Шпоры по Праву

України є: демократизм; національна рівноправність; законність;

суверенність; поділ влади; соціальна справедливість; гуманізм і милосердя;

поєднання переконання і примусу; гласність, відкритість і врахування

громадської думки. Принцип демократизму в Україні характеризується тим, що

державний апарат формується з волі більшості населення, виражає та виконує

волю громадянського суспільства. Як корінна, так і решта національних груп,

що проживають на території України, є рівноправними. Держава гарантує всім

здійснення, охорону, захист і відтворення політичних, економічних,

громадських, соціальних і культурних прав. Державний апарат організується й

діє на підставі законів. Його діяльність спрямовується на виконання законів

у порядку, передбаченому чинним законодавством. Державний апарат є єдиним

носієм влади на засадах самостійності й незалежності, виразником

суверенітету народу і нації. Державна влада в Україні здійснюється за

принципом її поділу на законодавчу, виконавчу й судову. Єдиним органом

законодавчої влади є Верховна Рада України, виконавчої — Кабінет Міністрів

України. Правосуддя в Україні здійснюється виключно Конституційним,

загальними та господарськими (арбітражними) судами. Принцип соціальної

справедливості державного апарату означає, що його завданням є забезпечення

соціальної злагоди, між різними частинами суспільства. Державний апарат

визначає, гарантує, допомагає здійснювати всім верствам населення їхні

суб'єктивні права, охороняє та захищає основні права людини і громадянина,

віддаючи пріоритет загальнолюдським цінностям. Важливим принципом

державного апарату України є поєднання методів виховання і примусу. Примус

до осіб застосовується лише тоді, коли вичерпано всі методи переконання.

Свої функції державний апарат виконує відкрито, співпрацює з різними

громадськими об'єднаннями і рухами, вивчає громадську думку і враховує її в

організації та здійсненні покладених на нього завдань. Державний апарат є

системою державних органів, що здійснюють свої функції, реалізуючи волю

громадянського суспільства, всього українського народу.

Конституційне право – провідна галузь національного права України

Конституційне право України являє собою систему правових норм, що регулюють

відносини народовладдя. Предметом конституційного права України є особливе

коло суспільних відносин, що виникають у процесі організації та здійснення

публічної влади в Україні. Ці відносини характеризуються певною специфікою,

а саме: стосуються всіх найважливіших сфер життєдіяльності суспільства;

виступають як базові в політичній, економічній, духовній, соціальній та

інших сферах життя суспільства. Отже, конституційно-правові відносини — це

суспільні відносини, врегульовані конституційно-правовими нормами, суб'єкти

яких наділяються взаємними правами та обов'язками, згідно з котрими вони

повинні функціонувати. Під принципами конституційно-правового регулювання

розуміють найзагальніші нормативно-регулятивні правила поведінки, у яких

відображаються сутність і соціальне призначення конституційного регулювання

суспільних відносин. До них відносять принципи: верховенства права;

верховенства і прямої дії Конституції та законів у загальної демократії;

поділу влади; гуманізму; пріоритетності норм і принципів міжнародного права

порівняно з вітчизняним законодавством; державного та іншого гарантування

прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, народовладдя, захисту

суверенітету й територіальної цілісності України і т. д. Конституційно-

правова норма — загальнообов'язкове правило поведінки, встановлене чи

санкціоноване державою з метою регулювання та охорони певних суспільних

відносин, які становлять предмет конституційного права, їхніми ознаками є

те, що вони: регулюють особливе, коло суспільних відносин, що стосується

здійснення народовладдя; встановлюють порядок створення інших правових

норм. мають вищу юридичну силу щодо інших правових норм; відрізняються

особливою структурою в тому розумінні, що для них не є характерною

тричленна структура (гіпотеза, диспозиція та санкція). Деякі конституційно-

правові норми (норми-принципи, норми-декларації) взагалі мають лише

диспозицію. Метод конституцтно-правового регулювання — сукупність способів

і засобів, із допомогою яких упорядковуються суспільні відносини, що

становлять предмет конституційного права. Він характеризується: найбільшою

загальністю; максимально високим юридичним рівнем; універсальністю;

доцільністю; поєднанням прямого та опосередкованого регулювання. Відповідно

до конституційно-правового регулювання існує наука конституційного права.

Її можна визначити як галузеву юридичну науку, що являє систему знань про

конституційно-правові норми, відносини та інститути, конституційно-правове

регулювання загалом.

Конституція України – нормотворча база всього законодавства

Особливе місце в системі джерел конституційного права України посідає її

Конституція. Термін "конституція" - установлення, устрій. Конституція є

таким законом, що встановлює форму держави, систему державних органів,

визначає порядок їх формування й діяльності, основні права та обов'язки

громадян. Іншими словами, конституція встановлює та закріплює устрій

держави, саме за це її називають основним законом. Конституцію України було

прийнято Верховною Радою України на її п'ятій сесії 28 червня 1996 р.

