактичної роботи печі. Продуктивність мартенівської печі
визначається масою садки Q, виходом придатних злитків K і тривалістю плавки t.
П = (24(Q(K) / t
Середньодобова
продуктивність мартенівських печей по цеху склала:
фактична за 2008 рік П =
(24*347,7) / 7,16 = 1164,0 т.
планова за 2009 рік П =
(24*369,1) / 7,59 = 1164,4 т.
фактична за 2009 рік П =
(24*357,6) / 7,15 = 1200,0 т.
На продуктивність
мартенівських печей вплинули наступні фактори:
Вага плавки (ковша). У
мартенівському цеху комбінату «Запоріжсталь» середня вага ковша за планом склав
369,1 тонни, фактично - 357,6 т., за 2008 рік - 347,7 т. Втрати на середній
вазі в порівнянні із планом 92,0 тис. т., у порівнянні з минулим роком
збільшення на 40 тис. т. Середня вага плавки по двохванної печі № 1 - 227,0 т.
при плановому - 235 т. (2008 рік - 224,5 т.), по більших печах - 466,1 т., за
планом - 485 т. (2008 рік - 457,1 т.).
В 2009 році вага плавки
нижче планового, але вище чим в 2008 році. Збільшенню ваги в 2009 році, проти 2008
року, сприяло деяке зниження браку з 0,66 % до 0,61 %, зменшення підвищеної
обрезі з 27 тис. т. в 2008 році до 11,1 тис. т. в 2009 році, а також зменшення
тривалості плавки в цілому (і періоду прогріву) і стабілізація шихтовок плавки.
На вагу плавки впливає маса садки (тоннаж печі). Маса садки впливає на
продуктивність мартенівських печей. Зі збільшенням маси садки збільшується
продуктивність печі. При збільшенні маси садки на 1 %, продуктивність печі
збільшується на 0,5 - 0,8 %.
При збільшенні маси садки
звичайно зростає й тривалість плавки. Однак тривалість плавки зростає
повільніше, ніж її маса, тому що тривалість ряду операцій і періодів плавки
(заправлення печі, кипіння й доведення) мало залежать від ваги плавки й майже
не змінюються при її збільшенні, а тривалість інших періодів (завалка,
плавлення) збільшується в меншій мері, чим вага плавки.
Але в сучасних умовах різке
збільшення маси садки є економічно невигідним, тому що збільшення тоннажу
повинне супроводжуватися ростом термічної потужності печі. Крім цього
збільшення тоннажу печі вимагає більшого використання дорогої сировини й
матеріалів (природного газу, лома, чавуну), що веде до збільшення собівартості
продукції. Тому при визначенні оптимального тоннажу повинні враховуватися всі
реальні можливості підприємства.
Тривалість плавки.
Тривалість плавки є найважливішим показником, що визначає продуктивність
мартенівських печей. За інших рівних умов продуктивність печі обернено
пропорційна тривалості плавки.
На тривалість плавки
впливають фактори технологічного, теплотехнічного й організаційного характеру.
Визначають її на основі дослідження впливу різних факторів і встановлення
кількісної залежності між значеннями цих факторів і тривалістю плавки. При
цьому використають метод технічного нормування, дані виробничого обліку,
технологічні й теплотехнічні розрахунки.
Тривалість плавки по
двохванної печі №1 і по більших печах нижче планового й нижче чим торік, за
рахунок чого до плану отримане +158,0 тис. т. стали, а до минулого року +43,5
тис. т. По печі №1 фактична тривалість плавки 4,8 години, при планової 5,17
години (за 2008 рік - 4,8 години); по більших печах - фактична тривалість 11,09
години, при планової - 11,92 години (за 2008 рік - 11,39 ч.).
Зменшення тривалості
плавки пов'язане з поліпшенням забезпечення печей.
