Шпоры по Праву

перелік комітетів Верховної Ради України, обирає голів цих комітетів.

Останні здійснюють законопроектну роботу, готують і попередньо розглядають

питання, віднесені до повноважень Верховної Ради України. Для підготовлення

і попереднього розгляду питань Верховна Рада України в межах своїх

повноважень може створювати тимчасові спеціальні комісії. Верховна Рада

України для проведення розслідувань із питань, що становлять суспільний

інтерес, може створювати тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголосувала

не менш як 1/3 від конституційного складу Верховної Ради України. Процес

законотворчої діяльності Верховної Ради України характеризується правом

законодавчої ініціативи, прийняттям та оприлюдненням. Право законодавчої

ініціативи у Верховній Раді України належить: Президентові України;

народним депутатам України; Кабінетові Міністрів України; Національному

банкові України. Закони Верховна Рада приймає більшістю від її

конституційного складу. Закони, що вносять зміни до Конституції та сама

Конституція України приймається не менше як 2/3 від конституційного складу

Верховної Ради України. Закон підписується Головою Верховної Ради України і

невідкладно надсилається Президентові України. Президент України протягом

15 днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, або

повертає закон із своїми умотивованими пропозиціями для повторного

розгляду. Якщо Верховна Рада України під час повторного розгляду

підтвердить закон 2/3 від її конституційного складу, то Президент України

зобов'язаний підписати і оприлюднити такий закон протягом 10 днів. Закон

набирає чинності через 10 днів після його оприлюднення, якщо інше не

передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Конституційно-правовий статус Президента України

Президент України є главою держави і виступає від її імені. Він є гарантом

державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання

Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Новообраний

Президент України вступає на пост не пізніш як через 30 днів після

офіційного оголошення результатів виборів, із моменту складення присяги

народові на урочистому засіданні Верховної Ради України. Президент України

має такі повноваження: забезпечує державну незалежність, національну

безпеку і правонаступництво держави; звертається з посланнями до народу та

із щорічними й позачерговими посланнями до Верховної Ради України про

внутрішнє і зовнішнє становище України; виносить рішення про визнання

іноземних держав; призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у

строки, встановлені Конституцією; припиняє повноваження Верховної Ради

України, якщо протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не

можуть розпочатися; призначає, за згодою Верховної Ради України, Прем'єр-

міністра України; припиняє повноваження Прем'єр-міністра України, виносить

рішення про його відставку. Президент України користується правом

недоторканності на час виконання повноважень. Він очолює Раду національної

безпеки і оборони України, яка є координаційним органом із питань

забезпечення безпеки та оборони в Україні. Конституція України встановлює,

що повноваження Президента України припиняються достроково в разі його

відставки, неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я,

усунення з поста в порядку імпічменту та смерті.

Повноваження Кабінету Міністрів України

Кабінет Міністрів — вищий орган у системі органів виконавчої влади —

відповідальний перед Президентом України, підконтрольний і підзвітний

Верховній Раді України. У своїй діяльності Кабінет Міністрів України

керується Конституцією України і законами України, актами Президента

України. До складу Кабінету Міністрів входять Прем'єр-міністр України,

Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри.

Персональний склад Кабінету Міністрів України призначається Президентом

України на подання Прем'єр-міністра України. Прем'єр-міністр України керує

роботою Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України: забезпечує

державний суверенітет та економічну самостійність України, здійснення

внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції та

законів України, актів Президента України; вживає заходів щодо забезпечення

прав і свобод людини і громадянина; забезпечує проведення фінансової,

цінової, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах праці й

зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури,

охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; розробляє та

здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного,

соціального і культурного розвитку України; забезпечує рівні умови розвитку

всіх форм власності; організовує та забезпечує здійснення

зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи та ін. Кабінет

Міністрів у межах своєї компетенції видає постанови й розпорядження, що є

обов'язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує

Прем'єр-міністр України.