Визначальні риси конституцій такі: конституції зазвичай пов'язані з

закріпленням демократичного ладу. сучасні демократичні конституції

спрямовані на закріплення прав і свобод людини й громадянина; народ

визнається основним джерелом влади; державна влада діє на основі принципу

поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову гілки; демократичні

конституції найважливішим принципові суспільного життя принцип порозуміння,

розумного компромісу між різними соціальними верствами населення та

політичними угрупованнями; закріплюється принцип ідеологічної

багатоманіжності; Конституція України є водночас основним законом і

держави, і всього суспільства. Звідси й поняття "конституційний лад"

передбачає об'єднання суспільного й державного начал у єдине ціле. Неважко

побачити, що Конституція має як правові, так і політичні ознаки. Отже,

Конституція є рівночасно і політичним, і правовим актом. Причому цей

правовий акт має найвищу юридичну силу, тобто настановам і вимогам

Конституції повинні відповідати всі без винятку правові акти, що видаються

і діють у країні (ст. 8 Конституції України). Конституція України

складається з преамбули, 15 розділів (161 стаття). Конституція починається

зі вступної частини, яка традиційно іменується преамбулою. В ній

проголошено, що Конституція приймається Верховною Радою "від імені

Українського народу", що його складають "громадяни України всіх

національностей", що її основою є здійснення "українською нацією, усім

Українським народом права на самовизначення". У преамбулі зафіксовано

завдання забезпечення в Україні прав і свобод, гідних умов життя людини,

зміцнення громадянської злагоди, розвитку і зміцнення демократичної,

соціальної, правової держави.

Форми здійснення демократії

Народовладдя в Україні реалізується на основі Конституції через інститути

безпосередньої (прямої) чи представницької (виборної) демократії. До

інститутів безпосередньої демократії, які забезпечують ухвалення державного

рішення прямим волевиявленням народу, відносять: референдум; обговорення

проектів нормативних актів; участь у виборах органів державної влади;

загальні збори (збір) громадян; звіти депутатів і виконавчих органів перед

населенням. Представницька демократія — засіб реалізації волі народу через

обраних ним представників в органи влади — насамперед, народних депутатів,

Президента, інколи суддів. Референдум — голосування населення всієї держави

(загальнодержавний референдум) або певної частини її населення (місцевий

референдум) з метою вирішення найважливіших питань державного і суспільного

життя. Референдум і вибори мають загальний метод здійснення — голосування,

але різняться своїм предметом. Вибори проводяться для визначення особи,

яка, на думку більшості виборців, найбільш гідна обіймати виборну посаду.

Завдання референдуму — вирішення важливих питань, не пов'язаних із наданням

юридичної сили мандатам якихось осіб. Це можуть бути затвердження, зміна чи

скасування законів, вирішення проблем територіального устрою в межах

держави тощо. У науковій літературі та в законотворчій практиці поряд із

терміном "референдум" інколи застосовується термін "плебісцит". У багатьох

випадках їхній зміст рівнозначний. Але між ними вбачають і різницю, яка

полягає в тому, що референдум регламентується нормами конституційного права

певної держави і його предметом може бути досить широке коло питань.

Підстави й порядок проведення плебісциту в основному врегульовуються

міжнародно-правовими актами, і його предметом у більшості випадків є

вирішення територіальних спорів між різними державами.

Поняття та принципи виборчого права

Під виборчою системою України розуміється передбачений законодавством

порядок формування представницьких органів держави. Усі норми

законодавства, які регламентують цей порядок, у сукупності складають

виборче право. Основними його джерелами є Конституція України, Закони

України: "Про вибори народних депутатів України" від 24 вересня 1997 р.,

"Про вибори Президента України" у редакції від 24 лютого 1994 р. У цих

нормативно-правових актах сформульовано такі головні принципи виборчого

права. Принцип загальності означає, що право обирати мають усі громадяни

України, яким на день голосування виповнилося 18 років. Принцип рівного і

прямого виборчого права означає, що громадяни України беруть участь у

виборах народних депутатів на рівних засадах і депутати обираються

безпосередньо виборцями. Таємність голосування означає, що ніякі форми

контролю за волевиявленням виборців не допускаються, а саме голосування

відбувається у спеціально обладнаній для цього кабіні чи кімнаті. Принцип

вільного й рівноправного висунення кандидатів передбачає, що всі громадяни

України, які мають право голосу, мають право висувати кандидатів.Гласність

і відкритість виборчого права означає, що підготування і проведення виборів

депутатів завжди здійснюються відкрито і гласно. Рівність можливостей для

всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії розумітися так, що всім

кандидатам опісля офіційної їх реєстрації надається можливість участі у

виборчій кампанії на рівних засадах, вони мають рівне право на використання

державних засобів масової інформації у них рівні можливості щодо

матеріально-технічного і фінансового забезпечення їх участі у виборчій

кампанії з боку держави. Принцип неупередженості до кандидатів з боку

державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування

вживається та обумовлює існування такого інституту виборчого права, як

увільнення кандидата від виробничих або службових обов'язків із збереженням

середньої заробітної платні за місцем роботи; принцип свободи агітації

дозволяє вести агітацію як за, так і проти кандидата в усіх засобах масової

інформації.

