Дипломная работа: Формування бухгалтерського балансу сільськогосподарських підприємств

Коп =

де ΣПЗ — сума платіжних засобів:

ΣСЗ — сума строкових зобов'язань.

Платіжний календар складається на основі даних аналітичного обліку, виписок банку і т. ін., тобто такі дослідження можна провести тільки у внутрішньому фінансовому аналізі.

Платіжні календарі можна складати щоденно, за тиждень, декаду, два тижні, місяць — періодичність складання залежить від стану платоспроможності господарюючого суб'єкта. Якщо підприємство має стійку платоспроможність, то платіжні календарі складаються рідше, якщо існують певні проблеми, то подібні розрахунки виконуються частіше.

Причини неплатоспроможності:

— помилки в розрахунках планових обсягів виробництва і реалізації продукції. її собівартості;

— невиконання планових завдань виробництва і реалізації продукції, порушення її структури та асортименту, зниження якості:

— підвищення собівартості продукції;

— в умовах конкуренції втрата каналів реалізації і постійних покупців, замовників;

— неплатоспроможність самих покупців і замовників з різних причин;

— невиконання плану прибутку і брак власних джерел фінансування підприємства;

— інфляційні процеси і податкова політика;

— значне відволікання коштів у дебіторську заборгованість й у надлишкові виробничі запаси;

— низьке обертання оборотного капіталу.

Зовнішні суб'єкти фінансового аналізу не в змозі визначити, таким чином стан платоспроможності підприємства і з цією метою використовують аналіз ліквідності господарюючого суб'єкта. Ліквідність — у загальному розумінні — це здатність цінностей легко перетворюватися в гроші, тобто в абсолютно ліквідні засоби.

Ліквідність можна розглядати в двох аспектах:

1) як час, необхідний для продажу активу;

2) як суму, одержану від продажу активу.

Ці аспекти тісно пов'язані між собою: часто можна продати актив дуже швидко за короткий час. але із значною знижкою в ціні. Тому ліквідність — це здатність і швидкість підприємства перетворювати свої активи в гроші для покриття своїх необхідних платежів у міру настання їх строків.

Отже, поняття платоспроможності і ліквідності підприємства у широкому розумінні дуже близькі, але у вузькому розумінні друге є місткішим: від ступеня ліквідності залежить платоспроможність.

Підприємство, поточний капітал якого складається переважно із грошових коштів, короткострокової дебіторської заборгованості, як правило, вважається більш ліквідним, ніж підприємство, поточні активи якого складаються переважно із запасів.

Наслідками низького рівня ліквідності є неспроможність підприємства сплатити свої поточні борги і зобов'язання, що веде, в свою чергу, до обов'язкового продажу довгострокових фінансових вкладень і активів, і в найгіршому випадку — до зниження дохідності, неплатежів і банкрутства.

У бухгалтерському балансі в активі засоби підприємства групуються за ступенем зростання їхньої ліквідності, у пасиві зобов'язання розміщені за скороченням термінів (підвищенням строковості) їх погашення.

Усі активи підприємства залежності від ступеня їхньої ліквідності, тобто від здатності та швидкості перетворення в грошові кошти, можна умовно згрупувати так:

1. Найбільш ліквідні активи (А1) — суми по всіх статтях грошових коштів та їх еквівалентів, які можуть бути використані для здійснення поточних розрахунків негайно. До цієї групи включають також поточні фінансові інвестиції (цінні папери).

2. Активи, що швидко реалізуються (А2), активи, для перетворення яких у наявні кошти потрібен певний час. До цієї групи можна включити дебіторську заборгованість, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати, та інші оборотні активи. Ліквідність цих активів різна і залежить від суб'єктивних та об'єктивних факторів: кваліфікації фінансових працівників, взаємовідносин підприємства з платниками та їх платоспроможності, умов надання кредитів покупцям, організації вексельного обігу тощо.

3. Активи, що повільно реалізуються (А3), найменш ліквідними активами є запаси. Ліквідність цієї групи залежить від своєчасності відвантаження продукції, швидкості і правильності оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу в банку, а також від якості та попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форми розрахунків і т. ін.

4. Активи, що важко реалізуються (А4 — активи, призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу. В цю статтю можна включити статті І розділу активу балансу "Необоротні активи".

Перші три групи активів (А1, А2, А3) є більш ліквідними, ніж інше майно підприємства.

Пасиви балансу за ступенем зростання термінів погашення зобов'язань групуються так:

1.  Найбільш строкові зобов'язання (П1) — кредиторська заборгованість, за товари, роботи, послуги, поточні зобов'язання за розрахунками, інші короткострокові пасиви.

2.  Короткострокові пасиви (П2) — короткострокові позикові кредити банків та інші позики, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати.

3.  Довгострокові пасиви (П3) — довгострокові кредити банків, позикові кошти та інші довгострокові пасиви — сума статей III розділу пасиву балансу "Довгострокові зобов'язання".

4.  Постійні пасиви (П4) — статті І розділу пасиву балансу "Власний капітал".

Підприємство вважається ліквідним, якщо його поточні активи перевищують короткострокові зобов'язання.

Підприємство може бути ліквідним в більшій або меншій мірі, а то й взагалі у нього може бути відсутня ліквідність. Для оцінювання реального ступеня ліквідності підприємства спочатку необхідно виконати аналіз ліквідності балансу.

Ліквідність балансу — це ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у гроші відповідає строку погашення платіжних зобов'язань. Ліквідність балансу залежить від ступеня відповідності величини наявних платіжних коштів величині боргових зобов'язань.

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки по кожній групі активів і пасивів.

Баланс уважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

А1 ≥ П1

А2 ≥ П2

А3 ≥ П3

А4 ≤ П4

Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково виконується й остання нерівність. Це означає наявність у підприємства власних оборотних коштів — тобто дотримується мінімальна умова його фінансової стійкості.

Недотримання будь-якої з трьох перших нерівностей показує, що ліквідність балансу більшою або меншою мірою відрізняється від абсолютної.

Аналіз ліквідності балансу оформляється спеціальною таблицею 3.5.

Таблиця 3.5 Аналіз ліквідності балансу СТОВ "Колос"

Дані, наведені у таблиці 3.5 свідчать про зниження ліквідності балансу підприємства: практично всі показники ліквідності мають тенденцію до зниження і жоден з них не відповідають теоретично-допустимим значенням.

Проведений аналіз платоспроможності і ліквідності балансу ще раз підкреслюють загальну тенденцію, фінансового стану СТОВ "Колос" Коломацького району Харківської області: баланс підприємства за останні роки все більше віддаляється від, так званого, "позитивного" варіанту. На наш погляд, однією з причин є погіршення структури капіталу підприємства, тому далі ми розглянемо методику її оптимізації.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13