Шпоры по Праву

якої угоди характеризується її умовами. Прийнято розрізняти істотні,

звичайні та випадкові умови угоди. Істотними є ті умови угоди, що визнані

такими за законом або необхідні для договорів цього виду, а також усі ті

умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди До

звичайних умов відносять ті, які самі по собі передбачаються, скажімо,

місце виконання договору. Ці умови не обов'язково повинні бути включені до

угоди. Випадковими визначаються такі умови угоди, які зазвичай у угодах

такого виду не передбачаються, але можуть бути встановлені договіром

сторін. У угоді може бути зафіксовано волю однієї, двох чи кількох осіб.

Угоди, що базуються на волевиявленні однієї особи, називаються

односторонніми (приміром, заповіт, відмова від прийняття спадщини. Угоди, в

яких виявлено волю двох осіб, називаються двосторонніми (наприклад, договір

купівлі-продажу, оренди і т. ін.). Угоди, в яких беруть участь більш як дві

особи, називаються багатосторонніми договір про сумісну діяльність із

спорудження житла, будівництва шляхів, шкіл і под.). Розрізняють угоди

реальні й консенсуальні. Реальні угоди вважаються укладеними, тобто

набувають юридичного значення лише з моменту фактичного здійснення певних

дій (скажімо, договір позики слід уважати укладеним, коли позикодавець

передав позичальникові певну суму грошей). Консенсуальні угоди вважаються

укладеними і набувають юридичного значення з моменту досягнення угоди з

основних умов договору (наприклад, купівля-продаж, найом, підряд тощо). За

формою угоди можуть бути усними й письмовими. Письмові, своєю чергою,

поділяються на прості й нотаріально засвідчені. У процесі укладення угоди

розрізняють дві стадії: пропозицію укласти угоду і прийняття пропозиції.

Часто сторони самі визначають момент набрання угоди юридичної сили, тобто

момент, із якого угода уважається укладеною, про що прямо зазначають в

угоді — угода набирає чинності з такого-то дня місяця і року. В інших

випадках момент укладення угоди визначає закон. Момент набрання угоди

чинності має важливе значення, оскільки з цим моментом пов'язані певні

юридичні наслідки — перехід права власності до покупця, ризик випадкової

загибелі речі та ін.

Підстави визначення угод недісними

Недействительными соглашениями являются действия граждан и организаций хотя

и направленные на приобретение, изменение или прекращение гражданских прав

и обязанностей, но не создающие для них этих юридических последствий, как

явно противоречащие действующим гражданским законам. Недействительным

является соглашение, не отвечающее требованиям закона. К соглашениям,

которые определяются недействительными в связи с нарушением требований

закона, принадлежат: соглашения, направленные на ограничение

правоспособности или дееспособности; кредитование одной организации другой

в натуральной или денежной форме; доверенность, в которой не обозначена

дата ее составления; соглашения сторон об изменении сроков исковой давности

и порядка их исчисления. Недействительным является соглашение, заключенное

юридическим лицом, противоречащее уставным целям ее деятельности. Такие

соглашения называются противоуставными. В соответствии с Гражданским

кодексом недействительным является соглашение, заключенное гражданином,

признанным недееспособным по душевной болезни или слабоумию. Гражданин,

признанный судом недееспособным, не может сам заключать соглашение, ибо для

его действительности необходимо сознательное волеизъявление сторон.

Соглашение, заключенное вследствие мошенничества, насилия, угрозы,

злоумышленного соглашения представителя одной стороны со второй стороной, а

также соглашение, которое гражданин был вынужден заключить на очень

невыгодных для себя условиях вследствие стечения тяжелых обстоятельств,

может быть признано недействительным по иску пострадавшего или по иску

государственной или общественной организации. Мошенничеством считается

сознательное сообщение недостоверных фактов или умалчивание об истинных

фактах. Насилие — это такое физическое воздействие на гражданина, которое

принуждает заключить определенное соглашение. Оно заключается в нанесении

ударов и побоев, причинении телесных повреждении. Угроза заключается в

психическом влиянии на лицо с целью заставить его заключить определенное

соглашение под страхом применения насилия. Стечение тяжких обстоятельств —

это наличие крайнего материального затруднения, вызванного различными

причинами. Согласно Гражданскому кодексу недействительным является

соглашение, заключенное без намерения создать юридические последствия.