Територіальний устрій України

Під територіальним устроєм держави розуміють її територіальну організацію,

тобто систему відносин між державою в цілому (її центральною владою) і

територіальними складовими (населенням і чинними органами суспільної

влади) положення щодо територіального устрою формулюються в розділі IX

Конституції України "Територіальний устрій України", Насамперед зазначено,

що державна територія є єдиною і цілісною, себто такою, що поєднана

спільною системою державної влади — законодавчих, виконавчих, судових і

контрольно-наглядових органів. Рівночасно в її здійсненні слід поєднувати

централізацію та децентралізацію, що забезпечить поєднання і врахування

загальнодержавних і регіональних (місцевих) інтересів. Вказана стаття

проголошує також необхідність забезпечення збалансованості соціально-

економічного розвитку регіонів, більшої їх інтеграції, зближення,

поступового вирівнювання соціально-економічного життя. У Конституції

України визначено: Систему адміністративно-територіального устрою України

складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в

містах, селища й села. З огляду на це можна стверджувати, що

адміністративно-територіальний устрій України є прирівняним: вищий рівень

складають Автономна Республіка Крим, області та міста Київ і Севастополь;

середній — райони й міста обласного підпорядкування; нижчий — райони в

містах, міста районного підпорядкування, селища і села. Принаймні, саме

відповідно до таких територіальних одиниць будується система державних

органів і система місцевого самоврядування. Конституція, попри те, що

суб'єкти складу України різняться величиною території, чисельністю й

густотою населення, проголошує рівноправність суб'єктів як між собою, так і

у відносинах із центральною владою. При цьому слід узяти до уваги, що деякі

питання, які безпосередньо стосуються до територіального устрою нашої

країни, розглянуті не тільки в розділі IX, а й в інших розділах

Конституції. Так, вказано, що держава визнає й гарантує місцеве

самоврядування в Україні "Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та

інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є

об'єктами права власності Українського народу". Виключно всеукраїнським

референдумом вирішуються питання про зміну території України. Для

забезпечення територіальної суверенності України в ''Використання існуючих

військових баз на території України для тимчасового перебування іноземних

військових формувань можливе на умовах оренди в порядку, визначеному

міжнародними договорами України.

Державна символіка України

Державні символи — це встановлені конституцією або спеціальними законами

особливі розпізнавальні знаки конкретної держави, які уособлюють її

суверенітет, а в деяких випадках сповнені й певного історичного або

ідеологічного змісту» Конституція України визначила такі символи нашої

держави: Державний Прапор, Державний Герб, який встановлюється з

урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького,

і Державний Гімн. Наведено їх загальні описи. Державний Прапор України -

стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого

Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що

приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної

Ради України. Головним елементом великого Державного Герба України є Знак

Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).

Державний Гімн України - національний гімн на музику М.Вербицького із

словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами

від конституційного складу Верховної Ради України. Опис державних символів

України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається

не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради

України. Столицею України є місто Київ.

Компетенція Верховної Ради України

Верховна Рада України розглядає та вирішує питання державного і суспільного

життя, що потребують урегулювання законами України, а також здійснює

установчі та контрольні функції, передбачені Конституцією України. Вона

приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного

складу, крім випадків, передбачених Конституцією. До повноважень Верховної

Ради України належать: внесення змін до Конституції України; призначення

всеукраїнського референдуму з питань, визначених Конституції; прийняття

законів; визначення засад внутрішньої та зовнішньої політики; призначення

виборів Президента України у строки, передбачені Конституцією;

заслуховування щорічних і позачергових послань Президента України про

внутрішнє і зовнішнє становище України; усунення Президента України з поста

в порядку особливої процедури (імпічменту); надання згоди про призначення

Президентом України Прем'єр-міністра України; здійснення контролю за

діяльністю Кабінету Міністрів України та ін. єдиним органом законодавчої

влади в Україні є парламент — Верховна Рада України. Конституційний склад

Верховної Ради України — 450 народних депутатів України, які обираються на

основі загального, рівного, прямого виборчого права таємним голосуванням

строком на чотири роки. Народні депутати України здійснюють свої

повноваження на постійній основі. Вони не можуть бути на державній службі

або мати інший представницький мандат, їм гарантується депутатська

недоторканність.

Законодавчий процес та його стадії

Верховна Рада України працює сесійно. Вона є повноважною за умови обрання

не менш як 2/3 від її конституційного складу. Верховна Рада України

збирається на першу сесію не пізніш ніж на 30-й день після офіційного

оголошення результатів виборів. Перше засідання Верховної Ради України

відкриває найстарший за віком депутат. Засідання Верховної Ради України

проводяться відкрито. Закрите засідання проводиться за рішенням більшості

від конституційного складу Верховної Ради. Верховна Рада України затверджує

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11