Втрати металу. Втрати
металу також впливають на продуктивність мартенівських печей: чим нижче втрати
металу тим вище їхня продуктивність. Різниця між масою садки й вагою плавкі
становлять втрати металу: вигар, оборотний скрап, літники, недолівки, брак.
Вигар металу відбувається
в результаті окислювання, що втримуються в шихті вуглецю, кремнію, фосфору, сірки,
які у вигляді окислів переходять із металу в шлаки або несуться газами. Частина
металу у вигляді корольків губиться зі шлаками. Величина вигару залежить від
хімічного складу металевої шихти (чавуну й скрапу), частки чавуну в шихті,
засміченості лома й методу ведення плавки. Вигар металу встановлюється в плані
на підставі розрахунку шихти й матеріального балансу плавки по всіх елементах.
Зниження вигару
досягається застосуванням чавунів з низьким змістом кремнію (0,6 - 0,7 %) і
марганцю (0,6 %), а також підтримкою відповідної температури стали при випуску
й розливанні.
Оборотний скрап ( залишки
стали в ковші й на жолобі, виплески, бризи при розливанні. Кількість його
встановлюється на підставі звітних даних і контрольного зважування й може бути
зменшено ретельною підготовкою ковшів, стопорів і інших пристосувань для
розливання стали.
Літники ( залишки стали в
центрових, сифонних проводках при розливанні в ізложніці. Маса літників
розраховується з урахуванням обсягу центрової й всієї ливникової системи або
контрольним зважуванням. Зменшення втрат металу у вигляді літників досягається
збільшенням маси злитка, а повне їхнє усунення розливанням зверху.
Недоливи ( неповні злитки,
отримані при розливанні в результаті не кратності маси плавки масі злитків, що
відливають. Недоливи, отримані в результаті порушення технології розливання
стали, ставляться до браку. Скорочення недоливів забезпечується точним
розрахунком і зважуванням шихти.
Найважливішим показником,
що впливає на продуктивність мартенівських печей є брак. До браку ставляться
злитки, що не відповідають стандартам або технічним умовам по хімічному складі,
макроструктурі, поверхневим порокам, а також аварійний скрап.
Крім цього найважливішим
показником використання мартенівської печі служить головним чином знімання
стали в добу з 1 метра квадратного площі поду печі.
Знімання стали
обчислюється по наступній формулі:
З = Р \ S
де З - знімання стали т\м2\доба;
S -
площа поду печі, м2.
Р -
добова продуктивність, т;
Таблиця 3.3 - Якість
продукції по мартенівському цеху.
Показники
|
2008 рік |
2009 рік |
|
тонн |
% |
тонн |
% |
№ |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
1 |
Усього браку: |
14479 |
0,61 |
13592 |
0,66 |
2 |
У тому числі
внутріцехового: |
1908 |
0,08 |
3754 |
0,18 |
3 |
З нього ЦПС |
161 |
0,01 |
627 |
0,03 |
4 |
У прокатних цехах |
12571 |
0,53 |
9838 |
0,48 |
5 |
Брак виявлений у
прокатних цехах з вини металу: |
12571 |
0,53 |
9835 |
0,48 |
6 |
У тому числі в обтискному цеху, з нього: |
12150 |
0,53 |
9121 |
0,45 |
7 |
— рваніни, тріщини |
2461 |
0,10 |
1230 |
0,06 |
8 |
— плівки |
4308 |
0,18 |
3611 |
0,18 |
9 |
— газовий міхур (пояс) |
3982 |
0,17 |
3643 |
0,18 |
10 |
— стільниковий міхур |
1393 |
0,06 |
637 |
0,03 |
11 |
У ЦГПТЛ |
314 |
0,02 |
717 |
0,03 |
12 |
У ЦХП – 1 |
107 |
0,01 |
— |
— |
Знімання стали з 1м2.
Площа поду печі дозволяє зіставляти ступінь використання печей різних розмірів.
Цей показник обчислюється у фактичну, номінальну й календарну добу.
Страницы: 1, 2, 3, 4
|