Сомнительное соглашение заключается без реального экономического

содержания, не отвечает действительности и существует только на бумаге.

Гражданское законодательство Украины также предусматривает соглашения,

которые имеют такой признак, как степень недействительности. Соответственно

различают соглашения: абсолютно недействительные, или ничтожные;

относительно недействительные, или оспоримые. Ничтожные соглашения бывают

следующих видов: а)заключенные с нарушением обязательной нотариальной или

простой письменной формы; б)заключенные несовершеннолетними, не достигшими

15 лет; в)заключенные гражданами, признанными недееспособными;

г)заключенные с целью, противоречащей интересам государства и общества;

д)соглашения юридических лиц, противоречащие их целям; е)сомнительные и

притворные соглашения. К оспаримым принадлежат соглашения, заключенные:

а)несовершеннолетними от 15 до 18 лет; б)гражданами, ограниченными в

дееспособности вследствие злоупотребления спиртными напитками или

наркотическими веществами; в)гражданами, не способными понимать значение

своих действий; г)вследствие ошибки; д)вследствие мошенничества, насилия,

угрозы, злоумышленного соглашения представителя одной стороны со второй

Поняття та елементи зобов’язань

Зобов'язання являє собою таке правовідношення, згідно з яким одна сторона

(боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну

дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо) або утриматися

від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його

обов'язку. Зобов'язання складається з суб'єктів, об'єктів і змісту.

Суб'єктами зобов'язання є кредитор, тобто особа, якій належить право

вимоги, і боржник-особа, яка несе обов'язок, що відповідає праву вимоги

кредитора. Об'єкти зобов'язань — відповідні дії, на реалізацію яких

спрямовано права та обов'язки суб'єктів (скажімо, передача майна, виконання

роботи, сплата грошей тощо). Зміст зобов'язання становлять права, вимоги

кредитора та обов'язки боржника. При цьому зобов'язання спрямовані на:

передачу майна виконання робіт на підставі договорів підряду, побутового

замовлення, підряду на капітальне будівництво, договорів про сумісну

діяльність; надання послуг на підставі договорів перевезень покриття шкоди

Зобов'язання виникають із таких підстав: за договорами, передбаченими

законодавством; за договорами, непередбаченими законом, але такими, що не

протирічать йому; за адміністративними актами; внаслідок заподіяння шкоди

іншій особі через інші дії громадян та організацій; через події, з

настанням яких закон пов'язує виникнення цивільно-правових наслідків.

Зобов’язання, виникаючи із заподіяння шкоди

Одним из оснований возникновения обязатепьств, в соответствии со ст. 440 ГК

Украины, принесение щерба другому лицу. Этот вид обязательств возникает с

неправомерных актов, т.е. противоправное, виновное принесение ущерба

делектно-способным лицом. Обязательства причинения ущерба называют

делектными. Причинение ущерба другому лицу не всегда порождает

депектноспособное обязательство. Оно возникает, где приминитель ущерба и

потерпевший не были между собой а обязательных отношениях или ущерб возник

независимо от существующих между сторонами обязательных отношений.