Повноваження місцевого самоврядування

Місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно

вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів

України. Воно може здійснюватися територіальною громадою як безпосередньо,

так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради

та їхні виконавчі комітети. Органами місцевого самоврядування, які

репрезентують спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст, є

районні та обласні ради. Усі передбачені Конституцією та законодавством

України органи самоврядування й самоорганізації мають власну матеріальну та

фінансову основу, на яку поширюється їхня компетенція. Місцеве

самоврядування в Україні здійснюється на основі принципів: народовладдя,

законності, гласності, колегіальності, поєднання місцевих і державних

інтересів, виборності, правової, організаційної та матеріально-фінансової

самостійності в межах власних повноважень і т. ін. Сільські, селищні міські

ради мають виключну компетенцію, під якою розуміють питання, що вирішуються

тільки на їхніх пленарних засіданнях. До неї відносять: затвердження

регламенту ради; утворення й ліквідацію комісій ради, затвердження та зміну

їхнього складу; винесення рішення про проведення місцевого референдуму;

винесення рішень щодо випуску місцевих позик; затвердження статуту

територіальної громади; Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад

мають повноваження у сферах і галузях: соціально-економічного і культурного

розвитку, планування та обліку, бюджету, фінансів і цін, управління

комунальною власністю, житлово-комунального господарства, побутового,

торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і

зв'язку, будівництва, освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і

спорту, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища,

соціального захисту населення, зовнішньоекономічної діяльності, оборонної

роботи, адміністративно-територіального устрою, забезпечення законності,

правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян,

відзначення державними нагородами, відзнаками Президента України та

присвоєння почесних звань України. Держава гарантує та спрямовує свої

зусилля на розвиток місцевого самоврядування в Україні.

Конституційний Суд України, його завдання та функції

Статус Конституційного Суду України визначається Конституції України та

Законом України "Про Конституційний Суд України Конституційний суд України

є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, який вирішує питання

про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає

офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Завданням

Конституційного Суду України є гарантування верховенства Конституції

України як Основного Закону держави на всій території України. Діяльність

Конституційного Суду України базується на принципах верховенства права,

незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повного і

всебічного розгляду справ та обґрунтованості винесених ним рішень.

Конституційний Суд України ухвалює рішення та дає висновки у справах щодо:

конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України,

актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів

Верховної Ради Автономної Республіки Крим; відповідності Конституції

України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів,

що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їхню

обов'язковість; додержання конституційної процедури розслідування і

розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку

імпічменту; офіційного тлумачення Конституції та законів України. Рішення й

висновки Конституційного Суду України з зазначених питань є обов'язковими

до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України

визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не

відповідають Конституції України. Конституційний Суд України не має

повноважень розглядати питання щодо законності актів органів державної

влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого

самоврядування. Конституційний Суд України складається з 18 суддів.

Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України

призначають по шість суддів Конституційного Суду України. Суддею

Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день

призначення досяг 40-річного віку, має вищу юридичну освіту і стаж роботи

за фахом не менш як 10 років, проживає в Україні протягом останніх 20 років

та володіє державною мовою. Суддя Конституційного Суду України

призначається на 9 років без права бути призначеним на повторний строк.

Закон України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 р.

визначає: загальні положення щодо діяльності. статус суддів та гарантії

їхньої діяльності; порядок організації та діяльності Конституційного Суду;

процедуру конституційного впровадження.

Громадянство України: поняття та ознаки

Громадянство України — постійний правовий зв'язок особи з державою Україна,

який знаходить своє вираження в їхніх взаємних правах та обов'язках.

Громадянство в Україні регулюється Конституцією, Законом України "Про

громадянство України" прийнятими відповідно до них законодавчими актами

України, Закон України "Про громадянство України" складається з преамбули й

9 розділі. Розділ І. Головною ідеєю цього розділу є проголошення того

факту, що в Україні існує єдине громадянство. Розділ II. Громадянство

України набувається: за народженням, за походженням, вступом до

громадянства України, внаслідок відновлення громадянства України, за інших

обставин, передбачених цим Законом. Дитина, батьки якої на момент її

народження були громадянами України, є громадянином України. За різного

громадянства батьків, один із яких на момент народження її був громадянином

України, дитина є громадянином України; однак, якщо обидва батьки жили за

межами України, громадянство дитини, яка народилася за її межами,

визначається через письмову згоду батьків. Розділ III. Громадянство України

припиняється: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок

утрати громадянства України; 3) на підставі, передбаченій міжнародними

договорами України. Розділ IV. За зміни громадянства батьками, якщо обидва

стають громадянами України чи виходять із нього, змінюється і громадянство

їхніх дітей, які не досягли 16-річного віку. Якщо з громадянства України

виходить один із батьків, а інший залишається, дитина зберігає громадянство

України. Розділ V. Президент України виносить рішення про: 1) прийняття до

громадянства України; 2) припинення громадянства України. Розділ VI. Заяви

з питань громадянства України подаються на ім'я Президента України через

органи внутрішніх справ за місцем проживання, а за кордоном — через

відповідні дипломатичні представництва чи консульські установи України.