Делектное обязательство обязательство, в котором лицо, которое виновно

причинило ущерб личности гражданина или его собственности или неправдивых

организации. Субъектами делектных обязательств могут быть какие-либо

участники гражданских отношении Их называют кредитором и должником Кредитор

- лицо, которое причинило -ущерб (потерпевший). ДОЛЖНИК- лицо которое

отвечает за причиненный ущерб. Содержание делектного обязательства

доставляют право кредитора и обязанность должника. Во многих случаях

основанием возникновения обязательства служат неправомерные действия

физических и юридических лиц, с которыми закон связывает наступление

обязательственно-правовых последствий. Примером таких действий могут быть

уничтожение, повреждение или присвоение чужого имущества, причинение ущерба

здоровью гражданина, повлекшее за собой негативные имущественные

последствия для пострадавшего, завладение находкой, безосновательное

приобретение или сохранение имущества. В силу этих неправомерных действий

лицо, их совершившее, обязано возместить причиненные убытки, возвратить

присвоенное чужое имущество. Здесь факт причинения ущерба является

основанием возникновения внедоговорного (независимо и кроме договора)

обязательства. Оно называется обязательством, возникающим вследствие

причинения ущерба в соответствии с Гражданским Кодексом Украины.

Припинення зобов’язань

Згідно з Цивільним кодексом України зобов'язання припиняються: виконанням;

зарахуванням; якщо боржник і кредитор — одна особа; за угодою сторін;

унаслідок зміни плану; за неможливістю виконання; зі смертю громадянина або

з ліквідацією юридичної особи. Зобов'язання припиняється виконанням,

проведеним як належить. Якщо боржник видав кредиторові в посвідчення

зобов'язання борговий документ, то кредитор, приймаючи виконання, мусить

повернути цей документ, а в разі неможливості повернення — зазначити про це

в розписці, що ним видається. Розписка може бути замінена написом на

борговому документі, що повертається. Знаходження боргового документа у

боржника посвідчує припинення зобов'язання, поки не доведено іншого. За

відмови кредитора видати розписку, повернути борговий документ або

зазначити в розписці неможливість його повернення боржник має право

затримати виконання. У цьому випадку кредитор вважається таким, що

прострочив. Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної

вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений

моментом витребування. Для зарахування досить заяви однієї сторони. Не

допускається зарахування вимог: • стосовно яких минув строк позовної

давності; про покриття шкоди, викликаної ушкодженням здоров'я або

заподіянням смерті; про довічне утримання; в інших випадках, передбачених

законом. Зобов'язання припиняється, якщо боржник і кредитор — одна особа.

Якщо згодом цей збіг припиняється, зобов'язання виникає знову. Зобов'язання

припиняється за угодою сторін, зокрема за угодою про заміну одного

зобов'язання іншим між тими самими особами. Зобов'язання між організаціями

підлягає припиненню або зміні сторонами в установленому порядку, якщо

підстави, на яких зобов'язання основане, змінені розпорядженням,

обов'язковим для обох сторін. Зобов'язання припиняється за неможливістю

виконання, якщо вона спричинена обставинами, за якими боржник не

відповідає. Зобов'язання припиняється зі смертю боржника, якщо виконання не

може бути проведено без особистої участі боржника. Зобов'язання

припиняється зі смертю кредитора, якщо виконання провадиться особисто для

кредитора. Зобов'язання припиняється з ліквідацією юридичної особи

(боржника або кредитора). Законодавством України виконання зобов'язання

ліквідованої юридичної особи може бути покладено на іншу юридичну особу.

Неустойка та її види

Неустойкой (штрафом, пеней) признается определенная законом или договором

(денежная сумма, которую должник обязан уплатить кредитору в случае

неисполнения или ненадлежащего исполнения обязательства. Неустойка -

наиболее распространенный способ обеспечения исполнения обязательств,

возникающих между юридическими лицами Гражданское право различает 3 формы

неустойки: 1.Собственно неустойка взыскиваемая с должника денежная сумма,

которая определяется в процентном отношении к сумме неисполненного или I

ненадлежащие исполненного обязательства. 2.Штраф - определенная законом или

договором денежная сумма, которую должник обязан уплатить кредитору в

заранее установленном размере 3.Пеня установленная законом или договором на

случай просрочки I исполнения должником обязательства денежная сумма,

которую должник обязан уплатить кредитору а процентном отношении. Виды

неустойки классифицируются зависимости от оснований их подразделения. По

способам установления неустойки, т.е от того, каким образом зозникает

обязательство по уплате неустойки, различают неустойку законную и

договорную. По степени определенности неустойки в законе может быть

разделена на абсолютно определенную и относительно определенную. По

соотношению с убытками неустойка делится на 4 вида: - зачетная неустойка,

которая является основным видом и применяется во всех случаях

исключительная неустойка, когда допускается взыскание только неустойки, но

не убытка. штрафная неустойка, тогда убытки могут быть взысканы в полкой

мере сверх неустойки. альтернативная неустойка , когда по выбору кредитора

могут быть взысканы либо неустойка, либо убытки. Неустойкою (штрафом,

пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник

повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання

зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Неустойкою (штрафом,

пенею) може забезпечуватися лише дійсна вимога. Кредитор не може вимагати

сплати неустойки (штрафу, пені), якщо боржник не несе відповідальності за

невиконання або неналежне виконання зобов'язання. Якщо за невиконання або

неналежне виконання зобов'язання встановлено неустойку (штраф, пеню), то

збитки відшкодовуються в частині, не покритій неустойкою (штрафом, пенею).

При цьому цивільним законодавством або договором можуть бути передбачені

випадки: коли допускається стягнення тільки неустойки (штрафу, пені), але

не збитків; коли збитки можуть бути стягнуті в повній сумі понад неустойку

(штраф, пеню); коли за вибором кредитора можуть бути стягнуті або неустойка

(штраф, пеня), або збитки. Коли ж належна до сплати неустойка (штраф, пеня)

надміру велика порівняно зі збитками кредитора, суд може зменшити неустойку

(штраф, пеню). Сплата неустойки (штрафу, пені), встановленої на випадок

прострочення чи іншого неналежного виконання зобов'язання, і відшкодування

збитків, завданих неналежним виконанням, не звільняють боржника від

виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, коли планове завдання, на

якому основане зобов'язання між організаціями, втратило силу.

Поняття та види застави

Залог - один из наиболее эффективных способов обеспечения исполнения

обязательств. Залогом называется правоотношение, а силу которого кредитор

(залогодержатель) имеет право, в случае невыполнения должником

обеспеченного залогом обязательства, получить удовлетворение от стоимости

заложенного имущества преимущественно перед другими кредиторами. Сущность

залога состоит в обособлении должником конкретного имущества в целях

обеспечения первоочередного удовлетворения его возможных требований

Различают 6 разновидностей залога: 1)ипотеку 2)залог товаров в обороте или

в переработке 3)залог имущественных прав 4)заклад 5)залог ценных бумаг.

Предметом ипотеки может быть имущество, связанное с землей строение.

сооружение, квартира. Предметом залога товаров а обороте или переработке

могут быть сырье, полуфабрикаты. Сторонами договора залога (залогодателем и

залогодержателем) могут быть физические, юридические лица и государство

(ст. 11 Закона " О залоге")На випадок застави кредитор (заставоутримувач)

має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого

заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна

переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає завдяки договорові чи

законові. Заставою може бути забезпечена дійсна вимога. Застава може мати

місце також щодо вимог, які можуть виникнути в майбутньому, за умови, що є

угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог.

Гарантія та порука – як засіб забезпечення зобов’язань

По договору поручительства поручитель обязывается перед кредитором другого

лица отвечать за исполнение последним своего обязательства в полном объеме

или в части. Перед кредитором в равной степени отвечают как главный

должник, так и поручитель, т.е кредитор фактически получает еще одного

должника. Для обязательства, обеспеченного поручительством характерно

наличие как минимум 3-х участников: кредитора, должника и поручителя.

Возможны обязательства, в которых в качестве поручителя выступает не одно

лицо. Лица, совместно давшие поручительство отвечают перед кредитором

солидарно, если иное не установлено договором поручительства. По договору

гарантия одна организация (гарант) принимает на себя обязанность нести

имущественную ответственность I перед кредитором другой в обеспечение

погашения задолженности. Гарантия имеет черты сходства с поручительством.

Как и в поручительстве, здесь участвуют 3 лица: кредитор, должник и гарант,

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11