Розділ VII. ' Виконання рішень із питань громадянства покладається на ОВС,

відділи РАГС, а за кордоном — на дипломатичні представництва і консульські

установи України. Розділ VIII. Рішення з питань громадянства, можуть бути

оскаржені в Конституційному Суді у звичайному суді. Розділ IX Головною їх

ідеєю є приведення Інших нормативно-правових актів у відповідність до цього

Закону.

Екологічне право: поняття та джерела

Екологічне право — система правових норм, якими регулюються суспільні

відносини з охорони навколишнього природного середовища і раціонального

використання природних ресурсів (екологічні відносини). До складу системи

входять такі підгалузі, як земельне, водне, лісове, гірниче право та деякі

інші галузі права, якими регулюються відносини з охорони й раціонального

використання певних видів природних ресурсів. Предметом екологічного права

є нормативно врегульовані відносини з охорони навколишнього природного

середовища і раціонального використання природних ресурсів. Джерела -

нормативно-правовий акт що регулюють основи організації охорони

навколишнього природного середовища, є Закони України: "Про охорону

навколишнього природного середовища", "Про охорону атмосферного повітря"

"Про природно-заповідний фонд України", "Про тваринний світ" "Про карантин

рослин". До того ж деякі відносини у сфері використання та охорони

навколишнього природного середовища врегульовано кодексами (земельним,

водним, лісовим, про надра), а також Законами України "Про плату за землю"

та "Про ветеринарну медицину" в Конституції України записано: "Кожен має

право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування

завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного

доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і

предметів побуту, а також право на її поширяння”. Закон України "Про

охорону навколишнього природного середовища" регулює відносини охорони

навколишнього середовища, раціонального використання природних ресурсів,

забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини та спрямований на

утворення сприятливих умов економічного і соціального розвитку України у

сфері здійснення екологічної політики. Закон України "Про природно-

заповідний фонд України" регулює економічні, соціальні, правові та

екологічні засади природно-заповідного фонду в Україні. Закон України "Про

охорону атмосферного повітря" спрямований на збереження сприятливого стану

атмосферного повітря, його відновлення й поліпшення для екологічного

убезпечення життєдіяльності людини, відвернення шкідливого впливу на

навколишнє природне середовище. Закон України "Про тваринний світ" регулює

відносини охорони, використання й відтворення тваринного світу. Водний

кодекс України регулює правові відносини з метою забезпечення збереження,

наукового обґрунтування, раціонального використання вод для потреб

населення і галузей економіки,

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства

Закон України "Про правовий статус іноземців" від 4 лютого 1994р. визначає

правовий статус іноземців в Україні, закріплює основні права, свободи та

обов'язки іноземних громадян та осіб без громадянства, які проживають або

тимчасово знаходяться в Україні. Розділ І. Загальні положення. Іноземцями

визнаються громадяни — особи, які належать до громадянства іноземних держав

і не є громадянами України, та особи без громадянства — особи, які не

належать до громадянства будь-якої держави. Розділ II. Основні права,

свободи та обов'язки іноземців. Іноземці мають ті ж права і свободи та

виконують ті ж обов'язки, що й громадяни України, якщо інше не передбачено

Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними

договорами України. Розділ III. В'їзд в Україну і виїзд з України. Розділ

IV. Відповідальність іноземців. Іноземці, які вчинили злочин,

адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність на

загальних підставах. Розділ V. Заключні положення. Якщо міжнародним

договором України встановлено інші норми, ніж ті, що містяться в цьому

Законі, то застосовуються норми міжнародного договору.

Основні положення Декларації про державний суверенітет України від

16.07.1990р.

Після розпаду СРСР і здобуття нашою країною незалежності розпочався новий

етап у розвитку конституційного процесу в Україні. Його вихідним пунктом

стало проголошення Декларації про державний суверенітет України 16 липня

1990 р. Насамперед зазначимо, що загалом суверенітет означає зверхність і

незалежність влади. Розрізняють три види суверенітету: державний,

національний і народний. Державний суверенітет — верховенство державної

влади всередині країни та її незалежність у зовнішньополітичній сфері.

Національний суверенітет — повновладдя нації, її реальна можливість вільно

вирішувати всі питання свого національного життя. Народний суверенітет —

повновладдя народу, який здійснює свою неподільну владу самостійно й

незалежно від інших соціальних сил. У різних країнах юридичне закріплення

та реальне існування цих трьох видів суверенітету різне. Так, нині в

Україні всі три види суверенітету знайшли юридичне закріплення в

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11